Тема 4. Дослідження у грі.

ПЛАН

1. Основні параметри дослідження спільної діяльності.

2. Діагностика окремих аспектів ігрової поведінки.

Для оптимізації управління грою необхідно вести її дослідження, для вимірювання можна запропонувати наступні параметри:

• загальна активність групи

• ступінь організованості

• інтелектуальна активність

• емоційна напруженість

• особливості групової динаміки (лідерство, прийняття рішення)

• ступінь ініціативності і реальний внесок кожного учасника і т.п.

Спостереження цих особливостей може проводитися спеціально створеною в грі групою дослідників. Попередньо розробляється програма і підбирається методичний інструментарій. Нижче наведено кілька методик, які можна використовувати для дослідження окремих аспектів гри.

При аналізі процесу взаємодії в групі широко застосовується схема Р. Бейла. Їм виділяється два види функцій поведінки, необхіднї для успішного проведення гри: функція вирішення задачі і функція надання підтримки.

Виконання функцій рішення задачі - це досягнення намічених цілей. Поведінка, обумовлена завданням, включає висування і прийняття пропозицій, думок, інформації.

Функції надання підтримки пов'язані з соціальним та емоційним кліматом колективу. Вони забезпечують згуртованість, яка полегшує досягнення групових цілей. Ці функції реалізуються в таких формах поведінки, як дружні або недружні дії, згода або незгода, драматизація або демонстрація напруги.

Ця схема досить універсальна. Вона описує основні форми поведінки в групі і точно класифікує їх у відповідності зі значимими для спостереження критеріями.

Описані особливості поведінки можуть або полегшити, або утруднити виконання завдання або розвиток групи. Необхідний змістовний аналіз забезпечення різних функцій, щоб усвідомити яким чином група рухається до мети. У ефективній групі представлено певний стан функцій вирішення завдань і надання підтримки. Він визначається метою групи, особливостями її організації і процессами, що протікають у ній. При роботі над завданням необхідно підтримуюча поведінка для зняття зайвої напруженості. У той же час домінування підтримуючої поведінки заважає вирішенню завдання.

Часто різні функції розподіляються між різними людьми. Емоційні лідери можуть брати на себе функції підтримки, інтелектуальні - рішення задачі, лідери-організатори можуть здійснювати обидві функції. Таке структурування групи відбувається спонтанно, без спеціальних намірів. Для успішності гри бажана гнучка рольова структура.

Нижче наводиться перелік ролей. При його складанні в основу була покладена схема Р.Бейлса.

Перелік ролей:

А. Ролі, що сприяють виконанню завдання:

1. Ініціатор - учасник, який частіше, ніж інші, пропонує нові рішення, вносить пропозиції, змінює точку зору на цілі групи. Вони можуть стосуватися поставленого в групі завдання, проблеми організації роботи в групі і т.д.

2. Послідовник - підхоплює нову ініціативу, розширює її, допомагає в реалізації започаткованих в групі справ.

3. Координатор - сприяє правильному "розподілу праці". Стежить, щоб у групі не займалися кількома справами одночасно, щоб всі мали заняття, щоб дії не дублювалися.

4. Орієнтуючий - прокладає шлях і визначає напрям роботи групи у відповідності з якимись зовнішніми орієнтирами. У групі обговорює питання про те, як швидко розвивається група, чи далеко вона знаходиться від мети, в якому напрямку йде і ін Звертає увагу на рівень захопленості діяльністю в групі, стежить за регламентом часу.

5. Оцінюючий - оцінює діяльність окремих членів і всієї групи, актуальність ситуації, порівнює з цілями, підводить підсумок в кінці заняття.

6. Шукаючий інформацію - часто ставить запитання і намагається отримати на них відповідь, спонукає до дії, прийняття рішень.

Б. Ролі, важливі для співпраці в групі і її розвитку:

7. Заохочуючий - мотивує і "підштовхує інших" до участі в груповому процесі, залучає малоактивних і мовчазних членів на роботу групи, демонструє розуміння чужих ідей і думок.

8. Гармонізатор - заохочує до спільної діяльності, вирішує конфлікти, пробує подолати суперечності між учасниками, прагне до компромісу.

9. Знімаючий напругу - намагається зняти напругу у важких ситуаціях, часто жартує, говорить дотепні речі і т.п.

10. Блюститель правил - звертає увагу, коли хтось із членів групи порушує правила. Сам завжди виходить з загальноприйнятих у групі положень і принципів. Нагадує про норми і правила спільної роботи та комунікації в групі.

В. Ролі, що утрудняють співробітництво в групі і її розвиток:

11. Блокуючий - протистоїть груповим ініціативам, піддає сумніву важливість того, що відбувається в групі. Коли особисті цілі суперечать груповим, вибирає перші.

12. Шукаючий визнання - незалежно від того, що відбувається в групі, намагається звернути на себе увагу, нагадує про свої заслуги, демонструє свої здібності і можливості у всіх мало-мальськи сприятливих ситуаціях. Намагається бути в центрі уваги групи, здивувати, зацікавити своєю особистістю, викликати захоплення, жадає похвали.

13. Домінуючий - часто заважає іншим висловитися, прагнути зайняти позицію лідера в групі. Нав'язує свою думку, намагається маніпулювати іншими учасниками.

14. Уникаючий роботи в групі - не підтримує групових ініціатив, прагне бути в стороні. Уникає ризикованих для нього дій і ситуацій. Схильний відмовчуватися або давати малозначні, ухильні відповіді.

Аналіз рольової структури може проводитися на підставі таких питань:

1. Чи проглядаються в групі всі перераховані ролі?

2. Чи розділені вони між різними учасниками або на деякі з них є монополія?

3. Який тип ролі проявляється сильніше (слабше) всього?

4. Які ролі є насадженням?

5. Як потрібно змінити рольову структуру, щоб група працювала краще?

Важливим аспектом групової динаміки є прийняття рішення.

Нижче наводиться перелік основних типів прийняття рішень в групі:

1. Непомітне рішення. Чіткої позиції в дискусії не висловлено, рішення виникає як би само по собі, без його повного усвідомлення учасниками дискусії.

2. Авторитетне рішення. Чітка позиція авторитетного члена групи виявилася безперечною, рішенням групи ця позиція прийнята єдино вірною, хоча в попередні кроки дискусії було висловлено не мало інших думок. У цьому випадку члени групи не сприймають рішення як своє.

З. Рішення меншини. Активна меншість, надаючи підтримку один одному, проводить своє рішення. Всі інші члени групи мали власні уявлення про вирішення проблеми, проте єдиної точки зору виробити їм не вдалося.

4. Компромісне рішення. Коли ніяк не вдається в ході дискусії вийти на одне рішення, потрібні взаємні поступки і тоді можлива ситуація, що буде прийнято те рішення, якого ніхто не пропонував.

5. Рішення більшості. Таке рішення вважається демократичним, і тому - вірним, хоча це не завжди так. Крім того, у меншості виникає почуття, що вони не зуміли досить чітко висловити свою позицію, що практичне втілення рішення покаже його неспроможність.

6. Рішення взаєморозуміння. Таке рішення виникає у дискусії, яка продовжується до тих пір, поки кожен з учасників не зможе, хоча б частково, примкнути до висунутої пропозиції. При цьому всі відчувають, що вони мали можливість вплинути на рішення, і кожен знає, чому прийшли до такого рішення.

7. Одностайне рішення. Для складних проблем такий спосіб вирішення буває рідкісним. Повної одностайності досягти неможливо в принципі, хоч би унаслідок попереднього розділення функцій і присвоювання ролей учасникам дискусії. Умовою прийняття рішення такий спосіб вважати не можна.

Типи прийняття рішення розрізняються за ступенем залученості гравців, ступеня аналітичності, узгодженості та іншим параметрам.

Необхідно проаналізувати, як пов'язано ухвалення рішення з рівнем розвитку групи, її структурними характеристиками, особливостями групової динаміки, процесами лідерства, основною спрямованістю (на задачу або підтримання "психологічної групи"). Представляє інтерес пошук зв'язку між способами прийняття рішення і результатами гри.

Дані про різні аспекти розгортання гри, особливо про характер взаємодії її учасників можна отримати на підставі самозвітів. Методика оцінки ефективності групової роботи призначена для оцінки характеру спільної діяльності в командах.