
- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 5. Присяга юриста
Адвокати, нотаріуси, судді, працівники правоохоронних органів (служби безпеки, органів прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції), вступаючи на посаду, приймають присягу й урочисто клянуться виконувати свої службові обов'язки і зберігати професійну таємницю. Присяга практикуючого юриста — мо-ікільно-правове зобов'язання перед професією, суспільством і державою.
Присяга (клятва, клятвена обіцянка) є формою визнання юристом об'єктивно існуючого політико-правового зв'язку його професійної діяльності з конкретним суспільством і державою. У той же самий час вона суб'єктивно відображає даний зв'язок, особистісну оцінку юристом своєї приналежності до даної держави і професійної праці в ній. Даючи присягу, юрист не просто співвідносить себе і визначеною професією, а усвідомлює свою приналежність до неї, до співтовариства юристів, до держави.
Прийняття присяги — це найважливіший момент у становленні молодого працівника як повноправного члена певного колективу і співтовариства юристів у цілому. Прийняття присяги відбувається не з першого дня юридичної діяльності, а після визначеного періоду ознайомлення з нею, осмислення свого призначення і пристосування до майбутньої професійної служби.
Перед прийняттям присяги молодому фахівцеві необхідно пояснити її зміст, значення самого акту прийняття присяги, моральну відповідальність за дотримання її вимог. Важливо, щоб той, хто приймає присягу, розглядав її як морально-правові вимоги до професії, яких він зобов'язаний постійно і неухильно дотримуватись.
Присяга проголошується особисто, а у випадку, якщо її приймає кілька осіб, що вступають ту ж посаду, — старший за віком, після чого він скріплює текст присяги власноручним підписом. Після цього зазначений бланк підписується керівництвом і прилучається до особистої справи того, хто прийняв присягу. Про прийняття присяги повинна бути зроблена також запис у трудовій книжці.
Присяга приймається один раз за всю службу (за місцем навчання або служби). Вступ на посаду відбувається з часу прийняття присяги. Після прийняття присяги видається посвідчення судді, нотаріуса й ін. Церемонія прийняття присяги закінчується виконанням Державного гімну України.
288 Розділ
хЛ
День прийняття Присяги є святковим. На прийняття присяги! запрошуються керівники центральних органів влади, міністерстві і відомств, заслужені ветерани праці й інші видатні люди, керівним державної адміністрації і представники органів місцевого самовря-І дування, а також близькі родичі осіб, що приймають присягу, іншії гості.
Присяга члена Вищої ради юстиції (ст 17 Закон}' України «Про І Вищу раду юстиції»): «Присягаю сумлінно, чесно і неупередженої виконувати обов'язки члена Вищої ради юстиції з метою забезпе-І чення формування корпусу суддів із числа високопрофесійних і че-| сних юристів і додержання закону та етики в діяльності суддів! і прокурорів». Присяга члена Вищої ради юстиції складається наї засіданні Верховної Ради України перед вступом на посаду, але не пізніше двох місяців з дня призначення.
Присяга судді Конституційного Суду (ст. 7 Закону України «Про Конституційний суд України»): «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати високий обов'язок судді Конституційного Суду України, поважати і захищати права і свободи людини, конституційний лад України та верховенство її Основного Закону, зберігати службову таємницю».
Присяга судді суду загальної юрисдикції (ст. 10 Закону України «Про статус суддів»): «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючи тільки закону, бути об'єктивним і справедливим». Присяга судді вимовляється перед Президентом України.
Присяга прокурора. Особи, що вперше призначені на посаду помічника прокурора, прокурора керування, відділу, слідчих прокуратури приймають «Присягу працівника прокуратури», затверджену Верховною Радою України. Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.
Присяга нотаріуса (ст. 6 Закону України «Про нотаріат») дається особою, що вперше одержує право займатися нотаріальною діяльністю. Вона здійснюється в управлінні юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. В урочистій обстановці майбутній нотаріус дає присягу такого змісту: «Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з закону і сумлінням, поважати права і законні інтереси громадян і організа-
Етична культура юриста 289
цій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса». Бланк із текстом присяги підписує нотаріус, що її прийняв.
Присяга адвоката (ст. 15 Закону України «Про адвокатуру») приймається кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури під час видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Текст присяги адвоката: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь: у своїй професійній діяльності суворо додержуватися законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти звання адвоката, бути вірним присязі». Присягу підписує адвокат, і вона зберігається в кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури.
Присяга працівника органів внутрішніх справ України затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року, № 382. її текст: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок».
Присяга осіб начальницького складу, що вперше зараховуються на службу в податкову міліцію (міститься в ст. 23 Закону України «Про державну податкову службу»): «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу до податкової міліції, присягаю на вірність українському народові. Присягаю додержуватися Конституції і законів України, захищати права людини і громадянина, сумлінно виконувати свої обов'язки. Присягаю бути чесним і мужнім,
290
пильно стояти на сторожі економічних інтересів Вітчизни, суворо зберігати державну та службову таємницю. Якщо я порушу присягу, готовий нести відповідальність, встановлену законодавством України». Особа начальницького складу податкової міліції підписує текст присяги, що зберігається в його особистій справі.
Присяга несе в собі особливе правове навантаження. Присягаючи, молодий фахівець бере на себе відповідальність виконувати визначене і виняткове коло обов'язків, за невиконання або неналежне виконання яких йому можна пред'явити претензію в порушенні присяги. Той, хто порушив присягу, несе дисциплінарну відповідальність.
§ б. Моральна деформація юриста-практика і її причини. Моральна відповідальність
Досвід діяльності юристів-практиків свідчить, що в основі незадовільної службової дисципліни, провин і навіть злочинів, вчинених ними (порушення службового обов'язку, розголошення професійної таємниці, порушення присяги, формалізм і спрощенство під час оформлення документів, неточне виконання наказів, порожня витрата робочого часу, поширення слухів і т. ін.), лежить не стільки слабкий професіоналізм, скільки низька етична культура, збиткова моральність, тобто моральна деформація юриста.
В основі моральної деформації юриста знаходяться причини, що породжуються визначеними умовами громадського життя (зовнішні причини) і специфічним характером професійної праці (внутрішні причини).
Зовнішні причини моральної деформації юриста в сучасних умовах:
переоцінка відношення до ролі матеріальних стимулів праці, їх превалювання над морально-правовими орієнтирами в суспільстві;
криза ідеалів, невизначеність ідеологічної основи розвитку суспільства;
правовий і моральний нігілізм у суспільстві;
соціальна нестійкість у суспільстві;
слабка забезпеченість соціально-економічних прав і свобод людини;
корумпованість вищих посадових осіб у системі влади і управління;
Етична культура юриста 291
7) недосконалість законодавства та ін.
Деформація моралі деяких юристів — це результат моральної деформації, що відбувається у суспільстві. У свідомості великої кількості людей давно змішалися такі найважливіші поняття моральної культури, як «добро» і «зло», «справедливість» і «беззаконня».
Моральна свідомість і поведінка юриста формуються протягом його життя, а не надається вищими закладами освіти, хоча вони відіграють важливу роль у наданні допомоги для визначення морально-професійних орієнтирів майбутнього фахівця. На цьому етапі дуже істотно виявити, наскільки стійкий студент (курсант, слухач) у відношенні до деформації його моралі.
Необхідно проаналізувати досвід морального виховання майбутніх юристів у кожному закладі освіти. Варто будувати навчання у напрямку формування навичок правильного вирішення моральних протиріч, сприяти виробленню у студентів (курсантів, слухачів) гуманного ставлення до людей, почуття загостреної соціальної відповідальності і нетерпимого відношення до помилок у юридичній практиці.
Внутрішні причини моральної деформації юристів-практиків:
великий обсяг роботи, особливо у юристів правоохоронних органів, і відсутність контролю над виконавцями;
низький рівень морального виховання в колективах;
низький рівень кваліфікації, його невідповідність займаній посаді;
незадоволеність матеріальною винагородою за роботу і просуванням по службі;
незадоволеність результатами вирішення юридичних справ у зв'язку з корумпованістю деяких чиновників;
послаблення в деяких колективах почуття ділового товариства, підміна товариства «круговою порукою»;
нездатність протистояти негативному впливу з боку злочинного середовища, з яким вимушені спілкуватися юристи в процесі вирішення юридичних справ та ін.
Моральна деформація свідомості юриста — одна із самих негативних. Вона, як правило, призводить до професійно-правової деформації. Йдеться про ситуацію, коли досвідчений прокурор, слідчий, суддя знає норми, принципи моральної поведінки, але свідо-
292
Розділ XII
мо і цинічно порушує їх. У такій ситуації суспільству дуже важко виявити порушення норм і принципів моралі (нерідко і норм права) через те, що ці процеси чітко не виражені. і
На перешкоді моральній деформації повинна стояти моральна відповідальність юриста-практика.
Моральна відповідальність юриста-практика — постійна необхідність відповідати за свої дії, вчинки, поведінку, відносини у процесі практичної юридичної діяльності. Якщо умовно розділити моральну відповідальність на внутрішню (совість) і зовнішню (суспільні санкції), то центр її ваги припадає на відповідальність юри-ста-фахівця перед собою. Разом з тим в силу специфіки роботи більшості юристів-практиків вони знаходяться під пильним контролем суспільства, особливо в умовах побудови демократичної держави, коли люди не бояться відкрито критикувати чиновника будь-якого рангу, якщо він протиставляє особисті інтереси суспільним. У таких умовах юрист, який порушує норми моралі, повинен нести моральну відповідальність перед колегами і суспільством у цілому.
Великі проблеми виникають тоді, коли випускник юридичного вузу, що бажає сумлінно працювати, потрапляє в колектив із низьким рівнем етичної культури. Не завжди юрист-початківець вміє правильно оцінити таку обстановку і відстояти незалежність своїх моральних принципів, що врешті-решт може призвести до його моральної деформації.
Особа, крім загальнолюдських чинників, відчуває на собі вплив діяльності трудового колективу і психологічного клімату, що склався у ньому. Саме колектив є тим морально-правовим полем, де здійснюються основні запити особи в діловому співробітництві і суверенності, у розвитку і самореалізації, у прагненні жити і працювати за совістю і законом. Утиснення потреби окремої особи працювати за совістю і законом, продиктоване міркуваннями виправдання аморальності поведінки колективу, призводить до важких морально-психологічних конфліктів, що негативно позначається як на свідомості юриста, так і на результатах вирішення юридичних справ. Адже специфіка діяльності більшості юридичних професій потребує колективних зусиль. Тому відповідальність за порушення, допущені окремим юристом, повинна покладатися на колектив та його керівника, що зобов'язані забезпечити високу мо-
Ктична культура юриста 293
ральність і законність у процесі здійснення своїх професійних функцій.
Відрадно, що аморальність колективу — не настільки поширене явище. Частіше юрист приймає якесь аморальне рішення сам і виправдовує його прийняття тиском з боку колективу. Юрист як особа має моральну свободу, об'єктивну можливість вибору варіанта поведінки. У повсякденній практичній діяльності він може вибрати серед безлічі варіантів поведінки найбільш оптимальну із його точки зору. Якщо юрист морально стійкий, спирається у своїх діях на норми моралі і права, то він зможе прийняти відповідальне рішення без морально-психічного тиску з боку колективу.
Отже, особа відповідальна за те, яку манеру поведінки (з наявних у колективі) вона обрала і реалізовує у своїх вчинках.
Розділ
XIII
ЕСТЕТИЧНА
КУЛЬТУРА ЮРИСТА-ПРАКТИКА