
- •1.1 Загальні відомості про населений пункт
- •1.2 Кліматичні умови
- •1.4 Рельєф. Пересіченість
- •1.5 Гідрологічні умови та особливості водозабезпеченості підземними водами
- •1.6 Водовідведення та дощова каналізація
- •2.1 Зонування території
- •2.2 Архітектурно-планувальна організація сельбищної зони
- •2.3 Характеристика існуючого інженерного обладнання та його розрахунки на перспективу
- •2.4 Розрахунок житлової забудови
- •2.5 Розрахунок мережі культурно-побутового обслуговування
- •2.6 Складання кліматичного паспорту міста будівництва
- •2.7 Попередній розрахунок природного освітлення житлової кімнати
- •2.8 Остаточний розрахунок природного освітлення житлової кімнати
- •3.1 Функціональне зонування
- •3.2 Визначення площі парку
- •3.3 Облаштування дитячого майданчика
- •3.4 Визначення відвідувачів відповідної зони
- •3.5 Визначення площі споруд залежно від кількості відвідувачів
- •3.6 Мощення доріжок і майданчиків
- •3.7 Малі архітектурні форми та ліхтарі
- •3.8 Водні пристрої
- •3.9 Архітектурно-планувальна організація саду
- •3.10 Підбір дерев
- •3.11 Створення ландшафтної композиції
- •3.12 Влаштування квітника
- •4.1. Обґрунтування актуальності вирішення питань охорони праці та безпеки у надзвичайних ситуаціях в ході проектної розробки
- •4.2. Аналіз будівельного процесу з метою виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів
- •4.3 Роботи з реконструкції будівель і споруд
- •4.4. Аналіз надзвичайних ситуацій, що можуть виникнути
- •4.5. Запроектовані заходи протипожежної профілактики
- •4.6. Надання першої долікарської допомоги у надзвичайних ситуаціях та при нещасних випадках
- •5.1 Зародження і розвиток промисловості
- •5.2 Місце промислових територій в структурі міста
- •5.3 Етапи реконструкції та пропозиції щодо її реалізації
4.5. Запроектовані заходи протипожежної профілактики
До початку будівництва площадку забезпечують дорогами та проїздами з твердим покриттям, які зв’язані з міською магістраллю, а також протипожежним водопостачанням і телефонним зв’язком для виклику пожежників у випадку пожежі. Дороги, проїзди та місця розташування джерел протипожежного водопостачання (гідрантів) освітлюють для кращого користування ними в темну пору доби.
Допоміжні будівлі та споруди тимчасового призначення розташовують в суворій послідовності з будгенпланом, на якому зазначені протипожежні розриви між основною та тимчасовими будівлями та спорудами.
Для швидкої евакуації робочих в випадку виникнення пожежі в будівлі, що будується засоби підмощування (ліса та ін.) обладнують драбинами.
На території будівельної площадки встановлюють вказівники джерел протипожежного водопостачання і первинних засобів пожежогасіння, а також вивішують протипожежні плакати і попереджуючі знаки.
У процесі розвантаження та складування будівельних матеріалів та конструкцій потрібно слідкувати за тим, щоб дороги, проїзди і під’їзди до будівель, джерел водопостачання і до первинних засобів пожежогасіння не загромаджувалися і щоб можна було безперешкодно їх використати у випадку виникнення пожежі.
Розпалювати багаття (наприклад, для спалювання відходів) і курити на території будмайданчика не допускається. Для куріння відведено спеціально обладнані місця.
До початку основних будівельних робіт ділянку будівництва рекомендується забезпечити постійним водопроводом та встановити гідранти. Місця встановлення гідрантів позначають спеціальними вказівниками.
Будівлі що будуються, підсобні будівлі та споруди забезпечуються первинними засобами пожежогасіння по нормах, які приведені в ,,Правилах пожежної безпеки при проведені будівельно-монтажних робіт’’. Крім того, на окремих ділянках будівництва оснащують пожежні пункти (щити), які мають наступне протипожежне обладнання: сокири, ломи, лопати, багри металеві, відра пофарбовані в червоний колір і вогнегасники. Розміщення щитків показано на будівельному генплані .
Протипожежне обладнання утримується в справному стані, а підходи та під’їзди до нього залишаються вільними.
4.6. Надання першої долікарської допомоги у надзвичайних ситуаціях та при нещасних випадках
На будівництві при недотриманні техніки безпеки можливі опіки, ураження електричним струмом, падіння з висоти. Найбільш характерними травмами при цьому є: удари, вивихи, переломи кісток, хребта, ребер, тазу, черепа, нижніх кінцівок (приземлення на ноги), верхніх кінцівок (приземлення на бік і на спину). Одночасно з кісткової травмою можуть бути важкі закриті ушкодження внутрішніх органів, ще супроводжуються кровотечами (розрив аорти, печінки, відрив жовчного міхура, розрив селезінки і т.д.).
При виникненні виробничих травм, насамперед, потрідно викликати «Швидку» і надати першу долікарську допомогу, використовуючи медичні засоби, які наявні у аптечці. Аптечки з медикаментамизнаходяться у санітарно-побутових приміщеннях, розташування яких показано.
Надання першої медичної допомоги при опіках полягає, насамперед, у гасінні одягу на потерпілому (облити водою, а якщо її нема, накинути на потерпілого щільну тканину, щоби закінчити доступ кисню). Перша допомога при опіках, які спричинені кислотами, негашеним вапном, полягає в негайному промиванні ураженого місця сильним струменем води, а за відсутності водопроводу - промиванні в ємності із чистою водою не менше 10-15 хв. Потім на обпалене місце накладається примочка із содового розчину при опіках кислотою і борної кислоти - при опіках негашеним вапном.
При важких опіках вогнем, гарячою водою, парою, розплавленим бітумом необхідно обережно зняти одяг (взуття), перев'язати обпалене місце стерильним матеріалом, закріпити бинтом і відправити потерпілого до лікувального закладу. У жодному випадку не допускається очищення обпаленого місця від частин одягу і змазування його будь-якими мазями і розчинами. Потерпілого після надання йому першої допомоги, необхідно терміново відправити у лікувальний заклад.
Допомога при ураженні електричним струмом. Людину, яка попала під напругу, необхідно як можливо швидко звільнити від джерела струму - виключити струм вимикачем, зняти запобіжники або перерубати провід, наприклад, сокирою з сухою дерев'яною ручкою.
Якщо потерпілий лежить на землі, то його можна відділити від електричного проводу сухою палицею, дошкою; іноді потерпілого можна відтягнути від предмету, який проводить струм, взявши його за сухий одяг, уникаючи при цьому тіла потерпілого. Якщо струм проходить через тіло потерпілого в землю, необхідно перервати подавання струму.Після того, як потерпілий буде звільнений від джерела струму, йому негайно надається допомога: робиться якщо це необхідно - штучне дихання, на місця опіків накладаються пов'язки, госпіталізація.Уразі відсутності дихання необхідно провести непрямий масаж серця, або штучне дихання.
Допомога при переломах. При переломах потерпілому необхідно забезпечити спокій і нерухомість поламаної кістки. При відкритих переломах на рану спочатку накладають пов'язку. Одяг і взуття при переломах знімають, для цього їх іноді розрізають по швам.
Іммобілізацію поламаної кінцівки як правило проводять за допомогою стандартних шин які накладають на зовнішню і внутрішню поверхні. Шини повинні обов'язково захвачувати два сусідніх суглоба між якими знаходиться ушкоджена кістка. При накладанні шин на оголену поверхню їх необхідно обкласти ватою або іншим м'яким підручним матеріалом, після закріпити бинтом, рушником, косинками, ремінцями та іншими. При відсутності стандартних шин у якості шин можна використовувати підручні тверді предмети (дошки, куски фанери, палиці і так далі) або прибинтовують зламану ногу до здорової, а поламану руку, зігнуту у лікті до тулуба. Після іммобілізації ушкодженій кінцівці необхідно придати найбільш зручний стан;руку після накладання шини підвішують на косинці.
Надання першої допомоги при ударах заключається в змазуванні області удару настойкою йоду і накладання давлючої пов'язки. Кінцівці після удару необхідно придати піднятий стан і забезпечити повний спокій. Ураженим, у яких є удари з розтрощеними м'язами і великими кровозливаннями у м'які ткані кінцівок, обов'язково проводять шинування кінцівок (для полегшення евакуації).
Допомога при вивихах. При вивихах необхідно накласти тугу пов'язку або шину.
Падіння та удари часто супроводжуються важкими пошкодженнями черепа та струсом мозку Ознакою черепної травми є кровотеча з вух та блювання. Ознакою струсу мозку є головний біль, нудота, блювання, втрата свідомості . Потерпілого необхідно покласти на спину, накласти на голову пов'язку, прикласти до голови холодну примочку До прибуття лікаря потерпілому необхідно забезпечити повний спокій.
Перша долікарська допомога при пораненнях.З метою надання першої допомоги при пошкодженнях необхідно насамперед зупинити кровотечу, зробити туалет рани та накласти стерильну пов’язку для захисту рани від вторинної інфекції. Після туалету рани шкіру навколо рани для знешкодження мікроорганізмів змазують розчином йоду, а за його відсутністю - спиртом, горілкою, одеколоном. При великій рані або ураженні суглоба треба обов'язково шинувати кінцівку.
Перша допомога при кровотечах. Для зупинення артеріальної кровотечі слід покласти джгути на кінцівку вище місця поранення. При цьому джгут накладають на м'яку підкладку (хустка, рушник і т. д. ), щоб не прищемити шкіру. Потім затягують його до тих пір, поки на периферійних артеріях пораненої кінцівки не припиниться пульс. В тому випадку, коли джгут у потрібну хвилину відсутній, треба зробити закрутку: під пасок, пояс, скручену хустку підсовують один кінець палички і закручують її до тих пір, поки не зупиниться кровотеча, другий кінець її прив'язують до кінцівки, щоб закрутка не послабилась. Щоб запобігти омертвінню ураженої кінцівки, втакому стані потерпілого можна тримати не більше 1,5-2 годин. Саме тому при направленні хворого в лікарню необхідно вказати точний час накладання джгута.
Іноді до виготовлення джгута артеріальну кровотечу зупиняють притисканням великого пальця до місця, де артерія розташована поряд з кісткою, до якої її можна притиснути. При кровотечі з рани пошкодженої ноги артерію притискують в області паху, руки - на внутрішній поверхні середньої третини плеча. До цього методу вдаються і в тому випадку, якщо джгут накладено на кінцівку більш ніж на 2 години: притиснувши артерію до вказаного місця, джгут послаблюють, надаючи цим можливість надходженню крові до кінцівки допоміжними судинами. Зупинку венозної і капілярної кровотеч роблять таким чином: поранену кінцівку піднімають вгору. При цьому вени спустошуються і кровотеча може зупинитися; накладають тугу пов'язку із стерильної марлі або бинта і міцно прибинтовують.