
- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
Практика державної кримінально-виконавчої служби — це
постійна професійна правозастосовча та правоохоронна діяльність, здійснювана (згідно із законом) корпусом персоналу державної кри-мінально-виконавчої служби по примусовому виконанню кримінальних покарань.
На Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Діяльність органів державної кримінально-виконавчої служби відбувається на основі Конституції" України, законів України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та інших, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань. Враховуються належні етичні кодекси, згідно з якими персонал Державної кримінально-виконавчої служби України повинен діяти на основі поваги гідності людини, дотримання її прав і свобод.
Державна кримінально-виконавча служба України складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів
170
управління, кримінально-виконавчої інспекції, устане виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств, усанов виконання покарань, інших підприємств, установ і організації. У своїй діяльності Державна кримінально-виконавча служба Уюаїни взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого амоврядування, підприємствами, установами та організаціями відпоідно до законодавства, а також з відповідними органами іноземнк держав і міжнародними організаціями на основі міжнародних дсоворів.
Зміст і структура практики державної крмінально-вико-навчої служби:
Суб'єкти практики державної кримінально-викоіавчої служби
(органи, відділи, установи, персонал)
Об'єкти практики державної кримінально-викоивчої служби
(відносини, що виникають, продовжуються, змінююься і припиня-ються між суб'єктами в процесі виконання кримінал них покарань) |
Практична діяльність державної кримінально-виконавчої служби:
1) мета і завдання, функції; 2) дії персоналу державні кримінально-виконавчої служби щодо виконання покарань; 3) оперції органів управління, кримінально-виконавчих інспекцій, устано: виконання покарань (комплекс дій осіб рядового і начальницькогоскладу державної кримінально-виконавчої служби по виконанню скарань, об'єднаних єдиною метою і спрямованих на вирішення окрмого завдання в рамках юридичного процесу)
Зовнішня організція діяльності (акти-дії, актщокументи)
Внутрішня організація діяльності
(процесуальні провадження, стадії, режими)
Засоби, способи, методи діяльності держеної кримінально-виконавчої служби
(використовуються для досягнення мети, одержанн результатів)
Результати діяльності державної кримінально-виконавчої служби
Соціально-правовий досвід,
накопичений в процесі добору доцільного в діях іопераціях усіх структур державної кримінально-виконавчої служби а також аналітично осмислений та узятий на озброєння досвід здійснення наукових правових досліджень та правового навчання у Ь єдності і взаємодії
Основні види юридичної практики 171
Види практики структурних елементів Держ:авної криміна-пьно-виконавчої служби України:
практика центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом — полягає у спрямовуванні, координуванні та контролюванні діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, видаванні наказів у межах своїх повноважень, організовуванні та контролюванні їх виконання; узагальнюванні практики застосування законодавства з питань відомчої діяльності, розробці пропозицій, спрямованих на її вдосконалення, внесенні їх на розгляд відповідно Президенту України чи Кабінету Міністрів України;
практика територіальних органів управління (відділів) в АР Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі з питань виконання покарань — зводиться до здійснення керівництва оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ;
практика кримінально-виконавчої інспекції з питань виконання покарань — полягає у виконанні цим органом покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, у вигляді громадських робіт, виправних робіт та здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
практика установ виконання покарань та слідчих ізоляторів — визначається особливостями відвідування цих установ і слідчих ізоляторів та спеціальними вимогами режиму доступу на їх
територію;
практика воєнізованих формувань — вирізняється тим, що ці формування діють у складі органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та призначені для їх охорони та запобігання і припинення дій, що дезорганізують роботу виправних установ.