Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Львовский национальный университет ветеринарной медицины и биотехнологий им. С.З. Гжицкого

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

7_ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА_вся_2013.doc

Скачиваний:

200

Добавлен:

15.02.2016

Размер:

1.7 Mб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 45 / 135 6 7 8 9 10 11 12 13 > Следующая >>>

2. Протимікробну терапію;

3. Пробіотикотерапію;

4. Протеїнотерапію.

5. До патогенетичної терапії відносять:

1. Імуностимулювальну терапію;

2. Інтерферонотерапію;

3. Новокаїнові блокади;

4. Жарознижувальні препарати.

6. До замінної терапії відносять:

1. Гемотрансфузію;

2. Протеїнотерапію;

3. Вітамінотерапію;

4. Пробіотикотерапію.

7. Протеїнотерапія включає:

1. Гемотерапію;

2. Тканинну терапію;

3. Органотерапію;

4. Серотерапію.

8. До протеїнотерапії відноситься:

1. Лізатотерапія;

2. Органотерапія;

3. Лактотерапія;

4. Серотерапія.

9. Парентерально введені білкові препарати проявляють свою дію:

1. Загально;

2. Комплексно;

3. Локально;

4. Вибірково.

10. Терапевтична фаза під час застосування протеїнотерапії характеризується:

1. зниженням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну;

2. підвищенням температури тіла;

3. гіпотонією передшлунків;

4. збільшенням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну.

11. Протеїнотерапія протипоказана за:

1. пневмонії;

2. артриту;

3. Інфекційних захворювань з гострим перебігом;

4. гіпопластичної анемії

12. До гемотерапії відносять:

1. Гемотрансфузію;

2. Аутогемотерапію;

3. Ізогемотерапію;

4. Гетерогемотерапію

13. Суть аутогемотерапії:

1. Введення тварині її власної крові;

2. Введення крові різних тварин в межах одного виду;

3. Введення крові тварин різних видів;

4. Гемотрансфузія.

14. Суть ізогемо- (гомогемо-) терапії:

1. Введення тварині її власної крові;

2. Введення крові різних тварин у межах одного виду;

3. Введення крові тварин різних видів;

4. Гемотрансфузія.

15. Суть гетерогемотерапії:

1. Введення тварині її власної крові;

2. Введення крові різних тварин у межах одного виду;

3. Введення крові тварин різних видів;

4. Гемотрансфузія.

16. Механізм дії тканинних препаратів полягає:

1. В утворенні біогенних стимуляторів;

2. Дії на біологічно активні точки;

3. В утворенні гістаміноподібних речовин;

4. Нормалізації функцій нервової системи.

17. До тканинних препаратів відносять

1. Екстракт алое;

2. Катозал;

3. алохол;

4. Екстракт плаценти.

18. До ферментотерапії відносять застосування:

1. Фесталу;

2. Панкреатину;

3. Т-активіну;

4. Тималіну.

19. Основний метод дослідження книжки:

1. Пальпація;

2. Перкусія у 6–9 міжреберних проміжках;

3. Аускультація від 7 до 10 ребра;

4. Аускультація у 4–5 міжреберних проміжках.

20. Механізм дії новокаїнових блокад полягає:

1. У перериванні больового імпульсу від патологічної ділянки до

нервової системи;

2. Стимуляції процесів збудження у ЦНС;

3. Стимуляції процесів гальмування у ЦНС;

4. Знеболювальному ефекті.

21. В яких випадках протипоказано застосування новокаїнової терапії:

1. плеврит;

2. бронхопневмонія;

3. Серозний, катаральний і гнійний мастит;

4. Серцево-судинній недостатності.

22. За гострого перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:

1. Препарати бактеріостатичної дії;

2. Препарати бактерицидної дії ;

3. Препарати пролонгованої дії;

4. Важкорозчинні препарати.

23. Методи діагностики зміщення сичуга:

1. Аускультація з правої сторони за реберною дугою;

2. Аускультація з лівої сторони за реберною дугою;

3. Аускультація в поєднанні з безпосередньою перкусією;

4. Аускультація в поєднанні з поштовховою пальпацією.

24. Які новокаїнові блокади застосовують при лікуванні хвороб

органів дихання?

1. Надплевральну;

2. Зірчастого вузла;

3. Паранефральну;

4. Інтраплевральну.

25. Суть пробіотикотерапії:

1. Застосування протимікробних препаратів;

2. Застосування штамів симбіонтних мікроорганізмів, які попереджують розвиток дисбактеріозу;

3. Застосування імуностимуляторів – продуктів життєдіяльності мікроорганізмів;

4. Застосування препаратів, які стимулюють ріст ендогенних корисних мікроорганізмів.

26. Які штами мікроорганізмів використовують для виготовлення пробіотиків?

1. Лактобактерії;

2. Сальмонели;

3. Біфідумбактерії;

4. Ешерихії.

27. Солями яких мікроелементів збагачують корми за хвороб крово-творної системи (вкажіть найбільш повну відповідь):

1. Кобальту, купруму, феруму;

2. Фосфору, феруму, фтору;

3. Натрію, магнію, феруму;

4. Цинку, натрію, купруму.

28. Дієтотерапія – це:

1. Метод лікування за допомогою спеціального набору вітамінів;

2. Лікування за допомогою спеціально організованої годівлі хворих тварин;

3. Штучне харчування;

4. Метод лікування за допомогою дієтичного режиму.

29. Фізіотерапія відноситься до:

1. Симптоматичної терапії;

2. Патогенетичної терапії;

3. Терапії, яка регулює нервово-трофічні функції;

4. Рефлексотерапії.

30. Якісно приготовлений сінаж містить кислоти:

1. Молочну;

2. Пропіонову;

3. Масляну;

4. Оцтову.

31. Джерелами ультрафіолетового опромінення є:

1. Лампи інфраруж;

2. Лампа Мініна;

3. Ртутно-кварцеві лампи;

4. Лампи солюкс.

32. Найбільш виражена біологічна дія ультрафіолетових променів:

1. Довгохвильових;

2. Короткохвильових;

3. Середньохвильових;

4. Змішаних.

33. Ультрафіолетове опромінення протипоказане за:

1. D-гіповітамінозу;

2. Екземі;

3. Бронхітів;

4. Кахексії.

34. Дія інфрачервоних променів ґрунтується на:

1. Тепловому ефекті;

2. Стимуляції синтезу вітаміну D;

3. Бактерицидному ефекті;

4. Стимуляції еритроцитопоезу.

35. До фізіологічних дихальних шумів відносять:

1. Крепітацію;

2. Бронхіальне дихання;

3. Везикулярне (альвеолярне) дихання;

4. Дрібноміхурцеві хрипи.

36. Під дією ультрафіолетового опромінення у шкірі утворюється:

1. Ергокальциферол;

2. 25 (ОН) D₃;

3. Холекальциферол;

4. 1,25 (ОН)₂D₃.

37. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Звуження отвору аорти;

2. Недостатності двостулкового клапана;

3. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;

4. Недостатності клапанів аорти.

38. Етапи диспансеризації:

1. Діагностичний;

2. Проведення протиепізоотичних заходів;

3. Профілактичний;

4. Проведення лабораторних досліджень крові.

39. Періодичність проведення диспансеризації на племінних молочних фермах:

1. Щомісячно;

2. Один раз у 6 місяців;

3. Щоквартально;

4. За необхідністю.

40. Показниками енергетичної поживності раціонів є:

1. Забезпеченість цукром;

2. Забезпеченість енергетичними кормовими одиницями;

3. Забезпеченість обмінною енергією, вираженою у мДж;

4. Забезпеченість жиром.

41. Структура раціону це:

1. Співвідношення окремих груп кормів за протеїновою поживністю;

2. Співвідношення окремих груп кормів за вуглеводною поживністю;

3. Співвідношення окремих груп кормів за ліпідною поживністю;

4. Співвідношення окремих груп кормів за енергетичною поживністю.

42. рН якісного силосу має бути:

1. 3,8 – 4,2;

2. 3,5 – 3,7;

3. 4,5 – 4,7;

4. 4,3 – 4,5.

43. Індикатором гниття силосу є:

1. Оцтова кислота;

2. Молочна кислота;

3. Масляна кислота;

4. Валеріанова кислота.

44. Міокардит це:

1. Запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;

2. Запалення серцевого м’яза;

3. Запалення серцевої сумки;

4. Дистрофічні зміни міокарда.

45. Етіологія міокардиту:

1. інфекційні та інвазійні хвороби;

2. отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;

3. алергічні, аутоімунні ураження;

4. всі перераховані фактори.

46. У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

4. Розвивається екстрасистолія.

47. У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

4. Порушується провідність серця.

48. За міокардиту у першу стадію АКТ:

1. Підвищується систолічний;

2. Підвищується систолічний і діастолічний;

3. Знижується систолічний;

4. Підвищується діастолічний.

49. Тони серця за міокардиту в першу стадію:

1. Посилюються;

2. Не змінюються;

3. Акцентується перший тон;

4. Акцентується другий тон.

50. частота пульсу за міокардиту в першу стадію у коней становить (уд/хв):

1. 24 – 40;

2. 40 – 60;

3. 60 – 90;

4. 20 – 30.

51. За гострого перебігу міокардиту застосування серцевих глікозидів:

1. Протипоказане;

2. Показане разом з антибіотиками та заспокійливими засобами;

3. Бажано разом з кортикостероїдами;

4. Небажане.

52. До основних лікарських засобів при лікуванні міокардиту відносять:

1. Препарати етіотропної дії;

2. заспокійливі засоби;

3. кисень, глюкозу, препарати камфори;

4. всі перераховані засоби.

53. Міокардоз – це:

1. Захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, які в подальшому призводять до порушення основних функцій серця;

2. Захворювання, яке характеризується розростанням сполучної тканини у міокарді й ущільненням його;

3. Захворювання, яке характеризується ураженням і морфологічними змінами клапанного апарату серця;

4. Захворювання, яке характеризується розширенням і збільшенням порожнин серця в об’ємі.

54. Етіологія міокардозу (міокардіодистрофії):

1. Порушення обміну речовин;

2. Гострі інфекційні хвороби;

3. Сепсис;

4. Гіпоксія.

55. Збудливість серця за міокардозу:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

4. Порушується провідність серця.

56. За міокардозу АКТ:

1. Підвищується систолічний;

2. Підвищується систолічний і діастолічний;

3. Знижується систолічний;

4. Підвищується діастолічний.

57. Тони серця за міокардозу:

1. Посилюються;

2. Послаблюються;

2. Не змінюються;

4. Акцентується другий тон;

58. За міокардозу (міокардіодистрофії) застосування серцевих глікозидів:

1. Показане (особливо разом з препаратами, що стимулюють обмінні процеси в міокарді);

2. Протипоказане;

3. Не бажане (призначають тільки у випадках некомпенсованої серцевої недостатності);

4. Призначають тільки на ранніх стадіях захворювання.

59. За морфологічною ознакою ендокардит буває:

1. Бородавчастим;

2. Гнійним;

3. Ерозивним;

4. Виразковим.

60. За локалізацією ендокардит буває:

1. Клапанним;

2. Судинним;

3. Пристінковим;

4. Перфоративним.

61. Ускладненнями клапанного ендокардиту є:

1. Міокардит;

2.Міокардіодистрофія;

3. Перикардит;

4. Набуті пороки серця.

62. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Недостатності двостулкового клапана;

2. Недостатності клапанів аорти;

3. Недостатності клапанів легеневої артерії;

4. Недостатності тристулкового клапана.

63. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;

2. Звуження отвору аорти;

3. Звуження отвору легеневої артерії;

4. Недостатності тристулкового клапана.

64. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Недостатності двостулкового клапана;

2. Недостатності клапанів аорти;

3. Недостатності клапанів легеневої артерії;

4. Недостатності тристулкового клапана.

65. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;

2. Звуження отвору аорти;

3. Звуження отвору легеневої артерії;

4. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;

66. Основною причиною нетравматичного перикардиту є:

1. Інфекційні хвороби;

2. Порушення обміну речовин;

3. Зниження резистентності організму;

4. Простуда.

67. Вторинний травматичний перикардит виникає:

1. Як ускладнення інфекційних хвороб;

2. Внаслідок ендокардиту;

3. За зовнішньої травми перикарда стороннім тілом;

4. Внаслідок травматичного ретикуліну.

68. Специфічним симптомом фібринозного перикардиту є:

1. Перикардіальні шуми тертя;

2. Перикардіальні шуми хлюпання;

3. Збільшення ділянки абсолютного серцевого притуплення;

4. Переповнення яремних вен.

69. Для випітного перикардиту характерно:

1. Перикардіальні шуми хлюпання;

2. Болісність серцевої ділянки;

3. Переповнення і напруження яремних вен;

4. Посилення серцевого поштовху.

70. За травматичного перикардиту АКТ:

1. Підвищується систолічний;

2. Підвищується систолічний і діастолічний;

3. Знижується систолічний;

4. Підвищується діастолічний.

71. Частота пульсу за травматичного перикардиту у корови становить:

1. 100 – 120;

2. 80 – 90;

3. 50 – 80;

4. 40 – 60.

72. Основною відмінністю травматичного перикардиту від ретикулоперитоніту є:

1. Позитивний венний пульс;

2. Зміни тонів серця;

3. Підвищена температура;

4. Наявність перикардіальних шумів.

73. Для профілактики травматичного перикардиту застосовують:

1. Промивання рубця;

2. Магнітні зонди і ловушки;

3. Попереджають порушення вітамінно-мінерального обміну;

4. Відновлюють структуру раціону.

74. За яких хвороб серця відмічається болісність у ділянці серця:

1. гідроперикард;

2. міокардіофіброз;

3. міокардит;

4. міокардоз.

75. Основними симптомами серцевої недостатності є:

1. Набряки;

2. Наявність шумів серця

3. Венозний застій;

4. Задишка.

76. Які лікарські препарати показані для лікування кровотечі з носа?

1. Кальцію хлорид;

2. Антибіотики;

3. Адреналін;

4. Вікасол.

77. За макробронхіту хрипи:

1. Високого тембру;

2. Низького тембру;

3. Крепітуючі;

4. Не постійні.

78. За мікробронхіту хрипи:

1. Високого тембру;

2. Низького тембру;

3. Крепітуючі;

4. Не постійні.

79. До лобулярних пневмоній відносять:

1. Катаральну бронхопневмонію;

2. Крупозну пневмонію;

3. Пастерельозну пневмонію;

4. Ателектатичну пневмонію.

80. До лобарних пневмоній відносять:

1. Аспіраційну пневмонію

2. Крупозну пневмонію;

3. Пастерельозну пневмонію;

4. Метастатичну пневмонію.

81. Для крупозної пневмонії характерно:

1. Катаральне запалення;

2. Стадійність розвитку;

3. Фібринозне запалення;

4. Лобулярне поширення.

82. За крупозної пневмонії у стадію припливу перкусійний звук стає:

1. Тимпанічним;

2. Не змінюється;

3. Притупленим;

4. Тупим.

83. За крупозної пневмонії у стадію гепатизації перкусійний звук стає:

1. Тимпанічним;

2. Не змінюється;

3. Притупленим;

4. Тупим.

84. Причинами катаральної бронхопневмонії є:

1. Пастерельоз;

2. Асоціації мікроорганізмів;

3. Парагрип;

4. Низька резистентність.

85. Причинами аспіраційної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Інфекційні хвороби;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

86. Причинами метастатичної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Інфекційні хвороби;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

87. Причинами ателектатичної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Інфекційні хвороби;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

88. Причинами гіпостатичної пневмонії є:

1. Гіпотрофія новонароджених;

2. Попадання сторонніх речовин у легені;

3. Серцева недостатність;

4. Занесення мікроорганізмів з ділянок гнійно-септичного запалення.

89. Основним ланцюгом патогенезу пневмоній є:

1. Респіраторний ацидоз;

2. Киснева недостатність;

3. Серцева недостатність;

4. Диспротеїнемія.

90. Задишка за катаральної бронхопневмонії:

1. Відсутня;

2. Інспіраторна;

3. Експіраторна;

4. Змішана.

91. Патологічні дихальні шуми за катаральної бронхопневмонії:

1. Шуми тертя;

2. Патологічне бронхіальне дихання;

3. Хрипи;

4. Шуми хлюпання.

92. Тип дихання за катаральної бронхопневмонії:

1. Переважно черевний;

2. Грудо-черевний;

3. Переважно грудний;

4. Діафрагмальний.

93. При призначенні антибіотиків для лікування пневмоній враховують:

1. Розчинність препарату;

2. Чутливість мікроорганізмів дихальних шляхів і легень;

3. Токсичність;

4. Синергізм дії.

94. За хронічного перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:

1. Препарати бактеріостатичної дії;

2. Препарати бактерицидної дії;

3. Препарати пролонгованої дії;

4. Важкорозчинні препарати.

95. Симптоматична терапія при лікуванні тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію передбачає застосування:

1. Новокаїнових блокад;

2. Відхаркувальних препаратів;

3. Вітамінів;

4. Серцевих препаратів.

96. Патогенетична терапія при лікуванні тварин, хворих на катаральну бронхопневмонію, передбачає застосування:

1. Новокаїнових блокад;

2. Відхаркувальних препаратів;

3. Вітамінів;

4. Імуностимулювальних препаратів.

97. Концентрація аміаку в приміщенні для телят 1-2-місячного віку має бути:

1. не більше 10 мг/м³;

2. не більше 15 мг/м³;

3. не більше 20 мг/м³;

4. не більше 5 мг/м³.

98. Для профілактики респіраторних хвороб застосовують:

1. Неспецифічний імуноглобулін;

2. Антибіотики;

3. Аерозолі лікарських препаратів;

4. Сироватку крові тварин-реконвалесцентів.

99. У хворого коня рухи грудної клітки симетричні, коробковий звук при перкусії, ослаблене везикулярне дихання, каудальна межа легень зміщена назад. Запальний жолоб. Поставити діагноз.

1. Гідроторакс;

2. Інтерстиціальна емфізема легень;

3. Альвеолярна емфізема легень;

4. Бронхіт.

100. Причинами альвеолярної емфіземи є:

1. Тривале надмірне фізичне навантаження;

2. Пневмоторакс;

3. Серцева недостатність;

4. Бронхіт.

101. За альвеолярної емфіземи дихальна поверхня легень:

1. Не змінюється;

2. Зменшується;

3. Збільшується;

4. Утворюються ателектази.

102. Типовими симптомами альвеолярної емфіземи є:

1. Патологічне бронхіальне дихання;

2. Коробковий звук при перкусії грудної клітки;

3. Збільшення задньої межі легень;

4. Зменшення задньої межі легень.

103. Для лікування тварин, хворих на альвеолярну емфізему легень, застосовують:

1. Протимікробні препарати;

2. Бронхолітики;

3. Протиалергійні препарати;

4. Новокаїнові блокади.

104. Вкажіть основну причину виникнення плевриту в тварин?

1. Ускладнення перикардиту;

2. Попадання в дихальні шляхи сторонніх речовин;

3. Некваліфіковане введення лікарських речовин;

4. Ускладнення пневмонії.

105. Типові симптоми плевриту:

1. Грудний тип дихання;

2. Шуми тертя або хлюпання;

3. Хрипи;

4. Горизонтальна лінія притуплення перкусійного звуку.

106. Плеврит відрізняється від перикардиту за наступними симптомами:

1. Шуми за плевриту співпадають з вдихом і видихом;

2. Шуми за плевриту співпадають з систолою або діастолою;

3. Шуми за плевриту однобічні;

4. Шуми за плевриту двобічні.

107. Стоматит:

1. Запалення слизової оболонки ротової порожнини;

2. Запалення слизової оболонки глотки;

3. Запалення навкологлоткових мигдаликів;

4. Виразки язика.

108. Фарингіт:

1. Запалення слизової оболонки ротової порожнини;

2. Запалення слизової оболонки глотки;

3. Запалення глотки, навкологлоткових мигдаликів і м’якого

піднебіння;

4. Запалення м’якого піднебіння.

109. Для видалення сторонніх тіл зі стравоходу застосовують:

1. Зонд Черкасова;

2. Зонд з мандреном і оливою;

3. ЗМВ-1;

4. Двопетлевидний зонд Хохлова.

110. У рубці під дією мікроорганізмів утворюються:

1. Молочна кислота;

2. Хлоридна кислота;

3. ЛЖК (КЖК);

4. Лимонна кислота.

111. рН вмісту рубця у корів в нормі становить:

1. 6,6 – 7,2

2. 6,0 – 6,4;

3. 7,3 – 8,0;

4. 5,5 – 6,0.

112. Частота скорочень рубця у ВРХ в нормі за 5 хвилин становить:

1. 3 –5;

2. 5 – 8;

3. 8 – 12;

4. 12 –16.

113. Назвіть один із найбільш постійних симптомів хвороб системи травлення у великої рогатої худоби?

1. Тимпанічний звук у ділянці рубця;

2. Розлади відрижки;

3. Пригнічення загального стану;

4. Розлади жуйки.

114. Які румінаторні препарати застосовують для лікування гіпотонії рубця?

1. Атропіну сульфат;

2. Настойку кореневища білої чемериці;

3. Аміридину гідрохлорид;

4. Но-шпу.

115. Причини ацидозу вмісту рубця:

1. Згодовування великої кількості бобових концентратів;

2. Згодовування великої кількості злакових концентратів;

3. Згодовування карбаміду;

4. Згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.

116. Причини алкалозу вмісту рубця:

1. Згодовування великої кількості бобових концентратів;

2. Згодовування великої кількості злакових концентратів;

3. Згодовування карбаміду;

4. Згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.

117. Причини травматичного ретикуліту:

1. Травми сітки зі сторони грудної клітки;

2. Попадання гострих металевих предметів у сітку;

3. Згодовування грубих, жорстких кормів;

4. Згодовування мучнистих кормів.

118. Основним сприяючим фактором розвитку травматичного ретикуліту є:

1. Гіподинамія;

2. Гіпотонія передшлунків;

3. Спотворення смаку;

4. Тривале голодування.

119. Для визначення болісності сітки використовують:

1. Надавлювання у ділянці мечоподібного хряща;

2. Перкусію в ділянці 8–10 міжреберних проміжків;

3. Натискання долонями на шкіру заднього схилу холки;

4. Проводку тварини.

120. Який буває гастрит за характером ексудату?

1. Гіперацидний;

2. Катаральний;

3. Гіпоацидний;

4. Серозний.

121. Основний патогенетичний механізм гіперацидного гастриту:

1. Зниження активності пепсиногену;

2. Посилення перистальтики кишечнику;

3. Пілороспазм;

4. Збільшення кількості вільної хлоридної кислоти.

122. Причини первинної тимпанії:

1. Згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;

2. Закупорення стравоходу;

3. Напування тварин холодною водою після годівлі кормами, що легко зброджуються;

4. Гіпотонія передшлунків.

123. За характером газоутворення тимпанія буває:

1. Простою (газовою);

2. Пінявою;

3. Комбінованою;

4. Вуглекислою.

124. Причиною загибелі тварин за тимпанії є:

1. Серцева недостатність;

2. Асфіксія;

3 Розрив діафрагми;

4. Перитоніт.

125. Які протибродильні препарати застосовують за тимпанії?

1. Іхтіол;

2. Свіже молоко;

3. Тимпанол;

4. Натрію сульфат.

126. До хвороб з синдромом колік з явищами перитоніту відносять:

1. Розширення шлунка;

2. Інвагінацію кишечнику;

3. Катаральну ентералгію;

4. Тромбоемболічні коліки.

127. До хвороб з синдромом колік без явищ перитоніту відносять:

1. Метеоризм кишечнику;

2. Заворот кишечнику;

3. Хімостаз;

4. Інвагінацію кишечнику.

128. У коня втрачений апетит, швидко наростають симптоми колік при зондуванні виділяються гази, перистальтика тонкого кишечнику відсутня, жовтушність кон’юнктиви. Діагноз?

1. Копростаз;

2. Заворот товстих кишок;

3. Хімостаз;

4. Катаральна ентералгія.

129. Копростаз характеризується:

1. Застоєм вмісту у товстому кишечнику;

2. Застоєм вмісту у тонкому кишечнику;

3. Закупоркою брижових артерій;

4. Перекручуванням товстого кишечнику.

130. Причинами первинного метеоризму кишечнику є:

1. Згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;

2. Поїдання отруйних рослин;

3. Напування тварин холодною водою після годівлі зернофуражем або кормами, що легко зброджуються;

4. Хімостаз 12-палої кишки.

131. Які лікарські препарати є першочерговими для усунення спазму кишечнику за катаральної ентералгії:

1. Глауберова сіль;

2. Атропіну сульфат;

3. Гексаметилентетрамін;

4. Но-шпа.

132. Основним у патогенезі первинного розширення шлунка є:

1. Зменшення виділення хлоридної кислоти;

2. Пілороспазм;

3. Посилене газоутворення;

4. Серцева недостатність.

133. Для лікування розширення шлунка застосовують:

1. Зондування;

2. Ферментні препарати;

3. Спазмолітики;

4. Очисні клізми.

134. Для лікування катаральної ентералгії застосовують:

1. Анальгін;

2. Атропіну сульфат;

3. Зондування;

4. Молочну кислоту.

135. Які із синдромів є характерними для патології печінки?

1. Жовтяниця;

2. Анемія;

3. Холестаз;

4. Лейкоцитопенія.

136. Які з перерахованих лікарських препаратів мають ліпотропну дію?

1. Ліпомід;

2. Холіну-хлорид;

3. Метіонін;

4. Гексаметилентетрамін.

137. Яке захворювання печінки може ускладнюватись розвитком асциту?

1. Гіпертрофічний цироз;

2. Атрофічний цироз;

3. Гепатодистрофія;

4. Гепатит

138. Які з перерахованих препаратів мають жовчогінну дію?

1. Бікогепар;

2. алохол;

3. глюкоза 40% розчин;

4. атропіну сульфат.

139. Які препарати застосовують, як гепатопротектори при патології печінки?

1. Папаверин;

2. Есенціале;

3. Вітогепат;

4. Піпольфен.

140. Які захворювання печінки перебігають з підвищеною температурою тіла?

1. Цироз печінки;

2. Гепатодистрофія;

3. Гострий паренхіматозний гепатит;

4. Амілоїдоз печінки.

141. За механічної жовтяниці в крові збільшується вміст:

1. Непроведеного через печінку білірубіну;

2. Проведеного і непроведеного через печінку білірубіну;

3. Проведеного через печінку білірубіну;

4. Вміст білірубіну не змінюється.

142. За гемолітичної жовтяниці в крові збільшується вміст:

1. Непроведеного через печінку білірубіну;

2. Проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

3. Проведеного через печінку білірубіну;

4. Вміст білірубіну не змінюється.

143. За паренхіматозної жовтяниці в крові збільшується вміст:

1. Непроведеного через печінку білірубіну;

2. Проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;

3. Проведеного через печінку білірубіну;

4. Вміст білірубіну не змінюється.

144. Причинами паренхіматозного гепатиту є:

1. Гострі інфекційні хвороби;

2. Хронічні інтоксикації;

3. Анемії;

4. Отруєння.

145. Причиною жирової гепатодистрофії у корів є:

1. Висококонцентратний тип годівлі;

2. Дефіцит у раціоні крохмалю і цукру;

3. Отруєння пестицидами;

4. Гострі інфекційні захворювання.

146. Порушення білкового обміну за хвороб печінки характеризуються:

1. Гіперальбумінемією;

2. Диспротеїнемією;

3. Гіпоальбумінемією;

4. Збільшенням у крові вмісту сечовини.

147. До індикаторних для патології печінки ферментів відносять:

1. Аспарагінову амінотрансферазу;

2. Альфа-амілазу;

3. Каталазу;

4. Аланінову амінотрансферазу.

148. Гломерулонефрит це:

1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;

3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;

4. Запалення капсули нирок.

149. Пієлонефрит це:

1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського- Боумена;

3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;

4. Запалення капсули нирок.

150. Нефроз це:

1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;

2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;

3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;

4. Захворювання, яке характеризується дистрофічними змінами у

ниркових канальцях.

151.Синдром холестазу характеризується:

1. Брадикардією;

2. Тахікардією,

3. Збільшенням у крові кон’югованого білірубіну,

4. Збільшенням у крові некон’югованого білірубіну.

152. Причиною протеїнурії за гломерулонефриту є:

1. Порушення мікрофільтрації сечі;

2. Гіперпротеїнемія;

3. Ураження базальної мембрани і ендотелію клубочків;

4. Дистрофія канальців.

153. Причиною протеїнурії за нефрозу є:

1. Порушення процесів реабсорбції білка у ниркових канальцях;

2. Гіперпротеїнемія;

3. Ураження базальної мембрани і ендотелію клубочків;

4. Дистрофія канальців.

154. Артеріальний кров’яний тиск підвищується за:

1. Нефрозу;

2. Гломерулонефриту;

3. Пієлонефриту;

4. Уроциститу.

155. Продукти гідролізу протеїну кормів ферментами мікроорганізмів:

1. Аміак;

2. Молочна кислота;

3. Амінокислоти;

4. Коротколанцюгові жирні кислоти (КЖК).

156. Зонди, які використовують для профілактики травматичного ретикулоперитоніту:

1. Зонд магнітний ветеринарний;

2. Зонд Телятнікова;

3. Зонд двопетлевидний Хохлова;

4. Зонд з мандреном і оливою.

157. Причиною розвитку набряків за хвороб нирок є:

1. Протеїнурія;

2. Гіпоальбумінемія;

3. Підвищена секреція адреналіну;

4. Гіперальбумінемія.

158. В якій порції сечі знаходять кров за уроциститу?

1. Початковій;

2. Кінцевій;

3. Будь-якій;

4. Кров відсутня.

159. Уроцистит – це:

1. Запалення сечовидільного каналу;

2. Запалення сечового міхура;

3. Запалення сечоводів;

4. Запалення ниркової миски.

160. Гостра ниркова недостатність за нефрозу характеризується:

1. Олігурією, підвищенням рівня сечовини і креатиніну в крові;

2. Наявністю в сечі еритроцитів, лейкоцитів і циліндрів;

3. Наявністю в сечі білірубіну, уробіліну, глюкози;

4. Наявністю в сечі білка (1–5%), гіпопротеїнемією.

161. З якою метою за уроциститу застосовують гексаметилентетрамін та

фенілсаліцилат:

1. Для зняття больового синдрому;

2. Для зняття набрякового і нефротичного синдрому;

3. Для посилення діурезу;

4. Для зняття запального процесу та дезінфекції сечовивідних шляхів;

162. Бронхіт від катаральної бронхопневмонії відрізняється:

1. Відсутністю ділянок притуплення перкусійного звуку;

2. Віком хворих тварин;

3. Температурою тіла;

4. Характером задишки.

163. Кількість білка в раціоні за хвороб нирок знижують:

1. За розвитку уремії;

2. За збереженої азотовидільної функції нирок;

3. За збільшення вмісту сечовини і креатиніну в крові;

4. За зниження вмісту сечовини і креатиніну в крові.

164. Причини уролітіазу:

1. Нестача питної води;

2. Надмірне фізичне навантаження;

3. Порушення обміну речовин;

4. Використання ”жорсткої” води.

165. Які амінокислоти беруть участь в утворенні сечових каменів:

1. Метіонін;

2. Аргінін;

3. Лізин;

4. Цистин.

166. Причини хронічної гематурії ВРХ:

1. Інфекційні хвороби;

2. Підвищений радіаційний фон;

3. Згодовування папороті-орляка;

4. Карцинома сечового міхура.

167. За хронічної гематурії ВРХ розвивається анемія:

1. Аліментарно-дефіцитна;

2. Мієлотоксична;

3. Постгеморагічна;

4. Гемолітична.

168. Для якого захворювання характерна піурія?

1. Гідронефроз;

2. Нефрит;

3. Пієлонефрит;

4. Нефроз.

169. Ускладнення пієлонефриту:

1. Абсцес нирки;

2. Гідронефроз;

3. Нефроз;

4. Піонефроз.

170. До діуретиків відносять:

1. Нітроксолін;

2. Верошпирон;

3. Фуросемід;

4. Уробесал.

171. Який орган імунної системи визначає імунокомпетентність Т-лімфоцитів у ссавців?

1. Тимус;

2. селезінка;

3. лімфатичні вузли;

4. кістковий мозок.

172. Який основний симптом геморагічних діатезів?

1. анемія;

2. лейкоцитоз;

3. кровоточивість;

4. Іктеричність слизових оболонок.

173. Яку із перерахованих нижче анемій, згідно класифікації, виділяють в групу залежно від насиченості еритроцитів гемоглобіном?

1. нормохромну;

2. постгеморагічну;

3. нормоцитарну;

4. регенераторну.

174. Чим може бути викликаний аміачний запах сечі за уроциститу:

1. появою кетонових тіл;

2. застоєм і зброджуванням сечі у сечовому міхурі;

3. появою індикану;

4. появою білірубіну і глюкози.

175. Захворювання, за якого відмічають дистрофічні зміни ниркових

канальців і базальної мембрани клубочків називають:

1. нефросклероз;

2. Нефроз;

3. Гломерулонефрит;

4. пієлонефрит.

176. Набряки за хвороб нирок:

1. Обмежені;

2. Дифузні;

3. Водянистої консистенції;

4. Тістоподібної консистенції.

177. Які хвороби необхідно диференціювати за недостатності цинку:

1. Пелагру;

2. Саркоптоз;

3. Гіперкератоз;

4. Паракератоз.

178. Менінгоенцефаліт це:

1 Запалення речовини головного мозку;

2. Запалення оболонок головного мозку;

3. Запалення речовини і оболонок головного мозку;

4. Запалення речовини і оболонок спинного мозку.

179. Етіологія менінгоенцефаліту:

1. Стрес;

2. Гострі інфекційні хвороби;

3. Травми черепа;

4. Гострі отруєння.

180. Основний ланцюг патогенезу теплового перегрівання:

1. Підвищення збудливості ЦНС;

2. Збільшення теплоутворення і зменшення тепловіддачі;

3. Зниження збудливості ЦНС;

4. Нагромадження токсичних продуктів в організмі.

181. Для лікування за паракератозу поросят застосовують:

1. Вітамін А;

2. Цинку сульфат;

3. У корм добавляють кормову крейду;

4. У корм добавляють трикальційфосфат.

182. За розвитку стресу порушується функція:

1. Надниркових залоз;

2. Підшлункової залози;

3. Щитоподібної залози;

4. Гіпофіза.

183. Основні симптоми за еклампсії:

1. Рефлекси збережені;

2. Рефлекси втрачені;

3. Судоми тонічні;

4. Судоми клонічні.

184. Захворювання, що характеризується періодично виникаючими нападами судом на фоні втраченої свідомості (рефлексів) називають:

1. Неврозом;

2. Активною гіперемією головного мозку;

3. Епілепсією;

4. Еклампсією.

185. В основі розвитку справжньої епілепсії лежать:

1. Дистрофічні зміни в головному мозку;

2. Зміни співвідношення між процесами збудження і гальмування в головному мозку;

3. Запалення кори головного мозку;

4. Запалення оболонок головного мозку.

186. За якими показниками диференціюють післяродовий парез і післяродове залежування у корів?

1. Температурою тіла;

2. Больовою чутливістю шкіри;

3. Гіпотонією рубця;

4. Коматозним станом.

187. За плевриту в ділянці легень вислуховують:

1. Патологічне бронхіальне дихання;

2. Шуми тертя;

3. Хрипи;

4. Шуми хлюпання.

188. До румінаторних препаратів відносять:

1. Натрію сульфат;

2. Аміридину гідрохлорид;

3. Суміш за С.І. Смирновим;

4. Настойку кореневища білої чемериці.

189. Етіологія еклампсії:

1. Патологія нирок;

2. Патологія печінки;

3. Гіпокальціємія;

4. Стрес.

190. Для лікування післяродової гіпофосфатемії застосовують:

1. Фосфосан;

2. Броваглюкін;

3. Кальфосет;

4. Глюкозу.

191. Для лікування еклампсії застосовують:

1. Серцеві препарати;

2. Солі кальцію;

3. Протисудомні препарати;

4. Етиловий спирт.

192. Основні симптоми за післяродової гіпофосфатемії:

1. температура тіла знижена;

2. температура тіла підвищена;

3. Залежування;

4. Втрата чутливості.

193. Назвіть основні симптоми за гострого перебігу гострої тимпанії рубця?

1. болючість у ділянці холки;

2. припинення відрижки;

3. переважно черевний тип дихання;

4. збільшення об’єму живота.

194. Крупозна пневмонія характеризується:

1. Катаральним запаленням;

2. Стадійністю перебігу;

3. Фібрінозним запаленням;

4. Лобулярним поширенням.

195. Основні симптоми за клінічно вираженої післяродової гіпокальціємії:

1. температура тіла знижена;

2. температура тіла підвищена;

3. Залежування;

4. Втрата чутливості.

196. Ґрунти і водні джерела якої геохімічної зони характеризуються найбільшою недостатністю засвоюваних форм життєво необхідних мікроелементів?

1. західна;

2. північно-східна;

3. центральна;

4. південна.

197. Для регуляції обміну кальцію і фосфору та процесу остеосинтезу в організмі найбільш необхідний вітамін:

1. А;

2. В₁;

3. D;

4. Е.

198. До водорозчинних вітамінів відносять:

1. ретинол;

2. токоферол;

3. ергокальциферол;

4. рибофлавін.

199. До жиророзчинних вітамінів відносять:

1. аскорбінову кислоту;

2. фолієву кислоту;

3. токоферол;

4. тіамін.

200. Препарати, які застосовують для лікування корів за післяродової гіпокальціємії:

1. глюкозу;

2. кальцію хлорид;

3. фосфосан;

4. кальфосет.

201. Основні симптоми за гострого перебігу кетозу:

1. Запах ацетону видихуваного повітря;

2. кетонурія;

3. пригнічення;

4. брадикардія.

202. Для профілактики післяродової гіпокальціємії необхідно в

раціоні:

1. збільшити кількість кальцію;

2. зменшити кількість кальцію;

3. збільшити кількість калію;

4. зменшити кількість магнію.

203. Основні симптоми за підгострого і хронічного перебігу кетозу:

1. Видихуване повітря має запах ацетону;

2. збільшення і болючість печінки;

3. Вторинна остеодистрофія;

4. хронічна гіпотонія рубця і алотріофагія.

204. Кетоз у тварин виникає із-за:

1. Недостатності білків;

2. Недостатності ліпідів;

3. порушення співвідношення між легкоферментованими

вуглеводами і протеїном;

4. Дефіциту енергії в раціоні.

205. Геморагічний діатез виникає за нестачі в організмі вітамінів:

1. В₁₂;

2. К;

3. В₅;

4. D.

206. Типові симптоми післяродової гіпофосфатемії:

1. Гіпотермія;

2. Анорексія;

3. Кома;

4. Ступор.

207. Показники, яку враховують за діагностування кетозу у корів:

1. Продуктивність корів;

2. Вік корів;

3. Структуру раціону;

4. Період розвитку хвороби.

208. Причини та фактори, що спричиняють розвиток кетозу в корів:

1. Нестача протеїну в раціоні;

2. Надмірна кількість протеїну в раціоні;

3. Ожиріння;

4. Особливості енергетичного обміну у ранній післяотельний період.

209. Назвіть кетогенні кислоти, що знаходяться в кормах:

1. Молочна кислота;

2. Оцтова кислота;

3. Масляна кислота;

4. Нікотинова кислота.

210. Назвіть основну причину виникнення кетозу в корів:

1. Надлишок енергії в раціоні;

2. Дефіцит енергії в раціоні;

3. Знижений рівень білка в раціоні;

4. Ожиріння.

211. Назвіть типові біохімічні зміни за гострого перебігу кетозу в

корів:

1. гіперглікемія;

2. кетонолактія;

3. Гіпоглікемія;

4. Глюкозурія.

212. Назвіть причини пасовищної тетанії у корів:

1. Нестача калію в ґрунтах і рослинах;

2. Нестача кальцію в кормах;

3. Нестача магнію в раціоні;

4. Надмірна кількість калію в ґрунтах і кормах.

213. Назвіть причину виникнення міоглобінурії у коней:

1. Недостатність в раціоні протеїну;

2. Недостатність в раціоні вуглеводів;

3. Недостатність в раціоні жирів;

4. Тривала перерва в роботі з наступним фізичним навантаженням.

214. Назвіть симптоми гіпокобальтозу в тварин:

1. Алотріофагія;

2. Виснаження;

3. Анемічність кон’юнктиви;

4. Брадикардія.

215. Назвіть зміни крові за гіпокобальтозу:

1. Олігоцитемія;

2. Гіперхромія;

3. Поліцитемія;

4. Гіпохромія.

216. Причини аліментарної остеодистрофії у тварин:

1. Незбалансована фосфорно-кальцієва годівля;

2. Нестача вітаміну D в раціоні;

3. Надмірне протеїнове живлення тварин;

4. Надмірна кількість вітаміну D в раціоні.

217. Недостатність якого мікроелемента викликає у тварин

білом’язову хворобу?

1. недостатність цинку;

2. недостатність марганцю;

3. недостатність селену;

4. недостатність йоду.

218. Нестача в організмі тварин кобальту сприяє виникненню гіповітамінозу:

1. В_1;

2. В₁₂;

3. В₅;

4. Вс.

219. Причини вторинної остеодистрофії у корів:

1. Патологія печінки і нирок;

2. Гіпофункція щитоподібної залози;

3. Нестача кальцію і фосфору в раціоні;

4. Гіперфункція прищитоподібних залоз.

220. Остеопороз – це характерна ознака нестачі вітаміну:

1. Е;

2. D;

3. А;

4. К.

221. За дефіциту якого мікроелемента у ягнят розвивається ензоотична атаксія?

1. кобальту;

2. Мангану;

3. цинку;

4. Купруму.

222. За нестачі якого мікроелемента розвивається паракератоз?

1. Мангану;

2. Купруму;

3. селену;

4. цинку.

223. За нестачі яких мікроелементів у тварин виявляють функціо-нальні і морфологічні зміни щитоподібної залози?

1. Феруму;

2. Кобальту;

3. йоду;

4. Купруму.

224. Симптоми, за якими диференціюють аліментарну диспепсію і колібактеріоз:

1. Зневоднення;

2. Анорексія;

3. Зміни температури тіла;

4. Діарея.

225. Чи проходять імуноглобуліни плацентарний бар’єр у корів, овець, свиней і коней?

1. так;

2. ні;

3. проходять лише у коней;

4. проходять лише у свиней.

226. Основні критерії високої якості молозива:

1. наявність трипсину;

2. наявність лізоциму;

3. висока кислотність;

4. кількість імуноглобулінів.

227. Тварини, у яких визначають вміст каротину в сироватці крові з метою діагностики А-гіповітамінозу:

1. Свиноматки;

2. Вівцематки;

3. Корови;

4. Новонароджені телята.

228. Перерахувати шлунково-кишкові хвороби новонароджених телят:

1. Аліментарна диспепсія;

2. Сальмонельоз;

3. Колібактеріоз;

4. Казеїно-безоарна хвороба.

229. За якої кількості імуноглобулінів (г/л) у сироватці крові

діагностують імунодефіцитний стан у новонароджених телят:

1. Менше 10;

2. Менше 15;

3. Менше 18;

4. Менше 20–22.

230. Через який час після випоювання молозива з’являються імуноглобуліни в сироватці крові новонароджених телят?

1. 2–4 год;

2. 6–12 год;

3. 12–24 год;

4. Після першої доби.

231. Які фактори сприяють засвоєнню імуноглобулінів у кишечнику телят:

1. відсутність у шлунковому вмісті вільної (хлоридної) кислоти;

2. відсутність пепсину;

3. відсутність у молозиві інгібіторів і блокаторів трипсину;

4. Висока активність трипсину.

232. Основні симптоми В₁-гіповітамінозу в телят і овець:

1. Лихоманка;

2. Атаксія;

3. Судоми;

4. Гастроентерит.

233. Назвіть гормони, що утворюються в підшлунковій залозі:

1. Інсулін;

2. Глюкагон;

3. Альдостерон;

4. Кортизол.

234. Назвіть ендокринні органи, в яких утворюється гормон

кальцитонін:

1. Прищитоподібні залози;

2. Гіпофіз;

3. Гіпоталамус;

4. Щитоподібна залоза.

235. Назвіть основні ендокринні органи, за патології яких розвивається цукровий діабет:

1. Наднирникові залози;

2. Підшлункова залоза;

3. Щитоподібна залоза;

4. Прищитоподібні залози.

236. Причини вторинної остеодистрофії в корів:

1. Нестача кальцію, фосфору і вітаміну D в раціоні;

2. Відсутністьультрафіолетового опромінення;

3. Кетоз;

4. Нестача цинку, кобальту і купруму в раціоні.

237. Які тварини частіше хворіють на цукровий діабет?

1. Велика рогата худоба;

2. Кози;

3. Коні;

4. Собаки.

238. Типові симптоми у тварин, хворих на цукровий діабет:

1. Глюкозурія;

2. Полакіурія;

3. Поліурія;

4. Спрага.

239. Назвіть основні симптоми для діагностики гіпотиреозу у тварин:

1. Брадикардія;

2. Тахікардія;

3. Енофтальм;

4. Екзофтальм.

240. Назвіть основні причини, що зумовлюють виникнення

первинного гіпотиреозу у сільськогосподарських тварин:

1. йодна недостатність;

2. недостатність мангану в раціоні;

3. Недостатність кобальту;

4. Недостатність фтору.

241. Назвіть основні симптоми ендемічного зобу у тварин:

1. Тахікардія;

2. Брадикардія;

3. Екзофтальм;

4. Мікседема.

242. Назвіть основні гормони, які беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну:

1. Кортизол;

2. Кальцитонін;

3. Тироксин;

4. Партгормон.

243. Гіпоглікемія поросят виникає за:

1. Переохолодження;

2. Перегрівання;

3. Глюкозурії;

4. Гіпогалактії свиноматок.

244. Гіпоглікемія поросят характеризується:

1. Гіпотермією;

2. Гіпертермією;

3. Судомами;

4. Тахікардією.

245. Рахіт – це:

1. розлад D-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обміну;

2. розлад А-вітамінного обміну;

3. розлад В-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обміну;

4. розлад обміну мангану, цинку, феруму.

246. Які вітаміни не беруть участі у формуванні кістяка?

1. А;

2. В₁;

3. D;

4. Е.

247. У шкірі яких тварин вітамін D₃ не синтезується під впливом ультрафіолетових променів?

1. лошат;

2. телят;

3. поросят;

4. цуценят.

248. Молодняк якого виду тварин частіше хворіє на гіпопластичну

анемію?

1. лошата;

2. телята;

3. поросята-сисуни;

4. ягнята.

249. Яка основна причина гіпопластичної анемії у поросят раннього

віку?

1. нестача вітамінів В₂, В₁₂, В_С;

2. нестача феруму;

3. нестача купруму;

4. нестача кобальту.

250. Який із мікроелементів не враховують при складанні повноцінних

раціонів для молодняку з метою профілактики гіпопластичної анемії?

1. вміст феруму;

2. Вміст кобальту;

3. вміст купруму;

4. вміст селену.

251. Найважливіше значення в діагностиці хвороб підшлункової

залози має визначення в крові:

1. аспартатамінотрансферази;

2. Аланінамінотрансферази;

3. α-амілази;

4. γ-глутамілтранспептидази.

252. Основні правила регідратаційної терапії за діареї

новонародженого молодняку:

1. Застосовувати ізотонічні розчини електролітів;

2. Застосовувати гіпертонічні розчини електролітів;

3. Враховувати ступінь зневоднення;

4. Використовувати лише за тяжкого перебігу хвороби.

253. Фактори, що сприяють розвитку паракератозу в поросят:

1. Дефіцит кальцію в раціоні;

2. Надмірна кількість кальцію в раціоні;

3. Дефіцит вітаміну А в раціоні;

4. Дефіцит купруму в раціоні.

254. Основні причини рахіту в молодняку:

1. Генетично зумовлені;

2. Нестача в раціоні кальциферолу ;

3. порушення фосфорно-кальцієвого живлення;

4. Нестача в раціоні цинку, купруму, мангану.

255. Для профілактики гіпопластичної анемії найбільш важливо:

1. проводити заходи щодо запобігання травматизму;

2. збалансувати раціон за вітамінами Вс, В₁₂, В₂, В₆;

3. підбирати для парування сумісні батьківські пари;

4. включати до раціону премікси, до складу яких входять ферум,

кобальт, купрум.

256. Для профілактики постгеморагічної анемії найбільш важливо:

1. проводити заходи щодо запобігання травматизму;

2. збалансувати раціон за мікроелементами (кобальт, купрум, ферум);

3. підбирати для парування сумісні батьківські пари;

4. Профілактувати виразковий гастрит, хронічну гематурію, уролітіаз.

257. Травматичний перикардит від ретикулоперитоніту відрізняється:

1. Гіпотонією рубця;

2. Частотою пульсу;

3. Наявністю шумів тертя або хлюпання;

4. Відсутністю лейкоцитозу.

258. До якої з перерахованих нижче анемій може привести виразкова

хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки?

1. Гіпопластичної;

2. гемолітичної;

3. постгеморагічної;

4. аутоімунної.

259. Основні зміни за гемолітичної анемії:

1. Білірубінурія;

2. Білірубінемія;

3. Олігоцитемія;

4. Іктеричність кон’юнктиви.

260. Гемолітична хвороба новонароджених поросят зумовлена:

1. утворенням антитіл проти еритроцитарних антигенів, одержаних по батьківській лінії, які викликають гемоліз еритроцитів;

2. Несумісністю батьківських пар за еритроцитарними антигенами;

3. дефіцитом вітаміну Е, що скорочує тривалість життя і осмотичну

резистентність еритроцитів;

4. дефіцитом фосфору в крові, що знижує гліколіз і активність АТФ в

еритроцитах, а це спричиняє порушення їх структури і гемоліз.

261. Малокрів’я, що виникає внаслідок крововтрати називається:

1. гемолітична анемія;

2. постгеморагічна анемія;

3. токсична анемія;

4. гіпопластична анемія.

262. Назвіть основний гуморальний фактор, що знаходиться в

молозиві:

1. імуноглобуліни;

2. лізоцим;

3. комплемент;

4. інтерферон.

263. Основні симптоми за А-гіповітамінозу молодняку:

1. Паракератоз;

2. Гіперкератоз;

3. Ксерофтальмія;

4. Енофтальм.

264. Симптоми за гострого перебігу постгеморагічної анемії:

1. Анемічність видимих слизових оболонок;

2. Тахікардія;

3. Збільшення максимального артеріального тиску;

4. Гіпертермія.

265. Мінеральні підкормки, які використовують за лікування

D-гіповітамінозу поросят:

1. Кормову крейду;

2. мононатрійфосфат;

3. Трикальційфосфат;

4. Динатрійфосфат.

266. Для профілактики рахіту в птиці необхідні:

1. Вітамін D₂;

2. Вітамін D₃;

3. Оптимальне кальціє-фосфорне співвідношення у кормах;

4. Ультрафіолетове опромінення.

267. За якими показниками визначають ступінь дегідратації організму новонароджених телят за діареї?

1. Западання очних яблук;

2. Температурою тіла;

3. Швидкістю розправляння складки шкіри;

4. Гематокритною величиною.

268. За якого способу випойки телят краще засвоюються

імуноглобуліни:

1. Примусової через зонд;

2. Підсисного;

3. З відра;

4. З поїлки.

269. Е-гіповітаміноз у птиці перебігає у формах:

1. Ексудативного діатезу;

2. Диспепсії;

3. Енцефаломаляції;

4. м’язової дистрофії.

270. Сприяючими факторами виникнення Е-гіповітамінозу у птиці є:

1. Згодовування жирів з високим перекисним числом;

2. Надлишок протеїну у раціоні;

3. Нестача селену у раціоні;

4. Нестача кальцію у раціоні.

271. Оптимальне кальціє-фосфорне співвідношення у раціонах курей-несучок:

1. 1,0 – 1,5;

2. 1,5 –2,0;

3. 2,5 – 3,0;

4. 3,5 – 4,0.

272. Причини паракератозу поросят:

1. Дефіцит кальцію в раціоні;

2. Надмірна кількість кальцію в раціоні;

3. Дефіцит цинку в раціоні;

4. Дефіцит купруму в раціоні.

273. Симптоми D-гіповітамінозу в птиці:

1. Нервові розлади;

2. Викривлення і м’якість кісток;

3. Знесення яєць без шкаралупи;

4. Анемічність слизових оболонок.

274. Для діагностики D-гіповітамінозу птиці застосовують:

1. Визначення загального кальцію і неорганічного фосфору в сироватці крові;

2. Визначення вмісту метаболітів вітаміну D в сироватці крові;

3. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці крові;

4. Визначення вмісту вітаміну D в жовтку.

275. Причини А-гіповітамінозу у добового молодняку птиці:

1. Нестача каротину і вітаміну А в кормах;

2. Нестача вітаміну А і каротиноїдів в жовтку яєць;

3. Підвищений вміст нітратів у кормах;

4. Порушення температурного режиму при інкубації.

276. За яким тестом оцінюють добовий молодняк курчат на забезпеченість вітаміном А?

1. Дослідження вмісту каротину в плазмі крові;

2. Дослідження вмісту вітаміну А в печінці;

3. Визначення каротиноїдів у жовтку;

4. Дослідження вмісту вітаміну А в плазмі крові.

277. Сальпінгоперитоніт це:

1. Запалення яйцепроводу;

2. Запалення яєчників і яйцепроводу;

3. Запалення яйцепроводу, яєчника і очеревини;

4. Запалення яйцепроводу, яєчника, очеревини і клоаки.

278. Причини сечокислого діатезу:

1. Надлишкова протеїнова годівля;

2. Патологія печінки;

3. Патологія нирок;

4. Нестача у раціоні кормів тваринного походження.

279. Основний ланцюг патогенезу сечокислого діатезу:

1. Надлишкове утворення в організмі уратів;

2. Патологія печінки;

3. Дистрофічні зміни внутрішніх органів;

4. Патологія нирок.

280. Форми подагри у птиці:

1. Локальна;

2. Серцево-судинна;

3. Суглобова;

4. Шкірна.

281. Форми сечокислого діатезу у птиці:

1. Вісцеральна;

2. Локальна;

3. Змішана;

4. Печінкова.

282. Для діагностики сечокислого діатезу використовують:

1. Визначення вмісту загального білка в сироватці крові;

2. Визначення вмісту креатиніну в сироватці крові;

3. Визначення вмісту сечової кислоти в сироватці крові;

4. Визначення вмісту сечовини в сироватці крові.

283. Для профілактики сечокислого діатезу використовують:

1. Зниження вмісту протеїну в раціоні;

2. Вітамін А;

3. Вітаміни групи В;

4. Сечогінні препарати.

284. У поросят якого віку діагностують гіпоглікемію?

1. 1–5 діб;

2. 1–10 діб;

3. 11–15 діб;

4. 16–20 діб.

285. За надлишку яких мікроелементів розвивається остеопороз?

1. Мангану;

2. Фтору;

3. Селену;

4. Цинку.

286. за нестачі якого мікроелементу настає ураження зубів:

1. Кобальту;

2. Мангану;

3. Фтору;

4. Нікелю.

287. Основні симптоми за нестачі купруму:

1. Анемічність слизових оболонок;

2. Депігментація волосяного покриву;

3. Гіперкератоз шкіри;

4. Ксерофтальмія.

288. Найбільш інформативні методи діагностики А-гіповітамінозу в свиноматок:

1. Визначення каротину в сироватці крові;

2. Визначення вітаміну А в сироватці крові;

3. Визначення каротину і вітаміну А в сироватці крові;

4. Визначення каротину і вітаміну А в молозиві.

289. Основні препарати, які застосовують для лікування остеодистрофії корів:

1. Вітамін D;

2. Кальцимаг;

3. Кальцію хлорид;

4. Кальцію карбонат.

290. Основні методи діагностики А-гіповітамінозу у телят місячного віку:

1. Визначення вмісту каротину в сироватці крові;

2. Визначення вмісту вітаміну А в сироватці крові;

3. Визначення вмісту каротину і вітаміну А в сироватці крові;

4. Визначення вмісту каротину і вітаміну А в печінці.

291. Основні напрями лікування телят за аліментарної диспепсії:

1. Регідратаційна терапія;

2. Кофеїну натрію бензоат;

3. Дієтотерапія;

4. Антибіотикотерапія.

292. Методи лабораторної діагностики рахіту в телят:

1. Визначення вмісту вітаміну D в сироватці крові;

2. Визначення загального кальцію в сироватці крові;

3. Визначення активності кислої фосфатази в сироватці крові;

4. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці крові.

293. Методи діагностики білом’язової хвороби у молодняку:

1. Визначення вмісту купруму в сироватці крові;

2. Визначення вмісту токоферолу в сироватці крові;

3. Визначення вмісту селену в сироватці крові;

4. Визначення вмісту міоглобіну в сечі.

294. Препарати, що застосовуються для лікування паракератозу поросят:

1. Вітамін А;

2. Кальцію глюконат;

3. Цинку сульфат;

4. Купруму сульфат.

295. Препарати, що застосовуються для лікування білом’язової хвороби:

1. Е-селен;

2. Евтесол;

3. Кальцію глюконат;

4. Ретинолу ацетат.

296. Препарати, що застосовуються для лікування кортикоцеребраль-ного некрозу:

1. Тіаміну хлорид;

2. Нікотинамід;

3. Рибофлавін;

4. Кальцію пантотенат.

297. Препарати, що застосовуються для лікування молодняку, хворого на пелагру:

1. Вітамін А;

2. Нікотинову кислоту;

3. Цинку сульфат;

4. Піридоксину гідрохлорид.

298. Перерахувати основні патогенетичні механізми за диспепсії новонародженого молодняку:

1. Порушення серцево-судинної системи;

2. Порушення водно-електролітного обміну;

3. Ендогенний дисбактеріоз;

4. Порушення функції сечової системи.

299. за якими ознаками диференціюють гемолітичну хворобу і аліментарно-дефіцитну анемію:

1. Вік захворілих поросят;

2. Колір кон’юнктиви;

3. Вміст гемоглобіну;

4. Кількість еритроцитів.

300. Які антидоти застосовують при отруєнні свиней натрію хлоридом:

1. Атропіну сульфат;

2. Кальцію глюконат;

3. Натрію тіосульфат;

4. Унітіол.

ХІРУРГІЯ

1. Симптоми, що можуть проявлятися в еректильній стадії шоку:

збудження тварини

зниження температури тіла

зниження артеріального кров’яного тиску

втрата свідомості

2. Симптоми, що можуть проявлятися в торпідній стадії шоку:

збудження тварини

підвищення температури тіла

підвищення артеріального тиску

виражене пригнічення загального стану, зниження температури тіла

3. Шок, це:

зміни морфологічного складу крові у разі потрапляння в кров

мікроорганізмів

реакцію імунної системи на чужорідний білок

розлад роботи нервової системи

неспецифічний синдром, зумовлений зниженням перфузії тканин кров’ю

4. Основним заходом під час лікування шоку є:

інфузійна терапія

застосування інгаляційного наркозу

коротка новокаїнова блокада

застосування діуретиків

5. Запалення, це:

реакція тканин на втрату крові

судинно-мезенхімальна реакція організму у відповідь на пошкодження

реакція імунної системи на чужорідний білок

реакція тканин на зневоднення

6. Асептичне гнійне запалення може розвиватися у разі:

виражених захисних властивостях організму

внутрішньом’язевого чи підшкірного введення скипідару

внутрішньом’язевого чи підшкірного введення антибіотиків

внутрушньом’язового введення кальцію глюконату

7. Залежно від інтенсивності запалення може бути:

гіпотонічне

гіпертонічне

атонічне

нормергічне

8. Серозна ексудація виражена у:

коней

свиней

великої рогатої худоби

овець

9. До фізіотерапевтичних засобів лікування запальних процесів відносять:

дію УВЧ-поля

тканинну терапію

новокаїнові блокади

протизапальні засоби

10. До неспецифічної стимулювальної терапії відносять:

гемотерапію

новокаїнові блокади

парафінотерапія

вапоризацію

11. До гідротерапії відносять:

використання з лікувальною метою холодної води

використання інфузій гіпертонічних сольових розчинів

використання з лікувальною метою синтетичних кровозамінників

використання гідрофільних мазей

12. Стадії розвитку шоку:

еректильна

інфекційно-токсична

запальна

гідратації

13. Рідина, яку не можна використовувати для внутрішньовенних інфузій під час лікування шоку:

гіпертонічні сольові розчини

гіпотонічні сольові розчини

синтетичні кровозамінники

сольові кровозамінники

14. Гострим вважається запальний процес тривалістю до:

5–7 днів

4–6 тижнів

3–4 місяців

4–6 місяців

15. Фібринозна ексудація виражена у:

коней

великої рогатої худоби

собак

котів

16. Застосовують для проведення блокад із патогенетичною метою розчин новокаїну концентрації:

10%

0,5%

17. До кортикостероїдних препаратів відносять:

бутадіон

аналгін

преднізолон

кисоту ацетилсаліцилову

18. До імуностимулювальних препаратів не відносять:

вірутрицид

анальгін

тимоген

левамізол

19. За характером ексудату запалення може бути:

серозно-фібринозне

асептичне

гіперергічне

анергічне

20. Очищають зону пошкодження від мікробів та продуктів розпаду клітини:

Нейтрофіли

Езонофіли

Еритроцити

Тромбоцити

21. До засобів ферментотерапії у разі запалення відносять:

трипсин

імзауф

преднізолон

тіотриазолін

22. Через одну годину після отримання ушибу для лікування тварини застосовують:

тиснучу пов'язку у поєднанні з холодом

теплові процедури

масаж

гіпсову пов’язку

23. Гематома, це:

крововилив у пухку клітковину з утворенням порожнини

множинні крапкові крововиливи в пухку клітковину

крововилив у серцеву сорочку

крововилив у черевну порожнину

24. Пульсуюча гематома утворюється:

артерією

яремною веною

будь-якою підшкірною веною

капілярною сіткою

25. Порожнина гематоми збільшується:

до зниження артеріального тиску

до вирівнення тиску в порожнині гематоми з тиском у пошкодженій судині

до зсідання крові

до ретракції згустка

26. На початку утворення гематоми:

накладають помірно тиснучу пов’язку і застосовують холод

застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес

розтинають і лікують як рану, що загоюється за вторинним натягом

проводять коротку новокаїнову блокаду

27. У разі утворення дифузної гематоми:

застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес

розтинають порожнину гематоми та лікують пошкоджені судини

застосовують УВЧ-терапію

проводять коротку новокаїнову блокаду

28. У разі виникнення інфікованих гематом:

накладають помірно тиснучу пов’язку і застосовують холод

застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес

розтинають і лікують як рану, що загоюється за вторинним натягом

проводять коротку новокаїнову блокаду

29. Лімфоекстравазати найчастіше виникають у ділянках:

де шкіра розташована на щільній основі

молочної залози

внутрішньої поверхні стегна

копита

30. Під час лікування лімфоекстравазатів показано:

марлевий дренаж із гідрофільною маззю

марлевий дренаж із протизапальними препаратами

марлевий дренаж із 1-2% (5%) спиртовим розчином йоду

марлевий дренаж із гіпертонічним сольовим розчином

31. Рани, що не загоюються за первинним натягом:

асептичні операційні

забруднені після відповідної хірургічної обробки

гнійні після повного висікання

гнійні рани

32. Низьку чутливість до болю мають тварини:

велика рогата худоба

коні

собаки

коти

33. Для загоювання ран за первинним натягом потрібні такі умови:

асептичність рани

кровотеча

відсутність коаптації країв

наявність мертвих тканин

34. За первинним натягом загоюються рани:

асептичні операційні

гнійні рани

із значним дефектом тканин

з омозолілими грануляціями

35. Після аспірації лімфи з порожнини лімфоекстравазату в неї вводять:

1-2% спиртовий розчин йоду

1% спиртовий розчин бриліантового зеленого

фурацилін

хлоргексидин

36. У динаміці перебігу ранового процесу виділяють фазу:

самоочищення

еректильну

деградації

торпідну

37. Для нормалізації перебігу ранового процесу в фазу самоочищення необхідно:

недопустити розвиток інфекції

стимулювати переподразнення нервової системи

пригнічувати реакцію імунної системи

запобігати відтоку ранового ексудату

38. Під струпом схильні загоюватися рани у:

птиці

собак

коней

котів

39. Гнійно-ферментативне очищення ран притаманне для:

птиці

гризунів

коней

великої рогатої худоби

40. Гнійно-секвестраційне очищення ран притаманне для:

свиней

собак

коней

котів

41. Секвестраційне очищення ран притаманне для:

-птиці

-собак

-коней

-котів

42. Часткове висікання рани передбачає:

Видалення з порожнини рани нежиттєздатних тканин

висікання у межах неушкоджених тканин, відступивши на кілька міліметрів від ранового краю

видалення всіх грануляцій

видалення гнійного ексудату

43. Влітку накладають джгут для тимчасової зупинки кровотечі на термін:

не більше 2-х годин

не більше 6-7-ми годин

не більше 16-17-ми годин

до однієї доби

44. Накладати джгут на тазовій кінцівці краще в ділянці:

гомілки

заплюсни

плюсни

стегна

45. Для зупинки кровотечі застосовують препарати:

адреналіну гідрохлорид

ацетилсаліцилову кислоту

тромбін

аналгін

46. Для рани, або виразки що погано загоюється застосовують метод хірургічного оброблення:

повне висікання

часткове висікання

розсікання рани

дренування порожнини рани

47. Гідрофільну основу має мазь:

нітацид

лінімент Вишневського

стрептоцидова емульсія

лінімент синтоміцину

48. Складові, що обумовлюють гідрофільні властивості мазей:

ПЕГ-400, ПЕГ-1500

вазелінове масло

ланолін

тваринні жири

49. Масові захворювання великої рогатої худоби на травматичний ретикулоперикардит відносять до травматизму:

експлуатаційного

кормового

транспортного

спортивного.

50. Масові ретикулоперитоніти у великої рогатої худоби є наслідком травматизму:

транспортного

кормового

експлуатаційного

спортивного

51. Масові захворювання корів на субклінічний мастит є наслідком травматизму:

транспортного

кормового

експлуатаційного

спортивного

52. Травма, нанесена тварині під час виконання діагностичних чи лікувальних процедур, називається:

випадковою

ятрогенною

інструментальною

біологічною

53. За місцем локалізації флегмони бувають:

підшкірні, підфасціальні, міжм’язові

серозні, серозно-некротичні, гнійні

гострі, хронічні, латентні

аеробні та анаеробні

54. У разі глибокої міжм’язової флегмони:

виявляється добре гіперемія і флюктуація

не виявляєтья гіперемія і флюктуація

виявляється гіперемія і флюктуація на 3-4 день

виявляється крепітація

55. У хворої тварини після розтину флегмони протягом 3-4 днів зберігається висока температура, необхідно:

призначити жарознижувальні засоби

провести додаткову ревізію рани

призначити фізіотерапевтичні процедури

не призначати антибіотикотерапію

56. У разі оперативного лікування флегмони необхідно:

розітнути флегмону

висікти частково тканини, що формують порожнину

розітнути флегмону і ввести в її порожнину дренаж

введення в її порожнину гостроподразнювальної речовини

57. Септикопіємія – це форма сепсису:

з множинними первинними гнійними осередками

з створенням гнійних метастазів і токсемією

з прогресуючою ендотоксимією

без розвитку ендотоксимії

58. У патогенезі розвитку правця найбільше значення має токсин, який виділяє CL. Tetani:

екзотоксин

ендотоксин

офлатоксин

охротоксин

59. Симптом А.В. Мельникова у разі анаеробної газової гангрени:

крепітація під час пальпації

врізання лігатури в шкіру

дзвінкий хруст під час гоління волосся на шкірі

флуктуація під час пальпації

60. Високоефективним методом лікування анаеробної гангрени є:

глухе закриття рани

використання гідрофобних мазей

парентеральне введення стероїдних препаратів

гіпербарична оксігенізація уражених тканин

61. У разі виникнення анаеробної гангрени м’язи мають колір:

яскраво-червоний

вареного м’яса

звичайний

з ціанотичним відтінком

62. Проникненню мікроорганізмів у кров’яне русло під час сепсису сприяє їх здатність до:

виділення гіалуронідази

виділення гемолізинів

синтез фібринолізину

виділення простагландинів

63. Під час гнійно-септичного процесу у лейкограмі відмічають зміни:

кількість паличкоядерних нейтрофілів не змінюється

збільшення кількості еритроцитів

зменшення кількості паличкоядерних нейтрофілів

збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів

64. Найчастіше збудником газової гангрени є:

CL. septicym

CL. hystoliticum

CL. Perfringens

CL. tetani

65. Розриви сухожилків частіш зустрічаються:

на згиначах пальців

на розгиначах пальців

у ділянці стегна

у ділянці лопатки

66. Запалення сухожилка супроводжується розпадом на окремі пучки, які виступають із рани – це ознака тендиніту:

паразитарного

осифікуючого

асептичного

гнійного

67. Бурсоліти, це:

пухлини в порожнині бурси

запалення сухожилкової піхви

ущільнені частинки фібрину і епітеліальних тканин

личинки паразитів, які проникли в бурсу

68. Флегмона, це:

гостре розлите гнійне запалення пухкої сполучної тканини

обмежений гнійний запальний процес, що супроводжується утворенням порожнини заповненої гноєм

гнійне запалення волосяного мішечка і сальної залози разом із навколишньою клітковиною

накопичення крові в новоутворенній порожнині

69. Абсцесом називають:

гостре розлите гнійне запалення пухкої сполучної тканини

обмежений гнійний запальний процес, що супроводжується утворенням порожнини заповненої гноєм

гнійне запалення волосяного мішечка і сальної залози разом із навколишньою клітковиною

накопичення крові в новоутворенній порожнині

70. Для анаеробної флегмони характерно:

гострий чи блискавичний перебіг, утворення малоболючої, не гарячої, крепітуючої припухлості

гострий чи блискавичний перебіг, утворення гарячої, болючої, крепітуючої припухлості

хронічний перебіг, утворення гарячої, болючої флуктуючої припухлості

малоболюче, ундулююче припухання

71. До світлозаломлювальних середовищ ока відносять:

рогівку, склеру, кришталик, сітківку

райдужну оболонку, кришталик, склоподібне тіло, сітківку

-кон’юктиву, склеру, рогівку, сітківку

рогівку, внутрішньоочну вологу, кришталик, склоподібне тіло

72. До захисних пристосувань ока відносять:

повіки, сльозний апарат, фіброзну оболонку ока

райдужну оболонку, кришталик, склоподібне тіло, сітківку

повіки, орбіту, сльозний апарат, м’язи ока, рогівку

орбіту, периорбіту, повіки, фасції, очний жир, сльозний апарат

73. Руховий апарат очного яблука складається з:

п’яти м’язів

шести м’язів

семи м’язів

десяти м’язів

74. Далекозорість, це:

гіперметропія

еметропія

анізометропія

нормотропія

75. Короткозорість, це:

міопія

анізометропія

піемія

нормотропія

76. Рефракція, це:

здатність ока до чіткого розпізнавання предметів, які знаходяться на різній відстані

явище, коли промені світла після заломлення в середовищах ока не з’єднуються в одній точці

анатомічна здатність оптичної системи ока в стані спокою заломлювати паралельні промені і збирати їх в одній точці

відсутність зору у тварин

77. Акомодація, це:

особливий вид ненормальної рефракції, коли промені світла після заломлення в середовищах ока не з’єднується в одній точці

відсутність зору у тварини

здатність ока до чіткого розпізнавання предметів які знаходяться на різний відстані

здатність оптичної системи ока в стані спокою заломлювати паралельні промені і збирати їх в одній точці

78. За допомогою Пуркінє-Сансонівського зображення встановлюють:

стан рогівки і склери

стан кришталика та прозорість заломлюючих середовищ

рефракцію ока

запалення сітківки

79. Кератоскопією встановлюють:

найдрібніші зміни на кон’юнктиві повік, склери, рогівці, райдужній оболонці у передній та задній камерах ока та на передній поверхні кришталика

прохідність світла через середовища ока та стан його дна

запалення сітківки

стан рогівки, її сферичність та дзеркальність

80. Офтальмоскопією встановлюють:

прохідність світла через середовища ока та стан його дна

стан рогівки і склери

81. Боковим фокусним освітленням встановлюють:

прохідність світла через середовища ока та стан його дна

стан рогівки і склери

наявність кон’юктивіту

82. Під час виявлення хвороби очей застосовують:

коротку новокаїнову блокаду

ретробульбарну новокаїнову блокаду

надплевральну новокаїнову блокаду

аортопункцію

83. Причиною телязіозного кон’юктиво-кератиту є:

мікроорганізми

віруси

рететсії

паразити

84. До антисептичних засобів, що використовують в офтальмології відносять:

пероксид гідрогену 3%, спиртовий розчин йоду 5 %

йодистий натрій 2-3%, йодистий калій 2-3%, діонін 6-10%, сульфацил-натрію 10-30%

пілокарпіну гідрохлорид 1-6%, фурамон 3-10%, карбохолін 0,5%, езерину саліцилат 0,25-0,5%, прозерин 0,25-0,5%