Лекція 7. Роль ендокринних залоз в регуляції функцій організму

Posted on Серпень 24, 2014

1. Загальна характеристика ендокринної системи. 2. Функції гіпофізу та епіфізу. 3. Функції надниркових залоз. 4. Функції щитоподібної, пара щитоподібної та вилочкової залоз. 5. Підшлункова залоза. 6. Статеві залози.

1. Загальна характеристика ендокринної системи.

Внутрішня секреція – це функція особливих залоз, які є органами або групами клітин, здатних продукувати гормони.

Гормони – це біологічно активні речовини, які продукуються залозами внутнішньої секреції і здатні у невеликих кількостях здійснювати значний вплив на органи чи тканини.

На відміну від залоз зовнішньої секреції ендокринні залози не мають вивідних проток і виводять секрет у кров завдяки густій сітці капілярів, що їх оточують.

До залоз внутрішньої секреції, або ендокринних залоз, належать гіпофіз, щитоподібна і прищитоподібні залози, острівці підшлункової залози (інсулярний апарат), надниркові, статеві залози, тимус, епіфіз та ін. У травному каналі виявлено також цілу низку гормонів, частину з яких відносять до паратгормонів, тобто тих, що виділяються в міжклітинний простір. Основна функція ендокринних залоз (Ез) забезпечення гомеостатичної регуляції.

Хімічна структура більшості гормонів відома, що дало можливість їх синтезувати і використовувати на практиці.

Серед гормонів виділяють такі, що здатні безпосередньо впливати на органи-мішені, їх відносять доефекторних, інші регулюють синтез і виділення ефекторних гормонів  – це тропні гормони. Ще одну категорію становлять нейросекрети гіпоталамуса, які регулюють синтез і виділення тропних гормонів аденогіпофізом, – це рилізинг-гормони. Їх поділяють на ліберини (збудники) і статини(інгібітори) тропної функції аденогіпофіза.

За хімічною структурою гормони хребетних поділяють на три основні класи сполук: 1) стероїдні; 2) похідні амінокислот; 3) білково-пептидні.

Стероїдні гормони – це поліциклічні сполуки ліпідної природи. Вони секретуються клітинами стероїдогенних залоз внутрішньої секреції, легко проходять крізь плазматичні ліпопротеїдні мембрани і проникають усередину реагуючих клітин. До них належать гормони кори надниркових і статевих залоз.

Гормони – похідні амінокислот – це похідні тирозину, до яких належать катехоламіни (адреналін і норадреналін), тироїдні, а також мелатонін – гормон шишкоподібної залози (епіфіза).

Третю групу становлять білково-пептидні гормони. Це найбільш чисельна і різноманітна за складом група, до якої входять вазопресин і окситоцин, гіпоталамічні рилізинг-гормони, інсулін тощо.

Властивості гормонів: 1. Специфічність дії. Кожен гормон діє лише на конкретні органи. 2. Дистантний характер дії. Органи-мішені і системи, на які впливають гормони, як правило, знаходяться далеко від місця їх утворення. 3. Висока біологічна активність. Мізерна  концентрація гормонів спроможна викликати довготривалу реакцію.

Різновиди впливу гормонів на клітину: 1. Метаболічний — вплив на інтенсивність процесу обміну речовин. 2. Морфогенетичний — стимуляція росту клітин, тканин, органів. 3. Кінетичний, або пусковий, — активізація діяльності ефектора. 4. Коригуючий — зміна активності організму чи окремих його органів.

Механізм дії гормонівполягає у впливі на клітинні мембрани, взаємодії з білками-рецепторами, зміні внутрішньоклітинних ферментативних процесів. При цьому одні гормони не проникають у клітину, а взаємодіють з рецептором на клітинній мембрані (група нестероїдних гормонів); тут необхідні внутрішньоклітинні посередники, здатні передавати вплив гормону на певні структури клітини, і вони є в клітині, тому забезпечують швидкий специфічний ефект цих гормонів. Інші гормони проникають крізь мембрану, впливаючи на цитоплазму і ядро (стероїдні гормони).