
- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
иунати додаткові завдання і обов'язки в рамках спеціальності
і.іч ефективності практичної юридичної діяльності. Перепідготовка — це навчання, здійснюване з метою отриман-н і п' івої спеціальності на основі одержаного раніше освітньо-квалі-
| того рівня і практичного досвіду або у разі переміщення на
(і поріднену) роботу, виконання якої вимагає нових знань, умінь
і п II ПІЧОК.
< і лжування — придбання особою досвіду виконання завдань
н я псів певної спеціальності (стажування адвоката, прокурор-
•' працівника та ін.).
Україна потребує гнучкої системи перепідготовки, стажування
і ні пміщсння кваліфікації фахівців з нових напрямків розвитку юри-
іичиоі науки і юридичної практики. Юрист зобов'язаний постійно
її іувати свій професійний рівень як самоосвітою, так і періоди-
і проходженням курсів професійної перепідготовки і підвищен-ппфікації3. Важливо оптимізувати терміни і періодичність на-
1997 р. в Україні прийняті Положення про систему підготовки і підвищення |икііції державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, і -и шовки і підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, уста-■ і|н амізацій.
по
Розділ /І
попиті освіта і юридична наука у системі професійної... 111
вчання в системі післявузівської освіти, передбачити обов'язком! підвищення кваліфікації працівників і фахівців суду, органів юсішш, прокуратури, інших сфер державної служби не менше одного рЯ Я на 4—5 років. Відомо, що якщо юрист впродовж 5 років не прм тикує і не займається самоосвітою, він повністю втрачає кваліфі кацію.
Обсяги підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в конкретній галузі, виходячи з потреб цієї гал) її її спеціалізованих установ і організацій, а також вимог до освітнья кваліфікаційного рівня працівників, і дотримуючись приписів закону.
Формування правової системи і системи соціально-політичної о і економічного управління в Україні зумовлює гостру потребу в перепідготовці управлінських кадрів на фундаментальній юридЩ чній основі з урахуванням як традиційного, так і інноваційного вітчизняного і зарубіжного досвіду.
Основне призначення у підвищення кваліфікації юридичних кадрів — вивчення змін у законодавстві і нормативно-правовій базі, що відноситься до сфери професійної діяльності, послідовне удосконалення професійної майстерності, вивчення і використання пози пі вного вітчизняного і зарубіжного досвіду в роботі.
Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів відбувається відповідно до основних вимог, що пред'являються державою при підборі і розстановці кадрів:
мати високий рівень професійної освіти і тверді громадяни.м установки, тобто чесно виконувати свій професійний обов'язок — служити людям;
володіти глибокими знаннями Конституції України, закоти і усвідомлювати своє соціальне призначення — стояти на варті ЗІ конності і правопорядку, захищати соціальну справедливість;
мати не тільки громадянство України, а й бути громадянином своєї Вітчизни, володіти самостійністю, здатністю взяти відповідальність на себе і довести почату справу до кінця.
Особа, котра пройшла перепідготовку і державну атестацію, одержує відповідний диплом про вищу освіту. Особа, котра пройш ла стажування або підвищила кваліфікацію (розширила профіль), одержує відповідний документ про післявузівську освіту.
II. міри підвищення кваліфікації юридичних кадрів в Ук-
і и усіх сферах прикладання їх праці — судовій, прокурорсь-
іш іаріальній, адвокатській та інших. Юристи-практики підви-
і. і пою кваліфікацію, як правило, в інститутах і на курсах
пня кваліфікації міністерств і відомств, вищих навчальних
« 11 її не рідше за один раз в 4—5 років.
її іоніпіі внесок у справу професійної підготовки суддів внесли:
11, нір підготовки суддів при Верховному Суді і Центр суддівських
мі ирп Міністерстві юстиції.
' і мирена в 2000 р. (відповідно до Указу Президента України)
мі і,на академія суддів при Міністерстві юстиції України забез-
нрактичну підготовку осіб, які вперше претендують на занят-
і, ці судді, а також підвищення кваліфікації суддів і працівників
щир.11 \ і уддів, проведення наукових досліджень з питань організації
і пішої діяльності суддів. У відділенні підвищення кваліфікації
■ і іііісі.кої академії суддів підвищують свій професійний рівень:
і ці районних судів загальної юрисдикції (перед кожною атес-
і ю на присвоєння чергового класу, але не рідше одного разу
роки); (2) судді апеляційних судів; (3) судді спеціалізованих ііи (• І) працівники апарату суддів.
міаді Вищого господарського суду з 1995 р. працює Науково-
і мнім центр з комплексних проблем організації і компетенції
ткційних органів по вирішенню господарських спорів і підви-
іііі ммч кваліфікації суддів господарських судів України4. Аналога цій
і урі немає в жодній.
і мі і тут Генеральної прокуратури України по підвищенню ква-
Ііфн .піп ирокурорсько-слідчих кадрів і науково-практичних роз-
і і питань організації роботи на основних напрямках проку-
1.1)1 діяльності (м. Київ) з 2000 р. проводить перепідготовку
рорів з урахуванням посади і класного чину.
Іміцнюється система підвищення кваліфікації працівників Служ-
іпски України, яка проводиться на базі Національної академії
■ '' ні безпеки України.
11.имішальна школа підвищення кваліфікації слідчих прокуратури,
мі внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції (поліції)
' '(ми Постанова Верховної Ради України «Про забезпечення діяльності судів» 12 1994 р.
112
покликана забезпечити своєчасну перепідготовку фахівців відмові і них професій.
Центри підвищення кваліфікації кадрів є в Українській ака
державного управління при Президенті України (м. Київ) і її філії Ц
(Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Харків), а також при держаним
адміністраціях: АР Крим, обласних, Київської і Севастополь 11 -
міських. Тут проходять практичне навчання працівники упран
юстиції різних рівнів.
Перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників органік иіі) трішніх справ України здійснюється на факультетах і в інстиі \ і її відомчих навчальних закладів і включає: професійну підготовку ми лодого фахівця; підвищення кваліфікації працівників середньої ланіі і органів внутрішніх справ; підвищення кваліфікації керівних ка, ірії органів внутрішніх справ. Підвищення кваліфікації відбуваєти н ні основі нових підходів до вирішення питань зростання ефективної роботи міліції: одним з основних критеріїв ефективності службової діяльності працівників міліції є її оцінка громадськістю.
Усі центри по підвищенню і перепідготовці юридичних практиЧ них кадрів повинні володіти новітньою інформацією про правові акти що приймаються в державі; новітніми науково-технічними ден 11 неннями в галузі юриспруденції в країні і за її межами; новітні.ит технологією отримання і обробки таких відомостей; широким науко во-методичним забезпеченням викладання та ін. Необхідним є періодичне висвітлення в засобах масової інформації про рої таких центрів, оскільки ця, здавалося б, непомітна робота є важ ш вим показником кадрової політики держави, спрямованої на сич р дження законності і правопорядку в суспільстві.