§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби

Практика державної кримінально-виконавчої служби — це

постійна професійна правозастосовча та правоохоронна діяльність, здійснювана (згідно із законом) корпусом персоналу державної кри-мінально-виконавчої служби по примусовому виконанню криміналь­них покарань.

На Державну кримінально-виконавчу службу України поклада­ється завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Діяльність органів державної кримінально-виконавчої служби від­бувається на основі Конституції" України, законів України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та інших, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, чинних міжна­родних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади з питань ви­конання покарань. Враховуються належні етичні кодекси, згідно з якими персонал Державної кримінально-виконавчої служби Укра­їни повинен діяти на основі поваги гідності людини, дотримання її прав і свобод.

Державна кримінально-виконавча служба України склада­ється з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів

170

Розділ VI

управління, кримінально-виконавчої інспекції, устане виконання по­карань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань навчальних за­кладів, закладів охорони здоров'я, підприємств, усанов виконання покарань, інших підприємств, установ і організації. У своїй діяль­ності Державна кримінально-виконавча служба Уюаїни взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого амоврядування, підприємствами, установами та організаціями відпоідно до законо­давства, а також з відповідними органами іноземнк держав і між­народними організаціями на основі міжнародних дсоворів.

Зміст і структура практики державної крмінально-вико-навчої служби:

Суб'єкти практики державної кримінально-викоіавчої служби

(органи, відділи, установи, персонал)

Об'єкти практики державної кримінально-викоивчої служби

(відносини, що виникають, продовжуються, змінююься і припиня-ються між суб'єктами в процесі виконання кримінал них покарань) |

Практична діяльність державної кримінально-виконавчої служби:

1) мета і завдання, функції; 2) дії персоналу державні кримінально-виконавчої служби щодо виконання покарань; 3) оперції органів уп­равління, кримінально-виконавчих інспекцій, устано: виконання по­карань (комплекс дій осіб рядового і начальницькогоскладу держав­ної кримінально-виконавчої служби по виконанню скарань, об'єд­наних єдиною метою і спрямованих на вирішення окрмого завдання в рамках юридичного процесу)

Зовнішня організція діяльності (акти-дії, актщокументи)

Внутрішня організація діяльності

(процесуальні провадження, стадії, режими)

Засоби, способи, методи діяльності держеної кримінально-виконавчої служби

(використовуються для досягнення мети, одержанн результатів)

Результати діяльності державної кримінально-виконавчої служби

Соціально-правовий досвід,

накопичений в процесі добору доцільного в діях іопераціях усіх структур державної кримінально-виконавчої служби а також аналі­тично осмислений та узятий на озброєння досвід здійснення науко­вих правових досліджень та правового навчання у Ь єдності і взає­модії

Основні види юридичної практики 171

Види практики структурних елементів Держ:авної криміна-пьно-виконавчої служби України:

практика центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом — полягає у спрямо­вуванні, координуванні та контролюванні діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, видаванні наказів у межах своїх повноважень, організовуванні та контролюванні їх виконання; узагальнюванні практики застосування законодавства з питань ві­домчої діяльності, розробці пропозицій, спрямованих на її вдоско­налення, внесенні їх на розгляд відповідно Президенту України чи Кабінету Міністрів України;

практика територіальних органів управління (відділів) в АР Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі з питань виконання покарань — зводиться до здійснення керівни­цтва оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльніс­тю підпорядкованих їм органів і установ;

практика кримінально-виконавчої інспекції з питань ви­конання покарань — полягає у виконанні цим органом покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, у вигляді громадських робіт, виправних робіт та здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звіль­нених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

практика установ виконання покарань та слідчих ізолято­рів — визначається особливостями відвідування цих установ і слід­чих ізоляторів та спеціальними вимогами режиму доступу на їх

територію;

практика воєнізованих формувань — вирізняється тим, що ці формування діють у складі органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та призначені для їх охорони та запобігання і при­пинення дій, що дезорганізують роботу виправних установ.