2. Функції епіфізу та гіпофізу.

Епіфіз (шишкоподібна залоза) розміщений в ділянці чотиригорбкової пластинки середнього мозку. Виділяє декілька гормонів, основними з яких є мелатонін і серотонін.

Функції мелатоніну: 1) бере участь у регуляції пігментного обміну (зумовлює посвітління шкіри); 2) гальмує розвиток статевих функцій у дитячому організмі і дію гонадотропних гормонів — у дорослому; 3) гальмує продукування соматотропіну (гормону росту) в аденогіпофізі. Завдяки мелатоніну епіфіз називають біологічним «годинником». У темряві синтез мелатоніну підвищується, а оскільки цей гормон гальмує діяльність гіпоталамусу, тому функціональна активність організму вночі зменшується і людина відпочиває. Навесні, коли збільшується світловий день, зменшується в крові кількість мелатоніну, що стимулює виділення гонадотропінів (ці дані мають велике значення для розуміння сенсу річного ритму плідності багатьох ссавців).

Функції серотоніну: 1) звужує кровоносні судини в місці пошкодження і запобігає крововтратам; 2) не дозволяє бактеріям проникати через рану в організм.

З віком залоза зазнає поступової інволюції, але функціональна активність її не втрачається повністю.

Гіпофіз (мозковий придаток) складається з трьох частин: передньої — аденогіпофіз, задньої — нейрогіпофіз та слаборозвинутої середньої. Маса гіпофізу — 0,4-11г.

Гіпофіз має тісні зв'язки з гіпоталамусом, який регулює його функцію і становить з ним єдинугіпоталамо-гіпофізарну систему.

Ряд гормонів аденогіпофіза мають регулювальний вплив на функцію інших залоз внутрішньої секреції. Їх називають тропінами. Це тиротропін (стимулює ріст щитоподібної залози і регулює вироблення й виділення нею гормонів), кортикотропін (регулює активність кори надниркових залоз), гонадотропіни (регулюють розвиток і функцію статевих залоз).

Соматотропін(гормон росту) стимулює синтез білка в органах і тканинах та їх ріст. При його гіперсекреції розвивається хвороба — гігантизм, при гіпосекреції – карликовість.

Функції середної долі гіпофізу — продукує меланотропін (антагоніст мелатоніну – гормону епіфізу), який сприяє утворенню пігменту шкіри меланіну.

Функції нейрогіпофізу — продукує вазопресин, який підвищує реабсорбцію води в канальцях нирок і у такий спосіб зменшує діурез.

Вікові особливості гіпофізу: до 4-5 років активний ріст; до 11 років повільний і далі стабілізація діяльності.

3. Функції надниркових залоз.

Надниркові залози (Нз) складаються з двох шарів — кіркового та мозкового, які, по суті, утворюють дві самостійні залози.

У мозковому шарі утворюються два гормони — адреналін і норадреналін. Адреналін підвищує систолічний артеріальний тиск, активізує роботу серця, підвищує рівень глюкози в крові за рахунок глікогену печінки, підвищує рівень основного обміну, знижує тонус гладких м’язів шлунка і кишок та пригнічує їх рухову активність, підвищує тонус скелетних м’язів. Адреналін звужує кровоносні судини. Нз норадреналіну виділяється небагато, в основному він продукується симпатичними нервовими волокнами. Отже, сАНС разом з мозковим шаром Нз складають єдину симпатико-адреналову систему, яка виконує важливу роль в енергетичному забезпеченні будь-яких адаптаційних процесів і мобілізації організму до боротьби за існування.

Кора Нз складається з трьох шарів: 1. Зовнішній, або клубочковий, синтезує гормони мінералокортикоїди. Основним і найактивнішим з них є альдостерон. Він затримує в організмі Nа⁺, а стимулює виведення К⁺. При гіпосекреції збільшується кількість води в клітині, наступає загусання крові і зниження тиску (дегідратаційний шок). При гіперсекреції вода переходить у міжклітинний простір, виникають набряки, підвищується кров’яний тиск. 2. Середній, або пучковий, продукує глюкокортикоїди. Вони регулюють білковий, вуглеводневий,  ліпідний та водно-електролітний обмін.

Глюкокортикоїди називають «протизапальними гормонами», оскільки вони активізують ферменти, які або руйнують біологічно активні речовини в місці запалення, або пригнічують їхню діяльність. Таким чином, зменшується шкідлива дія запальних речовин і настає фізіологічна норма.

Глюкокортикоїди називають «адаптивними гормонами», оскільки вони виконують головну роль (поруч з іншими кортикостероїдами) у пристосуванні організму до змін навколишнього середовища. Кортикостероїди захищають організм від всіх шкідливих факторів, тому така гормональна реакція називається загальним адаптаційним синдромом. Стан організму, який характеризується мобілізацією всіх захисних сил називається «станом стресу», а фактори, що викликають такий стан, — стресорами.

При тривалих впливах стресорів (наприклад, м’язова робота) в роботі Нз виділяють три фази: 1) занепокоєння (підвищується кількість кортикостероїдів у крові); 2) резистентність, або пристосування, — виділення гормонів зменшується, оскільки посилюється робота фізіологічних систем (приміром, кровообігу, крові, дихання); 3) виснаження — зменшується виділення кортикостероїдів і знижується опір організму до дії стресорів.

3. Внутрішній, або сітчастий, продукує гормони аналогічні статевим — андрогени та естрогени. Вони стимулюють ріст статевих органів, регулюють статеву активність, сприяють розвитку вторинних статевих ознак, стимулюють синтез білків, головним чином м’язових — анаболітичний ефект. Цей ефект вищий у андрогенів. Викликаючи приріст сили, гормональні препарати анаболітичного характеру можуть призводити до негативних явищ в організмі, наприклад, неспроможність мати дітей. Після настання статевої зрілості роль статевих гормонів кори наднирників є незначною. Після припинення функції статевих залоз у старості кора наднирникових залоз залишається єдиним джерелом андрогенів і естрогенів.