- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 1. Класифікації юридичної практики
Класифікувати юридичну рактику (розділити її на класи, види) можна за різними критеріями
Види юридичної практим в залежності від суб'єктів:
юридична практика гроіадян;
юридична практика оргаізацій, що не мають владних повноважень в управлінні суспільсвом;
юридична практика оргнів місцевого самоврядування;
юридична практика дерсавних органів.
Види юридичної практик! за спеціалізацією (або за суб'єктами здійснення): судова, слідч; прокурорська, адвокатська, нотаріальна, юридичної служби, деркавної виконавчої служби і т. п.
Види юридичної практики за правовими формами діяльності держави: правотворча насамперед законодавча (створення і прийняття законів); інтерпретацйна (тлумачення законів); правозасто-совча (своєчасне і правильне гілення законів у життя суспільства); правоохоронна (забезпечення схорони прав і свобод особи); захисна (забезпечення захисту прав і еобод особи); контрольно-наглядова (здійснення контролю і нагляду за дотриманням прав і свобод особи); установча (проведення наійної кадрово-забезпечувальної політики).
Види юридичної практик! за найбільш значимими юридичними діями:
ведення юридичної спрви;
складання юридичних двсументів (позов до суду, протест прокурора, складання договору йн);
юридичні консультації;
виступ в юридичних уснновах із заявами, клопотаннями, висновками, що мають відношеня до розв'язуваної юридичної справи;
тлумачення текстів норютивно-правових актів з метою винесення рішення в справі;
пропаганда правових зіань (виступ по радіо, телебаченню, у пресі з правовою інформацію).
Основні види юридичної практики 139
Юридичні дії. чинені юристами-практиками, вимагають наявності спеціальних знань, умінь і навичок, технічної оснащеності йін.
Види юридичної практики за сферами громадського життя: в економічній сфері; у політичній сфері; у соціальній сфері; в екологічній сфері; у сфері культури; у сфері науки й ін.
Види юридичної практики за кількістю суб'єктів, що її здійснюють:
індивідуальна (приватний нотаріус, адвокат та ін.);
колегіальна (юридичні фірми).
§ 2. Судова практика
Судова практика — правозастосовча діяльність судів по розгляду юридичних справ і винесенню по них рішень.
Діяльність суддів судів загальної юрисдикції здійснюється на основі Конституції України, законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», «Про Вищу раду юстиції», підзаконних актів, постанов Пленумів Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Кодексу професійної етики судді (2002).
Суд — орган держави, що здійснює державну владу шляхом відправлення правосуддя при розгляді цивільних, кримінальних, господарських справ, справ про адміністративні правопорушення і ряд інших у порядку, установленому процесуальним законодавством.
Судова практика поєднує: 1) розгляд віднесених до компетенції судів питань у суді першої інстанції, в апеляційному і касаційному судах, у стадії виконання судових рішень і вироків, у порядку виняткового провадження; 2) результати (підсумки) цієї діяльності, зовні виражені у відповідних судових рішеннях; 3) накопичений досвід.
Зміст і структура судової практики:
Суб'єкти та учасники судової практики
(суд, свідки, потерпілі, підсудні — у кримінальному судочинстві;
позивачі і відповідачі — у цивільному судочинстві)
Об'єкти судової практики (матеріальні і нематеріальні блага, суспільні відносини, конкретні дії
людей та ін.)
Практична судова діяльність: 1) мета і завдання, функції; 2) судові дії; 3) судові операції (комплекс
■Мі
140
Розділ VI
судових юридичних дій, об'єднаних єдиною метою і спрямованих на вирішення окремого завдання в рамках юридичного процесу)
Зовнішня організації діяльності (акта-дії, акти-документи)
Внутрішня організація діяльності (процесуальні провадження, стадії, режими)
Засоби, способи, методи судової діяльності
(використовуються для досягнення мети, одержання результатів)
Результати судової діяльності
Соціально-правовий досвід у галузі судової діяльності,
що формується в процесі добору доцільного в судових діях і рішеннях, а також аналітично осмислений та узятий на озброєння досвід здійснення наукових правових досліджень та правового навчання у їх єдності і взаємодії
Судова практика формується в зв'язку із застосуванням правових норм при розгляді конкретних судових рішень.
Практику судів загальної юрисдикції в Україні складають:
Практика загальних судів (місцевих, апеляційній, касаційного) |
Практика спеціалізованих судів: | |
практика господарських судів (місцевих, апеляційних, касаційного) |
практика адміністрапивних судів (місцевих, апеляційних, касаційного) | |
Кожна ланка загальних, господарській:, адміністративних судів може розглядати і вирішувати лише ті спори, що законом віднесені до її підсудності |
Судова практика поєднує практику трьох видів судових інстанцій (по горизонталі):
1. Практика місцевого суду:
загального — діяльність по розгляду кримінальних і цивільних справ, а також справ про адміністративні правопорушення і напрацьований при цьому досвід про єдине застосування норм права в конкретних подібних ситуаціях;
господарського — діяльність по розгляду справ, то виникають з господарських правовідносин, а також інших справ (наприклад про банкрутство), віднесених процесуальним законом до їсньої підсудності, і напрацьований при цьому досвід щодо єдиного іастосування норм права в конкретних подібних ситуаціях1;
' Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними й іниими органами.
Основні види юридичної практики 141
адміністративного — діяльність по розгляду справ, пов'язаних із правовідносинами в сфері державного управління і місцевого самоврядування (так звані справи адміністративної юрисдикції) і напрацьований при цьому досвід щодо єдиного застосування норм права в конкретних подібних ситуаціях;
Розгляд справ адміністративної юрисдикції в сфері військового управління здійснюють військові суди.
Практика апеляційного суду (лат. арреііаіе — звертання) — діяльність, як правило, по перегляду справ, розглянутих місцевими судами, у порядку апеляції і напрацьований при цьому досвід щодо єдиного застосування норм права в конкретних подібних ситуаціях. Апеляційний суд може виступати і судом першої інстанції — це є певна частина його практики.
Практика касаційного суду (лат. саззатіо — скасування, знищення) — діяльність по розгляду справ по касаційних скаргах на рішення і постанови, прийняті судом першої інстанції, що набрали законної сили, а також на рішення і постанови суду апеляційної інстанції, і напрацьований при цьому досвід щодо єдиного застосування норм права в конкретних подібних ситуаціях.
Касаційною інстанцією в системі спеціалізованих господарських судів є Вищий господарський суд, у системі адміністративних судів — Вищий адміністративний суд.
Вищим судовим органом для вищих спеціалізованих судів є Верховний Суд України. Він же виступає вищою касаційною судовою інстанцією: переглядає в межах своїх повноважень рішення судів загальної юрисдикції і справи по новоявлених обставинах у порядку, встановленому процесуальним законом. Верховний Суд України також розглядає справи, віднесені до його компетенції Конституцією і законами України. При розгляді справ у касаційному порядку суд повинний перевірити правильність застосування судом першої
За захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів у цей судовий орган мають право звертатися підприємства; установи; організації; інші юридичні особи, у тому числі й іноземні; громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у встановленому порядку придбали статус суб'єкта підприємницької діяльності. Державні й інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, вправі звертатися у випадках, передбачених законодавством. Наприклад, фермери про виділення додаткових земельних ділянок або громадяни як кредитори в справах про банкрутство. Звертання в господарський суд здійснюється відповідно до встановленої підвідомчості господарських справ.
142
Розділ VI
Основні види юридичної практики
143
о апеляційної інстанції норм матеріального або норм процесуального права, законність судових рішень і в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вирішити справу відповідно до своїх повноважень. У складі Верховного Суду України діють палати: 1) судова палата по цивільних справах; 2) судова палата по кримінальних справах; 3) військова судова палата.
Практика військових судів є складовою частиною практики системи загальних судів. Військові суди розглядають справи про всі правопорушення, скоєні військовослужбовцями Збройних сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також військовозобов'язаними під час проходження ними зборів.
Військові суди — це суди регіонів (Південного, Західного, Центрального), Військово-Морських Сил, гарнізонів. Військові суди гарнізонів, що діють у місцях дислокації військ, є місцевими судами і як суди першої інстанції розглядають усі кримінальні справи, за винятком тих, котрі підсудні військовим судам регіонів і Військово-Морських сил; справи та скаргах військовослужбовців на неправомірні дії військових службових осіб і органів військового управління; справи про захист честі і гідності, сторонами яких є військовослужбовці або військові організації; інші справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, і т. п.
Військові суди регіонів і Військово-Морських сил — апеляційні суди, що у межах своїх повноважень розглядають справи як суди першої інстанції у порядгу апеляційного оскарження й у зв'язку з новоявленими обставинами Вищим органом для військових судів є відповідна військова палата Верховного Суду України — Військова судова колегія. Вона розглядає справи в порядку повторної касації.
Види судової практики по сферах діяльності: по кримінальних справах; по цивільних справах; по господарських справах; по адміністративних справах; по справах про сплату податків та ін.
Організацію роботи судів України забезпечують Вища рада юстиції, кваліфікаційні комісії, державна судова адміністрація. їхня практична діяльність входить до складу загального поняття «судова практика країни», а значить і поняття «юридична практика».