
- •§ 3. Адвокат 74
- •§ X Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів 197
- •Розділ і юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної деонтології. Термін «деонтологія»
- •§ 2. Предмет юридичної деонтології
- •§ 3. Передумови виникнення і етапи розвитку юридичної деонтології
- •§ 4. Нормативні основи юридичної деонтології
- •§ 7. Місце юридичної деонтології у системі суспільних і юридичних наук
- •§ 8. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •§ 1. Професія «юрист»: поняття, загальні ознаки. Професіоналізм юриста
- •§ 2. Фах і кваліфікація юриста
- •§ 3. Місце і соціальне призначення юриста
- •§ 4. Юрист як посадова особа
- •§ 5. Юрист як керівник. Основні стилі керівництва (авторитарний, ліберальний, демократичний)
- •§4 Розділ п
- •§ 6. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •§ 7. Кадрова політика держави щодо діяльності юриста Кадрова політика держави щодо діяльності юриста (від фр.
- •§ 9. Громадські об'єднання юристів в Україні і ромадське об'єднання юристів — добровільне самокерова-иі формування людей, засноване з їх ініціативи, що об'єдналися на
- •§ 1. Суддя
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 5. Юрисконсульт
- •§ 6. Працівник органів реєстрації актів громадянського стану
- •§ 7. Слідчий
- •I .Ііі.Ич інших.
- •§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
- •§10. Дізнавач
- •§ 11. Працівник державної кримінально-виконавчої служби (державний виконавець кримінальних покарань) Працівник державної кримінально-виконавчої служби —
- •§ 1. Поняття, види і форми юридичної освіти
- •§ 2. Взаємозв'язок юридичної освіти, юридичної науки і юридичної практики
- •§ 3. Державний стандарт вищої юридичної освіти. Кваліфікаційний паспорт юриста
- •§ 4. Система вищих установ юридичної освіти
- •§ 5. Перепідготовка, стажування і підвищення кваліфікації юридичних кадрів 11, ичііцснин кваліфікації юридичних кадрів — це навчання по послідовного оволодіння новими знаннями і розвитку умінь
- •§ 6. Підготовка наукових кадрів у галузі юриспруденції
- •§ 7. Система наукових юридичних установ в Україні
- •§ 1. Поняття та ознаки юридично/практики
- •§ 2. Зміст і структура юридичної практики
- •§ 3. Функції юридичної практики Функції юридичної практики — основні напрямки її впліпи
- •§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів
- •§ 1. Класифікації юридичної практики
- •§ 2. Судова практика
- •§ 3. Прокурорська практика
- •§ 5. Нопнріальна практика
- •§ 12. Практика державної кримінально-виконавчої служби
- •§ 13. Приватна юридична практика
- •§ 14. Інтерпол як професійна міжнародна організація кримінальної поліції
- •§ 1. Кваліфікаційна атестація
- •§ 2. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація прокурорських працівників
- •§ 4. Кваліфікаційна атестація адвокатів
- •§ 6. Кваліфікаційна атестація працівників органів реєстрації актів цивільного стану
- •§ 7. Кваліфікаційна атестація працівників органів внутрішніх справ
- •§ 8. Міжнародні стандарти професійно)' діяльності юристів
- •§ 1. Загальні правила притягнення юристів-практиків до дисциплінарної відповідальності
- •§ 2. Дисциплінарна відповідальність суддів
- •§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •§ 5. Дисциплінарна відповідальність працівників
- •§ 6. Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ
- •§ 7. Вища рада юстиції України як вищий незалежний
- •§ 1. Правова культура юриста і культурний стиль його професійної поведінки
- •§ 2. Роль правової культури юриста у розвитку правової культури суспільства
- •§ 3. Професійне мислення юриста Професійне мислення юриста — вища аналітична здатність особи опосередковано й узагальнено за допомогою понять, су-
- •§ 4. Деформації професійної свідомості юриста-практика: шляхи подолання
- •§ 1. Поняття, зміст і структура психологічної культури юриста-практика
- •§ 2. Психічний склад особи юриста-практика
- •§ 3. Система психічних властивостей
- •§ 4. Психологія ділового спілкування юриста-практика і міжособистісних стосунків у службовому колективі
- •§ 5. Психологічна сумісність і психологічний клімат
- •§ 1. Поняття, зміст і структура політичної культури юриста
- •§ 2. Рівні політичної культури юриста. Субкультура професійних груп юристів
- •§ 3. Принцип політичного нейтралітету у професійній діяльності юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура етичної культури юриста
- •§ 3. Професійний обов'язок юриста
- •§ 4. Професійна таємниця юриста-практика
- •§ 5. Присяга юриста
- •§ 1. Поняття, зміст і структура естетичної культури юриста
- •§ 2. Форми прояву естетичної культури юриста. Манера поведінки
- •§ 3. Службовий етикет юриста
- •§ 5. Зовнішній вигляд юриста
- •§ 6. Державна і професійно-правова символіка
- •§ 7. Вимоги до дизайну й ергономіки в юридичних установах
- •§ 8. Естетичні вимоги щодо оформлення правових документів
- •§ 1. Поняття, структура і зміст економічної культури юриста
- •§ 2. Поняття, зміст і структура екологічної культури юриста
- •§ 3. Роль юриста в правовому забезпеченні
- •§ 1. Правова інформатика, інформаційно-правове суспільство і юрист
- •§ 1. Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •§ 2. Професіограма судді суду загальної юрисдикції
- •§ 3. Професіограма судді господарського (арбітражного) суду
- •§ 5. Професіограма адвоката
- •§ 7. Професіограма юрисконсульта Соціальний аспект діяльності юрисконсульта виражається в:
- •§ 8. Професіограма державного виконавця
- •§ 9. Професіограма слідчого
- •§ 10. Професіограма дізнавача
- •§ 11. Професіограма оперуповноваженого карного
- •§ 12. Професіограма експерта-криміналіста
- •§ 14. Професіограма інспектора Державної автомобільної інспекції (даі)
§ 9. Оперативний працівник правоохоронних органів
Оперативний працівник правоохоронних органів — посадова особа правоохоронних органів, що на професійній основі та п межах повноважень, визначених законодавством, здійснює операти-вно-розшукові дії в цілях захисту життя, здоров'я, прав і свобод людини, власності, забезпечення безпеки суспільства і держави від злочинних посягань.
Основне призначення оперативного працівника — пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб і груп (як правило, негласного характеру), про розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб і організацій зарубіжних держав з метою припинення злочинів і залучення винних осіб до кримінальної відповідальності. Працівники оперативно-розшукової служби України здійснюють діяльність в оперативних (спеціальних) підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного комітету7 з питань охорони державного кордону України, Управління державної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань. У системі органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, в Міністерстві внутрішніх справ і Службі безпеки України створені оперативні (спеціальні) підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, які наділені спеціальними повноваженнями: виявляти, попереджати і присікати організовану злочинність; виявляти і припиняти корупційні дії, усувати їх наслідки; забезпечувати відшкодування шкоди фізичним і юридичним особам, державі, заподіяної такими діями; попереджати виникнення організованих злочинних груп; встановлювати, розкривати і попереджати корупційні зв'язки з державними службовими і посадовими особами; виявляти і припиняти правопорушення, здійснені учасниками організованих злочинних груп; попереджати легалізацію грошей, здобутих злочинним шляхом; проводити оперативно-розшукові заходи щодо нейтралізації протидії з боку злочинних угруповань; усувати умови і причини існування організованої злочинності і корупції.
Повноваження оперативного працівника: 1) виконання доручень слідчого, вказівок прокурора, визначень суду, запитів уповноважених державних органів на проведення оперативно-розшукових заходів; 2) виконання запитів міжнародних правоохоронних організацій на підставі договорів і угод про правову взаємодопомогу; 3) своєча-
".//; тіди професії «юрист» 89
інформування найвищих органів державної влади про відомі їм фіни її і дані, які свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави; 11 пік псппя взаємодії з іншими правоохоронними органами з ме- шидкого і повного розкриття злочинів, викривання винних;
її» іпечення (із залученням інших підрозділів) безпеки працівни ки* і оі іб, що сприяють оперативно-розшуковій діяльності, їх близь- ііі .і теля порушення кримінальної справи — свідків, іншихучас- щ процесу і їх близьких, а також їх майна.
//1 іьність оперативного працівника і слідчого тісно взаємопов 'я-ипиі Робочі питання взаємодії оперативного працівника із слідчим:
І) і очне дотримання вимог нормативних актів, зокрема про кон-
■ пі рацію;
') їлОезпечення конфіденційності;
І) на стадії порушення кримінальної справи провідна роль нале-і п 11, слідчому через його процесуальні повноваження;
І) комплексне використання сил, засобів і методів, які має як
■ и пий, так і оперативний працівник при чіткому розмежуванні їх компетенції відповідно до норм процесуального закону.
Заняття посади оперативного працівника (оперуповноваженого і' і німі пального розшуку і інших служб) відбувається на конкурсній, іобровільній, контрактній (договірній) основі і її здійснення зале-
і нд специфіки діяльності оперативних підрозділів державної
«би органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової слу-и прикордонних військ, управління державної охорони. Для заняття посади необхідно:
— громадянство України;
- вища юридична або спеціальна юридична (правоохоронна
п ііьпість) освіта;
відповідна фізична підготовка і стан здоров'я;
знання специфіки роботи правоохоронного органу, куди по-< і\ нас на службу. Критерії професійної придатності визначаються ічдповідно до кваліфікаційно-нормативних документів, які затвер-
моться відповідними керівниками цих органів; - відмітка про стажування (при прийнятті на службу може бути Ж іаповлений випробувальний термін);
— прийняття присяги.
І Іа службу у вказані органи не приймаються особи, які раніше
були судимі.
90 /Розділ III