
- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
Становлення юриста-професіонала відбувається під впливом 11 сної взаємодії юридичної освіти, юридичної науки і юридичної праи тики.
Юридична освіта базується на органічній інтеграції з юридичні їм | наукою, використовує новітні теоретичні розробки в навчальному тфоцесі, науковий потенціал професорсько-викладацького складу нам чального закладу.
Освіта є основою культурно-правового, духовного, соціально го, економічного розвитку суспільства і держави, «працює.» п,і юридичну практику. Завдяки юридичній освіті збагачується інтелектуальний, творчий потенціал народу, підвищується його кулі.і \ рний рівень, відбувається забезпечення апарату управління, прамо творчих органів, правоохоронної системи, народного господарс кваліфікованими фахівцями у галузі права.
У свою чергу, юридична наука, заснована на пізнанні і усвідом ленні відповідних суспільних процесів і явищ, є орієнтиром .і і і практики державно-правового будівництва. Відомий діяч епо) и Відродження Леонардо да Вінчі підкреслював: «Практика повити ґрунтуватися на хорошій теорії». Наука зацікавлена у зв'язку з практикою, оскільки через неї відбувається впровадження і пері вірка досвідом теоретичних розробок: виявляються помилки і про галини в законодавстві, інші прорахунки наукових положень і р< мендацій. Стан діючого права істотним чином залежить від стану науки.
По відношенню до практики систему юридичних наук розмели вують на два напрямки: фундаментальні (теоретичні) і прикладні (практичні) дослідження. Фундаментальні науки вивчають загальні закономірності і випадковості виникнення, розвитку і функціон\ вання правових явищ в цілому, а прикладні — досліджують кони ретні практичні проблеми, що вимагають негайного вирішення, впкч ристовують досягнення фундаментальних наук.
Юридична наука, як і всяка інша наука, розвивається завдяки поповненню її молодими ученими, які привносять нові ідеї. Том) система освіти будується так, щоб разом з підготовкою практичнії •. юристів виявляти і ростити з числа обдарованих студентів осіб, здібних до наукової діяльності, допомагати їм у здійсненні їх твор
■ і Чі-ашіа і юридична наука у системі професійної... 99
іішостей. У цьому призначенні юридичної освіти вбачаєть-п.і роль в прогресі юридичної практики і науки. цім взаємодії юридичної практики, юридичної освіти ноі науки зводиться до того, що наукові дослідження
ні іадовольняти потреби практики і піднімати рівень освіти,
Цін юГюв'язана поставляти практиці компетентні і ерудовані
і пікапі спиратися в практичній діяльності на обгрунтовані
0 н 11 1.11111 і висновки науки. Юридична практика зацікавлена
і па інфікованих кадрах, що поставляються освітою. Проте
і ку юридичної науки, підкріпленої практичною перевіркою,
"| шалів підготувати не можна. Практика виступає важливим
їй |ін м ікревірки якості підготовки фахівців, перевіряє істинність,
і. і ефективність наукових досліджень, на базі яких дається
11 її І Ірактика додає динамізм як науці, так і освіті. Юридична практика визначає цілі і завдання юридичної на-рибір наукових напрямків. Фактичний матеріал, що накопичу-і и п|>.ік гпкою, вимагає наукового пояснення, узагальнення, сис-іаі н іаціі І Іаука узагальнює практику і підкріплюється нею. Вона
о іа 11 у чається до практики і удосконалює її. На відміну від
и н яка шіробляє ідеї і поняття, практика спрямована на об'єкти-пі її і прямовану реальну зміну громадського і державного житії і юроджує юридичні наслідки, відповідні цілі. Проте висту-'ін ' шмулятором наукового пошуку, сама практика, що постійно
н 11.ся і є мінливою, не завжди може з достатньою повнотою
ніп або спростувати теоретичні положення і висновки.
і ця їх перевірки потрібний певний час.
її ■|'и пічна наука і передова практика можуть допомогти юрис-
і" 11 и і ільки-но здобули професійну освіту, розвинути здібності,
11 пся до мінливого законодавства і соціальних перемін
іасвоїти навички роботи з новітньою юридичною й ін-
формацією; виробити справедливу самооцінку особи і про-
і н майстерності; використовувати навички власної профєсій-
іі і піності у поєднанні з повагою до закону та інші. 1 її їм зв'язку між наукою, практикою і освітою здійснюєть-
■ нніі системі держави і обумовлений потребами розподілу іп Іміцнення зв'язків між ними — закономірність формування ті ціпі держави, ефективного функціонування механізму держа- і і фіни тої системи суспільства.
100
Розділ /І
Отже, освіта, наука і практика — це постійно взаємодіючий «трикутник», що служить основою прогресу суспільства.