
- •1.1. Зміна земельних відносин і системи землекористування — передумова вдосконалення землевпорядного проектування
- •1.2. Сутність землевпорядного проектування як наукової дисципліни
- •1. Країна в цілому (загальнодержавний рівень).
- •2. Автономна Республіка Крим, область або група районів (регіональний рівень).
- •3. Міські та сільські поселення, сільські та селищні ради, землеволодіння та землекористування (місцевий рівень).
- •2. Будь-який творчий процес оцінюється через його «розкладання» на прості субпроцеси, які можна вирішити раціональними, формалізованими методами.
- •2.1. Виникнення і розвиток землевпорядного проектування
- •2.2. Планування землекористування в зарубіжних
- •1) Нагромадження відходів;
- •1. Установлення соціальних та економічних зв'язків.
- •2. Установлення транс'європейських мереж (теNs — Trans Europеаn Nets) у транспорті, телекомунікаціях, енергетиці.
- •3. Охорона довкілля при міському та сільському територіальному плануванні землекористування.
- •2.2.2. Рівні планування і типи планів землекористування окремих країн єс
- •2.2.3. Система планування землекористування у країнах єс
- •1) Федеральний просторовий порядок (державний рівень);
- •2) Рівень федеральної землі;
- •3) Регіональне планування;
- •4) Місцеве планування (на рівні муніципальних утворень).
- •1. Освоєні землі, тобто землі, які перебувають у вжитку, мають розвинену інфраструктуру, посилено використовуються людиною.
- •2. Придатні для освоєння, тобто землі, які можна використовувати тепер або в майбутньому. Вони можуть бути у двох формах:
- •3. Непридатні для освоєння, тобто землі, на яких не проводиться і не проводитиметься господарська діяльність. Їх поділяють на дві категорії:
- •1) Переконатися, що планування синтезує інтереси суспільства
- •2.2.4. Підходи до планування землекористування
- •2.3. Концептуальні положення теорії
- •2.3.1. Поняття і сутність землевпорядного проектування
- •1. Хто планує?
- •1) Припинити ті використання, які несумісні з існуючими;
- •2) Досягнути більшої ефективності у використанні земельних ресурсів певної території;
- •3) Зменшити або унеможливити певні ризики;
- •4) Зберегти або захистити цінні елементи довкілля.
- •1. У цілому світ має в своєму розпорядженні достатньо землі для постачання продуктами сучасного і майбутнього населення планети.
- •2.3.3. Об'єкти і напрями проектування землекористування
- •8) Поліпшення якості навколишнього природного середовища для проживання в селах;
- •2.3.4. Підходи до проектування міського землекористування
- •1) Центр міста:
- •2.5. Принципи землевпорядного проектування
- •1) Забезпечення дотримання права власності на землю і права користування відповідно до Земельного кодексу та інших законодавчих актів України;
- •2) Забезпечення пріоритету земель природоохоронного та сільськогосподарського призначення, недопущення необґрунтованого від надання земель для несільськогосподарських потреб;
- •3) Детальний облік природних, економічних, соціальних і екологічних вимог об'єктів землеустрою, просторових властивостей землі і зонування при вирішенні землевпорядних завдань;
- •2,6, Предмет землевпорядного проектування
- •2.7.Документація із землеустрою та її зміст
- •3.1. Система планування і організації раціонального використання та охорони земель
- •3.2. Організація сталого землекористування
- •3.4. Планування використання та охорони земель як складова землевпорядного проектування
- •3.4.1. Основні завдання планування використання та охорони земель
- •3.4.2. Загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель
- •1. Організаційне забезпечення виконання Програми покладається на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який одночасно є її держаним замовником і має такі обов'язки:
- •2. Нормативне забезпечення. Для виконання Програми потрібно розробити нормативно-правові акти і забезпечити їх реалізацію, зокрема:
- •4. Фінансове забезпечення. Програма фінансуватиметься за рахунок державного бюджету, а також коштів землевласників і землекористувачів (за їх згодою) та інших джерел.
- •3.4.3. Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне і ерозійне районування земель
- •3.4.4. Зонування територій
- •4.1. Системно-діагностичний аналіз регіонального, територіального і внутрішньогосподарського розвитку землекористування
- •4.2. Методи економічного районування (зонування)
- •4.2.1. Інтегральне економічне районування (зонування)
- •4.2.2. Галузеве економічне районування (зонування)
- •4.3. Методи типології території і класифікації придатності земель
- •4.4. Методи оцінювання економіко-географічного і природно-господарського використання території
- •4.4.1. Метод оцінювання економіко-географічного положення
- •1) Відносно елементів суспільного відтворення:
- •2) Відносно центру району, області, країни: центральне, периферійне, ексцентричне тощо;
- •3) Залежно від масштабів (або дистанційності) об'єктів. Сукупність егп областей України характеризується унікальним
- •4.4.2. Метод оцінювання природно-господарського використання земель
- •4.5. Методи комплексного економічного оцінювання розвитку системи землекористування
- •4.5.1. Метод визначення рівнів економічного і соціального розвитку землекористування
- •4.5.2. Метод визначення комплексності, спеціалізації,
- •4.6. Методи аналітико-розрахункового
- •4.6.1. Нормативний метод землевпорядного проектування
- •5) Впровадження норм і нормативів у практику планування та землевпорядного проектування.
- •1. Нормативи ефективності суспільного виробництва (виробництво продукції на одиницю площі, на 1 грн. Витрат, фондовіддача, зростання продуктивності праці).
- •4.6.3. Метод циклів
- •4.6.4. Картографічний метод
- •1. Карти, що розкривають значення і місце об'єкта та процесів у
- •6. Карти функціонального зонування території (сучасний стан і перспектива).
- •8. Карти оцінювання земель.
- •4.7 Еколого-ландшафтний метод.
- •2) Епіфітотійних чинників, що характеризують фіто санітарні умови, вплив шкідників і хвороб на формування агроекологічних умов.
- •1. Метод поєднання агроекологічних рядів земель. Цей метод дає змогу поділити землі за:
- •5.1. Стадійність у землевпорядному проектуванні
- •5.1.1. Підготовчі роботи і землевпорядні вишукування
- •5.1.2. Складання проекту землеустрою
- •5.1.3. Перенесення проекту в натуру (на місцевість)
- •5.1.4. Оформлення і видача землевпорядної документації
- •5.1.5. Здійснення проектів землеустрою
- •5.2. Класифікація документації із землеустрою. Види проектів землеустрою
- •1. Загальнодержавні програми використання і охорони земель погоджує Кабінет Міністрів України.
- •5.3. Основні технології землевпорядного проектування
- •5.3.1. Традиційна технологія
- •5.3.2. Комплексна технологія
- •5.3.3. Автоматизовані технології
- •5.4. Організація землевпорядного проектування
- •6.1. Зміст робіт, пов'язаних із здійсненням схем і проектів землеустрою
- •6.2. Розроблення планів здійснення схем і проектів землеустрою
- •6.3. Авторський нагляд, його зміст і методика здійснення
- •6.4. Землевпорядне обслуговування сільськогосподарських підприємств
- •1) У науково-дослідній роботі:
- •2) У сфері проектно-вишукувальної діяльності:
- •4) Особливо охоронних територій і об'єктів;
- •7.2. Основні вимоги до складання схем землеустрою
- •3) Формування раціональної територіальної організації виробництва;
- •7.3. Установлення розрахункових періодів і термінів реалізації схем землеустрою
- •1) На прогнозний період:
- •7.4. Організація робіт, пов'язаних із складанням схем землеустрою
- •7.5. Нормативно-правова база, яку використовують при складанні схем землеустрою
- •7.6. Порядок складання схеми землеустрою адміністративного району
- •7.6.1. Загальні положення
- •7.6.2. Підготовчі роботи
- •7.6.3. Відомості про район і його соціально-економічні умови
- •7.6.4. Природні умови
- •7.6.5. Земельно-ресурсний потенціал району
- •1) Оцінювання земель за їх придатністю для різного цільового використання;
- •7.6.6. Еколого-ландшафтне районування та агроекологічне оцінювання земель
- •7.7. Розроблення пропозицій щодо вдосконалення розподілу й організації раціонального використання земель
- •7.7.1. Удосконалення міжгалузевого розподілу земель району на перспективу
- •7.7.2. Виділення територіальних зон з особливим правовим режимом використання й особливо цінних земель
- •7.8. Удосконалення системи землеволодінь і землекористувань
- •7.8.1, Характеристика системи землеволодінь
- •7.8.2. Створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призначення
- •7.8.3. Усунення недоліків у розміщенні існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призначення
- •4) Реорганізацією землеволодінь і землекористувань. Пропозиції щодо усунення недоліків у землеволодінні і землекористуванні можна відобразити за формою відповідних таблиць.
- •7.9. Організація території сільськогосподарських підприємств
- •7.9.1. Оптимізація структури земельних угідь
- •7.9.2. Установлення площ і розміщення земельних ділянок, які
- •8.1. Склад і зміст техніко-економічних обґрунтувань
- •1. Природні умови й ресурси.
- •2. Господарське використання земельних ресурсів.
- •3. Природоохоронне й рекреаційне оцінювання території природного парку.
- •8.2. Методика розроблення техніко-економічного обґрунтування створення національних природних парків
- •8.2.1. Природні умови і ресурси
- •8.2.2. Структура використання земельного фонду
- •8,2.3. Оцінювання використання земель лісового фонду
- •8.2.4. Оцінювання стану земель сільськогосподарського призначення і пропозиції щодо їх використання
- •8.2.5. Землекористування об'єктів туризму, відпочинку і санаторного лікування
- •8.2.6. Природоохоронне і рекреаційне оцінювання природних
- •1. Аналіз сучасного рівня рекреаційного освоєння, який містить:
- •2. Комплексне оцінювання рекреаційного потенціалу майбутнього парку проводять на основі комплексного оцінювання і функціонального зонування території, яке передбачає:
- •4. Визначення місткості рекреаційної зони на основі ландшафтного зонування передбачає:
- •2. Навантаження на лісонасадження при ухилі рельєфу 3-8, 8 - зо і понад 30° зменшується відповідно на 25, 50 і 100 %.
- •8.2.7. Обґрунтування основних природоохоронних рішень щодо зміни цільового призначення земель
- •8.2.8. Обґрунтування розвитку природоохоронних, рекреаційних, науково-дослідних, естетичних та інших природних комплексів і об'єктів
- •3) Цілеспрямований розвиток таких співвідношень у рівні життя Населення, які забезпечили б оптимальні умови для розв'язання економічних проблем з урахуванням територіальних особливостей.
- •8.2.9. Інженерно-технічне облаштування території
- •8.2.10. Розвиток землекористування суміжних галузей
- •8.2.11. Природоохоронні заходи
- •8.2.12. Техніко-економічні показники
- •9.1. Основні вимоги до складання проектів установлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень
- •9.1.1. Правові вимоги до проектування землекористування адміністративно-територіальних утворень
- •9.1.2. Умови проектування міського землекористування як основа формування меж міста
- •9.1.3. Формування меж землекористування приміських зон як чинника впливу на проектування меж населених пунктів
- •9.1.4. Структуризація землекористування міст для обґрунтування їхніх меж
- •9.2. Методика складання проектів формування (зміни) меж територій реалізації земельних та економічних інтересів сільських, селищних і міських рад
- •9.2.1. Підготовчі роботи
- •9.1.5. Технічні вимоги до складання проектів
- •9.2.2. Розроблення схеми формування (зміни) меж
- •9.2.3. Розроблення проектів формування (зміни) меж
- •9.2.4. Погодження та затвердження проектів формування (зміни) меж
- •9.2.5. Виготовлення проектної документації
- •9.2.6. Виготовлення технічної документації з перенесення проекту в натуру (на місцевість)
- •9.3. Методика складання проектів формування (зміни) меж населених пунктів
- •9.3.1. Підготовчі роботи
- •9.3.2. Складання проекту
- •9.3.3. Погодження та затвердження проекту
- •9.3.4. Виготовлення та оформлення проектної документації
- •9.3.5. Виготовлення технічної документації з перенесення проекту в натуру (на місцевість)
- •10.1. Основні вимоги до складання проектів
- •1) Вивчення та аналіз:
- •2) Визначення режиму території, у тому числі охоронних зобо в'язань та обмежень на використання земельної ділянки.
- •3) Графічних матеріалів:
- •4) Матеріалів погодження та затвердження проекту:
- •10.3. Методика розроблення проекту організації території
- •8) Погодження та затвердження проекту.
- •10.3.1. Підготовчі роботи і проведення землевпорядних вишукувань
- •10.3.2. Функціональне зонування території
- •10.3.3. Організація території заповідної зони
- •10.3.4. Організація і влаштування території рекреаційної зони
- •10.3.5. Організація й улаштування території господарської зони
- •10.4. Проектування системи охорони та відтворення земель природних комплексів
- •10.4.1. Біолого-відновлювальні заходи лісових ресурсів, фауни та рідкісних рослин
- •10.4.2. Проектування заходів щодо захисту земель від ерозії, заболочення та інших негативних процесів
- •10.4.3. Розроблення заходів щодо охорони земель від руйнування і антропогенних негативних дій
- •10.4.4. Заходи щодо охорони водних джерел від забруднення
- •10.5. Визначення ефективності проектних рішень
- •10.6. Погодження і затвердження проекту
- •1) Розглядають:
- •2) Затверджує вища організація або орган, компетенція якого ви значена законодавством.
- •10.7. Оформлення і виготовлення проектної
- •11.1. Методологічні основи розроблення проектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств та створення нових
- •§ 11.2. Методика складання проектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань
- •11.2.1. Підготовчі роботи
- •1) Склад і чисельність власників земельних часток (паїв);
- •2) Розміщення комунальних об'єктів на території землекористування (кладовищ, водозабірних та водоскидних об'єктів, сміттєсховищ, скотомогильників тощо) та потребу в їх розміщенні; 3) межі:
- •10) Характеристика земель, що перебувають у власності:
- •11.2.2. Оцінювання стану використання земель
- •41.1 % Від загальної кількості.
- •11.2.3. Ідентифікація прав власності та оренди землі
- •1. Оренда землі, га:
- •2. Тимчасове користування землями, га: землі лісового фонду — 829,2;
- •11.2.4. Обґрунтування попередніх проектних рішень
- •11.2.5. Організація території сільськогосподарських
- •11.2.6. Формування обмежень у використанні земель і земельних сервітутів
- •111.2.7. Економічне оцінювання ефективності проектних рішень впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових
- •1. Для сільськогосподарського приватного підприємства (спп) м.П. Торбенка
- •2. Для фермерського господарства а.І. Пушняка
- •3. Для фермерського господарства в.М. Нероби
- •11.3.2. Порядок проектування землеволодінь
- •11.3.3. Установлення меж земельної ділянки фермерського
- •11.3.4. Розміщення садиби фермерського господарства
- •12.1. Правові основи та умови відведення земельних ділянок
- •12.1.1. Правові основи відведення земельних ділянок
- •12.1.2. Умови відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб
- •1. Площове землекористування підприємств, яке поділяють на:
- •3. Повне врахування впливу несільськогосподарських підприємств на використання землі й охорону навколишнього природного середовища.
- •4. Реорганізація землекористування. Питання організації водойм і обґрунтування проекту розміщення
- •12.2. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів землеустрою
- •2. Географічні чинники:
- •3. Соціальні чинники:
- •12.3. Розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для несільськогосподарських потреб
- •12.4. Розроблення проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земель,
- •12.5. Методика формування земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод
2.2.4. Підходи до планування землекористування
в США і Нідерландах
Передумовою успішного обміну ідеями між державами є взяття до уваги та врахування критичних відмінностей країн. Навіть тоді, коли неможливий такий обмін, міжнародні порівняння є цінними для вивчення політики і практики на основі досвіду інших країн. Спільні та відмінні характеристики в різних країнах є корисними для того, щоб зрозуміти, чому певні зміни або процедури вважають ефективними в одній країні і неефективними в іншій. Зважаючи на ці відмінності, ризиковано узагальнити властивості тієї чи іншої країни через різноманітність кожної з них. Наприклад, США мають 50 штатів, які один від одного відрізняються за географічним розміщенням, фізичними умовами, розміром, густотою населення та іншими атрибутами, які, у свою чергу, визначають політику землекористування і навіть готовність і рівень, на якому мешканці того чи іншого штату сприйматимуть громадську спрямованість або характерні підходи до вирішення питань землекористування. Важливими відмінностями між США і Нідерландами є наявність Простору і доступ до нього. Відмінності в міських територіях кожної країни незначні, а у сільських територіях — великі. Наприклад, у США набагато менший тиск на сільські території, ніж у Нідерландах (табл. 2.8).
У США спостерігається велика різноманітність ґрунтів. Вони відрізняються за фізичною будовою та хімічним складом, від чого і залежить вид їх обробітку. Певні комбінації ґрунтів, топографії та кліматичних умов надають деяким районам значні переваги при вирощуванні певних сільськогосподарських культур. Інші території характеризуються кліматичними умовами, топографією і ґрунтами, які створюють небезпеку поширення ерозії. Такі землі потрібні менш інтенсивно використовувати. При вивченні властивостей землі та її використання потрібно враховувати різницю між інтенсивністю використання — рівень зайнятості й розмір капіталу на оди ницю території.
Таблиця 2.8. Загальне порівняння основних передумов планування в США і Нідерландах
Показник |
США |
Нідерланди |
Різноманітність: |
|
|
типи ґрунтів |
Широкий діапазон умов |
Більш одноманітний |
топографічний клімат |
|
|
Густота населення, чол./км2 |
27 |
340 |
Природні заповідні землі Структура землекористуван- |
Існують |
В основному зникли |
|
| |
ня, % від загальної площі: |
|
|
ліс |
35,5 |
13,0 |
сільське господарство |
47,3 |
65,5 |
міські території |
1,5 |
9,0 |
транспорт |
1,2 |
3,5 |
інші землі |
14,4 |
9,0 |
Частка громадської власності |
Вагома |
Відносно вагома |
Сільський ландшафт |
Незакономірний |
Закономірний |
|
Фрагментований |
Реорганізований |
Тип суспільних відносин |
Наголошення на індиві- |
Прийняття соціального |
|
дуальних рішеннях і їх контроль |
контролю |
|
Вільне |
Строге |
Планування |
Домінує ринок |
Ринок відіграє другорядну роль |
|
Поділ між сільським та |
Сільський та міський рів- |
|
міським рівнями |
ні розглядаються сумісно |
|
Наголошення на місце- |
Координоване трирівневе |
|
новому плануванні |
планування |
У Нідерландах багато земель, навіть якщо вони надто заболочені для орного використання, є дуже продуктивними як пасовища і високо ціняться. У сільському господарстві США більше уваги приділяють орним землям, менш продуктивні землі використовують переважно для пасовищ. Більше того, значною є відмінність у продуктивності гектара сільськогосподарських земель. Вода стає критичним чинником тоді, коли землі країни якісно змінюються з вологих до субвологих, з напівсухих до сухих і коли неможливе зрошення.
Масштаб національний чи континентальний? США розміщені на тій самій широті, що і Європа і частково Африка. Основна маса земель (75 %) 48 штатів дорівнює розмірам Європи. Фізичні та кліматичні умови так само різноманітні, як і в Європі. Проте переваги США в тому, що територія не поділена на багато незалежних держав, Європейський Союз частково знімає кордони між членами держав, хоча мовні бар'єри, звичаї, національні традиції, соціальні та психологічні чинники є перешкодою основним переміщенням населення в Європі. Вплив соціальних змін. Природне зростання кількості населення, міграції населення і поліпшення економічних обставин для великої кількості людей сприяють змінам землекористування як у США, так і в Нідерландах.
Обидві країни продовжують переживати прямі й непрямі наслідки зростання міст і внутрішні переміщення населення, що відбиваються на сільських землях. Проте динаміка процесу урбанізації, будучи однаковою в обох країнах, зумовлює досить різні просторові наслідки. Це дещо відображає відмінність у підходах до фізичного планування, рівня мобільності, цін на землю і швидкості та протяжності внутрішніх переміщень населення. Відносний приріст та відносна втрата кількості населення певних регіонів дуже значні і мають нині більше значення у впливі на зміни землекористування, ніж загальне зростання кількості населення країни. Рівень таких міграцій набагато вищий у Сполучених Штатах, ніж у Нідерландах. Їхні відстані також надто відрізняються.
Національна політика Нідерландів припускає, що постійне сприяння розвиткові концентрується на існуючих або нових міських
територіях. Незважаючи на таку політику, відбувалося значне перекріщення міських жителів у сільські райони, малі містечка і села. Зусилля уряду Нідерландів вплинули на внутрішні переміщення населення і тільки частково були успішними. У США для спрямування таких переміщень приймалися незначні (або взагалі не приймалися) заходи. Відповідальність на державному і місцевому рівних змінювалася. Типовий напрям діяльності державних і місцевих органів влади впродовж багатьох років полягав у підтримці й активному сприянні цим територіям, але втрата цінних територій змусила призупинити розвиток промисловості. Проте за наступні роки деякі території, які швидко розросталися, зазнали втрат, пов'язаних з рівнем зростання, і тому вишукували певні методи обмеження або контролю за зростанням. Густота міського населення у великих містах обох держав зростає. Сітка руху осіб з центру міст у передмістя або малі селища чи сільські місцевості сприяє швидкому зростанню міст, збільшується потреба у додаткових міських землях. Землі територій, що були призначені для міського використання, втрачають кількість населення, деякі території стають покинутими. Розміщення нових поселень потребує більше земель для нових будинків і для багатьох організацій, що забезпечують сервісні послуги.
Відмінність між двома державами полягає в тому, що вибір земель більший у Сполучених Штатах, тому і ціни на землю тут нижчі.
Розподіл прибутків у нідерландців і американців полягає у дуже малому відсотку населення, рівень достатку яких нижчий від рівня бідності, і малому відсотку населення з вищим рівнем достатку. Вищий рівень прибутку дав змогу більшості мати автомобіль і про живати на великих відстанях від місця роботи, що, як правило, збільшує можливість вибору поселень.
Тенденція до малих сімей і зростання одноосібних домашніх господарств зумовила збільшення їх кількості таким чином, що попит на будівництво в обох країнах перевищив рівень зростання населення.
Власні господарства важливі для громадян обох країн: близько 65 % у США та 45 % у Нідерландах. Цієї мети було досягнуто по-різному. В обох країнах міністерства, відповідальні за житлове будівництво, відігравали значну роль. Залучення уряду Нідерландці І було очевидним та різнобічним. Дія федерального уряду США на І була прямою. Громадське житлове будівництво може бути в обох І державах, проте у Нідерландах на це відводиться більше коштів тоді як у Сполучених Штатах менше ніж 2 % усього житла є громадським. Ініціативи щодо громадського житлового будівництва в Америці віддаються на розгляд місцевим органам влади житлового будівництва, але фінансуються федеральним урядом. Значно більше уваги приділяється приватному житловому будівництву, хоча до такого будівництва Федеральний уряд залучається а 1934 р.
Переведення сільськогосподарських земель для міського використання. У США процес переведення сільськогосподарських земель у землі міського використання залежить переважно від ініціативи приватних рішень. Наявність або відсутність планів міста, декретів зонування, законів будівництва, необхідних громадських послуг і відмінності на рівні податків на власність між сусідніми юрисдикціями можуть впливати на вибір розміщення для певного розвитку. Локальні плани землекористування, виконані традиційними декретами зонування, частіше ліберальні, ніж обмежувальні. Подання зонування на затвердження дає громаді можливість контролювати пропозиції щодо розвитку, але забудовник нового району завжди ініціює дії, за які потім відповідає громада.
Відсутність суворого контролю за розвитком робить можливим виникнення зон для проживання, торговельних центрів, промислових заводів та іншої діяльності з розвитку міста, що розпорошені й не пов’язані між собою, перебувають поза межами міста. У таких випадках часто немає громадського плану використання території. Зонування або існує, або ні. Якщо існуюче зонування забороняє певний тип розвитку, то, як правило, нескладно вимагати і отримувати від місцевих влад (як виняток у зонуванні) дозволу на власність.
З 1965 р. міське розширення в Нідерландах здійснюється згідно із схемою планування. У роботу над схемою залучені центральний, провінційний та муніципальний уряди, дозволяється участь громадськості. Загальне керівництво центрального уряду допомагає провінціям у їхній діяльності при плануванні землі. Провінції можуть розробляти субрегіональні плани, які описують землекористування всіх частин своєї території. Муніципальний уряд вимагає підготувати план розвитку, затверджений провінційним урядом. Ці процедури означають, що рішення про місце і час процесу розвитку міста є громадським рішенням, у якому беруть участь три урядові рівні та мешканці, а землевласники, яких стосується це рішення, мають у цьому процесі не більший вплив, ніж решта мешканців.
Детальний план розвитку можна порівняти з планом, що підготували підприємці Сполучених Штатів для підрозділу, який у відділі планування слід затвердити на локальному рівні. Рішення щодо розвитку в Нідерландах є під більшим контролем громадськості, нідерландська спільнота потребує більше часу, ніж американська для підготовки до такого розширення. Коли план затверджений, дозвіл на забудову видається тільки в разі узгодження з планом розвитку.
У Сполучених Штатах перетворення сільськогосподарських земельна землі міського використання набирає більшої ваги. Фермери, які бажають вести сільськогосподарську діяльність, хвилюються через можливість перетворення сусідніх сільськогосподарських земельна землі для міського використання, оскільки тоді зростуть податки на власність і виникнуть певні проблеми, а саме: нові міські мешканці скаржитимуться на шум, запах, пил, хімічні обробки та інші заходи, необхідні для ведення сільського господарства.