Наведемо приклад короткотермінового консультування власне психологічного характеру.

До психолога звернулася молода жінка, Людмила Я., з проханням допомогти їй налагодити стосунки з колегами. У ході першої зустрічі з'ясувалося, що Людмила працює лікарем, і конфлікт на роботі останнім часом так загострився, що це стало негативно позначатись на стосунках Людмили з пацієнтами. Людмила розповіла, що вона - людина вимоглива, до роботи ставиться сумлінно і не терпить, коли хтось нехтує своїми обов'язками, працює не так, як, на її погляд, має працювати лікар, особливо коли він обіймає відповідальну посаду. Виходячи з цього Людмила зайняла активну негативну позицію стосовно завідуючої відділенням, в якому вона працює, але ніхто Із колег її не підтримав, більше того, взаємини з ними теж погіршились. Узагалі Людмилі це було б байдуже, оскільки І завідуюча, І більшість колег -люди "недалекі, нецікаві, безпринципні", але вона з ряду причин дорожить своїм місцем роботи І не хотіла б його міняти. Отже, потрібно якось розв'язувати проблему.

На прохання психолога Людмила описала декілька конкретних ситуацій, у яких проявились її стосунки із завідуючою. Психолога цікавило: що саме відбулося і де, як розгорталися події, як вони набрали негативного характеру, хто що говорив, що відчувала Людмила і що, на її думку, відчувала інша сторона, як закінчилася ситуація, які наслідки вона мала. Обговорення ситуацій дало підстави психологові припустити, що основні причини труднощів Людмили полягають у завищених вимогах до оточуючих і у заниженому критичному ставленні до себе, що поєднується з ідеєю своєї значущості, яка, мовляв, не визнається іншими людьми. Подальша робота з Людмилою полягала в обговоренні з нею цих припущень, їх доведенні через простеження повторюваності однакових схем її поведінки у різних ситуаціях, у підкресленні протиріч в її розповіді, у розгляді обставин, що склалися, підрізними кутами зору і т. д. В результаті вдалося дещо змінити бачення Людмилою своєї ситуації, оцінку нею своєї ролі в ній і своєї відповідальності за те, що відбулося. Подальший корекційний вплив на даному етапі роботи здійснювався через визначення і обговорення ідеалу Людмили, тобто взірця у спілкуванні, якому вона б хотіла наслідувати, її можливостей у досягненні цього ідеалу, а також альтернативних варіантів поведінки у подібних ситуаціях. Наприкінці зустрічі Людмила висловила бажання продовжити роботу з психологом, аби краще розібратись у собі і, головне, разом Ь психологом намітити конкретні кроки виходу з ситуації. До наступної зустрічі клієнтці було запропоновано виконати таке домашнє завдання: письмово фіксувати всі неприємні ситуації, які виникали на роботі за тиждень; поміркувати над ними, аналізуючи за схемою, що була застосована до розгляду конкретних ситуацій під час консультації.

Друга зустріч із Людмилою розпочалася з аналізу домашнього завдання. Основна увага психолога була приділена уточненню емоційних переживань клієнтки під час сутичок з колегами, аби з'ясувати, що саме штовхає Людмилу на конфлікт, які її потреби задовольняються таким спілкуванням. З'ясувавши, що головною з таких потреб є потреба у визнанні, психолог далі організував обговорення питання про те, які Існують позитивні способи задоволення цієї потреби і які з них прийнятні для Людмили у даній ситуації. Спільними зусиллями була розроблена стратегія налагодження контактів у колективі і запланований (з розігруванням у ролях) перший крок її реалізації - розмова з колегою, що має значний вплив у колективі І, як здається Людмилі, ставиться до неї менш вороже, ніж інші.

Третя (і остання) зустріч була присвячена аналізу розмови з колегою та її результатів (як виявилося, позитивних), а також плануванню наступних кроків. При цьому значна увага була зосереджена на пріоритетах Людмили, саме які й визначатимуть її "мотивацію до зміни звичних способів реагування, без чого ці кроки будуть неможливими. Наприкінці зустрічі були підбиті підсумки всієї роботи, Людмилі була рекомендована деяка література з проблеми спілкування, обіцяні (при потребі) нові зустрічі.