- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ — система оцінних дій по визначенню рівня професійної підготовленості осіб, що виявили бажання служити або служать в органах внутрішніх справ, їхніх ділових якостей, відповідності вимогам, що висуваються до них законами держави. Атестація особового складу органів внутрішніх справ проводиться відповідно до «Інструкції про порядок проведення атестації особового складу органів внутрішніх справ». Мета атестації особового складу органів внутрішніх справ: 1) підвищення ефективності діяльності кожного з його працівників; 2) підтвердження професійної відповідності вимогам «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом».
Атестація особового складу органів внутрішніх справ здійснюється:
через кожні чотири роки;
при призначенні на вищу посаду;
при переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення проводиться по закінченні року з дня останньої атестації.
Для проведення атестації в МВС створюються дев'ять видів центральних атестаційних комісій, що охоплюють працівників усіх підрозділів міністерства (кримінальної міліції, міліції цивільної безпеки, слідчих підрозділів, дізнання, підрозділів Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю й ін.). Атестаційні комісії створюються в головних управліннях МВС України в АР Крим, м. Києві і Київській області, управліннях МВС України в областях, м. Севастополі і на транспорті, Головному управлінні внутрішніх військ (ГУВВ), вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах МВС України наказами відповідних начальників.
Атестація проходить такі етапи:
1) прямі начальники готують атестаційний лист на підлеглого за умови, що термін спільної служби начальника з особою, що атестується, становить не менш 6 місяців; при меншому терміні атестаційний лист готує заступник начальника або старший начальник, що мав термін загальної служби понад 6 місяців;
Професійна атестація юристів-практиків і міжнародні... 195
2) атестаційні комісії з урахуванням атестаційного листа і ряду інших показників роблять висновки щодо атестації працівника.
Атестаційні комісії
Локальні — створені в органах внутрішніх справ, закладах освіти і науково-дослідних установах наказами відповідних керівників і начальників
Центральні (галузеві) — їх склад за тверджує міністр внутрішніх справ. На засіданнях цих комісій атесту ються керівники органів внутрішніх справ і галузевих служб, що входять у номенклатуру міністерства
Центральна атестаційна комісія є вищою інстанцією по розглянутих спірних питаннях щодо атестації особового складу МВС.
При проведенні атестації в органах внутрішніх справ дотримується загальний порядок:
Особа, що атестується, заздалегідь попереджається про час і місце засідання атестаційної комісії.
Атестація, як правило, відбувається у присутності особи, що атестується. Крім начальника, що подготував атестацію, на засідання можуть бути викликані інші особи для заслуховування їхніх пояснень. Можуть запитуватися необхідні матеріали і документи, що відносяться до службової діяльності особи, що атестується.
У випадку неявки на атестацію осіб рядового і начальницького складу без поважних причин, комісія може зробити атестацію без них, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії й атестаційному листі. Виписка з протоколу разом з атестаційним листом приєднується до особової справи.
Особи, що перебувають у відпустці тарифній, по догляду за дитиною (жінки — у декретному), атестуються не раніше чим через рік після їх виходу на роботу.
Особи рядового і начальницького складу, що знаходяться в тривалих закордонних відрядженнях, атестуються після повернення з відрядження на загальних підставах.
Не підлягають позачерговій атестації особи, термін атестації яких не перевищує одного року. Виняток становлять особи, для яких попередньою атестацією був установлений конкретний термін, щоб усунути недоліки.
Висновки атестації:
відповідає займаній посаді;
не відповідає займаній посаді.
196 ' Розділ VII
Рекомендації комісії:
заслуговує підвищення у посаді (указується на яке саме);
заслуговує бути зарахованим у резерв кадрів на висування;
заслуговує бути направленим на навчання в заклад освіти системи МВС України;
підлягає переміщенню на рівноцінну посаду (указується на яку посаду і причини переміщення);
підлягає переведенню в інший підрозділ з визначенням мотивів переведення й обгрунтуванням можливої потреби у направленні на перепідготовку;
підлягає переміщенню на нижчу посаду (викладаються причини; указується посада, на яку доцільно призначити);
підлягає звільненню з органів внутрішніх справ (через службову невідповідність, за віком, станом здоров'я відповідно до висновку військово-лікарської комісії або з інших причин).
Разом з визначенням відповідності працівника, що атестується, займаній посаді, викладом рекомендацій його подальшого службового використання, висновки атестаціиної комісії можуть містити вказівки на недоліки в професіоналізмі і культурі поводження, визначення терміну для їхнього усунення.
Працівники, що мають один з нижчеперелічених недоліків, вважаються такими, що не відповідають займаній посаді:
низькі показники оперативно-службової діяльності;
не забезпечують належним чином доручену ділянку роботи;
не підвищують рівень знань і професійну майстерність, бойову і фізичну підготовку;
здали залік по службовій і бойовій підготовці на оцінку «незадовільно»;
порушують порядок і правила, установлені Конституцією, законами України, нормативними актами уряду і МВС, наказами начальників органів внутрішніх справ, що видані в межах їх повноважень і відповідають законам України; не дотримуються присяги, статутів, Етичного кодексу працівника МВС.
Визначальним критерієм для атестації керівників усіх рівнів є стан законності і дисципліни в керованих ними органах і підрозділах, рівень взаємодії з іншими правоохоронними органами, органами державної влади і місцевого самоврядування.
Висновки атестаціиної комісії приймаються більшістю голосів при наявності не менше двох третин її складу, заносяться до прото-
Професійна атестація юристів-практиків і міжнародні... 197
колу засідання, що підписується головою і секретарем цієї комісії. Потім вони затверджуються начальником, що має повноваження щодо прийому і звільнення працівників з органів внутрішніх справ, або особою, що виконує його обов'язки.