§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції

Дотримання міжнародних стандартів у діяльності юриста проди­ктовано наявністю міжнародних організацій, у яких успішно спів­робітничають представники різних держав світу.

Прикладом може бути Інтерпол — міжнародна професійна ор­ганізація по боротьбі зі злочинністю. її прообразом є Міжнародна комісія кримінальної поліції, створена як постійно діюча організа-

< Основні види юридичної практики 175

ці я 7.09.1923 р. у Відні, що був тоді найбільш інформованим про зло­чинність у світі⁸. Під час фашистської окупації Австрії комісія була поставлена під контроль гітлерівської поліції безпеки (СД), у резуль-іаті чого її члени фактично самоусунулися від роботи.

Після закінчення Другої світової війни Міжнародна комісія кри­мінальної поліції була відтворена знову на конгресі в Брюсселі (1946 р.). її штаб-квартирою став Париж. У 1956 р. Міжнародна комісія кримінальної поліції була перетворена на Міжнародну органі­зацію кримінальної поліції, одержала новий статут, у якому офіційно закріплений термін «Інтерпол». Штаб-квартира розміщена у м. Ліоні (Франція). Вищим керівним органом Інтерполу є Генеральна асам­блея. На її засіданні обираються робочі органи — Виконавчий комі­тет, очолюваний президентом, і Генеральний секретаріат на чолі з генеральним секретарем.

До складу організації входять національні центральні бюро (НЦБ). Нині їх 178 — по кількості держав, що стали краінами-уча-сницями Міжнародної організації кримінальної поліції. Вони висту­пають під відповідними іменами: «Інтерпол-Париж», «Інтерпол-Лондон», «Інтерпол-Пекін», «Інтерпол-Бангкок», «Інтерпол-Москва», «Інтерпол-Київ» та інші. Національні центральні бюро (НЦБ) є од­ночасно і підрозділами поліцій країн-учасниць, і структурними лан­ками Інтерполу. їх можна назвати «опорними пунктами» Інтерполу на місцях.

Україна прийнята до складу Інтерполу на б 1-й Генеральній аса­мблеї (4—10 листопада 1992 р.). Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 р. створене Національне центральне бюро (НЦБ) Інтерполу, що виконує завдання по координації і взаємодії правоохоронних органів країни з компетентними органами інозем­них держав про ведення боротьби з транснаціональною злочинніс­тю. Українське національне бюро Інтерполу входить до структури

апарату МВС.

Об'єктом практичного впливу Інтерполу і НЦБ держав-учасниць є так звані «транснаціональні» (міжнародні) злочинці і злочини.

Транснаціональними вважаються злочини:

1) окремі стадії й епізоди яких були скоєні на території різних держав;

⁸ Початком цієї організації можна вважати І з'їзд міжнародних співробітників кримінальної поліції, що відбувся 14—18 квітня 1914 р.

176

Розділ VI

2. наслідки яких виявляються за иежами країн, де вони були скоєні;

3. є небезпечними для внутрішнії інтересів більш ніж однієї країни.

Транснаціональними злочинцями вважаються:

1. правопорушники, що ховаються від покарання в іншій країні;

2. члени міжнародних кримінальних угруповань, що вчинили або організували злочини, які зачіпають інтереси декількох держав.

Так, сферами діяльності транснаціональних злочинних груп, пов'язаних з економікою, є індустрія наркобізнесу; протизаконний оборот зброї; торгівля радіоактивними матеріалами; викрадення і контрабанда автомобілів; організації злочинних нападів на ван­таж; організовані форми протизаконної міграції; організована про­ституція; торгівля органами людського тіла; організація злочинних зазіхань на об'єкти культури; комп'ютерні злочини; протизаконна торгівля дикими тваринами; протизаконне знищення небезпечних відходів; шахрайські операції з кредитними ресурсами; підробка грошових знаків; контрабанда; організований міжнародний теро­ризм (замовлені убивства); навмисне банкрутство й ін.

Для ефективної боротьби з транснаціональною злочинністю за допомогою кримінальної реєстрації Інгерполом розроблена систе­ма обліку і класифікації транснаціональних злочинців і злочинів. Існує загальна і спеціальна реєстрація. Об'єктом загальної реєст­рації є відомості про транснаціональні злочини і злочинців, а спе­ціальної — дактилоскопічні відбитки і фотознімки правопорушни­ків.

НЦБ Інтерполу в Україні — це сучасний підрозділ, потенціал якого відповідає міжнародним стандартам як у відношенні кваліфі­кації кадрів, так і в технічному забезпеченні. Кадри для Інтерполу готують установи освіти системи органів внутрішніх справ із чис­ла курсантів, що пройшли спеціальне навчання і володіють двома робочими мовами (робочими мовами Іитерполу є англійська, фран­цузька, іспанська, арабська).

Основні функції Національного Центрального Бюро (НЦБ) Ін­терполу в усіх країнах, як правило, єдгні:

1) забезпечення обміну офіційною і конфіденційною (оператив-но-розшуковою) інформацією з питань боротьби з транснаціональ­ною злочинністю між національними поліцейськими й іншими пра-

Основні види юридичної практики 177

ноохоронними органами, Генеральним секретаріатом ЦНБ Інтерпо-иу інших країн;

2. організація через відповідні національні органи охорони пра­вопорядку заходів щодо виявлення осіб, предметів, документів, роз­шукуваних державами-членами Інтерполу;

3. направлення у Генеральний секретаріат і у держави-члени Інтерполу прохань і оповіщень національних правоохоронних орга­нів про розшук осіб, предметів і документів, здійснення спостере­ження за особами, підозрюваними в злочинній діяльності, а також іншої інформації з метою попередження і розкриття злочинів;

4. формування банку даних про осіб, факти, предмети і доку­менти на підставі інформації, отриманої в процесі міжнародного поліцейського співробітництва;

5. сприяння (у межах своєї компетенції) реалізації рішень і реко­мендацій Генеральної асамблеї і Генерального секретаріату Інтер­полу, підготовка аналітичних документів із проблем міжнародного співробітництва в галузі боротьби зі злочинністю й ін.

Співробітництво України в рамках Інтерполу ґрунтується на національних законах і міжнародних зобов 'язаннях, прийнятих нею поза цією організацією.

Основний акцент у діяльності Укрбюро робиться на практичне сприяння органам дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду в попередженні, розкритті і розслідуванні кримінальних справ, роз­шуку і екстрадиції (видачі) злочинців. Разом з функціями НЦБ Інте­рполу відбувається рівнобіжне розслідування кримінальних справ, оскільки в НЦБ надходять запити про дані злочини від слідчих че­рез Головне управління внутрішніх справ або Управління МВС України, що виконуються співробітниками Інтерполу. Сама криміна­льна справа в НЦБ Інтерполу не надходить і ним не розслідується. Вона знаходиться в слідчого, котрий дав доручення і запит. Після виконання доручень НЦБ направляє їх у вигляді супровідних доку­ментів до матеріалів кримінальної справи.

Можна виділити п'ять основних форм відносин у сфері між­народної боротьби зі злочинністю: 1) одержання доказів з-за ко­рдону для використання в розслідуванні; 2) видача злочинців (ек­страдиція); 3) передача кримінального провадження; 4) передача нагляду за умовно засудженими або умовно звільненими особами; 5) передача засуджених осіб.

178

Розглядаються кримінальні справи в таких сферах: економіка і фінанси; інформатика, інтелектуальна власність; торгівля людьми; боротьба з незаконним виготовленням підроблених грошових зна­ків, документів; боротьба з незаконним оборотом наркотиків; боро­тьба з незаконним оборотом вогнепальної зброї, боєприпасів; бо­ротьба з тероризмом; попередження, розкриття і розслідування злочинів, пов'язаних із транспортними засобами й ін.

Розділ VII

ПРОФЕСІЙНА АТЕСТАЦІЯ ЮРИСТІВ-ПРАКТИКІВ І МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЇХ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ