
- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
Дотримання міжнародних стандартів у діяльності юриста продиктовано наявністю міжнародних організацій, у яких успішно співробітничають представники різних держав світу.
Прикладом може бути Інтерпол — міжнародна професійна організація по боротьбі зі злочинністю. її прообразом є Міжнародна комісія кримінальної поліції, створена як постійно діюча організа-
< Основні види юридичної практики 175
ці я 7.09.1923 р. у Відні, що був тоді найбільш інформованим про злочинність у світі8. Під час фашистської окупації Австрії комісія була поставлена під контроль гітлерівської поліції безпеки (СД), у резуль-іаті чого її члени фактично самоусунулися від роботи.
Після закінчення Другої світової війни Міжнародна комісія кримінальної поліції була відтворена знову на конгресі в Брюсселі (1946 р.). її штаб-квартирою став Париж. У 1956 р. Міжнародна комісія кримінальної поліції була перетворена на Міжнародну організацію кримінальної поліції, одержала новий статут, у якому офіційно закріплений термін «Інтерпол». Штаб-квартира розміщена у м. Ліоні (Франція). Вищим керівним органом Інтерполу є Генеральна асамблея. На її засіданні обираються робочі органи — Виконавчий комітет, очолюваний президентом, і Генеральний секретаріат на чолі з генеральним секретарем.
До складу організації входять національні центральні бюро (НЦБ). Нині їх 178 — по кількості держав, що стали краінами-уча-сницями Міжнародної організації кримінальної поліції. Вони виступають під відповідними іменами: «Інтерпол-Париж», «Інтерпол-Лондон», «Інтерпол-Пекін», «Інтерпол-Бангкок», «Інтерпол-Москва», «Інтерпол-Київ» та інші. Національні центральні бюро (НЦБ) є одночасно і підрозділами поліцій країн-учасниць, і структурними ланками Інтерполу. їх можна назвати «опорними пунктами» Інтерполу на місцях.
Україна прийнята до складу Інтерполу на б 1-й Генеральній асамблеї (4—10 листопада 1992 р.). Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 р. створене Національне центральне бюро (НЦБ) Інтерполу, що виконує завдання по координації і взаємодії правоохоронних органів країни з компетентними органами іноземних держав про ведення боротьби з транснаціональною злочинністю. Українське національне бюро Інтерполу входить до структури
апарату МВС.
Об'єктом практичного впливу Інтерполу і НЦБ держав-учасниць є так звані «транснаціональні» (міжнародні) злочинці і злочини.
Транснаціональними вважаються злочини:
1) окремі стадії й епізоди яких були скоєні на території різних держав;
8 Початком цієї організації можна вважати І з'їзд міжнародних співробітників кримінальної поліції, що відбувся 14—18 квітня 1914 р.
176
наслідки яких виявляються за иежами країн, де вони були скоєні;
є небезпечними для внутрішнії інтересів більш ніж однієї країни.
Транснаціональними злочинцями вважаються:
правопорушники, що ховаються від покарання в іншій країні;
члени міжнародних кримінальних угруповань, що вчинили або організували злочини, які зачіпають інтереси декількох держав.
Так, сферами діяльності транснаціональних злочинних груп, пов'язаних з економікою, є індустрія наркобізнесу; протизаконний оборот зброї; торгівля радіоактивними матеріалами; викрадення і контрабанда автомобілів; організації злочинних нападів на вантаж; організовані форми протизаконної міграції; організована проституція; торгівля органами людського тіла; організація злочинних зазіхань на об'єкти культури; комп'ютерні злочини; протизаконна торгівля дикими тваринами; протизаконне знищення небезпечних відходів; шахрайські операції з кредитними ресурсами; підробка грошових знаків; контрабанда; організований міжнародний тероризм (замовлені убивства); навмисне банкрутство й ін.
Для ефективної боротьби з транснаціональною злочинністю за допомогою кримінальної реєстрації Інгерполом розроблена система обліку і класифікації транснаціональних злочинців і злочинів. Існує загальна і спеціальна реєстрація. Об'єктом загальної реєстрації є відомості про транснаціональні злочини і злочинців, а спеціальної — дактилоскопічні відбитки і фотознімки правопорушників.
НЦБ Інтерполу в Україні — це сучасний підрозділ, потенціал якого відповідає міжнародним стандартам як у відношенні кваліфікації кадрів, так і в технічному забезпеченні. Кадри для Інтерполу готують установи освіти системи органів внутрішніх справ із числа курсантів, що пройшли спеціальне навчання і володіють двома робочими мовами (робочими мовами Іитерполу є англійська, французька, іспанська, арабська).
Основні функції Національного Центрального Бюро (НЦБ) Інтерполу в усіх країнах, як правило, єдгні:
1) забезпечення обміну офіційною і конфіденційною (оператив-но-розшуковою) інформацією з питань боротьби з транснаціональною злочинністю між національними поліцейськими й іншими пра-
Основні види юридичної практики 177
ноохоронними органами, Генеральним секретаріатом ЦНБ Інтерпо-иу інших країн;
організація через відповідні національні органи охорони правопорядку заходів щодо виявлення осіб, предметів, документів, розшукуваних державами-членами Інтерполу;
направлення у Генеральний секретаріат і у держави-члени Інтерполу прохань і оповіщень національних правоохоронних органів про розшук осіб, предметів і документів, здійснення спостереження за особами, підозрюваними в злочинній діяльності, а також іншої інформації з метою попередження і розкриття злочинів;
формування банку даних про осіб, факти, предмети і документи на підставі інформації, отриманої в процесі міжнародного поліцейського співробітництва;
сприяння (у межах своєї компетенції) реалізації рішень і рекомендацій Генеральної асамблеї і Генерального секретаріату Інтерполу, підготовка аналітичних документів із проблем міжнародного співробітництва в галузі боротьби зі злочинністю й ін.
Співробітництво України в рамках Інтерполу ґрунтується на національних законах і міжнародних зобов 'язаннях, прийнятих нею поза цією організацією.
Основний акцент у діяльності Укрбюро робиться на практичне сприяння органам дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду в попередженні, розкритті і розслідуванні кримінальних справ, розшуку і екстрадиції (видачі) злочинців. Разом з функціями НЦБ Інтерполу відбувається рівнобіжне розслідування кримінальних справ, оскільки в НЦБ надходять запити про дані злочини від слідчих через Головне управління внутрішніх справ або Управління МВС України, що виконуються співробітниками Інтерполу. Сама кримінальна справа в НЦБ Інтерполу не надходить і ним не розслідується. Вона знаходиться в слідчого, котрий дав доручення і запит. Після виконання доручень НЦБ направляє їх у вигляді супровідних документів до матеріалів кримінальної справи.
Можна виділити п'ять основних форм відносин у сфері міжнародної боротьби зі злочинністю: 1) одержання доказів з-за кордону для використання в розслідуванні; 2) видача злочинців (екстрадиція); 3) передача кримінального провадження; 4) передача нагляду за умовно засудженими або умовно звільненими особами; 5) передача засуджених осіб.
178
Розглядаються
кримінальні справи в таких сферах:
економіка і фінанси; інформатика,
інтелектуальна власність; торгівля
людьми; боротьба з незаконним виготовленням
підроблених грошових знаків,
документів; боротьба з незаконним
оборотом наркотиків; боротьба з
незаконним оборотом вогнепальної зброї,
боєприпасів; боротьба з тероризмом;
попередження, розкриття і розслідування
злочинів, пов'язаних із транспортними
засобами й ін.
Розділ VII
ПРОФЕСІЙНА АТЕСТАЦІЯ ЮРИСТІВ-ПРАКТИКІВ І МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЇХ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ