Тести на оцінку залишкових знань

Епізоотологія та інфекційні хвороби

2013 рік

1. Форми інфекції – це:

- мікробоносійство, імунізуюча субінфекція та інфекційна хвороба;

-безсимптомна, латентна, інапарантна;

-хронічна, гостра, підгостра;

-моноінфекція, поліінфекція, асоційована.

2. Зазначте відомі Вам форми взаємовідносин мікроорганізмів з організмом хазяїна:

-споріднені;

-патогенні;

- мутуалізм, коменсалізм, паразитизм;

-імуногенні.

3. Патогенність збудників інфекції – це:

-потенційна здатність мікробного виду викликати інфекцію;

-здатність збудника хвороби проникати в організм;

-здатність збудника хвороби виділяти токсичні речовини;.

- здатність збудника викликати імунну відповідь організму.

4. Що називають вірулентністю?

-ступінь (міру патогенності, фенотиповой вираз патогенності;

-здатність збудника хвороби виділяти токсичні речовини;

-здатність збудника викликати імунну відповідь організму;

- здатність збудника проникати в організм та зберігатися певний час у внутрішніх органах.

5. Що таке інвазивність (агресивність) збудника?

-здатність збудника проникати в організм, розмножуватися та протистояти захисним силам організму;

-здатність збудника виділяти токсичні продукти, апресини, викликати фагоцитоз

-здатність збудника проникати в організм та зберігатися певний час у внутрішніх органах;

-здатність збудника виділяти білкові речовини.

6. Токсигенність збудників – це:

-здатність збудників продукувати екзо- та ендотоксини;

-здатність збудників продукувати антигени, алергени та токсини;

- здатність збудників продукувати алергени та токсичні продукти.

7. Якщо не виходить установити шлях проникнення мікроба до організму, інфекцію називають:

-спонтанною;

-екзогенною;

-криптогенною;

-реінфекцією.

8. Інфекція, яку називають спонтанною:

-ту, що виникає природно, без втручання людини;

-ту, що виникає в разі втручання людини;

-ту, що відтворена експериментально.

9. Явище толерантності:

-це втрата організмом здатності синтезувати антитіла проти певного виду збудника (антигену) ;

-це втрата організмом здатності синтезувати антитіла проти всіх видів збудників (антигенів) ;

-це втрата організмом здатності реагувати на антиген (алерген) певного виду збудника.

10. До неспецифічних факторів постійної дії належать:

-захисні властивості шкіри та слизових оболонок;

-захисні функції нормальної мікрофлори;

-фагоцитоз та бар'єрні функції лімфатичної системи;

-клітини лімфатичного ряду;

-специфічні макрофаги;

-інтерферон.

11. До специфічних факторів захисту належать:

-синтезовані антитіла (сироватки, глобуліни) ;

-шкіра з її похідними;

-лізоцим;

-гліцин.

12. Феномен екзальтації – це:

-здатність вірусів стимулювати свою репродукцію та підсилювати вірулентність;

-здатність вірусів стимулювати свій виробіток антитіл та підсилювати вірулентність;

-здатність вірусів стимулювати свою інвазивність та підсилювати толерантність.

13. Ланки епізоотичного ланцюгу – це:

-джерело збудника інфекції, механізм передачі збудника, сприйнятливі тварини;

-хвора тварина, фактори передачі збудника, об'єкти довкілля;

-хворі тварини, транспортні засоби для їх перевезення, продукти забою.

14. Класичну чуму свиней викликає:

-мікобактерія;

-ешеріхія;

-тогавірус;

-мікоплазма.

15. Хворих лептоспірозом тварин:

-знищують разом із шкірою шляхом спалювання;

-лікують із застосуванням гіперімунних сироваток та антибіотиків;

-вакцинують живими або ослабленими вакцинами.

16. Захворювання, що викликаються бактеріями:

парагрип;

-нодулярний дерматит;

-паратуберкульоз;

-брадзот;

-чума ВРХ;

-інфекційна агалактія овець і кіз;

-трихофітія.

17. Захворювання, що викликаються вірусами?

-кампілобактеріоз;

-нодулярний дерматит;

-паратуберкульоз;

-брадзот;

-чума ВРХ;

-інфекційна агалактія овець і кіз.

18. Захворювання, що викликаються хламідіями?

-ензоотичний аборт овець;

-нодулярний дерматит;

-паратуберкульоз;

-орнітоз;

-чума ВРХ;

-інфекційна агалактія овець і кіз.

19. Захворювання, що викликаються мікоплазмами:

-парагрип;

-ринопневмонія;

-контагіозна плевропневмонія ВРХ;

-чума ВРХ;

-інфекційна агалактія овець і кіз.

20. Збудник якого захворювання утворює спори:

-грип;

-лістеріоз;

-паратуберкульоз;

-брадзот;

-анаеробна ентеротоксемія;

-інфекційна агалактія овець і кіз.

21. Збудник якого захворювання утворює капсули:

-сибірка;

-лейкоз ВРХ

-лептоспіроз;

-брадзот;

-чума ВРХ;

-інфекційна агалактія овець і кіз.

22. Літню сезонність хвороби спостерігають під час захворювань:

-парагрип;

-нодулярний дерматит;

-паратуберкульоз;

-брадзот;

-чума ВРХ;

-інфекційна агалактія овець і кіз.

23. Захворювання, які можна назвати трансмісивними:

-парагрип;

-нодулярний дерматит;

-лейкоз ВРХ;

-брадзот;

-туберкульоз;

-кампілобактеріоз.

24. Симптоматичне лікування застосовують під час захворювань:

-парагрип;

-нодулярний дерматит;

-паратуберкульоз;

-брадзот;

-чума ВРХ.

25. Карантин на господарство накладають під час виникнення захворювань:

-парагрип;

-нодулярний дерматит;

-паратуберкульоз;

-брадзот;

-чума ВРХ;

-інфекційна агалактія овець і кіз.

26. Захворювання, які можна назвати зооантропонозами:

-сибірка;

-кампілобактеріоз;

-паратуберкульоз;

-туберкульоз;

-чума ВРХ;

-інфекційна агалактія овець і кіз.

27. Захворювання, яке можна назвати природно-вогнищевим:

-лептоспіроз;

-нодулярний дерматит;

-паратуберкульоз;

-лейкоз;

-чума ВРХ;

-бешиха.

28. Захворювання, яке має синонім "гемобластоз":

-гемоспоридіоз;

-кампілобактеріоз;

-паратуберкульоз;

-лейкоз;

-чума ВРХ;

-гемофільозний полісерозит.

29. Захворювання, яке має синонім "вібріоз":

-сальмонельоз;

-кампілобактеріоз;

-паратуберкульоз;

-лейкоз;

-лістеріоз

-гемоцитобластоз.

30. Клінічні ознаки, якими характеризується чума свиней:

-підвищення температури тіла

-гнійний риніт

-поліартрит

-почервоніння шкіри вух, стегон, живота.

31. Хворих на африканську чуму свиней:

-ізолюють, а потім забивають на м'ясо

-тварин забивають, а туші спалюють

-ізолюють і лікують симптоматичними засобами

-ізолюють і лікують сироваткою реконвалесцентів

32. Що роблять із тушами при забої хворих на класичну чуму свиней?

-внутрішні органи утилізують, а м'ясо використовують без обмежень

-туші разом із шкірою і внутрішніми органами утилізують

-м'ясо на копченості, а внутрішні органи на промпереробку

-м'ясо разом із внутрішніми органами використовують на варені ковбаси або консерви

33. В яких органах найбільш виразна патогенна дія збуднику ензоотичного енцефаломієліту?

-головний мозок

-спинний мозок

-печінка

-селезінка

-нирки

-легені

34. Форми прояву коліентеротоксемії:

-нервова

-кишкова

-легенева

-набрякова

-септична

35. Характерні для коліентеротоксемії клінічні ознаки:

-екзофтальм

-нервові явища

-набряки у різних органах

-запалення суглобів

36.Клінічна ознака коліентеротоксемії у тварини з'являється найпершою:

-екзофтальм

-запор

-пронос

-набряки

-підвищений апетит

37. Характерні клінічні симптоми інфекційного атрофічного риніту у свиней:

-катаральний риніт

-діарея з домішками крові

-неправильний прикус

-криворилість

-мопсоподібність

манежні рухи

38. Основні методи діагностики інфекційного атрофічного риніту у свиней:

-епізоотологічний

-клінічний

-патолого-анатомічний

-біопроба на каченятах до 20-денного віку

-гематологічний

-серологічний

-бактеріологічний

39. Заходи, які проводять у неблагополучному щодо інфекційного атрофічного риніту господарстві:

-клінічний огляд всього поголів'я свиней один раз в 5-6 днів, ізоляція хворих, яких відгодовують і здають на забій

-хворих ізолюють, забиваюсь, а туші спалюють

-вакцинація всіх підозрілих у зараженні тварин

40. Хвороби, від яких потрібно диференціювати дизентерію свиней:

-КЧС (класична чума свиней)

-бешихи

-ТГС

-сальмонельозу

-кормових токсикозів

-колібактеріоз

-анаеробна дизентерія

41. Для лікування хворих на дизентерію свиней застосовують препарати:

-лінкоміцина гідрохлорид

-фармазин

-осарсол

-ронідазол

-лазолван

-тривіт

-лікування заборонено

42. Група хвороб, до якої за збудником належить мит:

-мікози

-стрептококози

-мікоплазмози

-вірози

-хламідіоз

43. Види тварин, які хворіють на мит у природних умовах:

-усі види с.-г. тварин

-кози і вівці

-велика рогата худоба

-свині

-коні

44. Види тварин, що можуть хворіти на сап:

-коні

-корови віком старше 5 років

-верблюди

-віслюки

-хижі тварини ряду котячих

45. У природних умовах на емкар хворіють:

-ВРХ і буйволи

-вівці, кози

-лосі, олені

-коні

-свині, собаки

-коти

-птахи

46. Найбільш сприйнятлива до зараження на ЕМКАР худоба у віці:

-від 3 міс до 4 років

-від народження до 6-річного віку

-з 4 років до 12-ти років

-від народження до 3-місячного віку

-з 6-річного віку до 12- річного віку

47. Карбункули за ЕМКАР утворюються здебільшого у:

-у ділянці крупа

-на хвості

-у ділянці підгруддя

-у ділянці шиї та плеча

-у ділянці вимені

-у ділянці діафрагми

-у підщелепному просторі

-у ділянці щік

48. Для лікування хворих на ЕМКАР тварин застосовують:

-введення у товщу запального набряку 3-5 %-х розчинів фенолу чи лізолу, -1-2 %-х розчинів перекису водню, 0,1 %-го розчину КMnО4

-специфічну сироватку

-концентровану гідроксидалюмінієву формолвакцину

-антибіотики

-антивірус

-бактеріофаг

49. Свербіж та розчісування місць проникнення вірусу в разі хвороби Ауєскі спостерігається у:

-собак

-котів

-лисиць

свиней

норок

соболів

50. Серед хутрових звірів ензоотії хвороби Ауєскі пов'язані:

-із завезенням маток або самців носіїв вірусу із інших господарств

-із можливістю переживання вірусу в організмі гематофагів і як наслідок виникнення сезонних спалахів

-зі згодовуванням не знешкоджених боєнських відходів

-із передачею вірусу лактуючими матками молодняку і виникненням хвороби в останнього після закінчення дії колострального імунітету

51. За патолого-анатомічном розтином у поросят, загиблих від хвороби Ауєскі реєструють:

-крововиливи під капсулами нирок, на слизовій надгортанника та дрібні осередки некрозів у печінці

-гнійний енцефаліт

-ознаки катарального гастриту, ентериту з крововиливами на поверхні слизових

-розчухування, облисіння, травмування шкіри, частіше у ділянці голови

-набряк головного мозку та зміни характерні для гострого негнійного менінгоенцефаломієліту

-виявляють карбункули на шкірі явища геморагічного діатезу у тонкому кишечнику

52. Синонімічні назви хвороби Ауєскі:

-псевдосказ

-інфекційний бульбарний параліч

-скажена сверблячка

-свербляча чума

53. До групи кулястих бактерій належать:

-диплококи

-сарцини

-тетракоки

-стафілококи

-спірохети

-вібріони

54. Локомоторним органом бактерій є:

-джгутик

-війки або пілі

-капсула

-спора.

55. Живильні середовища для культивування бактерій:

-МПА

-МПБ

-кров'яна сироватка

-курячі ембріони

-культура клітин

56. Пастеризація – це:

-одноразове прогрівання рідин (здебільшого харчових продуктів) до температури, яка нижче за температуру кипіння на нетривалий час (від секунди до 30 хвилин), з метою знищення вегетативних форм бактерій, що знаходяться в цих рідинах

-багаторазове прогрівання за температури 70-75°С

-теплова обробка за температури понад 65°С з відповідним витримуванням

57. До групи дезінфікуючих препаратів належать:

-формальдегід

-мідний купорос

-їдкий натр

-солярове масло

-фармазін

-бісептол

58. Джерелом збудника інфекції можуть бути:

-явно хворі тварини

-мікробоносії

-тварини з прихованим (латентним) перебігом

-вільні від інфекції тварини

59. До серологічних реакцій належать:

-РЗК

-РА

-РДП

-МФА

-ІФА

60. Шляхи передачі збудника інфекції:

-аерогенний(респіраторний)

-аліментарний (кормовий)

-телепатичний

-контактний

-трансмісивний

61. До паличкоподібних форм бактерій належать різновиди:

-бацили, клостридії

-стрептококи, диплококи, сарцини, стафілококи

-вібріони, спірили

-хламідобактерії

62. Представники якої зі вказаних груп мікроорганізмів розмножуються як у присутності, так і за відсутністю кисню:

-мікроаерофіли

-аероби

-факультативні аероби

-анаероби

63. Здатність мікроорганізмів знижувати свою вірулентність під час зберігання імуногенних властивостей під впливом різних чинників у тварин називають:

-модифікацією

-трансдукцією

-кон’югацією

-атенуацією

64. За пристосованістю до певних температур мікроорганізми розподіляються на декілька груп:

-психрофільні

-оптимальні

-мезофільні

-мінімально теплопровідні

-термофільні

-максимально теплопровідні

65. Віруси можна культивувати (підтримувати) на наступних тест-об’єктах:

-курячих ембріонах

-культурах клітин

-м’ясо-пептонному агарі

-м’ясо пептонному бульйоні

-тваринах

-середовищі Кітта-Тароці

66. Специфічність дії вірусів пов’язана з вибірковим ураженням певних органів і тканин. Зазначена характеристика має назву:

-пасажування

-культивування

-тропізм

-цитопатогенна дія

67. У різних штамів мікробів одного й того ж виду патогенність може суттєво відрізнятись. Ступінь (міру) патогенності називають:

-вірулентністю

-тканинним тропізмом

-коменсалізмом

-паразитизмом

68. Порівняно з незаразними хворобами інфекційні мають низку притаманних лише їм особливостей (вкажіть правильні відповіді):

-специфічність

-циклічний перебіг

-масовість ураження

-формування поствакцинального імунітету

-порівняно швидка загибель

-контагіозність

69. Правильна назва явища, за якого патогенні мікроби, що неодноразово проникають в організм тварин у незначних дозах, спричинюють імунологічні реакції, напрацювання специфічних антитіл, але самі при цьому гинуть:

-імунізуюча субінфекція

-рецидив

-реінфекція

-суперінфекція

70.Явище премуніції ще має назву:

-стерильний імунітет

-нестерильний імунітет

-уроджений імунітет

-набутий імунітет

-штучний імунітет

71. вище, коли імунна відповідь на певний антиген відсутня, отримало назву:

-імунологічна перебудова

-імунологічна толерантність

-імунологічна нестабільність

-імунологічний колапс

-низький імунологічний статус.

72. Периферійними органами імунної системи є (вкажіть правильні відповіді):

-лімфатичні вузли

-кістковий мозок

-тимус

-бурса Фабриціуса в птахів

-пейєрові бляшки

-селезінка

73. Елементи, з яких складається епізоотичний ланцюг:

-джерело збудника інфекції

-природне вогнище

-сприйнятливі тварини

-механізм передачі збудника інфекції

74. Коли випадки інфекційного захворювання є поодинокими і між ними важко або неможливо встановити епізоотологічні зв’язки говорять про:

-панзоотію

-епізоотію

-спорадичну захворюваність

-ензоотичну захворюваність

75. Автором вчення про природну вогнищевість заразних хвороб є:

-І.П. Павлов

-І.І. Мечников

-Гіппократ

-Є.П. Павловський

76. Для специфічного лікування інфекційних захворювань застосовують:

-бактеріофаги

-гіперімунні сироватки

-діагностичні препарати

-вакцини

-фаги

-ПАБК, АБК, біфідо- і лактобактерії

77. Заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних захворювань на об’єктах зовнішнього середовища і поверхні тіла тварин називають:

-дератизацією

-дезінсекцією

-дезінфекцією

-тиндалізацією

78. Збудником сибірки в сільськогосподарських тварин є:

-Erysipelothrix insidiosae

-Bacillus subtilis

-Clostridium chauvoei

-Bacillus anthracis

79. Тварин, хворих на сибірку:

-забивають, а туші спалюють

-забивають і м’ясо піддають проварюванню

-лікують із застосуванням специфічних сироваток, гамма-глобулнів і антибіотиків

-лікують із застосуванням вакцин

80. Збудниками злоякісного (газового) набряку є:

-бацили

-клостридії

-віруси

-рикетсії

-хламідії

81. Телят, хворих на пастерельоз:

-забивають, а туші спалюють

-лікують із застосуванням специфічних сироваток і антибіотиків

-лікують із застосуванням вакцин

82. Мікобактерії туберкульозу фарбуються в яскраво-червоний колір за методом:

-Міхіна

-Морозова

-Ціля-Нільсена

-Кюстена

83. Для профілактичних щеплень проти туберкульозу норкам застосовують вакцину:

-ППД

-БЦЖ

-ААМ

-КАМ

84. Види бруцел:

-Br. melitensis

-Br. horses

-Br. suis

-Br. neotomae

-Br. avium

-Br. canis

-Br. ovis

-Br. felineus

-Br. abortus

85. Серологічні реакції, що використовують нині за діагностики бруцельозу:

-опсоно-фагоцитарна реакція

-реакція аглютинації

-роз-бенгал проба

-реакція нейтралізації

-реакція зв’язування комплементу.

86. Тварин, хворих на бруцельоз:

-забивають, а туші спалюють

-лікують із застосуванням вакцин

-забивають і м’ясо піддають промпереробці

-лікують із застосуванням специфічних сироваток, гамма-глобулнів і антибіотиків.

87. Основні клінічні ознаки лептоспірозу тварин:

-жовтяничне пофарбування слизових і серозних покривів

-ураження суглобів

-некрози шкіри

-аборти в маток

-орхіти та епідидиміти

-гемоглобінурія

88. Тварин, хворих на лептоспіроз:

-забивають, а туші спалюють

-лікують із застосуванням вакцин

-лікують із застосуванням специфічних сироваток, гамма-глобулнів і антибіотиків

89. Можливі клінічні ознаки сальмонельозу у тварин:

-аборти в маток

-ураження очей

-розлади травлення

-ураження дихальної системи

-ураження суглобів

90. Можливі клінічні ознаки лістеріозу у тварин:

-аборти в маток

-ураження суглобів

-нервові розлади

-пневмонії

-ураження очей

91. Основним резервуаром збудника туляремії у природі є:

-лосі

-дикі кабани

-птахи

-гризуни

-косулі

92. Інфекційні захворювання, що спричиняються рикетсіями:

-Ку-лихоманка

-Токсоплазмоз

-Хламідіоз

-Інфекційний кератокон’юнктивіт

-Сказ.

93. Основним резервуаром збудника сказу в Україні є:

-руді лисиці

-дикі кабани

-птахи

-гризуни

-косулі

94. Тварини, хворих на сказ:

-лікують із застосуванням вакцин

-забивають і м’ясо піддають промпереробці

-лікують із застосуванням специфічних сироваток, гамма-глобулнів і антибіотиків

-забивають і спалюють

95. Під час мікроскопічного дослідження тканин мозку від підозрілих на захворювання на сказ тварин виявляють тільця:

-Болінгера

-Гварнієрі

-Бабеша-Негрі

-Пашена

-Рубарта

96. Під час мікроскопічного дослідження тканин від підозрілих на захворювання на віспу тварин виявляють тільця:

-Бабеша-Негрі

-Гварнієрі

-Болінгера

-Пашена

-Рубарта

97. Правильна почерговість стадій розвитку віспяного процесу:

-папула, везикула, круста, розеола, пустула

-везикула, пустула, круста, розеола, папула

-розеола, папула, везикула, пустула, круста

-круста, везикула, розеола, папула, пустула

-пустула, круста, розеола, папула, везикула

98. Збудником хвороби Ауєскі є:

-бактерія

-вірус

-мікоплазма

-хламідія

-рикетсія

99. Біопробу в разі підозри хвороби Ауєскі ставлять на:

-котах

-конях

-собаках

-свинях

-кролях

100. Типи ящуру, що існують у прийнятій класифікації:

-А

-В

-С

-D

-О

-SAT-1

-SAT-2

-SAT-3

-SAT-4

-Азія-1

-Африка-2

-Австралія-3

101. У разі появи перших випадків захворювання тварин на ящур у благополучній місцевості головний державний інспектор ветеринарної медицини району вносить пропозицію органам виконавчої влади про:

-негайний забій хворих тварин, спалювання туш

-негайне щеплення хворих тварин

-негайне лікування хворих тварин із застосуванням специфічних імунолактонів, сироваток реконвалесцентів і симптоматичних засобів

102. Тварини, хворих на віспу:

-забивають, а туші спалюють

-щеплюють

-лікують із застосуванням специфічних сироваток і гамма-глобулнів

-лікують симптоматично

103. Тварини, хворих на актиномікоз:

-забивають, а туші спалюють

-щеплюють

-лікують із застосуванням йодистих препаратів, антибіотиків, проводять хірургічні обробки

-лікують із застосуванням специфічних гіперімунних сироваток і гамма-глобулінів

-лікують із застосуванням специфічних фагів

104. Тварини, хворих на трихофітію і мікроспорію:

-забивають, а туші спалюють

-лікують із застосуванням вакцин

-лікують із застосуванням специфічних сироваток і гамма-глобулінів

-лікують із застосуванням протимікозних (гризеофульвін) засобів

105. Антигени, яких виявлено у збудника колібактеріозу:

-О-соматичний

-L-пристінчастий

-Н-джгутиковий

-N-білковий

-К-поверхневий

106. Тварини, хворих на колібактеріоз:

-забивають, а туші спалюють

-лікують із застосуванням вакцин

-лікують із застосуванням йодистих препаратів

-лікують із застосуванням специфічних гіперімунних сироваток і гамма-глобулінів

-лікують із застосуванням специфічних фагів

107. Правильна синонімічна назва набрякової хвороби поросят:

-коліентеротоксемія

-геморагічна септицемія

-вірусна трансмісивна хвороба свиней

"синє вухо"

108. Збудником диплококозу телят і поросят є:

-вірус

-хламідія

-рикетсія

-стрептокок

-мікоплазма

-тафілокок

109. Збудником анаеробної дизентерії ягнят є:

-рикетсії

-клостридії

-бацили

-віруси

-мікоплазми

110. Збудником контагіозної плевропневмонії великої рогатої худоби є:

-клостридії

-бацили

-мікоплазми

-віруси

-рикетсії

111. Інша синонімічна назва вібріозу великої рогатої худоби:

-кампілобактеріоз

-паратуберкульоз

-туляремія

-диплококоз

112. Збудником інфекційного ринотрахеїту (ІРТ) великої рогатої худоби є:

-мікоплазма

-бацила

-клостридія

-рикетсія

-вірус

113. Синонімічна назва парагрипу-3 великої рогатої худоби:

-вірусна діарея

-транспортна гарячка

-інфекційний ринотрахеїт

-злоякісна катаральна гарячка

114. Тварини, хворих на чуму великої рогатої худоби:

-забивають, а туші спалюють

-лікують із застосуванням вакцин

-лікують із застосуванням йодистих препаратів

-лікують із застосуванням специфічних гіперімунних сироваток і гамма-глобулінів

-лікують із застосуванням специфічних фагів

115. Клінічно і гематологічно хворих на лейкоз (великої рогатої худоби) тварини:

-забивають, а туші спалюють

-лікують із застосуванням вакцин

-забивають, а туші піддають промпереробці

-лікують із застосуванням специфічних гіперімунних сироваток і гамма-глобулінів

-лікують із застосуванням специфічних фагів

116. Збудником лейкозу великої рогатої худоби є:

-рикетсія

-бацила

-пріон

-клостридія

-вірус

-мікоплазма

117. Збудником скрейпі овець та губчастоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби є:

-вірус

-бацила

-клостридія

-пріон

-рикетсія

-мікоплазма

118. Хворих і підозрілих у захворюванні на класичну чуму свиней:

-забивають, а туші спалюють

-лікують із застосуванням вакцин

-забивають, а туші піддають промпереробці

-лікують із застосуванням специфічних гіперімунних сироваток і гамма-глобулінів

119. Збудником бешихи свиней є:

-Bacillus anthracis

-Bacillus subtilis

-Clostridium chauvoei

-Erysipelothrix insidiosae

120. Збудником ензоотичної пневмонії свиней є:

-вірус

-мікоплазма

-бацила

-пріон

-клостридія

-рикетсія

121. Провідними клінічними ознаками інфекційного атрофічного риніту свиней є:

-крупозно-дифтеритична пневмонія

-ураження суглобів

-виснажлива діарея

-мопсоподібність і криворилість

122. Синонімічна назва ринопневмонії коней:

-вірусний аборт кобил

-епізоотичний лімфангіт

-мит

-сап

123. Збудником інфекційної анемії коней є:

-рикетсія

-пріон

-клостридія

-вірус

-мікоплазма

124. Захворювання коней, за якого передача збудника від тварини до тварини здійснюється лише трансмісивним шляхом:

-інфекційна анемія коней

-африканська чума коней

-мит

-сап

125. Збудником інфекційного ларинготрахеїту птиці є:

-пріон

-клостридія

-вірус

-рикетсія

-мікоплазма

126. Синонімічна назва хвороби Ньюкасла птиці:

-чума

-вірусний синусит

-вірусний ентерит

-вірусний гепатит

-псевдочума

127. Збудником орнітозу птиці є:

-вірус

-пріон

-хламідія

-рикетсія

-мікоплазма

128. Синонімічна назва інфекційного бурситу птиці:

-грип птиці

-синдром лиття яєць

-синдром зниження несучості

-хвороба Гамборо

-інфекційний енцефаломієліт

129. Хворих і підозрілих у захворюванні на міксоматоз кролями:

-лікують із застосуванням вакцин

-забивають, а туші разом із шкурами спалюють

-забивають, а туші піддають промпереробці

-лікують із застосуванням специфічних гіперімунних сироваток і гамма-глобулінів

130. Збудником чуми м’ясоїдних є:

-пріон

-хламідія

-вірус

-рикетсія

-мікоплазма

131. Захворювання, яке має синонім "мальтійська лихоманка":

-сибірка

-туберкульоз

-бруцельоз

-сказ

-лептоспіроз

132. Чи можуть бруцели утворювати капсули?

-можуть

-не можуть

-можуть окремі штами

-можуть лише в піщаному ґрунті

133. Вид бруцел, до якого найбільше чутлива людина:

-brucella abortus

-brucella melitensis

-brucella suis

-brucella ovis

-brucella canis

134. brucella ovis викликає захворювання:

-бруцельоз овець і кіз

-бруцельоз рогатої худоби

-інфекційний епідидиміт баранів

-бруцельозний аборт овець

-бруцельоз овець і гірських баранів

135. Чи є плацента бар'єром для бруцел?

-є, у плід можуть проникнути лише токсини

-є, у плід можуть проникнути лише антитіла

-є лише для капсулоутворювальних штамів бруцел

-не є

136. Основна ознака бруцельозу в самок, пов’язана з вагітністю:

-аборт у 2-й половині вагітності

-аборт у 1-й половині вагітності

-ендометрит і сальпінгіт

-артрити кінцівок

-абсцеси в підшкірній клітковині

137. Реакції, що використовуються для діагностики бруцельозу:

-кільцева реакція з молоком

-розбенгал проба

-РЗК

-РА

-РДЗК

-РП

138. Тварин, що абортували в неблагополучному щодо бруцельозу господарстві:

-ізолюють і лікують антибактеріальними засобами

-ізолюють і потім здають на забій

-убивають на місці, а туші спалюють

-ізолюють і досліджують серологічними методами

139. Чи існує специфічна профілактика бруцельозу в Україні?

-так, за допомогою гіперімунних сироваток

-так, вакцина ВР-2 лише для свиней

-так, вакцина ЛТ-1 для рогатої худоби і свиней

-вакцинацію в Україні заборонено

140. Вчений, що вперше запропонував вакцину для імунізації людей проти віспи:

-Гіпократ

-Дженнер

-Кох

-Пастер

-Ценковський

141. Основний шлях зараження збудником віспи:

-контактний

-аліментарний

-респіраторний

-трансоваріальний

-трансмісивний

142. Основні шляхи виділення вірусу віспи із організму хворих тварин:

-витіканням з носа і очей

-з віспяними кірочками

-фекаліями

-сечею

143. Відомі Вам стадії розвитку патологічного процесу в разі появи віспи у тварин:

-розеоли

-папули

-фолікули

-везикули

-пустули

144. Відомі форми прояву віспи у ссавців:

-чорна (геморагічна)

-зливна

-бронхіальна

-респіраторна

-копитна

145. У господарстві в разі появи віспи у овець, кіз або птиці проводять адміністративні заходи:

-карантин

-обмеження

-запобігання

146.У разі появи віспи в корів, коней або свиней у господарстві проводять адміністративні заходи:

-карантин

-обмеження

-запобігання

147. Автором першої антирабічної вакцини є:

-Кох

-Мєчніков

-Вишелеський

-Пастер

-Ценковський

148. Тривалість виділення збудника сказу хворими тваринами:

-із моменту зараження до загибелі тварини

-за 2-4 дні до загибелі тварини

-за 2-5 днів до появи перших клінічних ознак хвороби і до загибелі тварини

-у період найбільш вираженої клінічної картини захворювання

149. У разі покусів собакою шестимісячного теляти необхідно вжити заходів:

-теля ізолювати і спостерігати за ним

-собаці ввести антирабічну вакцину

-собаку ізолювати і спостерігати за нею протягом 10 днів

-собаку забити, а головний мозок направити на дослідження в лабораторію

-і собаці, і теляті ввести антирабічну гіперімунну сироватку

150. Тільця Бабеша-Негрі – це:

-комплекс збудника сказу з антитілами проти нього

- продукти метаболізму вірусу сказу в нервових клітинах

-це скупчення віріонів збудника сказу й елементів цитоплазми клітини головного мозку

151. У разі підозри на сказ необхідно направляти в лабораторію пат-матеріал:

-свіжий труп або голову від дрібних тварин, голову або свіжий консервований в 30-50–відсотковому розчині гліцерину головний мозок від великих тварин

-печінку і селезінку

-трубчасту кістку

-слину хворої тварини

152. Трупи тварин, що загинули від сказу:

-заривають, після зняття шкіри, у землю на глибину 2 м

-шкуру знімають, а тушу–на м'ясо-кісткове борошно

-трупи спалюють без зняття шкіри

-заривають без зняття шкіри на глибину 1,5 м

153. Відмітні риси фіксованого штаму вірусу сказу від польового варіанта збудника:

-непатогенний для сільськогосподарських тварин

-може культивуватися лише на мозковій тканині овець

-не передається за допомогою укусу

-має короткий інкубаційний період у 5-7 днів

154. Причина гідрофобії (водобоязнь) у разі сказу:

-ураження очних нервів

-парез м'язів глотки

-розмноження вірусу в амонових рогах головного мозку

155. Форми прояву сказу:

-буйна

-паралітична

-атипова

-абортивна

156. Лабораторні методи діагностики сказу:

-мікроскопія мазків-відбитків з головного мозку

-посів на штучних поживних середовищах

-біопроба на білих мишах чи кролях

-МФА, РІД, РДП, РН

-реакція Асколі

-флуоресціюючих антитіл та РДП

157. Який тропізм збудника ящуру:

-пантропний

-епітеліотропний

-нейротропний

-гемотропний

-тропізм не виражений

158. Термін "тигрове серце" у разі ящуру означає:

-збільшення серця в 1,5-2 рази

-ураження клапанного апарату серця

-наявність на міокарді сіро-жовтих і білуватих плям

-відкрита Боталова протока, що часто спостерігають у тигрів

159. Назва хвороби Ауєскі пов'язана:

-з назвою місцевості в США

-з назвою озера у ФРН

-з назвою міста в Угорщині

-з прізвищем вченого, що вперше описав хворобу

160. Види тварин, у яких хвороба Ауєскі перебігає без ознак сверблячки:

-велика рогата худоба

-вівці

-кози

-свині

-коні

-норки

161. Основний шлях зараження хворобою Ауєскі у м'ясоїдних:

-аліментарний

-аерогенний

-контактний

-трансмісивний

-трансоваріальний

162. Патматеріал, що направляють для лабораторних досліджень у разі хвороби Ауєскі:

-свіжий труп тварини або голову, шматочки головного й довгастого мозку, мигдалин, легенів, печінки та селезінки – без ознак аутолізу, лімфовузли

-шматочок скелетних м'язів

-вміст шлунку

-шматочок серцевого м'яза

-сечовий міхур разом із вмістом

163. Інфекційна хвороба, яку необхідно в першу чергу диференціювати від хвороби Ауєскі:

-ящур

-сказ

-сальмонельоз

-лістеріоз

-пастерельоз.

164. Наявність жовтяниці в разі лептоспірозу пояснюється:

-ураженням нирок

-недостатньою роботою серця

-закупоренням жовчного протоку

-білірубін не зв’язується з глюкуроновою кислотою, а адсорбується тканинами, що зумовлює наявність жовтяниці

-припиненням синтезу в печінці ферменту фосфатази

165. Тривале мікробоносійство за лептоспірозу обумовлене:

-тривалим зберіганням збудника в крові перехворілої тварини

-тривалим зберіганням збудника в нирках тварини

-тривалим зберіганням збудника в лімфатичних вузлах тварини

-тривалим зберіганням збудника в печінці тварини

-мікробоносійство за лептоспірозу не спостерігається

166. Патматеріал, отриманий від хворої на лептоспіроз тварини, де концентрація збудника найвища:

-сеча

-фекалії

-кров

-молоко

-носові витікання

167. Антибіотик, який найбільш часто застосовують під час лікування хворих на лептоспіроз тварин:

-бензилпеніцилін

-стрептоміцин

-мономіцин

-окситетрациклін

-гентаміцин

168. Стригучий лишай захворювань належить до групи:

-мікотоксикози

-септикоінфекції

-дерматомікози

-ранова інфекція

-токсикоінфекція

169. Для специфічної профілактики трихофітії тварини можна використовувати біопрепарати:

-ментовак

-ВР-2

-ЛТФ-130

-специфічну профілактику трихофітії не розроблено

170. Основні механізми патогенного впливу збудника сибірки на організм тварини:

-за рахунок дії ендотоксину

-за рахунок дії екзотоксину

-за рахунок лiпiдорозщіплювальних ферментів

-за рахунок дії агресинів

-за рахунок утворення в організмі тварини преципiтуючих антитіл

171. Основна клінічна форма перебігу сибірки у свиней:

-септична

-ангiнозна

-карбункульозна

-легенева

-шкірна

-змішана

172. Продукти тваринного походження, що досліджують в обов'язковому порядку на сибірку, як мінімум, шляхом мікроскопії мазків-відбитків:

-м'ясо вимушено забитих тварин

-м'ясні туші коней

-всі м'ясні туші, призначені для продажу на ринках

-туші, які надходять із неблагополучної щодо сибірки місцевості

173.Чи можна забивати на м'ясо тварин, щеплених проти сибірки?

-не можна

-можна через 14 днів після щеплення

-можна в будь-який період з дозволу головного ветлікаря району

-можна в разі крайньої потреби до закінчення 2-тижневого терміну, але за умови відсутності ускладнення після щеплення і температура тіла знаходиться в межах норми

174. Умови, за яких збудник сибірки здатний утворювати спори:

-доступ кисню

-температура 12-42°С

-у разі проникнення в організм тварини

-під дією дезінфекційних засобів

-на штучних поживних середовищах, багатих білками з додаванням СО₂

175. Збудник туберкульозу відкрив вчений:

-Пастер

-Кох

-Мечников

-Ценковський

-Вишелеський

176. Пробірку через 60 днів після посіву за відсутності росту мікобактерій:

-підвищують температуру в термостаті до 90°С та витримують одну годину

-чашку автоклавують за температури 120°С та тиску 2 атм. – 30 хв.

-продовжують спостерігати до двох з половиною місяців з дня посіву

-знижують температуру в термостаті до 28°С і спостерігають ще один місяць

177. Тварини, у яких туберкулiнiзацію здійснюють шляхом ставлення офтальмопроби:

-вівці

-хутрові звірі

-мавпи

-верблюди

-коні

178. Тварини, яким можна вводити туберкулiн у ділянці поперекових хребців, відступивши 6-8 см від хребта:

-осли

-2-6 місячні підсвинки

-телята

-коні

-корови

179. Облік реакції на введення туберкулiну в овець і кіз проводять:

-через 72 год після введення

-через 48 год після введення

-через 36 год після введення

-через 30 год після введення

-через 24 год після введення

180. Реакція на введення туберкуліну у вівці вважається позитивною:

- у разі потовщення складки шкіри на 3 і більше мм

- у разі потовщення складки шкіри на 1,5 і більше мм

- у разі появи слизово-гнійного витікання з ока

- у разі утворення припухлості у місці введення туберкуліну

181. Препарат КАМ –це:

-препарат для алергічної діагностики туберкульозу у всіх видів теплокровних

-препарат, який використовують для підтвердження діагнозу на туберкульоз

-препарат, який включає у свій склад збудники всіх видів туберкульозу

-препарат, який використовують для сенсибілізації тварини при туберкульозі

-препарат, який використовують для виключення присутності в організмі тварини збудника туберкульозу

182. Діагноз на туберкульоз у великої рогатої худоби у господарстві можна вважати встановленим:

-за наявності клінічних ознак туберкульозу хоч би в однієї тварини

-за виявлення хоча б в однієї забитої тварини патзмін, характерних для туберкульозу

-у разі виділення з патматерiалу відповідного типу збудника туберкульозу

якщо, диференційовано видову належність виділених культур до збудників М. bovis, M. tuberculosis за допомогою ПЛР і підтверджено бактеріологічним методом захворювання тварин на туберкульоз

183. Через який час після вакцинації можна проводити туберкулiнiзацію тварин?

-не раніше 3-х тижнів

-через 7-10 днів

-через 10-14 днів

-не має значення

184. Через який час після останньої туберкулiнiзації можна проводити симультанну пробу?

-не раніше 30 днів

-не пізніше 4-5 днів

-через 20-30 днів

-через 45-60 днів

-немає правильної відповіді

185. Чи здійснюється вакцинація проти туберкульозу в Україні?

-вакцини відсутні

-вакцинують норок

-вакцина БЦЖ для вакцинації великої рогатої худоби, свиней і овець у неблагополучних господарствах

-вакцина БЦЖ для вакцинації курей батьківського стада

186. Що таке симультанна проба за туберкульозу?

-коли тварині одночасно вводять вакцину і сироватку проти туберкульозу

-коли послідовно із інтервалом 9-12 годин тварині вводять туберкулiн і КАМ

-коли тварині одночасно із двох сторін шиї вводять туберкулiн і КАМ

-коли тваринам, що реагують на туберкулін вводять препарат КАМ

187. Можливі шляхи зараження тварин збудником правцю:

-аліментарно і аерогенно, в разі зниження резистентності організму

-у разі потрапляння збудника в рани

-внутрішньоутробно або через молозиво

-через прямий контакт хворої і здорової тварини

-трансоваріально

188. Вакцина проти правцю належить до групи біопрепаратів:

-жива вакцина

-інактивована вакцина

-анатоксин

-вакцину не розроблено, є лише антитоксична сироватка

-анавакцина

189. Види тварин, серед яких туляремія може перебігати у формі епізоотії:

-велика рогата худоба

-свині

-коні

-зайці

-ондатри

-норки

190. Хламідії викликають захворювання:

-орнітоз

-нодулярний дерматит

-паратуберкульоз

-брадзот

-чума ВРХ

-інфекційна агалактія овець і кіз

-бруцельоз

191. Захворювання, які можна назвати зооантропонозами:

-парагрип

-паратуберкульоз

-брадзот

-чума ВРХ

-правильна відповідь відсутня

192. Захворювання, має синонім "вібріоз"?

-парагрип

-кампілобактеріоз

-паратуберкульоз

-лейкоз

-чума ВРХ

-інфекційна агалактія овець і кіз

193. Тварини, найбільш чутливі до вірусу лейкозу :

-коні

-вівці

-свині

-кролі

-миші

194. Існуючі методи діагностики лейкозу ВРХ:

-рентгенографічний

-серологічний

-клінічний

-гематологічний

-бактеріологічний

-патолого-анатомічний

-алергічний

195. Найбільш значимі методи прижиттєвої діагностики лейкозу ВРХ:

-РП

-РЗГА

-РІД

-ПЛР

-ІФА

-РЗК

196. Родина, до якої належить збудник парагрипу ВРХ:

-Paramyxoviridae

-Reoviridae

-Retroviridae

-Rabdoviridae

197. Відомі синоніми до назви хвороби інфекційного ринотрахеїту ВРХ:

-інфекційний пустульозний вульвовагініт

-Мальтійська лихоманка

-інфекційна гематурія

-хвороба слизових оболонок

-інфлюенца

-статевий герпес

-інфекційна пневмонія

198. Тривале мікробоносійство в перехворілих тварин при пошесному запаленні легень спостерігається:

-тому що антитіла, під час хвороби, цілком не зв'язують збудника ПЗЛ

-тому що немає єдиної думки про справжнього збудника ПЗЛ

-тому що збудник тривалий час може адсорбуватися на формених елементах крові

-тому що збудник може зберігатися в інкапсульованих легеневих вогнищах

-збудник тривалий час зберігається в нервових клітинах

199. Тварини, хворих на чуму великої рогатої худоби:

-ізолюють і лікують антибактеріальними засобами

-ізолюють і потім здають на забій

-лікують гіперімунними сироватками

-лікування заборонено, тварин забивають на місці, а туші спалюють

-тварин ізолюють і досліджують серологічними методами

200. Захворювання, від яких необхідно диференціювати брадзот:

-ЕМКАР

-сибірка

-туберкульоз

-лейкоз

-кампілобактеріоз

201. Збудник губчастої енцефалопатії ВРХ:

-пріон

-вірус

-гриб

-рикетсія

-хламідія

202. Губчасту енцефалопатію ВРХ вперше було зареєстровано в країні:

-Іспанія

-Великобританія

-Німеччина

-Австралія

- Нідерланди

203. Тварини, які хворіють на контагіозну ектиму овець в природних умовах:

-ВРХ

-свині

-вівці

-коні

-кози

204. Тварини, які хворіють на копитну гниль овець в природних умовах:

-ВРХ

-свині

-вівці

-коні

-кози

205. Основне місце локалізації патогенної дії збудника копитної гнилі овець:

-травний канал

-легені

-шкіра міжкопитцевої щілини і копитний ріг

-статеві органи

-суглоби кінцівок

206. Хвороби, що належать до зооантропонозів:

-сап

-мит

-ІНАН коней

-грип коней

207. У яких випадках проводять внутрішньошкірну малеїнізацію ?:

-для підтвердження позитивної реакції офтальмопроби

-у разі одержання позитивних результатів по РЗК

-під час дослідження жеребних кобил за 1-2 місяці до вижеребки

-під час дослідження табуна коней, який раніше не досліджувався малеїнізацією

-під час обстеження тварин, підозрюваних у захворюванні

208. Залежно від локалізації патологічного процесу зустрічаються форми сапу:

-легенева

-серцева

-носова

-м'язова

209. Під час виникнення захворювання носової формі сапу можуть уражатися лімфатичні вузли:

-привушні

-заглоткові

-підщелепові

-передлопаткові

210. Захворювання, необхідно диференціювати сап:

-грип коней

-мит

-ІЕМ коней

-ІНАН коней

-епізоотичний лімфангоїт коней

211. Під час диференціального діагностування ІЕМ коней необхідно виключити захворювання:

-сказ

-піроплазмоз

-ботулізм

-кормові отруєння

-лептоспіроз

-сибірку

-сап

212. Серологічна реакція, що найбільш часто використовується для діагностики ІНАН коней:

-РА

-РЗК

-РН

-РІД

-РДП

213. Збудник африканської чуми свиней належить до групи мікроорганізмів:

-вірус

-бактерія

-рикетсія

-РНК-вмістимий вірус

-мікоплазма

-хламідія

214. До збудника африканської чуми свиней сприйнятливі види тварин:

-свині

-коні

-корови

-хижі тварини із родини котячих

-вівці

215. Вік, в якому свині частіше хворіють на бешиху:

-1-2 тижні

-2-4 тижні

-1-2 місяці

-3-12 місяців

216. Характерна поза, яку для гемофільозного полісерозиту займають хворі тварини?

-поза "пінгвіна”

-поза "сидячої собаки”

-поза "лежачого коня”

217. Хвороби птахів, збудниками яких є бактерії:

-пастерельоз

-орнітоз

-аспергільоз

-хв. Марека

-хв. Ньюкасла

218. Основні шляхи передачі збудника грипу птиці:

-трансмісивний

-аліментарний

-аерогенний

-контактний

219. Види і вікові групи птахів, що сприйнятливі до збудника вірусного гепатиту:

-каченята до 30-денного віку

-дорослі гуси

дорослі качки

-курчата до 30-денного віку

220. Види птахів, які у природних умовах хворіють на інфекційний бронхіт:

-індики

-качки

-кури

-цесарки

-фазани

-гуси

221. Клінічні ознаки, що характерні для типової форми Ньюкаслської хвороби:

-кровотеча з носа

-кон'юнктивіт

-розлади травлення з виділенням рідких фекалій

-парези

-випадіння пір'я

222. Збудник кандидамікозу належить до групи мікроорганізмів:

-рикетсії

-хламідії

-мікоплазми

-бактерії

-віруси

-найпростіші

-гриби

223. Можливі шляхи передачі збудника інфекції у птахів за орнітозу:

-через корм

-повітряно-крапельним шляхом

-трансоваріально

-трансмісивно

224. Тварин, які є резервуаром збудника орнітозу в природі:

-гризуни

-корови

-собаки

-дикі птахи

-домашні птахи

225. Чи хворіють люди на орнітоз?

-ні

-так

-лише чоловіки

226. Види збудників, що викликають захворювання Скрепі:

-бактерії

-рикетсії

-хламідії

-мікоплазми

-пріони

-віруси

-гриби

227. Мед, одержаний від бджіл хворих на американський гнилець:

-утилізують

-автоклавують

-використовують без обмежень

-використовують для харчування лише після термічної обробки

-використовують лише для харчових цілей.

228. Збудник парагнильцю бджіл:

-вірус

-Bac. paraalvei

-Bac. larve

-Bac. alvei

-Streptococus apis

229. Збудник бранхіомікозу риб належить до групи мікроорганізмів:

-віруси

-гриби

-аеромонади

-псевдомонади

230. Афти – це:

-пухирці із серозним вмістом

-виразки із гнійним вмістом

-біопрепарати, для запобігання інфекційним хворобам

231. Бактеріємія – це :

-наявність бактерій у ґрунті

-наявність бактерій у крові

-наявність бактерій у кормах

232. Біологічна проба – це:

-один з методів діагностики інфекційних хвороб за допомогою зараження патологічним матеріалом піддослідних тварин та їх дослідження

-проба на наявність органічних речовин у стічних водах

-проба на наявність біологічних речовин у кормах

233. Біотермічне знезараження гною – це :

-метод знезараження гною, заснований на його розігріванні в результаті життєдіяльності термофільних мікроорганізмів

метод знезараження гною шляхом спалення

метод знезараження гною шляхом обробки біодезом

234. Біофабрика – це:

-підприємство з виробництва біологічних препаратів

-місце для проведення біопроби

-фабрика з виробництва вакцин

- фабрика із виробництва мінеральних добрив

235. Бруцеллізат – це :

-алерген, що використовується для виявлення тварин, уражених бруцельозом

-алерген, що використовується для виявлення туберкульозу

-препарат, що використовується для лікування бруцельозу

236. Вакцинація – це:

-застосування вакцин для створення активного імунітету проти інфекційних хвороб

виготовлення вакцин

-застосування вакцин для створення пасивного імунітету проти інфекційних хвороб

237. Вакцини депоновані – це :

-в місці введення такої вакцини утворюється своєрідне "депо", що подовжує імунізаційний ефект

-препарати, для виготовлення яких використовується вірус, розмножений в організмі кролів

-протипріонна вакцина

238. Вакцини живі – це:

-препарати, для виготовлення яких використовується вірус, розмножений в організмі кролів

-в місці введення такої вакцини утворюється своєрідне "депо", що подовжує імунізаційний ефект

-препарати, виготовлені із живих, ослаблених штамів мікробів

-препарати, приготовані із живих ослаблених штамів мікробів

239. Вакцини лапінізовані – це:

-препарати, приготовані із живих ослаблених штамів мікробів

-препарати, для виготовлення яких використовується вірус, розмножений в організмі кроля

-в місці введення такої вакцини утворюється своєрідне "депо", що подовжує імунізаційний ефект

240. Вакцини капрінізовані, це –

-препарати, приготовані із живих ослаблених штамів мікробів

-препарати, для виготовлення яких використовується вірус, розмножений в організмі кози

-в місці введення такої вакцини утворюється своєрідне "депо", що подовжує імунізаційний ефект

241. Випадок інфекційної хвороби – це :

-захворювання однієї тварини

-захворювання групи тварин

-оздоровлення однієї тварини

242. Віремія, вірусемія – це:

-наявність вірусів у крові

-наявність бактерій у крові

-наявність пріонів у крові

243. Вірулентність – це:

-ступінь патогенності,

-міра патогенності

-міра з визначення титру антитіл

244. Дезінфекція – це:

-комплекс заходів, спрямованих на знищення збудників інфекційних хвороб людини і тварин у навколишньому середовищі

-істотна ланка комплексу протиепізоотичних заходів

-комплекс ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на знищення другої ланки епізоотологічного ланцюга

245. Дезінфекція вимушена – це :

-дезінфекція, яка проводиться в неблагополучних господарствах з метою знищення збудника хвороби

-дезінфекція, яка проводиться в благополучних господарствах в цілях знищення збудника хвороби

-дезінфекція, що запобігає накопиченню і розповсюдженню збудників інфекційних хвороб у навколишньому середовищі тварин

246. Дезінфекція профілактична – це:

-дезінфекція, що запобігає накопиченню і розповсюдженню збудників інфекційних хвороб у навколишньому середовищі тварин

-дезінфекція, яка проводиться в неблагополучних господарствах для знищення збудника хвороби

-дезінфекція, яка проводиться в благополучних господарствах для знищення збудника хвороби

247. Дератизація – це:

-комплекс профілактичних та винищувальних заходів, спрямований на знищення мишоподібних гризунів у тваринницьких фермах та господарських приміщеннях

-винищування шкідливих комах

-винищування нешкідливих гризунів

248. Дезінсекція – це:

-винищування шкідливих гризунів

-винищування шкідливих комах

-винищування нешкідливих гризунів

249. Джерело збудника інфекції – це:

-природне середовище патогенного збудника – організм зараженої тварини або людини

-надмірне розмноження збудника інфекції в організмі

-розповсюдження патологічного процесу з первинного локального (обмеженого) вогнища по всьому організму

250. Ензоотія – це:

-епізоотологічна категорія, що вказує на розповсюдження інфекційної хвороби тварин у певній місцевості, господарстві, пункті

-вакцина, призначена для введення в організм через травний канал

-спосіб розведення тварин в умовах дрібних товарних ферм

251. Епізоотичне вогнище – це:

-місце розташування та взаємодії трьох ланок епізоотичного ланцюга

-місце проникнення збудника інфекції в організм тварини

-контрольно-пропускний пункт тварин

252. Зооантропонози – це:

-інфекційні хвороби, спільні для тварин і людини

-мікроорганізми невидимі у світловий мікроскоп

-інфекційні хвороби, загальні для тварин деяких видів

253. Епізоотичний ланцюг – це:

-ланцюгова послідовність трансмісії заразного початку від джерела збудника інфекції до сприйнятливої тварини через механізм передачі

-ланцюг карантинної зони

-мікроскопічний вигляд мікроорганізмів

254. Імунітет – це:

-стан специфічної несприйнятливості до дії патогенних мікробів

-стан специфічної сприйнятливості до дії патогенних мікробів

-стан специфічної несприйнятливості до дії патогенних токсинів

255. Імунітет вроджений – це:

-несприйнятливість до хвороб, що передається у спадок

-несприйнятливість до хвороб, що виробляється впродовж життя

-несприйнятливість до хвороб, що виробляється після вакцинації

256. Імунітет гуморальний – це:

-несприйнятливість, пов’язана з мікробоцидними властивостями крові, особливо з наявністю в ній специфічних імуноглобулінів

-несприйнятливість, пов’язана з мікробоцидними властивостями організму

-несприйнятливість до хвороб, що передається за спадковістю

257. Імунітет клітинний –це:

-несприйнятливість, пов’язана з фагоцитозом і бар’єрними функціями лімфатичних вузлів, шкіри, слизових оболонок, а також інших органів і тканин

-несприйнятливість, пов’язана з мікробоцидними властивостями крові, особливо з наявністю в ній специфічних імуноглобулінів

-несприйнятливість до хвороб, що передається у спадок

258. Імунітет набутий штучний – це:

-імунітет, що формується в результаті введення тваринам вакцин, сироваток крові перехворілих, гіперімунізованих тварин або виділених з цих сироваток глобулінів

-імунітет, який утворюється внаслідок імунологічної перебудови організму після перенесеної явної або прихованої природної інфекції

-несприйнятливість, пов’язана з фагоцитозом і бар’єрними функціями лімфатичних вузлів, шкіри, слизових оболонок

259. Імунітет нестерильний – це:

-стан несприйнятливості організму тварини до інфекції, зумовлений наявністю в ньому живого збудника і який втрачається в разі видалення останнього

-імунітет, що зберігається після звільнення організму від збудника перенесеної інфекції

-імунітет, що формується в результаті введення тваринам вакцин

260. Імунітет стерильний – це:

-несприйнятливість перехворілої тварини, що не звільнилася від мікроба-збудника

-імунітет, що зберігається після звільнення організму від збудника перенесеної інфекції

-імунітет, що формується в результаті введення тваринам вакцин

261. Інкубаційний період – це:

-час з моменту потрапляння збудника в організм до появи перших клінічних ознак хвороби

-час з моменту прояву перших клінічних ознак хвороби до видужання

-час з моменту прояву перших клінічних ознак хвороби до загибелі

262. Напруженість імунітет – це:

-ступінь специфічної стійкості перехворілих або імунізованих тварин, до дії патогенних мікробів

-ступінь специфічної нестійкості тварин, що перехворіли або імунізованих, до дії патогенних мікробів

-ступінь специфічної стійкості імунізованих тварин до дії патогенних мікробів

263. Панзоотія – це:

-вищий ступінь напруженості епізоотичного процесу, прогресуюче розповсюдження епізоотії заразної хвороби на великих територіях з охопленням країн, континентів, можливо глобальне, що супроводжується високою захворюваністю

-нижчий ступінь напруженості епізоотичного процесу

-розповсюдженість інфекції в межах одного організму

264. Пастеризація – це:

-контрольована теплова обробка продуктів до температури, яка нижче за температуру кипіння на нетривалий час, призначена для знищення бактерій та інших мікроорганізмів

-знищення мікробів за допомогою хімічних речовин

-ступінь резистентності мікроорганізму до дії фізичних, хімічних, біологічних та інших факторів

265. Персистентна інфекція – це:

-тривала інфекція без клінічного вияву, але з активним розмноженням і виділенням збудника

-розповсюдженість інфекції в межах одного організму

-перехід інфекційного захворювання з активної в приховану фазу хвороби

266. Резервуар збудника інфекції – це:

-живі організми, що забезпечують існування в природі збудника заразної хвороби як виду

-сукупність представників певних видів тварин, організм яких є природним середовищем життєдіяльності патогенного мікроорганізму

-хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище

267. Резистентність – це:

-стан, за якого умови організму тварини з якихось причин не є відповідними або не забезпечують впровадження і повноцінної життєдіяльності патогенного мікроорганізму, інфекція не може відбутися або не розвивається в повній мірі

-стан, за якого організм тварини стійкий до інфекційних хвороб

-стан, за якого організм тварини не стійкий до інфекційних хвороб

268. Ремісія – це:

-перехід інфекційного захворювання з активної в приховану фазу хвороби

-невизначено тривала інфекція без клінічного вияву, але з активним розмноженням і виділенням збудника

-невизначено тривала інфекція без клінічного вияву, але з активним розмноженням і виділенням збудника

269. Секундарна інфекція – це:

-вторинна ендогенна інфекція, яка виникає внаслідок зниження резистентності організму

-перехід інфекційного захворювання з активної в приховану фазу хвороби

-загальна інфекція організму, за якої збудник з первинного, місцевого вогнища інфекції безперервно надходить у кров

270. Септична інфекція – це:

-вторинна ендогенна інфекція, яка виникає внаслідок зниження резистентності організму

-перехід інфекційного захворювання з активної в приховану фазу хвороби

-загальна інфекція організму, за якої збудник з первинного, місцевого вогнища інфекції безперервно надходить у кров

271. Сироватки – це:

-засоби пасивної імунізації і лікування заразних хвороб

-біопрепарати

-антигени

272. Сироватки імунні діагностичні – це:

-сироватки крові тварин, імунізованих мікробними антигенами

-сироватки, які застосовуються для лікування тварин

-сироватки, які застосовують у відповідних реакціях для діагностики інфекційних хвороб

273. Сироватки імунні лікувальні – це:

- сироватки крові тварин, імунізованих мікробними антигенами

-сироватки, які застосовуються для лікування інфекційно хворих тварин

-сироватки, що містять антитіла до збудника однієї інфекції

274. Сироватки моно валентні – це :

-сироватки крові тварин, імунізованих мікробними антигенами

-сироватки, які застосовуються для лікування тварин

-сироватки, що містять антитіла до збудника однієї інфекції

275. Сироватки полівалентні – це:

-сироватки, що містять антитіла до збудників двох і більше інфекцій

-сироватки, які застосовуються для лікування тварин

-сироватки, що містять антитіла до збудника однієї інфекції

276. Сироватки реконвалесцентів – це:

-сироватки, що містять антитіла до збудників двох і більше інфекцій

-сироватки крові тварин, що перехворіли

-сироватки, що містять антитіла до збудника однієї інфекції

277. Стаціонарність – це :

-неодноразове (повторне) виникнення інфекційної хвороби в певній місцевості

-одноразове виникнення інфекційної хвороби в певній місцевості

-ступінь резистентності мікроорганізму до дії фізичних, хімічних, біологічних та інших факторів

278. Стерилізація – це:

-повне знищення мікробів за допомогою високої температури або хімічних речовин

-прогрівання матеріалу, що обеззаражується, за 65 - 98°С протягом декількох хвилин з подальшим швидким охолоджуванням до 10 - 11°С

-ступінь резистентності мікроорганізму до дії фізичних, хімічних, біологічних та інших факторів

279. Стійкість збудника інфекції – це :

-знищення мікробів за допомогою високої температури або хімічних речовин

-прогрівання матеріалу, що обеззаражується, за 65 - 98°С протягом декількох хвилин з подальшим швидким охолоджуванням до 10 - 11°С

-ступінь резистентності мікроорганізму до дії фізичних, хімічних, біологічних та інших факторів

280. Субінфекція – це:

-інфекція, що протікає без клінічних ознак

-інфекція, що протікає з клінічними ознаками

-остаточний етап одужання організму

281. Суперінфекція – це:

-інфекція, що протікає без клінічних ознак

-інфекція, що протікає з клінічними ознаками

-наслідок нового (повторного) зараження

282. Термінальний стан – це:

-кінцеві стадії життя, пограничний стан між життям і смертю

-початкова стадія захворювання

-розгорнута стадія захворювання, з проявом типових клінічних ознак

283. Туберкулінізація – це:

-дослідження тварин на туберкульоз алергічним методом

-дослідження тварин на сап алергічним методом

-дослідження тварин на бруцельоз алергічним методом

284. Малеїнізація – це:

-дослідження тварин на туберкульоз алергічним методом

-дослідження тварин на сап алергічним методом

-дослідження тварин на бруцельоз алергічним методом

285. Бруцелінізація – це:

-дослідження тварин на туберкульоз алергічним методом

-дослідження тварин на сап алергічним методом

-дослідження тварин на бруцельоз алергічним методом

286. Тропізм вірусів – це:

-здатність вірусу адсорбуватися і репродукуватися в клітинах суворо певних тканин

-здатність вірусу виходити з клітин чітко певних тканин

-здатність вірусу репродукуватися в зовнішньому середовищі

287. Фактори передачі збудника інфекції – це:

-всі елементи зовнішнього середовища

-предмети догляду

-людина

288. Перша ланка епізоотичного ланцюга – це:

-джерело збудника інфекції

-фактори передачі збудника

-сприйнятливий організм

289. Друга ланка епізоотологічного ланцюга – це:

-джерело збудника інфекції

-фактори передачі збудника

-сприйнятливий організм

290. Третя ланка епізоотологічного ланцюга – це:

-джерело збудника інфекції

-фактори передачі збудника

-сприйнятливий організм

291. МЕБ – це:

-Міжнародне Епізоотичне Бюро

-міжнародне економічне бюро

менеджмент економіки бізнесу

292. ДУК – це:

-дезінфекційна установка Комарова

-дератизаційна установка Комарова

-дезінсекційна установка Комарова

293. Детергенти – це:

-сполуки, які знижують поверхневий натяг рідини …

-нове покоління протимікробних препаратів…

-препарати противірусної терапії.

294. Основні інфекційні хвороби кролів:

-вірусна геморагічна хвороба

-сап

-міксоматоз

-європейський гнилець

-інфекційний стоматит

-нодулярний дерматит

295. Препарати для дератизації:

-крисид

-хлорамін

-натрій хлор

-фосфід цинку

-бровадазол

-натрієва сіль зоокумарину

296. Емерджентні інфекції – це :

-хвороби, що виникають раптово, несподівано, як правило невідомі

-стаціонарні хвороби

-хвороби, що не виникають у даній місцевості

297. Екзотичні хвороби – це:

-хвороби, які протягом кількох років не виникають

-стаціонарні хвороби

-інфекційні хвороби, які не зустрічаються в країні або місцевості у зв`язку з відсутністю джерел інфекції й необхідних умов поширення, але можуть виникати в результаті завезення ззовні

298. Сумнівна реакція під час проведення підшкірної малеінізації характеризується:

-температурою тіла тварини не вище 39,6^оС, а місцева реакція виражена слабо, чи температура тіла вище 40^оС, але відсутні будь-які місцеві явища

-відмічається набряк шкіри із чітко обмеженими краями, тістуватої консистенції, гарячий, болісний

-відмічається утворення набряклості 2х3,5 см і 14,5х25 см

299. Цирковірусна інфекція свиней характеризується:

-пізніми абортами, передчасними пологами, прохолостами свиноматок, -народженням мертвих, муміфікованих, нежиттєздатних поросят, загибеллю новонароджених поросят і ураженням органів дихання у поросят після відлучення

-прогресуючим виснаженням, задишкою, підвищенням температури тіла, пневмонією, збільшенням лімфатичних вузлів та блідістю

-ознаками ураження центральної нервової системи (негнійний енцефаломієліт і паралічі)

300. Сапролегніоз — захворювання риби й ікри:

-вірусної етіології

-бактеріальної етіології

-грибної етіології

-мікоплазмозної етіології

Паразитологія та інвазійні хвороби.

1. Засновником вчення про гельмінтологію є:

-К.І. Скрябін

- Є.Н. Павловський

- О.П. Маркевич

- В.Л. Якимов

2. Вкажіть гельмінта свиней, яйце якого представлене на рисунку (збільшення ок.х15, об.х20):

-Trichuris suis

-Oesophagostomum dentatum

-Ascaris suum

-Ollulanus suis

3. Хворобу коней, діагностику якої проводять, досліджуючи зскрібки перианальних складок:

-стронгілідоз

-оксіуроз

-параскароз

-парафіляріоз

4. Гельмінт, якими заражуються тварини перорально.

-аскаридат

-дирофілярії

-диктіокаули

-фасціолами

- мюлеріями

5. Засновником вчення про арахноентомологію є:

-К.І. Скрябін

-Є.Н. Павловський

-О.П. Маркевич

-В.Л. Якимов

6 Назва гельмінта, наведеного на рисунку 6

-Echinococcus granulosus

-Multiceps multiceps

-Taenia pisiformis

-Taenia hydatigena

7. Інвазійна стадія личинки збудника опісторхозу в організмі риб, це:

-адолескарій

-мірацидій

-редії

-метацеркарій

8. Захворювання, які діагностують у птиці:

-трихуроз

-аскароз

-амідостомоз

-капіляріоз

9. Хвороба, основною клінічною ознакою якої є «зачіс» хвоста:

-стронгілідоз

-оксіуроз

-параскароз

-парафіляріоз

10. Найбільш ефективний препарат у разі дипілідіозу м’ясоїдних:

-рафоксанід

-дектомакс

-дронцит

-універм

-левамізол

11. Гельмінт, яйця якого представлені на рисунку:

-Moniezia expansa

-Thysaniezia giardi

-Avitellina centripunctata

-Stilesia globipunctata

12. Вид гельмінта, яйце якого представлене на рисунку:

-Trichuris suis

-Neoascaris vitulorum

-Dicrocoelium lanceatum

-Echinococcus granulosus

13. Яйця стронгілідного типу у гельмінтів:

-трихурисів

-буностом

-унцинарій

-гемонхів

14. Проміжні хазяї телязій, це:

-мухи-жигалки

-мухи-корівниці

-мошки

-мокреці

15. Інвазійна личинка збудників фасціольозу називається:

-адолескарій

-мірацидій

-редії

-метацеркарій

16. При фасціольозу жуйних застосовують препарати:

-політрем

-мебендазол

-універм

-піперазин

17. Паразитує в органах зору тварин збудник гельмінтозу:

-Thelazia gulosa

-Trichuris vulpis

-Thysaniezia giardi

-Uncinaria stenocephala

-Dyphyllobothrium latum

18. Мігрують кровоносними судинами личинки нематод:

-неоаскарисів

-анкілостом

-телязій

-аскаридій

-токсаскарисів

19. Вкажіть хвороби-зоонози:

-дрепанідотеніоз

-телязіоз

-опісторхоз

-фасціольоз

-ехінуріоз

20. Хазяїн, в якому личинки гельмінтів не розвиваються, а лише зберігаються в інвазійній стадії:

-додатковий

-проміжний

-дефінітивний

-резервуарний

21. Вид гельмінтів, личинки яких зображених на малюнку, після дослідження крові собаки:

-дирофілярії

-унцинарії

-токсокари

-дипілідії

22. Вид гельмінтів, яйця яких представлені на рисунку (золотисто-жовті):

-Fasciola hepatica

-Liorchis scotiae

-Paramphistomum cervi

-Echinostoma revolutum

-icrocoelium lanceatum

-chinococcus granulosus

23. Відносяться до хімічної групи макроциклічних лактонів препарати:

-аверсект

-бронтел

-дектомакс

-універм

24. Вкажіть проміжних хазяїв сетарій:

-мухи-жигалки

-мухи-корівниці

-мошки

-комарі

25. Основне місце паразитування дикроцелій у овець:

-нирки

-жовчні ходи печінки

-кишечник

-легені

26. Досліджують послід птиці у разі підозри на ехіностоматидози методом:

-Фюллеборна

-послідовного промивання

-Бермана-Орлова

-Горшкова

27. У гермафродитному членику подвійний статевий апарат мають збудники цестодозів:

- аноплоцефалідозів коней

- монієзіозу жуйних

- ехінококозу м’ясоїдних

- тизанієзіозу жуйних

- дипілідіозу м’ясоїдних

28. Проміжний хазяїн фасціоли гігантської:

-малий ставковик

-живородка болотна

-болотний ставковик

-вушкоподібний ставковик

29. Регіони України, де частіше реєструють дикроцеліоз:

-райони, де багато низинних пасовищ

-північні райони

-південь, степові райони країни

-Полісся

-реєструється повсюди

30. Розміри, до яких може виростати Taenia saginata:

-до 1 метра

-до 3 метрів

-до 4 метрів

-до 10 метрів і більше

31. Захворювання, за якого проводять діагностичні дегельмінтизації, коли клінічні ознаки дають підставу його запідозрити, а лабораторні методи не підтверджують, це:

-аскароз

-фасціольоз

-опісторхоз

-монієзіоз

32. Місце паразитування в організмі тварини, личинок Strongylus vulgaris:

-артерії кореня брижі

-артерії шлунка

-артерії стінки тонкого кишечнику

-артерії нирок

33. Статевозрілі аскариди локалізуються:

-у товстому кишечнику

-у тонкому кишечнику

-у печінці

-у легенях

34. Нематода курей, яка паразитує в сліпих кишках:

-аскарис

-дрепанідотенії

-гетеракіс

-раєтинії

35. Жуйні тварини заражаються збудниками диктіокаульозу через:

-заковтування інвазійних яєць

-заковтування проміжних хазяїв

-заковтування інвазійних личинок

-перкутанно

36. Локалізуються дикроцелії в організмі жуйних тварин у:

-тонкому кишечнику

-товстому кишечнику

-шлунку

-жовчних протоках печінки

37. Найбільш ефективні за дрепанідотеніозу гусей лікарські форми з вмістом:

-гексихолу

-альбендазолу

-ніклозаміду

-празиквантелу

38. Пора року, коли виявляють клінічний прояв гіменолепідідозів у водоплавних птахів:

-весна

-літо

-осінь

-зима

39. Найбільш характерні патолого-анатомічні зміни за езофагостомозу свиней:

-гіперемія і набряк слизової оболонки товстого кишечнику

-гіперемія, крововиливи в легенях

-утворення вузликів у стінці товстого кишечнику

-білі плями на печінці

40. Заражаються стронгілідами коні:

-на пасовищі під час заковтування з травою інвазійних яєць

-внутрішньоутробно

-на пасовищі інвазійні личинки активно проникають через шкіру

-на пасовищі під час заковтування з травою інвазійних личинок

41. Антигельмінтні препарати, які можна застосовувати для лікування коней за оксіурозу:

-препарати левамізолу (бровалевамізол, левавет)

-препарати з групи бензімідазолу (альбендазол, мебендазол, фенбендазол)

- препарати із групи макроциклічних лактонів (дорамектин, івермектин,

моксидектин)

- солі піперазину (адипінат, фосфат, сульфат)

- препарати клозантелу (бронтел, роленол)

42. Препарати, які можна використовувати для дезінвазії пташників і вигулів:

-емульсія бутоксу

-розчин карболової кислоти

-емульсія неостомозану

-йодна емульсія ксилонафту

-розчин їдкого натру

43. Гельмінти, личинки яких можуть спричинити феномен „visceral larva migrans” у людей:

-Ascaris suum

-Dictyocaulus filaria

-Trichuris suis

-Ancylostoma caninum

44. Дегельмінтизацію птиці у разі ехіностоматидозів проводять:

- весною

- влітку

- восени

- взимку

45. Проводять дослідження щодо визначення ефективності препаратів у разі фасціольозу жуйних тварин:

-через 10-15 днів

-через 20-25 днів

-через 40-45 днів

-через 3 міс.

46. Після вигону на пасовища у телят проявляється гостра форма парамфістоматидозів через:

-3-4 тижні

-2-2,5 міс.

-3-3,5 міс.

- 4 міс.

47. Проводять преімагінальні дегельмінтизації ягнят у разі монієзіозу:

-Перша – через 2 тижні після вигону на пасовище,

-друга – через 3 тижні після першої обробки.

-Третя і четверта з 5-місячним інтервалом

-Перша – через 2,5-3 тижні після вигону на пасовище,

-друга – через 1 тиждень після першої обробки

-Третя і четверта з 2-тижневим інтервалом

48. Ефективний метод діагностики цистицеркозу, це:

-імунологічний

-латексаглютинації

-візуальний огляд туш

-люмінесцентний

-компресорний

49. Основні патолого-анатомічні зміни у разі параскарозу коней:

-субсерозні крововиливи – темно-червоні плями

-масові крововиливи в м’язах, легенях, підшкірній клітковині

-в печінці і легенях паразитарні вузлики з вогнищами некрозу в центрі

-в серці і легенях крапкові крововиливи, запалення

50. Дегельмінтизують приотарних собак у пасовищний період, разів:

-два

-три

-чотири

-кожного місяця

51. Заражається людина бичачим ціп’яком:

-під час заковтування яєць паразита разом із водою

-під час вживання в їжу страв із сирого м’яса (струганина), ураженого цистицерками

-під час вживання в їжу страв недостатньо термічного обробленого м’яса (шашлик,

біфштекс), ураженого цистицерками

52. Локалізація статевозрілих диктіокаул:

-у дрібних бронхах і альвеолах

-у бронхах і трахеї

-у альвеолярних ходах, найдрібніших бронхіолах легень

-у печінці

53. Локалізується збудник трихурозу у свиней:

- у бронхах

-у шлунку

- у тонкому кишечнику

-у товстому кишечнику

54. З метою лабораторної діагностики дирофіляріозу досліджують:

-фекалії

-кров

-сечу

-зскрібок шкіри

55. Вкажіть інсектициди із групи клозантелу:

-бронтел

-івомек

- універм

-фасковерм

-біпін

56. Профілактика у час стійлово-вигульного утримання тварин проводиться за гельмінтозів:

-ехінококоз

-парамфістоматидози

-диктіокаульоз

-езофагостомоз

57. Перебіг хвороби фасціольоз у великої рогатої худоби

-гостро

-хронічно

-латентно

-підгостро

58. Свині заражаються цистицерками:

-у разі заковтування яєць Taenia saginata

-у разі заковтування яєцьTaenia sоlium

-у разі поїдання гризунів

-у разі поїдання резервуарних живителів

59. Паразитують у людини личинки цестод:

-цистицерк

-ехінокок

-цистицеркоїд

-плероцеркоїд

60. Масове зараження коней стронгілятами відбувається:

-у травні, червні

-у липні

-у серпні

-у вересні

61. Характерна будова яєць параскаридів:

-незрілі, круглі, великі, темно-коричневого кольору

-сірого кольору, середніх розмірів, овальні, незрілі (всередині невелика

кількість зародкових шарів)

-середнього розміру, асиметричні, жовтого кольору, всередині майже

сформована личинка, на одному з полюсів – несправжня кришечка

62. Хвороби, спільні для тварин і людей, називаються:

-паразитоценози

-паразитози

-зоонози

63. Пора року, в якій при діагностиці фасціольозу, найбільше виявляють наявність яєць збудника.

-серпені, вересені

-січні, лютому

-квітні, травні

-протягом року

64. Локалізуються молоді парамфістоми в організмі жуйних тварин:

- рубець

-книжка

-сітка

-слизова оболонка тонких кишок

65. Найчастіше виявляють ехінококові міхурі у свиней:

-у нирках

-у селезінці

-у печінці

-у стравоході

66. Вікові групи свиней найбільш сприйнятливі до ураження аскаридами:

-поросята-відлучені (2 міс.)

-поросята 2-4 міс. віку

-процес на відгодівлі (8-10 міс.)

-свиноматки (1-2 роки)

67. Лабораторні методи зажиттєвої діагностики диктіокаульозу:

-гельмінтоларвоскопічний метод Бермана

-гельмінтоларвоскопічний метод Вайда

-комбінований метод Щербовича

-метод Фюллеборна

68. За підозри оксіурозу у коней, проводять:

-дослідження фекалій

-дослідження крові

-дослідження сироватки крові

-дослідження зскрібків

69. Паразитують кліщі родини Sarcoptidae:

-в епідермальному шарі шкіри

-під шкірою

-на шкірі

-у волосяних цибулинах

70. Ефективні методи обробки овець акарицидами у разі коростяних захворювань:

-дегельмінтизація

-купання у ваннах

-ін’єкції

-дезакаризація приміщень

71. Розташуйте правильно фази розвитку іксодових кліщів:

-яйце 1

-німфа 3

-імаго 4

-личинка 2

72. Уражаються отодектесами види тварин:

-коти, собаки

-коні

-вівці

-песці, лисиці

73. Інсектоакарициди із групи синтетичних піретроїдів, це:

-бутокс

-байтикол

-неоцидол

-неостомозан

-себацил

74. Місяці, коли слід проводити ранню хіміотерапію у разі гіподермозу великої рогатої худоби:

-вересень

-лютий

-жовтень

-листопад

75. У тварин розвивається симуліотоксикоз від укусів комах:

-комарі

-мокреці

-мошки

-оводи

76. Уражаються нотоедресами тварини:

-коти

-велика рогата худоба

-коні

-кролі

77. Найефективніший метод обробки овець акарицидами у разі коростяних захворюваннь:

-купання тварин у ваннах

-обприскування

-ін’єкції макроциклічних лактонів

-поливання в ділянці спини і попереку

78. Комаха, яка в стадії імаго не харчується, це:

-ґедзі

-мухи

-блохи

-оводи

79. Місяці, коли слід проводити пізню хіміотерапію у разі гіподермозу великої рогатої худоби:

-вересень

-серпень

-березень

-квітень

80. Інсектоакарициди із групи макроциклічних лактонів, це:

-неоцидол

-дектомакс

-бровермектин

-роленол

-баймек

81. Повторно слід обробляти тварин у разі саркоптозу через:

-1-2 дні

-7-10 днів

-2 тижні

-1 місяць

82. Строк життя вошей на тваринах, це:

-1-1,5 міс.

-2-4 міс.

-6 міс.

-1 рік

83. Основні клінічні ознаки у разі демодекозу великої рогатої худоби:

-на шкірі голови, шиї, грудей горбики округлої форми, діаметром 2-10 мм, свербіж відсутній

-на шкірі в різних ділянках тіла горбики гарячі і болючі

-на шкірі жовна великі, мають нориці, можна видавити личинку

-запалення шкіри з появою лусочок, випадіння шерсті, свербіж

84. Час паразитування личинок гастрофілюсів у коней, це:

-1 міс.

-2-4 міс.

-6-10 міс.

-1 рік

85. Виражену репелентну дію має препарат:

-дектомакс

-неоцидом

-оксамат

-бутокс

86. Збудник псороптозу овець:

-Psoroptes cuniculi

-Psoroptes ovis

-Psoroptes equi

-Psoroptes bovis

87. Спричиняють ураження вух у кролів збудники роду акариформних кліщів:

-Psoroptes

-Chorioptes

-Otodectes

-Sarcoptes

-Notoedres

88. Вид мух, личинки яких паразитують у ранах, виразках, на слизових оболонках тварин:

-вольфартова муха

-муха-корівниця

-коняча жигалка

-муха хатня

89. Застосовують інсектицидні шампуні («Больфо»), емульсію у спеціальних піпетках та нашийники тваринам:

-велика рогата худоба

-вівці

-собаки, коти

-свині

-коні

90. Морфологічна ознака, за якою відрізняються ооцисти токсоплазм від еймерій:

-колір ооцист

-розмір ооцист

-кількість спороцист в ооцисті

-будова оболонки

91. Протозооз, який є загрозою для здоров’я людини, це:

-анаплазмоз

-еймеріоз

-балантидіоз

-гістомоноз

92. Епізоотологія інвазійних хвороб вивчає:

-морфологічні ознаки збудника

-діагностику

-особливості розвитку та згасання інвазійних захворювань

-імунітет

93. Збудники бабезіозу великої рогатої худоби:

-Babesia ovis

-Babesia bovis

-Babesia motasi

-Babesia bigemina

94. Вид еймерій, що паразитує в сліпих кишках птиці:

-Еimeria acervulina

-Еimeria maxima

-Еimeria tenella

-Еimeria necatrix

95. Протозоози, які є зоонозами:

-токсоплазмоз

-гістомоноз

-еймеріоз

-ноземоз

96. Локалізуються саркоцисти в організмі проміжних хазяїв:

-м’язи

-кишечник

-кров

-очі

97. Проявляється клінічно балантидіоз у тварин:

-собака

-пацюк

-велика рогата худоба

-свиня

98. Переносять збудника анаплазмозу великої рогатої худоби в зоні Полісся кліщі родів:

-Ixodes

-Dermacentor

-Boophilus

-Hyaloma

99. Місце паразитування Еіmeria stidae в організмі кролів:

-тонкий кишечник

-товстий кишечник

-печінка

-шлунок

100. Препарати, що не перешкоджають розвитку імунітету у разі еймеріозу тварин:

-фармкокцид

-клопідол

-кокцидіовіт

-хімкокцид

-кокцидін

101. Наука, яка вивчає паразитів та хвороби, що вони спричинюють у сільськогосподарських і промислових тварин, а деякі з них і у людини:

-паразитологія

-ветеринарна паразитологія

-фітопаразитологія

-медична фітопаразитологія

102. Наука, яка вивчає паразитичних червів і захворювання, спричинювані ними:

-мікологія

-протозоологія

-гельмінтологія

-арахноентомологія

103. Наука про паразитичних кліщів і комах - екзопаразитів тварин, людини й переносників збудників інфекційних та інвазійних хвороб:

-інвазійні хвороби

-протозоологія

-гельмінтологія

-арахноентомологія

104. Хазяїн, в організмі якого паразит досягає статевозрілої стадії, розмножується і виділяє інвазійні елементи – це:

-дефінітивний

-проміжний

-резервуарний

-облігатний

105. Хазяїн, в організмі якого розвивається личинкова стадія паразита і розмножується нестатевим шляхом:

-дефінітивний

-проміжний

-резервуарний

-облігатний

106. Хазяїн, в організмі якого паразит не розвивається, а тільки нагромаджується та зберігається в інвазійній стадії:

дефінітивний

-проміжний

-резервуарний

-облігатний

107. Хазяї, які забезпечують паразитам найбільш сприятливі умови для життєдіяльності:

-дефінітивні

-проміжні

-резервуарні

-облігатні

108. Паразити, які паразитують у внутрішніх органах і тканинах хазяїна – це:

-ендопаразити

-ектопаразити

-ларвальні паразити

-імагінальні паразити

109. Паразити, які живуть на зовнішніх покривах тіла хазяїна – це:

-ендопаразити

-ектопаразити

-ларвальні паразити

-імагінальні паразити

110. Паразити, які спричинюють захворювання людини та тварин у стадії личинки – це:

-ендопаразити

-ектопаразити

-ларвальні паразити

-імагінальні паразити

111. Паразити, які спричинюють захворювання у статевозрілій стадії – це:

-ендопаразити

-ектопаразити

-ларвальні паразити

-імагінальні паразити

112. Паразити, які в циклі розвитку мають одного хазяїна:

облігатно-специфічні

неспецифічні

-моноксенні

-гетероксенні

113. Паразити, в циклі розвитку яких є два і більше хазяїв:

-облігатно-специфічні

-неспецифічні

-моноксенні

-гетероксенні

114. Сукупність особин, подібних анатомічно і фізіологічно між собою, які дають потомство і мають один генетичний фонд, яким вони обмінюються – це:

-вид

-популяція

-біоценоз

-антропозооценоз

115. Сукупність представників одного виду, які живуть на певній території – це:

-вид

-популяція

-біоценоз

-антропозооценоз

116. Препарати, що ефективні у разі фасціольозу жуйних тварин:

-рафензол

-мебендазол

-оксібендазол

-празиквантел

-комбітрем

117. Назвіть проміжних хазяїв за простогонімозу птиці:

-молюски, мурахи

-молюски, коники

-молюски, бокоплави

-молюски, бабки

118. Плоскі гельмінти червоного кольору, на передньому кінці тіла мають адоральний диск, озброєний хітиновими шипами (35-40 штук). Визначте вид:

-Paramphistomum ichikawai

-Prosthogonimus cuneatus

-Echinostoma revolutum

-Liorchis scotiae

119. Назвіть препарати ефективні за еуритремозу жуйних тварин:

-празиквантел

-норсульфазол

-бровасептол

-сульфадиметоксин

120. Дефінітивний хазяїн заражається фасціолами, заковтуючи:

-мірацидій

-адолескарій

-редії

-церкарій

121. Дефінітивний хазяїн заражається дикроцеліями, заковтуючи:

-мірацидій

-церкарій

-адолескарій

-метацеркарій

122. Із яєць трематод виходить личинка:

-мірацидій

-редії

-церкарій

-адолескарій

123. Трематоди є:

-геогельмінти

-біогельмінти

-нематоди

-цестоди

124. Місце паразитування фасціол в організмі дефінітивного хазяїна:

-підшлункова залоза

-тонкий відділ кишечнику

-фабрицієва бурса, яйцепроводи

-жовчні ходи печінки

125. Місце паразитування дикроцелій в організмі дефінітивного хазяїна:

-жовчні ходи печінки

-підшлункова залоза

-тонкий відділ кишечнику

-фабрицієва бурса, яйцепроводи

126. Місце паразитування парамфістом в організмі дефінітивного хазяїна:

-печінка

-підшлункова залоза

-тонкий відділ кишечнику, рубець

-фабрицієва бурса, яйцепроводи

127. Місце паразитування опісторхісів в організмі дефінітивного хазяїна:

-підшлункова залоза

-жовчні ходи печінки

-тонкий відділ кишечнику, рубець

-тонкий відділ кишечнику

128. Місце паразитування простогонімусів в організмі дефінитивного хазяїна:

-фабрицієва бурса

-яйцепровід

-підшлункова залоза

-тонкий відділ кишечнику

129. Місце паразитування ехіностом в організмі дефінітивного хазяїна:

-печінка

-підшлункова залоза

-тонкий відділ кишечнику

-фабрицієва бурса, яйцепровід

130. Fasciola hepatica має форму:

-листочкоподібну

-округлу

-грушоподібну

-веретеноподібну

131. Taenia pisiformis нагадує за формою:

-міхур

-стрічку

-пилку

-лист

132. Цистицеркозом целюлозним хворіють:

-велика рогата худоба

-людина

-кролі

-свині

133. Дефінітивний хазяїн за цестодозів виділяє з екскрементами в зовнішнє середовище:

-личинки

-яйця

-гермафродитні членики

-зрілі членики

134. Місце паразитування збудників теніозів у організмі людини:

-тонкий кишечник

-товстий кишечник

-шлунок

-м'язи

135. Інвазійна личинкова стадія за дипілідіозу:

-ехінокок

-цистицерк

-ценур

-цистицеркоїд

136. Збудника цистицеркозу свиней:

-Cysticercus ovis

-Cysticercus pisiformis

-Cysticercus cellulosae

-Moniezia benedeni

137. Збудник цистицеркозу у великої рогатої худоби, дефінітивним хазяїном якого є людина:

-Cysticercus ovis

-Cysticercus bovis

-Cysticercus pisiformis

-Coenurus cerebralis

138. Гермафродитний членик має подвійний набір статевих органів у збудників:

-Moniezia expansa

-Taenia multiceps

-Cysticercus ovis

Cysticercus bovis

-Moniezia benedeni

139.Назвіть збудника «Огіркового ціп’яка» :

-Echinococcus granulosus

-Dicrocoelium lanceatum

-Dipilidium caninum

-Fasciola gigantica

140. Дефінітивний хазяїн збудника цистицеркозу свиней:

-свині

-людина

-свині і людина

-орибатидні кліщі

141. У циклі розвитку Dipilidium caninum бере участь проміжний хазяїн:

-людина

-свиня

-блохи, волосоїди

-орибатидні кліщі

142. У циклі розвитку Moniezia benedeni бере участь проміжний хазяїн:

-людина

-жуйні

-блохи, волосоїди

-орибатидні кліщі

143. Дефінітивний хазяїн монієзій:

-людина

-жуйні

-блохи, волосоїди

-орибатидні кліщі

144. Дефінітивний хазяїн Echinococcus granulosus:

-собаки, вовки, лисиці

-жуйні

-коні

-кролі

145. Джерело інвазії за ценурозу овець:

-люди

-дрібна рогата худоба

-собаки

-свині

146. Місце паразитування збудника оксіурозу:

-тонкий відділ кишечнику

-товстий відділ кишечнику

-підшлункова залоза

-сліпі кішки

147. Збудник оксіурозу:

-Oxyuris equі

-Parascaris eqorum

-Strongylus eqinus

-Oesophagostomum dentatum

148. Збудник параскарозу:

-Oxyuris equі

-Parascaris eqorum

-Strongylus eqinus

-Ascaridia galli

149. Збудник пасалурозу:

-Passalurus ambiquus

-Ascaridia galli

-Parascaris eqorum

-Heteracis gallinarum

150. Збудник аскарозу свиней:

-Ascaris suum

-Ascaridia galli

-Parascaris eqorum

-Strongylus eqinus

151. Збудник аскаридозу:

-Strongylus eqinus

-Parascaris eqorum

-Ascaridia galli

-Ascaris suum

152. Збудник білуватого кольору. Ротова капсула добре розвинена, напівкулястої форми, ротовий отвір оточений численними трикутними пелюстками, це вид:

-Parascaris eqorum

-Ascaridia galli

-Chabertia ovina

-Ascaris suum

153. Стадії клінічного перебігу аскарозу:

-шкіряна

-легенева

-кишкова

-підгостра

-гостра, підгостра

154. На телязіоз хворіють переважно:

-велика рогата худоба

-коні

-кури

-свині

155. На тетрамероз хворіють:

-жуйні

-коні

-птиця

-свині

156. Збудники трихінельозу свиней:

-Trichinella pseudospiralis

-Trichuris suis

-Telasia gulosa

-Trichinella spiralis

157. Місце паразитування личинок збудника сетаріозу, це:

-тонкий відділ кишечнику

-товстий відділ кишечнику

-черевна, грудна порожнина, печінка

-кров

158. Місце паразитування личинок трихінел:

-товстий кишечник

-тонкий кишечник

-м´язи

-печінка

159. Проміжним хазяїном для збудника дирофіляріозу є:

-дощовий черв'як

-комарі

-мухи

-відсутній

160. Місце паразитування збудника телязіозу:

-тонкий відділ кишечнику

-товстий відділ кишечнику

-у м’язах

-в органах зору

161. Іксодові кліщі є переносниками збудників захворювань:

-бабезіозу великої рогатої худоби

-телязіозу

-анаплазмозу

-дипілідіозу

162. Dermanissus gallinae, це:

-кошарний кліщ

-іксодовий кліщ

-курячий кліщ

-аргасовий кліщ

163. Відрізняється німфа іксодових кліщів від імаго за будовою:

-відсутністю дихалець

-відсутністю статевого отвору

-наявністю статевого отвору

-наявністю 4-ої пари кінцівок

164. Відрізняється за будовою личинка іксодового кліща від німфи:

-кількістю кінцівок

-відсутністю дихалець

-кількістю кінцівок і відсутністю дихалець

-ротовим апаратом

165. Відрізняється за будовою самка іксодового кліща від самця:

-розміром щитка

-відсутністю статевого отвору

-будовою хоботка

-розмірами у голодному стані

166. До аргасових кліщів відноситься:

-Knemidocoptes

-Argas persicus

-Demodex bovis

-Sarcoptes

167. Місця існування персидського кліща:

-тварини

-тваринницькі приміщення, кора дерев, нори грунтів

-килими

-пташники: тріщини, щілини стін, гнізда

168. Не можна обробляти акарицидами:

-сільськогосподарських тварин

-котів

-собак

-вагітних на останньому місяці і молодняк у перші 3 місяці

169. Паразитує дерманісусний кліщ:

-на жуйних тваринах

-на кролях

-на птиці

-на собаках, котах

170. До іксодид належать кліщі родів:

-Hyalomma, Dermacentor, Haemaphysalis,

-Knemidocoptes, Demodex

-Psoroptes, Chorioptes, Otodectes

-Rhipicephalus, Boophilus

171. Збудник псороптозу кролів:

-Psoroptes bovis

-Psoroptes ovis

-Psoroptes equi

-Psoroptes cuniculi

172. Паразитує Sarcoptes equi:

-на кролях

-на конях

-на птиці

-на собаках, котах

173. Паразитує Notoedres cati:

-на вівцях

-на конях

-на птиці

-на собаках, котах

174. Основна клінічна ознака за акарозів тварин:

-відсутність апетиту

-свербіж

-зниження маси тіла

-підвищення температури

175. Живих кліщів у зскрібках шкіри тварин діагностують:

-вітальними методами

-мортальними методами

-усіма перечисленими

-серологічними реакціями

176. Назвіть місце паразитування збудника рінестрозу коней:

-шлунок

-носова та лобна порожнини

-підшкірна клітковина

-кишечник

177. Melophagus ovinus паразитує на:

-свинях

-собаках

-вівцях

-конях

178. Личинки мухи Wohlfarthia magnifica паразитують:

-у ранах

-у виразках, на слизових оболонках

-у лобних пазухах

-у шлунку

-у крові

179. Блохи є проміжними хазяями за:

-сингамозу

-дипілідіозу

-монієзіозу

-параскарозу

180. Збудником сифонаптерозу собак є:

- Ctenocephalides canis

- Ctenocephalides felis

- Pulex irritans

- Haematopinus suis

181. Збудником естрозу овець є:

-Oestrus ovis

-Hypoderma bovis

-Gastrophilus intestinalis

-Rhinoestrus purpureus

182. Локалізуються личинки великого шлункового овода:

-на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки

-у лобних пазухах

-на слизовій оболонці шлунку

-на стінці глотки

183. Локалізуються личинки овода Oestrus ovis:

-на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки

-в лобних пазухах

-на слизовій оболонці шлунку

-на стінці глотки

184. Збудниками гіподермозу великої рогатої худоби є:

-Oestrus ovis

-Hypoderma bovis

-Gastrophilus intestinalis

-Rhinoestrus purpureus

-Hypoderma lineatum

185. Основна клінічна ознака за рінестрозу:

-підвищення температури

-слизово-гнійні виділення з ніздрів

-свербіж

-коліки

186. Види тварин, що більш сприйнятливі до гіподермозу:

-дрібна рогата худоба

-коні

-свині

-велика рогата худоба

187. Основна клінічна ознака за гіподермозу:

-утворення на шкірі горбиків (жовен)

-коліки

-розлад функції травного тракту

підвищення температури тіла

188. Естрозвід диференціюють:

-гастрофільозу

-гіподерматозу

-ценурозу

-сифонаптерозу

189. Назвіть збудника, наведеного на рисунку:

-Ascaris suum

-Wohlfartia magnifica

-Oestrus ovis

-Haematopinus suis

190. Назвіть представників гнусу:

-ґедзі, комарі, мошки, москіти

-кліщі, волосоїди

-мухи, оводи

-клопи, таргани

191. Характерні "гранатові тіла" для захворювання великої рогатої худоби:

-тейлеріоз

-бабезіоз

-піроплазмоз

-анаплазмоз

192. Місце паразитування криптоспоридій в організмі телят:

- печінка

-селезінка

-кров

-кишечник

193. Кліщі родини Ixodidae переносять збудників:

-бабезій

-еймерій

-трихомонад

-балантидій

-анаплазм

194. Слід диференціювати саркоцистоз у проміжного хазяїна від:

-кокцидіозу

-трихінельозу

-трихурозу

-трипаносомозу

195. Назва збудника, наведеного на рисунку, це:

-Eimeria stidae

-Тrichomonas foetus

-Babesia suis

-Babesia bigeminum

196. Збудником бабезіозу великої рогатої худоби є:

-Тrichomonas foetus

-Babesia suis

-Тrypanosoma equiperdum

-Babesia bigeminum

197. Локалізуються еймерії в організмі овець:

-у епітеліальних клітинах слизової кишечника

-у крові

-у центральній нервовій системі

-у легенях

198. Матеріал, що використовують для лабораторної діагностики криптоспоридіозу:

-кров

-сечу

-фекалії

-виділення статевих органів

199. Механічними переносниками анаплазм є:

-кровосисні комахи

-мурашки

-рачки-бокоплави

-дафнії

200. Назвіть місце паразитування бабезій:

-кишечник

-еритроцити

-сеча

-шлунок

201. Автор вчення про девастацію:

- В.О. Догель

- О.П. Маркевич

- Є.П. Павловський

- К.І. Скрябін

202. Автор вчення про паразитоценози та асоціативні хвороби тварин:

- В.О. Догель

- О.П. Маркевич

- Є.П. Павловський

- К.І. Скрябін

203. Автор вчення про природну осередковість трансмісивних хвороб:

- В.О. Догель

- О.П. Маркевич

- Є.П. Павловський

- К.І. Скрябін

204. Форма співжиття двох різнорідних організмів, які приносять один одному користь:

- паразитизм

- мутуалізм

- коменсалізм

- індиферентне співжиття

205. Форма співжиття, коли один організм живе за рахунок іншого, не завдаючи йому шкоди:

- паразитизм

- мутуалізм

- коменсалізм

- індиферентне співжиття

206. Форма співжиття, коли організми одного виду використовують організм іншого виду як тимчасове або постійне існування та джерело живлення:

- паразитизм

- мутуалізм

- коменсалізм

- індиферентне співжиття

207. Форма співжиття, яка характеризується незалежністю живих організмів, що знаходяться по сусідству:

- паразитизм

- мутуалізм

- коменсалізм

- індиферентне співжиття

208. Характеристика тимчасових зоопаразитів:

- паразитують в організмі лише одного хазяїна

- живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку

- розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв

- розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення

- весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна

209. Характеристика постійних зоопаразитів:

- паразитують в організмі лише одного хазяїна

- живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку

- розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв

- розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення

- весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна

210. Характеристика моноксенних зоопаразитів:

- паразитують в організмі лише одного хазяїна

- живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку

- розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв

- розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення

- весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна

211. Характеристика гетероксенних зоопаразитів:

- паразитують в організмі лише одного хазяїна

- живуть в організмі хазяїна на певній стадії свого розвитку

- розвиваються в організмі двох і більше видів хазяїв

- розвиваються і розмножуються у навколишньому середовищі, а на тварин нападають лише для живлення

- весь цикл розвитку відбувається всередині або на поверхні тіла хазяїна

212. Ветеринарна гельмінтологія вивчає:

- паразитичних найпростіших

- паразитичних червів

- паразитичних комах

- паразитичних кліщів

213. Ветеринарна протозоологія вивчає:

- паразитичних найпростіших

- паразитичних червів

- паразитичних комах

- паразитичних кліщів

214. Ветеринарна акарологія вивчає:

- паразитичних найпростіших

- паразитичних червів

- паразитичних комах

- паразитичних кліщів

215. Ветеринарна ентомологія вивчає:

- паразитичних найпростіших

- паразитичних червів

- паразитичних комах

- паразитичних кліщів

216. Етап розвитку трематод ембріогонія, це:

- процес перетворення церкаріїв на інвазійну личинку (адолескарій)

- розвиток зародкової клітини до формування мірацидія

- розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна

- безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна

217. Етап розвитку трематод партеногонія, це:

- процес перетворення церкаріїв на інвазійну личинку (адолескарій)

- розвиток зародкової клітини до формування мірацидія

- розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна

-. безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна

218. Етап розвитку трематод маритогонія, це:

- процес перетворення церкаріїв на інвазійну личинку (адолескарій)

- розвиток зародкової клітини до формування мірацидія

- розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна

- безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна

219. Етап розвитку трематод цистогонія, це:

- процес перетворення церкаріїв на інвазійну личинку (адолескарій)

- розвиток зародкової клітини до формування мірацидія

- розвиток до статевозрілої стадії в організмі дефінітивного хазяїна

- безстатеве розмноження личинкових стадій у тілі проміжного хазяїна

220. Морфологічні особливості Fasciola hepatica:

- гельмінти конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм

- гельмінти ланцетоподібної форми, сірого кольору, завдовжки 5-15 мм, завширшки 1,5-2,5 мм

- гельмінти стрічкоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки до 7,5 см

- гельмінти листоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки 2-3 см, завширшки до 1 см

221. Морфологічні особливості Liorchis scotiae:

-. гельмінти конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм

- гельмінти ланцетоподібної форми, сірого кольору, завдовжки 5-15 мм, завширшки 1,5-2,5 мм

- гельмінти стрічкоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки до 7,5 см

- гельмінти листоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки 2-3 см, завширшки до 1 см

222. Морфологічні особливості Dicrocoelium lanceatum:

- гельмінти конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм

- гельмінти ланцетоподібної форми, сірого кольору, завдовжки 5-15 мм, завширшки 1,5-2,5 мм

- гельмінти стрічкоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки до 7,5 см

- гельмінти листоподібної форми, темно-сірого кольору, завдовжки 2-3 см, завширшки до 1 см

223. Локалізація молодих фасціол в організмі жуйних тварин:

- дванадцятипала кишка, сичуг

-. паренхіма печінки

-. жовчні ходи печінки

- рубець, сітка, книжка

224. Локалізація статевозрілих фасціол в організмі жуйних тварин:

- дванадцятипала кишка, сичуг

- паренхіма печінки

- жовчні ходи печінки

- рубець, сітка, книжка

225. Локалізація молодих парамфістом в організмі жуйних тварин:

- дванадцятипала кишка, сичуг

- паренхіма печінки

- жовчні ходи печінки

- рубець, сітка, книжка

226. Локалізація статевозрілих парамфістом в організмі жуйних тварин:

- дванадцятипала кишка, сичуг

- паренхіма печінки

- жовчні ходи печінки

- рубець, сітка, книжка

227. Проміжні хазяї, за участі яких проходить розвиток Fasciola hepatica:

- мурашки

- малий ставковик

- прісноводні молюски планорбіди

- вушкоподібний ставковик

228. Проміжні хазяї, за участі яких проходить розвиток Fasciola gigantica:

- мурашки

- малий ставковик

- прісноводні молюски планорбіди

- вушкоподібний ставковик

229. Проміжні хазяї, за участі яких проходить розвиток Liorchis scotiae:

- мурашки

- малий ставковик

- прісноводні молюски планорбіди

- вушкоподібний ставковик

230. Морфологічні особливості мірацидія фасціоли:

- інвазійна інцистована личинка округлої форми, в якій розрізняють присоски, кишкові трубки, знаходиться у тілі додаткового хазяїна

- інвазійна інцистована личинка округлої форми, в якій розрізняють присоски, кишкові трубки, знаходиться на водній рослинності

- личинка видовженої форми, вкрита війками, з Х-подібним світлочутливим вічком

- личинка видовженої форми, розмножується партеногенетично у тілі молюсків

- личинка веретеноподібної форми, розмножується партеногенетично у тілі молюсків

231. Характеристика інвазійної личинки Cysticercus bovis:

- міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі

- прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс

- міхур розміром з куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів

- міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром до курячого яйця і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою

232. Характеристика інвазійної личинки Cysticercus tenuicollis:

- міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі

- прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс

- міхур розміром із куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів

- міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром як куряче яйце і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою

233. Характеристика інвазійної личинки Echinococcus granulosus:

- міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню оболонку – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі

- прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс

- міхур розміром із куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів

- міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром як куряче яйце і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою

234. Характеристика інвазійної личинки Coenurus cerebralis:

- міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі

- прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс

- міхур розміром із куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів

- міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром як куряче яйце і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою

235. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia saginata:

- собака; кролі, зайці

- людина; велика рогата худоба

- людина; свині, м`ясоїдні, людина

- собака; жуйні, свині

236. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia solium:

- собака; кролі, зайці

- людина; велика рогата худоба

- людина; свині, м`ясоїдні, людина

- собака; жуйні, свині

237. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia hydatigena:

- собака; кролі, зайці

- людина; велика рогата худоба

- людина; свині, м`ясоїдні, людина

- собака; жуйні, свині

238. Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia pisiformis:

- собака; кролі, зайці

- людина; велика рогата худоба

- людина; свині, м`ясоїдні, людина

- собака; жуйні, свині

239. Морфологічна характеристика Moniezia expansa:

- завдовжки до 4 м, стробіла жовто-білого кольору, широка, тонка і напівпрозора, членики широкі, міжпроглотидні залози мають вигляд суцільної смуги, в гермафродитному членику подвійний набір статевих органів і міститься до 600 сім`яників

- завдовжки до 4 м, членики витягнуті в поперечному напрямі, статеві органи одинарні, матка розміщена у гермафродитному членику у вигляді слабохвилястої трубки, займає передню їх половину

- завдовжки до 10 м, стробіла молочно-білого кольору, членики широкі і короткі, міжпроглотидні залози кільцеподібної форми, у гермафродитному членику - подвійний набір статевих органів

- завдовжки до 3 м, за формою нагадує шнур, статеві органи розміщені з одного боку, матка у формі одинарного поперечного мішка, розпадається на капсули

240. Морфологічна характеристика Moniezia benedeni:

- завдовжки до 4 м, стробіла жовто-білого кольору, широка, тонка і напівпрозора, членики широкі, міжпроглотидні залози мають вигляд суцільної смуги, в гермафродитному членику подвійний набір статевих органів і міститься до 600 сім`яників

- завдовжки до 4 м, членики витягнуті в поперечному напрямку, статеві органи одинарні, матка розміщена у гермафродитному членику у вигляді слабохвилястої трубки, займає передню їх половину

- завдовжки до 10 м, стробіла молочно-білого кольору, членики широкі і короткі, міжпроглотидні залози кільцеподібної форми, у гермафродитному членику – подвійний набір статевих органів

- завдовжки до 3 м, за формою нагадує шнур, статеві органи розміщені з одного боку, матка у формі одинарного поперечного мішка, розпадається на капсули

241. Локалізація цестоди Anoplocephala magna в організмі коней: - шлунок

- дванадцятипала кишка

- порожня і клубова кишки

- сліпа та ободова кишки

242. Локалізація цестоди Anoplocephala perfoliata в організмі коней: - шлунок

- дванадцятипала кишка

- порожня і клубова кишки

- сліпа та ободова кишки

243. Локалізація цестоди Paranoplocephala mamillana в організмі коней:

- шлунок

- дванадцятипала кишка

- порожня і клубова кишки

- сліпа та ободова кишки

244. Личинкові стадії збудника дифілоботріозу м’ясоїдних тварин:

- корацидій, процеркоїд, плероцеркоїд

- онкосфера, цистицерк

- онкосфера, цистицеркоїд

- онкосфера, ценур

245. Личинкові стадії збудника дипілідіозу м’ясоїдних тварин:

- корацидій, процеркоїд, плероцеркоїд

- онкосфера, цистицерк

- онкосфера, цистицеркоїд

- онкосфера, ценур

246. Локалізація нематоди Neoascaris vitulorum в організмі жуйних тварин:

- кон`юнктивальний мішок, під третім повіком

- тонкий кишечник

- бронхи, трахея

- сичуг

247. Локалізація нематоди Haemonchus contortus в організмі жуйних тварин:

- кон`юнктивальний мішок, під третім повіком

- тонкий кишечник

- бронхи, трахея

-сичуг

248. Локалізація нематоди Thelazia rhodesi в організмі жуйних тварин:

- кон`юнктивальний мішок, під третім повіком

- тонкий кишечник

- бронхи, трахея

- сичуг

249. Локалізація нематоди Dictyocaulus viviparus в організмі телят:

- кон`юнктивальний мішок, під третім повіком

- тонкий кишечник

- бронхи, трахея

- сичуг

250. Овальна форма, коричневий колір, горбкувата зовнішня оболонка характерні для яєць гельмінтів:

- Ascaridia galli

- Ascaris suum

- Parascaris equorum

- Neoascaris vitullorum

251. Лабораторні методи діагностики, які застосовують за диктіокаульозу жуйних тварин:

- дослідження фекалій методом флотації за Фюлеборном

- дослідження фекалій методом седиментації

- дослідження фекалій методом Бермана

- дослідження крові, взятої з периферичних судин, методом розчавленої краплі

252. Кругла форма, коричневий колір, гладенька зовнішня оболонка характерні для яєць гельмінтів:

- Ascaridia galli

- Ascaris suum

- Parascaris equorum

- Neoascaris vitullorum

253. Лабораторні методи діагностики, які застосовують за сетаріозу жуйних тварин:

- дослідження фекалій методом флотації за Фюлеборном

- дослідження фекалій методом седиментації

- дослідження фекалій методом Бермана

- дослідження крові, взятої з периферичних судин, методом розчавленої краплі

254. Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus vulgaris:

- гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости

- гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини

- гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі

- гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин

255. Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus edentatus:

- Гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости

- Гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини

- Гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі

- Гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин

256. Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus equinus:

- Гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости

- Гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини

- Гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі

- Гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин

257. Локалізація личинок Strongylus edentatus в організмі коней:

- підшлункова залоза

- стінка товстих кишок

- брижові артерії

- очеревина

258. Локалізація личинок Strongylus vulgaris в організмі коней:

- підшлункова залоза

- стінка товстих кишок

- брижові артерії

- очеревина

259. Локалізація личинок Strongylus equinus в організмі коней:

- підшлункова залоза

- стінка товстих кишок

- брижові артерії

- очеревина

260. Локалізація статевозрілих нематод Metastrongylus elongatus в організмі свиней:

- печінка

- підшлункова залоза

- тонкий кишечник

- легені

261. Функціональне значення пальп у іксодових кліщів:

- фіксація на шкірі хазяїна

- вибір місця для розтину шкіри

- пошук хазяїна термо- та хеморецепторами

- розтин шкіри

262. Функціональне значення хеліцер у іксодових кліщів:

- фіксація на шкірі хазяїна

- вибір місця для розтину шкіри

- пошук хазяїна термо- та хеморецепторами

- розтин шкіри

263. Функціональне значення гіпостома у іксодових кліщів:

-фіксація на шкірі хазяїна

- вибір місця для розтину шкіри

- пошук хазяїна термо- та хеморецепторами

- розтин шкіри

264. Функціональне значення органу Галлера у іксодових кліщів:

- фіксація на шкірі хазяїна

- вибір місця для розтину шкіри

- пошук хазяїна термо- та хеморецепторами

- розтин шкіри

265. Дорзальний щиток у іксодових кліщів має назву:

- гіпостом

- гнатосома

- перитрема

- скутум

266. Морфологічні особливості кліщів роду Psoroptes:

- кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях

- кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях

- кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях

- кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок

267. Морфологічні особливості кліщів роду Sarcoptes:

- кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях

- кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях

- кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях

- кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок

268. Морфологічні особливості кліщів роду Chorioptes:

-кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях

- кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях

- кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях

- кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок

269. Морфологічні особливості кліщів Otodectes cynotis:

- кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях

- кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях

- кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях

- кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок

270. Морфологічні особливості кліщів Notoedres cati:

- кліщі округлої форми, розміром від 0,2 мм до 0,5 мм. Лапки короткі, товсті, конусоподібні, мають присоски на довгих суцільних стрижнях

- кліщі видовжено-овальної форми, розміром 0,3-0,5 мм. Тюльпаноподібної форми присоски розміщені на кінцівках на коротких несегментованих стрижнях

- кліщі овальної форми, розміром 0,5-0,8 мм. Присоски на кінцівках розміщені на довгих членистих стрижнях

- кліщі червоподібної форми, 0,2-0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Кінцівки без присосок

271. Первинні місця поселення кліщів роду Psoroptes:

- на шкірі кінцівок жуйних і коней

- на шкірі тулуба жуйних і коней

- на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних

- у шкірі голови м`ясоїдних

- у шкірі голови жуйних, коней і свиней

272. Первинні місця поселення кліщів роду Chorioptes:

- на шкірі кінцівок жуйних і коней

- на шкірі тулуба жуйних і коней

- на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних

- у шкірі голови м`ясоїдних

- у шкірі голови жуйних, коней і свиней

273. Первинні місця поселення кліщів роду Sarcoptes:

- на шкірі кінцівок жуйних і коней

- на шкірі тулуба жуйних і коней

- на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних

- у шкірі голови м`ясоїдних

- у шкірі голови жуйних, коней і свиней

274. Первинні місця поселення кліщів роду Otodectes:

- на шкірі кінцівок жуйних і коней

- на шкірі тулуба жуйних і коней

- на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних

- у шкірі голови м`ясоїдних

- у шкірі голови жуйних, коней і свиней

275. Первинні місця поселення кліщів роду Notoedres:

- на шкірі кінцівок жуйних і коней

- на шкірі тулуба жуйних і коней

- на шкірі внутрішньої поверхні вух м`ясоїдних

-у шкірі голови м`ясоїдних

- у шкірі голови жуйних, коней і свиней

276. Локалізація личинок першої стадії Hypoderma bovis в організмі тварин:

- шлунок, кишечник

- носова порожнина

- спинномозковий канал

- стравохід

277. Локалізація личинок першої стадії Hypoderma lineatum в організмі тварин:

- шлунок, кишечник

- носова порожнина

- спинномозковий канал

- стравохід

278. Локалізація личинок першої стадії Oestrus ovis в організмі овець:

- шлунок, кишечник

- носова порожнина

- спинномозковий канал

- стравохід

279. Морфологічна характеристика імаго комах-ектопаразитів роду Bovicola:

- Комахи 9-13 мм завдовжки, сірого кольору з трьома темними смугами на прозорій спинці. Хоботок лижучого типу. Черевце яйцеподібне. Крила широкі

- Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки, сіро-жовтого кольору. Тіло видовжено-овальне, вкрите волосками і щетинками. Голова вужча за груди. Очі відсутні. Хоботок колючо-сисного типу. Щелепи і губи злиті разом і утворюють смоктальну трубку, всередині якої знаходиться рухливе колюче жало. Груди короткі. До них приєднані три пари лапок, які закінчуються кігтиками. Черевце овальне, сегментоване. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий

- Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки. Їхнє тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, жовтого або світло-коричневого кольору. Голова ширша за груди. Хоботок гризучого типу, складається з верхньої та нижньої губ, верхніх і нижніх щелеп, краї яких мають дрібні зубчики. Очі слабко розвинені. Черевце видовжено-овальної форми, сегментоване, вкрите волосками і щетинками. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий

- Безкрила комаха жовто-бурого кольору, до 4,4 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, вкрите волосками і щетинками. Голова невелика, міцно прилягає до грудей. Фасеткові очі коричневі. Хоботок довгий, тонкий, колючо-сисного типу. До його боків прилягають нижньо-щелепові щупальця, густо вкриті волосками. Вусики короткі, двочленисті. Лапки розвинені, широко розставлені і закінчуються серпоподібними кігтиками. Черевце широке, злегка сегментоване

280. Морфологічна характеристика імаго комах-ектопаразитів Melophagus ovinus:

- Комахи 9-13 мм завдовжки, сірого кольору з трьома темними смугами на прозорій спинці. Хоботок лижучого типу. Черевце яйцеподібне. Крила широкі

- Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки, сіро-жовтого кольору. Тіло видовжено-овальне, вкрите волосками і щетинками. Голова вужча за груди. Очі відсутні. Хоботок колючо-сисного типу. Щелепи і губи злиті разом і утворюють смоктальну трубку, всередині якої знаходиться рухливе колюче жало. Груди короткі. До них приєднані три пари лапок, які закінчуються кігтиками. Черевце овальне, сегментоване. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий

- Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, жовтого або світло-коричневого кольору. Голова ширша за груди. Хоботок гризучого типу, складається з верхньої та нижньої губ, верхніх і нижніх щелеп, краї яких мають дрібні зубчики. Очі слабко розвинені. Черевце видовжено-овальної форми, сегментоване, вкрите волосками і щетинками. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий

- Безкрила комаха жовто-бурого кольору, до 4,4 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, вкрите волосками і щетинками. Голова невелика, міцно прилягає до грудей. Фасеткові очі коричневі. Хоботок довгий, тонкий, колючо-сисного типу. До його боків прилягають нижньо-щелепові щупальця, густо вкриті волосками. Вусики короткі, двочленисті. Лапки розвинені, широко розставлені і закінчуються серпоподібними кігтиками. Черевце широке, злегка сегментоване

281. Морфологічна характеристика імаго комах-ектопаразитів роду Haematopinus :

- Комахи 9-13 мм завдовжки, сірого кольору з трьома темними смугами на прозорій спинці. Хоботок лижучого типу. Черевце яйцеподібне. Крила широкі

- Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки, сіро-жовтого кольору. Тіло видовжено-овальне, вкрите волосками і щетинками. Голова вужча за груди. Очі відсутні. Хоботок колючо-сисного типу. Щелепи і губи злиті разом і утворюють смоктальну трубку, всередині якої знаходиться рухливе колюче жало. Груди короткі. До них приєднані три пари лапок, які закінчуються кігтиками. Черевце овальне, сегментоване. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий

- Дрібні безкрилі комахи 1,5-5 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, жовтого або світло-коричневого кольору. Голова ширша за груди. Хоботок гризучого типу, складається з верхньої та нижньої губ, верхніх і нижніх щелеп, краї яких мають дрібні зубчики. Очі слабко розвинені. Черевце видовжено-овальної форми, сегментоване, вкрите волосками і щетинками. Задній кінець самок має виїмку, у самців він округлий

- Безкрила комаха жовто-бурого кольору, до 4,4 мм завдовжки. Тіло сплющене в дорзо-вентральному напрямку, вкрите волосками і щетинками. Голова невелика, міцно прилягає до грудей. Фасеткові очі коричневі. Хоботок довгий, тонкий, колючо-сисного типу. До його боків прилягають нижньо-щелепові щупальця, густо вкриті волосками. Вусики короткі, двочленисті. Лапки розвинені, широко розставлені і закінчуються серпоподібними кігтиками. Черевце широке, злегка сегментоване

282. Біологічні особливості комах-ектопаразитів роду Bovicola:

- Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими

- Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні

- Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці

- У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго

283. Біологічні особливості комах-ектопаразитів роду Haematopinus:

- Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими

- Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні

- Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці

- У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго

284. Біологічні особливості комах-ектопаразитів Melophagus ovinus:

- Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими

- Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні

- Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці

- У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго

285. Біологічні особливості комах-ектопаразитів Wohlfahrtia magnifica:

- Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (всього за життя – 80-100), прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся. Із яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють, живляться кров`ю і стають статевозрілими

- Самки відкладають 20-60 яєць, прикріплюючи їх до прикореневої частини волосся матковим секретом. З яєць через 10-14 діб вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони двічі линяють і стають статевозрілими. Цикл розвитку триває 2-4 тижні

- Самка народжує 15-20 личинок і їх прикріплює до прикореневої частини волосся матковим секретом. Личинки через 4-6 год перетворюються на лялечок. Імаго з`являється через 3-4 тижні і живиться кров`ю. Живуть самки 7-8, самці – 2-4 місяці

- У самки через 10-12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 штук у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. Личинки розвиваються упродовж 3-8 діб, двічі линяють, виходять із рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечку. Стадія лялечки триває 9-24 доби, після чого вилітають імаго

286. Морфологічні особливості двокрилих комах родини Culicidae:

- Дрібні комахи 0,8-3 мм завдовжки, голова нахилена донизу. Фасеткові очі бобоподібні, великі. Хоботок колючо-сисного типу. Груди випуклі. Крила широкі, вкриті волосками, в спокої складені під черевцем. Черевце яйцеподібне, сегментоване. Лапки закінчуються парою кігтиків

- Комахи 4-11 мм завдовжки, мають тіло довгастої форми, жовтого, сірого, коричневого, чорного кольорів. Голова округла, фасеткові очі на тім`ї зближені. Антени п`ятнадцятичленисті, довгі. Хоботок колючо-сисного типу, з боків має вузькі довгі пластини та п`ятичленисті щупики. З боків грудей є по дві пари дихалець. Крила прозорі, видовжені, позаду них знаходяться дзизкальця. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків

- Дрібні комахи, 1,5-3,5 мм завдовжки. Їхнє тіло вкрите волосками жовто-коричневого кольору. Голова невелика, попереду фасеткових очей розміщені шістнадцятичленисті вусики. Хоботок колючо-сисного типу, до якого прилягають 4-5-членисті щупальця. Крила широкі, вкриті волосками, у спокої підняті під кутом 45º. Черевце видовжене, сегментоване. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків

- Дрібні комахи 2-4 мм завдовжки, чорного, сірого або темно-синього кольору. Голова сплющена спереду назад і підігнута під груди. До неї прикріплені одинадцятичленисті антени. Фасеткові очі великі, знаходяться з боків голови. У самок хоботок колючо-сисного типу, у самців лижучого. Крила прозорі, широкі, овальні. Черевце мішкоподібне, задній кінець його загострений, складається з дев`яти сегментів. Лапки товсті, міцні, закінчуються парою кігтиків

287. Морфологічні особливості двокрилих комах родини Ceratopogonidae:

- Дрібні комахи 0,8-3 мм завдовжки, голова нахилена донизу. Фасеткові очі бобоподібні, великі. Хоботок колючо-сисного типу. Груди випуклі. Крила широкі, вкриті волосками, в спокої складені під черевцем. Черевце яйцеподібне, сегментоване. Лапки закінчуються парою кігтиків

- Комахи 4-11 мм завдовжки, мають тіло довгастої форми, жовтого, сірого, коричневого, чорного кольорів. Голова округла, фасеткові очі на тім`ї зближені. Антени п`ятнадцятичленисті, довгі. Хоботок колючо-сисного типу, з боків має вузькі довгі пластини та п`ятичленисті щупики. З боків грудей є по дві пари дихалець. Крила прозорі, видовжені, позаду них знаходяться дзизкальця. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків

- Дрібні комахи, 1,5-3,5 мм завдовжки. Їхнє тіло вкрите волосками жовто-коричневого кольору. Голова невелика, попереду фасеткових очей розміщені шістнадцятичленисті вусики. Хоботок колючо-сисного типу, до якого прилягають 4-5-членисті щупальця. Крила широкі, вкриті волосками, у спокої підняті під кутом 45º. Черевце видовжене, сегментоване. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків

- Дрібні комахи 2-4 мм завдовжки, чорного, сірого або темно-синього кольору. Голова сплющена спереду назад і підігнута під груди. До неї прикріплені одинадцятичленисті антени. Фасеткові очі великі, знаходяться з боків голови.

Усамок хоботок колючо-сисного типу, у самців лижучого. Крила прозорі, широкі,

овальні. Черевце мішкоподібне, задній кінець його загострений, складається з

дев`яти сегментів. Лапки товсті, міцні, закінчуються парою кігтиків.

288. Морфологічні особливості двокрилих комах родини Simuliidae:

-Дрібні комахи 0,8-3 мм завдовжки, голова нахилена донизу. Фасеткові очі бобоподібні, великі. Хоботок колючо-сисного типу. Груди випуклі. Крила широкі, вкриті волосками, в спокої складені під черевцем. Черевце яйцеподібне, сегментоване. Лапки закінчуються парою кігтиків

- Комахи 4-11 мм завдовжки, мають тіло довгастої форми, жовтого, сірого, коричневого, чорного кольорів. Голова округла, фасеткові очі на тім`ї зближені. Антени п`ятнадцятичленисті, довгі. Хоботок колючо-сисного типу, з боків має вузькі довгі пластини та п`ятичленисті щупики. З боків грудей є по дві пари дихалець. Крила прозорі, видовжені, позаду них знаходяться дзизкальця. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків

- Дрібні комахи, 1,5-3,5 мм завдовжки. Їхнє тіло вкрите волосками жовто-коричневого кольору. Голова невелика, попереду фасеткових очей розміщені шістнадцятичленисті вусики. Хоботок колючо-сисного типу, до якого прилягають 4-5-членисті щупальця. Крила широкі, вкриті волосками, у спокої підняті під кутом 45º. Черевце видовжене, сегментоване. Лапки довгі, закінчуються парою кігтиків

- Дрібні комахи 2-4 мм завдовжки, чорного, сірого або темно-синього кольору. Голова сплющена спереду назад і підігнута під груди. До неї прикріплені одинадцятичленисті антени. Фасеткові очі великі, знаходяться з боків голови. У самок хоботок колючо-сисного типу, у самців лижучого. Крила прозорі, широкі, овальні. Черевце мішкоподібне, задній кінець його загострений, складається з дев`яти сегментів. Лапки товсті, міцні, закінчуються парою кігтиків.

289. Українська назва овода Gastrophilus intestinalis:

- травняк

- великий шлунковий овід

- малий шлунковий овід

- чорновус

- вусоклій

290. Українська назва овода Gastrophilus pecorum:

- травняк

- великий шлунковий овід

- малий шлунковий овід

- чорновус

- вусоклій

291. Спосіб зараження тварин збудниками піроплазмідозів:

- аліментарний

- аерогенний

- трансмісивний

- контактний

292. Морфологічні особливості Babesia bovis:

- Паразит порівняно великих розмірів (від 2,2 до 6 мкм). Його довжина більша за радіус еритроцита. Трапляється у вигляді кулястих, овальних, амебоподібних, грушоподібних форм, але характерною є парногрушоподібна, причому дві “груші” з`єднані вузькими кінцями під гострим кутом. У еритроцитах частіше містяться в центральній їх частині

- Паразити округлої форми, у еритроцитах формують колонії, що складаються з 2-8 особин, що розміщені переважно до периферії, іноді ближче до центра. Забарвлюються у синій колір

- Паразити середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм). В еритроцитах можуть бути різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з`єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені по периферії клітин

- Кулястої, овальної, паличко-, комоподібної форми розміром від 0,5 до 2,5 мкм. В одному еритроциті знаходиться від 1 до 7 паразитів. Цитоплазма їх забарвлюється в голубий колір, ядро – червоний

293. Морфологічні особливості Babesia bigeminum:

- Паразит порівняно великих розмірів (від 2,2 до 6 мкм). Його довжина більша за радіус еритроцита. Трапляється у вигляді кулястих, овальних, амебоподібних, грушоподібних форм, але характерною є парногрушоподібна, причому дві “груші” з`єднані вузькими кінцями під гострим кутом. У еритроцитах частіше містяться в центральній їх частині

- Паразити округлої форми, у еритроцитах формують колонії, що складаються з 2-8 особин, що розміщені переважно до периферії, іноді ближче до центра. Забарвлюються у синій колір

- Паразити середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм). В еритроцитах можуть бути різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з`єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені по периферії клітин

- Кулястої, овальної, паличко-, комоподібної форми розміром від 0,5 до 2,5 мкм. В одному еритроциті знаходиться від 1 до 7 паразитів. Цитоплазма їх забарвлюється в голубий колір, ядро – червоний

294. У циклі розвитку збудників піроплазмідозів беруть участь:

- аргасові кліщі

- іксодові кліщі

- саркоптоїдні кліщі

- гамазові кліщі

295. Видова назва найпростіших середніх розмірів (від 1,5 до 2,4 мкм), які в еритроцитах можуть мати різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з`єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені на периферії клітин:

- Babesia bovis

- Babesia motasi

- Babesia caballi

- Babesia equi

296. Збудником бабезіозу коней є вид:

- Theileria annulata

- Babesia bigeminum

- Theileria mutans

- Babesia caballi

297. Особливості біології збудників еймеріозів:

- мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, спорогонія – у зовнішньому середовищі

- гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних

- гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику собачих та котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних та свиней

- мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику жуйних, свиней, кролів, курей, спорогонія – у зовнішньому середовищі

298. Особливості біології збудників саркоцистозів:

- мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, спорогонія – у зовнішньому середовищі

- гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних тварин

- гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику собачих та котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних та свиней

- мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику жуйних, свиней, кролів, курей, спорогонія – у зовнішньому середовищі

299. Особливості біології збудника токсоплазмозу:

- мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, спорогонія – у зовнішньому середовищі

- гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику котячих, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних

- гаметогонія і спорогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику собачих, котячих та людей, мерогонія – в ендотеліальних клітинах кровоносних судин жуйних та свиней

- мерогонія і гаметогонія – в епітеліальних клітинах кишечнику жуйних, свиней, кролів, курей, спорогонія – у зовнішньому середовищі

300. Характеристика найпростіших типу Sarcomastigophora:

- дуже дрібні внутрішньоклітинні паразити. Характерною їх морфологічною особливістю є наявність полярної нитки, згорнутої всередині спори і здатної до викидання

- найпростіші, тіло яких вкрите війками, за допомогою яких вони рухаються і захоплюють їжу

- одноклітинні, що мають джгутики

- характерною особливістю є наявність на передньому кінці тіла на певних стадіях розвитку специфічних органел: полярного кільця, роптрій, мікронем і коноїда

290