Міністерство аграрної політики та продовольства України
Луганський національний аграрний університет
Кафедра агробізнесу і управління соціально–економічними системами
Татаренко Т.М., Боярська О.В., Лотохова І.Г, Сиренко М.А.
Навчально – практичний посібник
За курсом „Стратегія підприємства”
Луганськ – 2012
УДК 658.012.4
Татаренко Т.М., Боярська О.В., Лотохова І.Г, Сиренко М.А. Навчально – практичний посібник за курсом „Стратегія підприємства” для студентів очної й заочної форм навчання економічного факультету: - Луганськ.:ЛНАУ,2011.-73с.
Анотація: Навчально-практичний посібник розроблений відповідно до програми курсу „Стратегія підприємства”. Навчально- практичний посібник призначений для використання на практичних заняттях студентів економічного факультету ЛНАУ.
Рецензети:
Навчально – методичний посібник розглянутий та затверджений до видавництва на методичній комісії економічного факультету, Протокол № 1 від «04» вересня 2012 р.
Рекомендовано до друку Вченою радою економічного факультету луганського національного аграрного університету, Протокол № 1 від «05 » вересеня 2012р.
Зміст
Вступ
Зміст стратегічного менеджменту
Розробка цілей та формулювання місії
Аналіз внутрішніх можливостей підприємства
Аналіз зовнішнього середовища підприємства
Аналіз альтернатив розвитку та вибір стратегії
Розробка організаційної структури управління
Література
Вступ
Ціль практикуму – придбання студентами практичних знань і навичок в області стратегічного менеджменту на прикладі розробки й реалізації стратегії на промисловому підприємстві.
На основі матеріалів практикуму студенти вивчають питання розробки місії, аналізу внутрішнього й зовнішнього середовища, оцінки стратегічних перспектив і реалізації стратегічної роботи на підприємстві.
Для студентів вузів, працівників сфери управління, широкого кола підприємців. Може використовіватись студентами при вивчені основних тем дисципліни „Стратегія підприємства”, а також при виконанні курсової та димпломної роботи.
1. Зміст стратегічного менеджменту
Сгратегічне управління - це не чітко визначені дії і тим більше не конкретний план робіт. Стратегічне управління - це концепція виживання в певних умовах. Воно дає більш чи менш конкретне уявлення про те, якою повинна бути організація в майбутньому: в якому оточенні їй необхідно буде працювати, яку позицію займати на ринку, які мати конкурентні переваги, які зміни слід здійснити в організації.
Таким чином, управлінська робота з визначення й впровадження в життя стратегії скоріше є правилом, ніж виключенням. Стратегічне управління - основа управління, і діяльність зі створення й здійснення стратегії фактично рано чи пізно зачіпає будь - яку управлінську роботу на кожному підприємстві.
Виходячи з цього, можна сформулювати загальні принципи, на основі яких має будуватись стратегічна діяльність підприємства:
1. Кожне підприємство являє собою відкриту соціально - економічну систему, що змінюється, розвивається та переструктуровується в динамічному, часто ворожому середовищі.
2. Новостворені підприємства мають високий рівень гнучкості та реактивності, що дає змогу виживання деяких з них. Далі вони стають більш стабільними: це означає, що для змін та розвитку треба розробляти спеціальні заходи, які набирають вигляду більш чи меншобгрунтованних стратегій, що враховують як зовнішні (ринкові) так і внутрішні (виробничі) фактори.
3. Послідовний розвиток підприємства чи організації пов'язаний з формулюванням ясних, простих і досяжних цілей, які знаходять втілення у системі техніко - економічних, кількісних та якісних показників (наприклад, прибуток, рівень якості продукції), а також у системі стратегій їхньго досягнення, що інтерпретується в „стратегічному наборі”.
4.Навіть у разі застосування системи стратегічного управління з орієнтацією на „стратегічний набір” настає час, коли вони старіють та починають стримувати розвиток підприємства. Щоб уникнути цього негативного стану, стратегії потрібно постійно переглядатий оновлювати.
5. Механізм функціонування підприємства має містити стратегічну підсистему, спрямовану на складання, аналіз і перегляд балансу зовнішніх та внутрішніх факторів, формування цілей і стратегій розвитку, які передбачають розробку та коригування заходів щодо формування середовища (у можливих межах) та пристосування до нього підприємства. Досвід показує, що більшість підприємств, які орієнтовані лише на внутрішні проблеми, зазнають краху.
6. Підтримка змін, нововведень різних типів має забезпечуватися ефективною системою мотивації, соціально - психологічної підтримки, що сприяє проведенню стратегічних дій.
7. Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.
8. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають змогу досягти майбутніх цілей.
Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обгрунтовану послідовність дій щодо розробки концепції та формування системи стратегічного управління.
Процес стратегічного управління можна представити як різновид процесу розробки та прийняття управлінських рішень, що складається з таких етапів (мал. 1.).
Розробку стратегії підприємства розглянемо на прикладі умовного підприємства.
Підприємство, що має сьогодні назву «Молочник», спочатку створювалося як маcлосирбаза, яка діяла в межах східного регіону. Її завданнями були акумуляція виробництва масла та твердого сиру у сільськогосподарських виробників регіону та реалізація товарів як у межах, так і поза територією східного регіону. Цьому сприяло розташування бази: вона знаходилася близько до залізничної колії. Підприємство мало значні складські площі та площі сиросховищ, де відбувалося дозрівання твердого сиру, а також деякі виробничі потужності. Основною продукцією виробництва маслосирбази були плавлені сири, казеїн та казеїнат. Ці виробництва відносилися до допоміжних.
ВАТ «Молочник» - наступник маслосирбази - за нових умов господарювання набув права самостійно займатися господарською діяльністю, що спричинило переорієнтацію діяльності ВАТ «Молочник» переважно на виробництво та продаж плавлених сирів, але реалізація твердого сиру та вершкового масла також єпріоритетним видом діяльності для цього підприємства.
Протягом останніх трьох років підприємство мало як поразки, так і перемоги. Головне, воно витримало кризову ситуацію і нині перебуває в стадії стабільного зростання. Основним фактором у змінах на краще безумовно стало об'єднання комерційних та виробничих зусиль з іншими підприємствами молочної галузі в рамках холдингу. До холдингу, крім ВАТ «Молочник», входять ДП «Східний завод сухого знежиреного молока», ДП «Західний завод сухого знежиреного молока», ВАТ «Шевченківський молочний завод». ВАТ «Артемівський маслозавод» та ВАТ «Південний завод сухого знежиреного молока».
Участь у холдингу дозволяє підприємству гнучко реагувати на ринкову ситуацію та обирати такий шлях розвитку, що супроводжується беззбитковістю господарювання. Однак, незважаючи на позитивні моменти в роботі підприємства, зустрічаються й проблеми:
висока зношеність основних виробничих фондів, у середньому на рівні 50%;
проблеми з маркетингом та збутом продукції:
наявність недовантажених виробничих потужностей;
висока залежність від давнішніх джерел фінансування:
наявність нерентабельних видів діяльності.
Перелічені фактори гальмують розвиток підприємства, його потенційні можливості на ринку залишаються не реалізованими і вимагають розробки єдиних підходів до управління підприємством. Поєднати зусилля трудового колективу та керівництва підприємства на перехід до якісного нового механізму господарювання здатна стратегічна спрямованість діяльності підприємства. Існувати не лише заради виробництва а й враховувати потреби споживачів, реагуючи на зміни в зовнішньому оточенні, можливо лише використовуючи концепцію стратегічного управління.
