2_Monografy ТЗН

320

Значну ефективність при цьому давало виконання різноманітних вправ, творчих завдань, тренінгів, складання психомалюнку.

З метою формування професійної комунікативної компетенції майбутнього вчителя-словесника на заняттях із психологопедагогічних та історико-літературознавчих курсів аналізувалися твори української художньої літератури як засоби вияву різнобарвної палітри стилів педагогічного спілкування, їх функцій, бар'єрів з метою характеристики типових помилок у спілкуванні вчителя з учнями. Представлені фрагменти із творів української художньої літератури ХІХ –ХХ століть давали можливість стати умовними учасниками подій, поміркувати над психологією спілкування між учителем і учнями, обґрунтувати власні підходи до ситуацій, прочитати тексти творів повністю.

Наприклад, демократичний стиль педагогічного спілкування вчителя з оповідання Б.Грінченка ―Украла‖, його спокійний, врівноважений тон розмови зі школярами допомагав ефективніше сприйняти поняття чесності, гідності, позитивно вирішити складну ситуацію з дівчинкою Олександрою.

―Учитель сказав:

-Ось що, дівчатка й хлопці. Ви он уже налагодилися вигнати Олександру зі школи, ще не знаєте до пуття діла. А може, воно й не так було. Треба послухати перше, що Олександра скаже…

-Олександро, не думай що ми всі хочемо нападати на тебе. Нам треба тільки знати правду. Запевни, то ти свій хліб їла, бо я ніколи не повірю, що ти можеш украсти‖.

Опрацьовуючи текст, звертали увагу на дії вчителя, з′ясовували, щоб кожний вчинив у такій ситуації?

Аналіз занять, інтерв΄ювань, які стосувалися характеристики моделі образу сучасного педагога, сприяли розвиткові потребовомотиваційного, пізнавального компонентів готовності майбутніх учителів-україністів до педагогічної діяльності, формуванню в них таких якостей особистості, як гуманізм, доброзичливість, порядність, спостережливість, емпатійність, оптимізм, чуйність, терплячість, активність, відкритість, поступливість, далекоглядність, винахідливість, креативність, творчість, комунікабельність, поступливість, емоційність, вимогливість, цілеспрямованість, чесність, працьовитість, дисциплінованість, рішучість, суворість, висока моральність. Саме такий рейтинг вимог до образу вчителя визначили студенти філологічного факультету.

Для формування особистості майбутнього вчителя-словесника важливі т.зв. діалоги педагогічних культури слов'янських народів.

321

Відомий філософ В.О.Кудін підкреслює: "...в же в ХХ сторіччі люди почали усвідомлювати свою цілісність, взаємозалежність, розуміти своє буття як єдине ціле у спільному планетарному домі. Ось чому подолати сьогоднішні біди та помилки, відкрити нову сторінку справжньої людської історії можна тільки на шляху творення та єднання народів Планети" [207, с.7]. Студіювання майбутніми вчителями української словесності творів видатних педагогів минулого і сучасності допоможе визначити коло педагогічного читання, сформувати власні погляди і переконання стосовно освіти і виховання учнівської молоді ХХІ століття.

Досвід проведення занять зі студентами вказував на нагальну потребу уведення відповідної інформації і текстів творів, роздумів Януса Корчака, видатного педагога-психолога не лише у психологопедагогічну підготовку, а й у мовно-літературні курси. Це сприяло втіленню професійної орієнтованості дисциплін на фах словесника

[359].

Опитування, проведені під час занять курсу "Вступ до спеціальності" виявило, що лише 8% респондентів дізнались про польського письменника у шкільні роки, і лише 12% - читали окремі повісті за власним уподобанням. Тому майбутні вчителі як шанувальники і дослідники рідного слова, майбутні вихователі і батьки знайомилися з виданими різними мовами світу повістями Януша Корчака ―Коли я знову стану маленьким‖, ―Слава‖, ―Банкрутство малого Джека‖, ―Кайтусь-чарівник‖,‖Літо в селі‖, "Щоденником", педагогічними трактатами й педагогічнопубліцистичними нарисами ―Як любити дітей‖, ―Право дитини на пошану‖, фейлетонами.

Формування у студентів емоційно-оцінного ставлення та інтересу до літературних творів Януша Корчака, стійкої усвідомленої потреби в опануванні ними, переконаності в їх духовно-моральній значущості, прагнення передати набуті знання майбутнім вихованцям здійснювалося також і в курсі сучасної української мови. Наприклад, аналіз семантичного спектру лексеми ―дитина‖ за темою "Лексика з погляду її походження і вживання" на практичних заняттях доповнювався мовними міркуваннями Корчака про слово "немовля". У книзі "Як любити дітей" письменник пише: "Замість нав΄язаного нам неологізму "грудничок"(грудна дитина) я

римляни - infans. Якщо ж польська мова потребує нового слова, то навіщо було перекладати бридке німецьке Saugling? НЕМОЖНА некритично користуватись словником старих і маловживаних слів".

Провівши пошукову роботу, студенти дізнаються, що Януш Корчак у своїх працях рідко використовує слово ―діти‖, частіше на сторінках творів зустрічається слово ―дитина‖ – саме таким чином педагог намагався підкреслити необхідність індивідуального виховання, індивідуального підходу до дитини.

Доцільним виявився філологічний аналіз тексту творів Корчака. Студенти міркували над логікою викладу, плавністю, глибокодумністю кожного слова, речення, абзацу, наприклад, у повісті "Коли я знову буду маленьким": "Будь самим собою, шукай свій шлях"; "Пізнай себе перш, ніж захочеш пізнати дітей" або "Я прокинувся сумний. Коли тобі сумно, це не так уже й погано. Сум – таке м΄яке, приємне почуття. В голову приходять різні добрі думки. І всіх стає жалко..".

Мовно-стилістичний аналіз твору допомагав з΄ясувати суть Корчаківського експерименту з двома казковими світами, де людина завдяки казковим обставинам отримує шанс самостійно обирати собі вік, його бажання через пізнання і самопізнання наблизити два вікові світи один до одного. "Я хотів стати дитиною, а зараз думаю про те, що робитиму, коли виросту. Либонь, і дітям, і дорослим не так уже й добре. Ті мають власні турботи і печалі, і ті – теж...".

Студентам пропонувалося спробувати себе в ролі перекладача творів Януша Корчака. (До речі, саме з польськими текстами знайомився вчитель української мови Павлиської середньої школи В.Сухомлинський). Для виконання пошукової роботи – порівняння текстів - подавався переклад книги Корчака "Як любити дітей" (―Jak kochac dziecko‖), виконані К.Е.Сєнкевич, а також Є. Зеніною та Е.Тареєвою (польський варіант речення: "...mocno i stanowczo przedzierać się ono będzie, nie dbając o twój ból" у російському перекладі К.Е.Сєнкевич: "...мощно и решительно он станет пробиваться, не считаясь с твоей болью"; а в Є.Зеніної і Е.Тареєвої - "... он будет пробираться вперед, с силой и отвагой, не заботясь о том, что больно тебе"). Висловлювалися різні припущення щодо міжмовної омонімії близькоспоріднених мов, що ставали темами подальших наукових розробок, курсових робіт.

323

Виконання міжмовних характеристик спонукало студентівфілологів як культуромовних особистостей частіше звертатись до словників, розвивало дослідницькі вміння, формувало толерантне ставлення до культур, мов інших народів.

Уведені до програми дитячої зарубіжної літератури твори Корчака розглядалися через призму образу дитинства. На заняттяхдиспутах, літературних вітальнях, літературно-психологічних семінарах здійснювалося порівняняння запропонованих ним образів з образом дитини в літературі різних країн світу: майбутні вчителівихователі міркували над образом маленького принца А.СентЕкзюпері, котрий втілює найвищу моральну мудрість світу, зберігаючи дитячу наївність, дискутував над образом дитини, яка мусить залишити поетичний світ власного дитинства (А.Мілн "Вінні-Пух...") або приреченою на довічне перебування у своєму дитинстві (Дж.Барі "Пітер Пен"), мав добрі спроби подивитися на світ очима дитини.

Практично-діяльнісний компонент готовності, тобто вміння і навички аналізувати твір, проводити дослідження хронотопу твору, розробляти і реалізовувати технологію навчально-виховного процесу в загальноосвітньому закладі здійснювалося на матеріалі повістей польського письменника. Завдання виконувалося за казковими повістями "Король Мацюсь Перший", "Мацюсь на безлюдному острові". Майбутній учитель-філолог знаходив у цих творах змалювання і самого "Будинку сиріт", де важливі дитячі справи вирішуються за Кодексом товариського суду, і показ напівпровінційного побуту, авторитарний характер школи, відлуння суспільних і політичних подій Польщі у 20-х роках ХХ століття.

подальшій навчально-пізнавальній діяльності, педагогічній практиці. Твори Корчака вводять читача у науку світу дитячої психології, пропагують багатий досвід лікаря, педагога, людини великої культури, делікатності і такту. Таким чином, здійснювалася спроба впровадження відповідного матеріалу до тем, присвячених розгляду криз у психічному розвитку дитини, егоцентризму дитячого мислення, емоційної сфери дитини, спілкуванню як обміну

324

інформацією, психологічній сутності виховання, що читаються в курсах загальної, вікової, соціальної, педагогічної психології.

Польський педагог у своїх публікаціях, виступах на радіо неодноразово висловлював переконання в тому, що якщо дитинство "розуміти і правильно ним керувати, воно може бути справжньою підготовкою для майбутнього", і підкреслював необхідність різностороннього вивчення дитини. Науково-толерантно він закликає дорослих уважно і чуйно ставитися до переживань, потреб, турбот маленької людини. Студентам пропоновувалося підтвердити реальними фактами, спостереженнями позицію вченого, що дитина у сфері почуттів справді перевершує дорослу людину, а у сфері інтелекту не поступається їй, "просто їй не вистачає досвіду".

Поступово, аналізуючи різні життєві ситуації, переглядаючи відеозаписи уроків і виховних заходів з української мови і літератури на заняттях з методик мови чи літератури, майбутні педагоги-словесники приходили до висновку, що саме в незнанні, відчуженості від внутрішнього світу дитини лежить корінь багатьох помилок у виховній роботі.

Перевірка ефективності, доцільності пропонованих форм і методів здійснювалася на основі оцінки усних відповідей студентів, тестів, контрольних, творчих робіт, виконання ними навчально- і науково-дослідницьких завдань, виховних заходів, проведених під час педагогічних практик. Використовувалися методи педагогічного спостереження, здійснювалися діагностичні "зрізи".

Цілеспрямоване використання літературної і педагогічної спадщини Януша Корчака у мовознавчій, літературознавчій, психолого-педагогічній підготовці сприяло формуванню поваги майбутньої професійної діяльності, зростанню інтересу до культури народів інших країн, бажанню опанувати слов΄янські мови, вивчити польську зокрема, зацікавленістю психологією дитини. 63 відсотки студентів після знайомства з творами Януша Корчака відзначали у себе зміни у ставленні до своїх рідних, навколишнього світу. Для майбутніх учителів української мови і літератури стали характерними соціально-оцінні судження про роль історикопедагогічних досліджень, наявність широкого спектру вмінь розробляти технологію подання відповідного матеріалу на уроках і виховних заходах у загальноосвітньому закладі. Вивчення філології, психології і педагогіки засобами творів Корчака сприяло

325

пробудження у студентів потреби до постійної самоосвіти, саморозвитку, самовдосконалення.

Експериментальна перевірка ефективності запропонованої науково-дослідної діяльності

Студентська науково-дослідна робота розглядалася нами як окрема система, спрямована на озброєння студентів методологією наукової роботи, збагачення дослідницького досвіду, стимулювання розвитку самостійності, творчого потенціалу, інтелектуальних здібностей, особистісного і професійного самовизначення.

Виконання науково-навчальної роботи у процесі навчальних дисциплін відбувалося при оптимальному співвідношенні репродуктивних, проблемних, творчих завдань, індивідуальних і колективних форм організації процесу навчання, максимальному насиченні занять ситуаціями спільної творчої діяльності. Практикувалися захист рефератів, пошукової роботи, уведення елементів наукового пошуку у філологічні та загальноосвітні дисципліни, наукові дискусії, ділові ігри, творчі звіти. Дослідницька робота в позанавчальний час спрямовувалася на роботу гуртків, проблемних груп. Якісною виявилася діяльність наукових лабораторій: залучення студентів до проведення наукової роботи серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів, у т.ч. нового типу, підготовку студентських публікацій у фахових виданнях. Це дозволяло об'єднати розробку фундаментальних і прикладних наукових досліджень, значною мірою сприяло вирішенню проблеми вдосконалення фахової підготовки майбутніх учителів української мови і літератури.

Серед кращих робіт лабораторії в секції історико-,

фольклорно-етнографічних досліджень – учнівські дослідження

"Весільний обряд Глухівщини" (О.Лошкарьова), "Історикокультурна характеристика лексеми "мама" (Н.Кострова), дипломні дослідження "Ремесла та промисли Глухівщини в історикофольклористичній спадщині‖ (Н.Кабанова), "Поховальні звичаї Глухівщини" (Т.Клейменова), які були відзначені у Всеукраїнських наукових конкурсах учнівських і студентських робіт, у секції лінгвокультурознавчих, лінгвокраєзнавчих досліджень - дипломні і магістерські роботи ―Лінгвістичне краєзнавство як засіб виховання національно-мовної особистості учнівської молоді‖ (Н.Медвідь),

326

"Формування культурознавої компетенції майбутніх учителівсловесників (на матеріалі народознавчих дисциплін)" (М.Марисик), "Назви спорідненості і родинних зв'язків" (Т.Сагайдак), у секції соціолінгвістичних досліджень - курсові, дипломні і магістерські роботи "Лексика рекламних оголошень (на матеріалі газет Сумщини)" (Н.Геращенко), "Формування мовної особистості студента в умовах білінгвізму (на матеріалі Глухівського ДПУ)" (Н.Ткач), у літературно-краєзнавчій секції – дипломні роботи "Народнопісенна основа творчості О.Довженка" (О.Козлова), "Літературне краєзнавство Кролевеччини у навчально-виховному процесі загальноосвітнього закладу" (І.Титаренко), "Культурознавчий аспект у викладанні української літератури в гімназії" (Ю.Гаврильченко) та ін. Кожне з названих вище досліджень представляє ґрунтовний аналіз традиційної культури жителів відповідного регіону (майже всі роботи підсилені відеозаписами), експериментальну спробу впровадження цього матеріалу у шкільній і студентській аудиторії, є своєрідним методичним порадником для вчителів української мови і літератури щодо формування національної свідомості молодих громадян і патріотів України.

Наприклад, тема ―Лінгвістичне краєзнавство як засіб виховання національно-мовної особистості учнівської молоді‖, яку студентка Н.Медвідь виконувала впродовж п'яти років, передбачала довготривалий збір і аналіз лінгвокраєзнавчого простору регіональної топонімії Глухівщини, студіювання педагогічного досвіду виховання національно-мовної особистості засобами лінгвокраєзнавства, впровадження системи методичної роботи з лінгвокраєзнавства у старших класах НВО№1-колегіуму та НВК№2- ліцею м. Глухова Сумської області. Роботу студентки вдало доповнили створені нею самостійно словники ойконімів, топонімічних асоціацій Глухівщини, легенди та перекази Глухівщини, анкетування, тести, творчі роботи учнів, конспекти і відеозаписи уроків та позакласних заходів, побудованих на лінгвокраєзнавчому матеріалі. Апробація матеріалів дослідження була здійснена на чотирьох міжнародних і всеукраїнських студентських конференціях.

Майбутні вчителі набули відповідних професійних умінь і навичок, удосконалювали аналітичне мислення, начилися чітко, логічно формулювати висловлювання; вміли вести наукові пошуки в

327

галузі мово-, літературознавчих, методичних, психологопедагогічних дисциплін.

Експериментальна перевірка ефективності удосконалених практик

Досвід показав: виконання завдань педагогічної практики на випускних курсах у тісному взаємозв'язку з метою попередніх практик сприяє вдосконаленню лінгвістичної, мовної, лінгвокультурознавчої, комунікативної, літературознавчої, психологічної, педагогічної, методичної, дослідницької компетенцій, опануванню нових освітніх технологій, вивченню педагогічного досвіду, набуттю навичок науково-педагогічного дослідження, формуванню цілеспрямованості, організаторських здібностей, витримки, такту, вмінь будувати взаємовідносини з дітьми та батьками, глибокому осмисленню вікових та індивідуальнопсихологічних особливостей школярів сучасного загальноосвітнього закладу.

Реалізація окремих положень дослідно-експериментальної роботи, спрямованої на скоординованість функцій практик відбувалася під час кожної з них. Зокрема підготовка фольклорної та літературно-краєзнавчої практики студентів І курсу відбувалася не лише у процесі викладання відповідних курсів, але й частково при читанні розділу курсу педагогіки "Вступ до спеціальності", психології, виразного читання, а також під час виконання ними обов'язків помічника вчителя на пасивній педагогічній практиці у загальноосвітніх закладах м.Глухова. Наші вихованці проводили первинні опитування школярів на знання фольклору та літератури рідного краю, з'ясовували, як проводиться краєзнавча робота в колективі, і на який регіональний навчально-методичний комплект такого типу очікують педагоги. Допомагали також учителям підготувати наочність і фольклорно-краєзнавчий дидактичний матеріал для уроку чи виховного заходу, працювали в електронному архіві науково-дослідної лабораторії "Формування національномовної особистості майбутнього вчителя української мови і літератури". За аудіо-, відеозаписами попередніх експедицій складали психологічний портрет різних прошарків сільського населення, визначали власну схильність до вивчення автентичного матеріалу. Постійно накопичувана інформація щодо потреб сучасної

328

школи, інтересів студентів спонукала до вдосконалення цілей фольклорної практики.

Матеріали діалектологічних експедицій: соціолекти, діалекти, етноніми, ойконіми тощо - стали основою для проведення студентами-практикантами лінгвокраєзнавчої роботи в загальноосвітніх закладах. Здійснення діяльності спрямовували на ознайомлення сучасного школяра з історією, предметом і завданням діалектології, розгляд співвідношення літературної мови і діалектів, з'ясування проблемного питання: як ставитися до говірки і людей, котрі нею володіють.

Скорегувати власну дослідницьку діяльність під час педагогічної практики допомагав спецкурс "Практика в системі професійної підготовки вчителя-словесника", що пропонувався студентам, котрі готувалися до першої педагогічної практики на місці вчителя. Матеріали цього спецкурсу проходили експериментальну перевірку на філологічних факультетах університетів, на курсах підвищення кваліфікації вчителів у Сумському інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів.

У процесі вивчення спецкурсу теоретичний матеріал обов‘язково ілюструвався прикладами із педагогічної практики. На семінарах використовувалися активні методи навчання: дискусії, відеофрагменти педагогічних ситуацій, уроків та їх аналіз, творчі завдання та ін.

З урахуванням особливостей проведених навчально-наукових практик студентам пропонувалося проаналізувати фрагмент уроку з регіональним фольклорним, лінгвогеографічним, етнографічним, літературно-краєзнавчим компонентом, запропонувати власний варіант його організації;

-підготувати:

-види домашніх завдань з регіональним компонентом для уроків різних видів (традиційного, комбінованого, проблемного, інтегрованого, уроку-лекції);

-систему вправ на основі залучення матеріалів навчальних експедицій студентів;

-завдання на основі залучення матеріалів навчальних експедицій студентів для роботи з обдарованими учнями, наочний посібник на основі залучення матеріалів навчальних експедицій;

-навчальні тексти різної складності на основі залучення матеріалів навчальних експедицій;

329

-скласти варіанти тестів на основі залучення матеріалів навчальних експедицій;

-розробити:

-фрагмент уроку проблемного характеру з регіональним компонентом на основі залучення технічних засобів навчання;

-урок з використанням фольклорно-етнографічного інсценування;

-урок-екскурсію у фольклорний, лінгвогеографічний, етнографічний, літературно-краєзнавчий музей (на вибір);

-позакласний захід на основі залучення матеріалів навчальних експедицій студентів.

Результатом проведеної роботи є сформована у більшості наших вихованців потреба вивчати, пізнавати культуру рідного краю, якісно зросли спостережливість, самоконтроль; 42 відсотки студентів взяли участь у написанні курсових, дипломних, магістерських робіт методичного характеру з використанням краєзнавчих матеріалів, 51 відсоток практикантів проводили уроки і позакласні заходи на регіональному матеріалі.

Ефективність інтегрованих спецкурсів

Система різнопланових форм контролю навчальних досягнень спецкурсу "Етнолінгводидактична культура вчителя-словесника" (контрольні запитання, творчі, пошукові завдання, що стосувалися опрацювання художніх текстів, довідникових матеріалів, аудіо-, відеозаписів фольклорної та етнографічної практик тощо), спрямовувалася на розвиток інтегрального мислення і забезпечувала формування етнолінгвокультурознавчої компетенції майбутнього вчителя-словесника.

З-поміж дидактичних засобів спецкурсу "Професійна компетенція вчителя української мови і літератури" було виокремлено такі: постійне залучення студентів до самостійної пошукової, індивідуальної, групової і колективної пізнавальної діяльності, включення до навчального процесу проблемних ситуацій, використання самостійних робіт творчого характеру, інтерактивні та кооперативні форми роботи. На практичних заняттях використовувалися: рольові і ділові ігри, розв‘язання педагогічних завдань, психолого-педагогічні тренінги, відеоспостереження.