
- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 13. Приватна юридична практика
Приватні юристи не є представниками держави. Вони незалежні, покликані захищати інтереси своїх клієнтів. З економічної точки зору клієнт — це покупець послуг юриста. Як і будь-який інший продавець, юрист, котрий хоче домогтися успіху, повинен залу-
172
чати до себе клієнтів, задовольняти їхні потреби й одержувати плату за свою працю. Незалежність від держави юриста, що займається приватною практикою, є визначальним чинником. Приватні юристи (нотаріус, адвокат) не користуються дотаціями з боку держави. Послуги такого юриста необхідні суспільству, що функціонує відповідно до норм права. У ділових аспектах приватної практики юрист керується звичайними ринковими принципами.
Україна знаходиться на шляху розвитку приватного нотаріату, адвокатури і т. д. Для неї досить корисний досвід приватної юридичної практики в посткапіталістичних державах.
У цих державах (наприклад США) приватна практика представлена в таких формах:
одноособова практика, один юрист має свій особистий офіс;
спільне користування офісом: два або більш юристів використовують одне приміщення і беруть участь у деяких витратах, однак мають своїх клієнтів і ведуть індивідуальний рахунок своїм доходам. Це найменш удала форма, оскільки часто юристи, що працюють за згодою про спільне користування офісом, психологічно несумісні. Психологічна сумісність є однією з основних передумов створення юридичної фірми;
юридична фірма: два або більш юристів використовують одне приміщення, розділяють витрати, клієнтів і доходи.
Переваги одноособової приватної юридичної практики:
можливість юристові самостійно приймати рішення про тривалість часу своєї роботи і її розпорядку, тому що поруч немає інших членів фірми, котрі пред'являли б претензії з цього питання;
право самому вибирати клієнтів і справи, не вступаючи в зіткнення з інтересами інших членів фірми, у випадках, якщо: а) не бажаєш відмовити клієнтові; б) бажаєш відмовити клієнтові, але змушений працювати з ним на прохання іншого юриста; 3) одержуєш весь зароблений гонорар.
Недоліки одноособової приватної юридичної практики:
відсутність допомоги у випадку великої завантаженості роботою;
самостійний пошук клієнтів;
самостійне несення витрат на устаткування й інші матеріали, що може збільшити вартість одноособової практики;
і >( повні види юридичної практики 173
самостійне вирішення адміністративних питань в офісі (аж до ремонту непрацюючого телефону);
у випадку малого досвіду немає безпосередньої можливості і іередати великі і складні справи досвідченому юристові або проконсультуватися з ним;
приреченість займатися невеликими справами, тому що клієнти для вирішення складних питань звертаються у великі юридичні
фірми.
Переваги приватних юридичних фірм:
можливість спеціалізуватися у визначених галузях права, що підвищує рівень послуг клієнтам і дає задоволення самим юристам;
можливість кваліфікованим юристам, котрі не вміють залучати клієнтів, одержувати достатній обсяг роботи за допомогою інших юристів;
можливість розподіляти вартість приміщення, устаткування й інших витрат між співробітниками, а також значна імовірність фірми одержати кредит;
забезпечення кожному юристові більш надійного заробітку за допомогою розподілу доходів юридичної фірми;
можливість займатися справою різним юристам у випадку одержання дозволу суду або згоди від клієнта, що не зв'язує юристів плануванням роботи, характерним для одноосібно практикуючих юристів;
можливість мати поруч джерело інформації — колегу, до якого можна звернутися за порадою при розгляді складних правових
питань.
Недоліки приватних юридичних фірм:
втрата частини своєї незалежності, оскільки фірми вимагають групового прийняття рішень;
неможливість одержати зароблені великі персональні гонорари через необхідність вносити їх у загальний дохід фірми, які розподіляються між її членами;
збільшення обсягу управлінської діяльності в зв'язку з розширенням юридичних фірм і потреба в удосконалюванні управлінських
систем.
Якщо в США близько 72 % усіх юристів працюють у приватному секторі, тобто практикують самостійно, створюють невеликі пар-
1/4 Розділ
VI
тнерства або працюють у великих юридичних фірмах, то в Україні поки немає великих юридичних фірм, що поєднують 100 і більше юристів. Однак швидко збільшується штат юристів філій великих іноземних юридичних фірм, для яких адвокатура закрита. Основна частина юридичної практики здійснюється юридичними консультаціями, об'єднаними в рамих колегій адвокатів. Як правило, у консультації працюють від 10 до25, іноді менше адвокатів. Загальна чисельність штату адвокатури за останні кілька років збільшилася в 2,5—3 рази. Міністерством юстиції України практикується видача (на основі Закону про підприємницьку діяльність) індивідуальних ліцензій на заняття адвокатською практикою тим особам, що мають закінчену юридичну освіту (магістратуру), не є членами адвокатських асоціацій, здали іспит і одержали свідчення на заняття адвокатською діяльністю.
Юридичні консультації надають послуги з усіх основних галузей права, при цьому усе більше місце тут займає консультування з різних юридичних аспектів підприємництва. Друга, традиційно значуща область юридичної практики адвокатури — це представлення інтересів клієнтів у господарському (арбітражному) і загальному судах. На жаль, лише деякі юридичні консультації в змозі зрівнятися за рівнем кваліфікації з юристами філій західних юридичних фірм, особливо у консультуванні в таких нових, складних і винятково актуальних для українського бізнесу областях, як міжнародне комерційне право, міжнародне банківське право, міжнародно-правове регулювання інтелектуальної власності і т. п., представляти клієнтів у міжнародних судових і арбітражних органах.
Придбана можливість для юристів України займатися приватною юридичною практикою погребує від них навичок і знань, необхідних в умовах сучасної економіки