2_Monografy ТЗН

240

певної сфери діяльності, сприяти формуванню здатності студентів накопичувати особистий соціальний досвід, уміння оцінювати явища і події навколишньої дійсності. Розгляд підручника як змодельованої визначеної педагогічної системи дає можливість ученим проаналізувати його інформаційну, керівну, стимулюючу, координуючу, раціоналізуючу, виховну, контролюючу функції [див. 34, с.14-15; 464].

Поняття "посібник" тлумачиться в довідниках як книжка або наочне приладдя, карта, порадник, довідник, який використовується у процесі навчання, довідкове видання з певної галузі знання. Його функція– доповнити або, при потребі, частково замінити підручник. Характерні риси – наукова строгість і обґрунтованість думок, чітка визначеність, об'єктивність, достовірність фактичного матеріалу, методично зумовлена логічна послідовність. Цілісну внутрішню структуру посібника складають основний і допоміжний тексти та позатекстові компоненти. Основний текст містить характеристику ключових понять курсу, допоміжний - тексти, що поглиблюють основні положення, опис вправ, завдань тощо.

Підручники, навчальні посібники для вищої школи повинні забезпечувати на високому науковому й методологічному рівні розкриття питань програми навчальної дисципліни з урахуванням останніх досягнень науки, техніки, технології, умови для самостійної творчої роботи студентів, сприяти розвитку мотивації навчання, формуванню творчих навичок. Важливими ознаками є врахування неперервності підготовки, наступності знань, отриманих при вивченні попередніх дисциплін, тісні внутрішньодисциплінарні та міждисциплінарні зв'язки, завдання, виконання яких пропонує використання технічних засобів навчання.

Структуру цих книг складають підсистеми: передмова, основна частина, висновки. Передмова – це вступний нарис, у якому характеризується призначення цього видання, місце пропонованого курсу в освітній програмі й серед інших навчальних дисциплін, відповідність вимогам Державних стандартів, чинної або авторської навчальної програми, розкриваються особливості побудови і змісту видання, відмінність від інших. Основна частина – це методично оброблений і систематизований автором навчальний матеріал. У висновках подається узагальнення навчального матеріалу, пропозиції щодо подальшого застосування набутих знань.

241

Згідно нормативних документів [258, с.51] обсяг навчального видання рекомендується визначати за такою формулою:

Vп (н.п.) = К п (н.п.) 0,14 (Т а +Т с.р.с.)

Vп (н.п.) – обсяг підручника (навчального посібника), авторських аркушів;

К п (н.п.) – коефіцієнт виду видання. Для підручника Кп =1, а для навчального посібника 0,3 <К н.п. <1. Величина К н.п. визначається тією часткою навчальної програми, яку замінює або доповнює навчальний посібник..0,14 (авт. арк. /год.) – коефіцієнт, що враховує продуктивність засвоєння 1 авт. арк. навчальної інформації студентом за одну годину самостійної роботи з літературою. Т а – це кількість годин у навчальному плані, відведених на дисципліну для аудиторних занять; Т с.р.с. - кількість годин у навчальному плані, відведених на самостійну роботу студентів.

А.Тетерева і Л.Пазіна [430] запропонували наступну схему розробки основного тексту навчальної книги: визначення характеру й обсягу знань, які повинен засвоїти студент при вивченні всього курсу, теми, кожного питання теми; вияв (за навчальним планом, програмами, навчальними книгами) обсягу знань, отриманих студентами з попередніх дисциплін; логічна й дидактична послідовність передачі навчальної інформації; структурування програмового матеріалу на відповідні параграфи; структурне і змістове наповнення параграфів (тексти, ілюстрації, таблиці тощо); моделювання пізнавальної діяльності студентів при вивченні параграфу; проектування способів здійснення зворотнього зв'язку.

Обсяг навчальної літератури дослідниці пропонують вираховувати за такою формулою: V = n × 0,7 × 0,25 (д.а.), де n – кількість лекційних годин, передбачених навчальним планом на вивчення дисципліни; 0,7 – співвідношення між часом на позааудиторну самостійну роботу студента з цього курсу і кількістю годин, передбачених на цю навчальну дисципліну; 0,25 – обсяг тексту підручника у друкованих аркушах, які студент може прочитати й засвоїти за одну годину .Розробляючи навчальні видання для студентів [361; 364; 367; 385], ми користувалися вище названими показниками.

Останнім часом освітній простір заполонили терміносполуки "новий підручник", "підручник нового покоління", "підручник для ХХІ століття". Семантика назв засвідчує перехід від класичної моделі навчання з акцентом лише на викладанні на інноваційну

242

освітню парадигму, головні позиції якої займає тріада "студент - підручник – викладач", а пріоритет надається самостійній пізнавальній діяльності. Першочергове місце в підручниках нового покоління займають наука (знання), технологія, соціально-культурні цінності. Навчальний матеріал структурується таким чином, щоб сформувати в читача власне бачення проблеми, розвинути ті чи інші прийоми, методи і способи використання знань.

Кінець ХХ – початок ХХІ століття позначені тенденціями створення посібників, побудованих з урахуванням модульного принципу, проблемного підходу, діалогового режиму спілкування. Такі книги передбачають на початку кожного розділу оголошення навчальної мети, всередині основного тексту - питання для самоперевірки прочитаного, в кінці розділу – завдання чи резюме. Переважаючі різновиди сучасних підручників – конвекційні, проблемні, комбіновані, варіативні, авторські, альтернативні. Конвекційні (або систематичні) навчальні підручники відповідають усталеним традиціям класичної педагогіки і відзначаються енциклопедичністю та монографічністю. Проблемні - ґрунтуються на теорії проблемного навчання; комбіновані (універсальні) містять елементи різних видів; у варіативних наявна інваріантна (забезпечує студентів необхідними знаннями незалежно від їх спеціалізації) і варіантна (відповідає індивідуальним програмам професійного й особистісного розвитку фахівців) частини. Авторські й альтернативні книги написані за власною навчальною програмою.

При підготовці навчально-методичного забезпечення для освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр" – "спеціаліст" – "магістр" необхідно враховувати умови безперервної освіти, розвиток інтелектуальних здібностей, формування продуктивного мислення; наступність, узгодженість компонентів освітнього процесу. Навчальні книги для бакалаврів і спеціалістів мають укладатися з урахуванням принципів предметності, наступності, циклічності викладу матеріалу, для магістрів – на основі діяльнісного принципу. Для навчальних дисциплін, що вивчаються на рівні спеціаліста, бажане використання підручників кількох авторів, які пропонують різні підходи до викладу відповідного матеріалу. При створенні навчальних книг для магістрів важливо враховувати фахову підготовку, високу інформаційну культуру, знання іноземної мови, можливість індивідуального навчання, здатність до постійної

243

самоосвіти, закцентування на багатоманітності теоретичного й методологічного плюралізму у висвітленні однієї і тієї ж навчальної дисципліни, на дискусійності й полемічності викладу, потребу в активному користуванні науковою періодикою й монографічною літературою, міждисциплінарний характер навчання.

Схарактеризуємо окремі із сучасних навчальних книг для студентів-філологів зі вступу до мовознавства, етимології, стилістики і риторики, історії українського літературознавства, культурології, педагогіки, історії педагогіки, психології, методики викладання української мови і літератури [249; 251; 268; 319; 327; 393; 441; 468, с.14-15].

Новими освітніми технологіями збагачуються підручники лінгвістичного блоку професійної підготовки. Останнім часом освітній простір наповнюється підручниками, в яких розглядаються основні питання курсу з урахуванням сучасного стану науки, подається необхідна довідкова інформація, перелік основної і допоміжної літератури, предметний покажчик, запитання і завдання для самоперевірки (Наприклад, підручники М.Кочергана "Вступ до мовознавства"(2000), І.Ющука "Українська мова" (2003)). Ураховуючи те, що курс "Історія українського літературознавства" читається на п'ятому курсі або магістрам, М.Наєнко запропонований для цих потреб однойменний підручник скеровує на формування у студентів систематизованого уявлення про розвиток українського літературознавства від давнини до сучасності, науково-критичного осмислення відомого матеріалу. Тому на початку кожного розділу викладений зміст питань, які пропонуються для розгляду, а з літературних джерел названі лише ті, що цитуються автором.

Підручник "Стилістика української мови" за ред.Л.Мацько (2003) презентує оновлену концепцію навчального курсу: введено розділи, присвячені елементам давньоукраїнської міфології, античні, біблійні, фольклорні джерела стилістики, словник стилістичних термінів; дидактичний матеріал добре ілюстрований художніми текстами української літератури. Логічним доповненням до цього підручника став практикум зі стилістики української мови Л.Кравець за ред. Л.Мацько (2004), в якому міститься практичний матеріал до розділів "Фоностилістика", "Лексичні засоби стилістики", "Стилістика фразеологічних одиниць", різноманітні за формою і змістом вправи і завдання, рубрика "А чи знаєте ви, що...", словник лінгвостилістичних термінів. Методичне забезпечення

244

орієнтує студентів на глибоке осмислення змістової і стилістичної структури текстів, формування стилістичного потенціалу мовних одиниць різних рівнів, сприяє виробленню вмінь використовувати мовні засоби відповідно до теми, мети і сфери спілкування. Значна частина проблемних і пошукових завдань потребує роботи з різними словниками, науковими працями і художньою літературою. Структура і зміст навчального посібника "Стилістика ділової мови і редагування документів" (Л.Мацько, Л.Кравець, О.Солдаткіна, 2004), підготовленого з урахуванням Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, зорієнтована на кредитно-модульну систему навчання і на поєднання трансактивних та інтерактивних аудиторних форм роботи і самостійної роботи студентів з використанням засобів дистанційного навчання.

Увиразнюються тенденції культуроцентричності. Саме на нових методологічних засадах, на основі різнобічної характеристики культурних епох і вияву в кожній з них культуроформуючої ідеї, розгляду шляхів і проблем духовного відродження, державної політики в галузі культури (розкривається світ української культури) побудований навчальний посібник "Українська та зарубіжна культура" за ред. М.Заковича (2002). Основний текст підсилений словником іншомовних слів і термінів, запитаннями для самоконтролю і посиланнями на відповідні літературні джерела. Навчальний посібник О.Шевнюк "Культурологія" (2004), створений за концепцією нового нормативного курсу циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки, забезпечує можливості підготовки сучасного фахівця до професійної діяльності в полікультурному просторі. Структура посібника відповідає вимогам модульно-рейтингової технології навчання у вищій школі, а також специфіці дистанційного навчання. Оригінально представлена форма контролю, що реалізована у формі контрольних запитань до кожної теми, тестових завдань, які допомагають виявити рівень володіння навчальним матеріалом, творчих завдань, побудованих у вигляді своєрідної хрестоматії; тексти для аналізу підібрано і розмішено таким чином, щоб з окремих фрагментів можна створити цілісний образ тієї чи іншої культури.

Модернізується навчально-методичне забезпечення психологопедагогічної підготовки. З урахуванням досягнень сучасної науки та досвіду розбудови національної системи освіти пропонується виклад загальних засад педагогіки, питань теорії навчання і виховання,

245

управління загальноосвітнім навчальним закладом у навчальному посібнику "Педагогіка" (Н.Мойсеюк, 2003). У кожній темі чітко виділяються інформаційний (подаються відомості, факти, приклади, вислови, які допомагають зрозуміти положення теми) і проблемний (завдання для самоконтролю, проблемні і практичні завдання,

контрольний тест) блоки та список літератури для самоосвіти. Таке структурування допомагає краще засвоїти логіку і головні ідеї пропонованого навчального матеріалу, формує уміння причиновонаслідкового мислення.

"Практикум з педагогіки" за загальною редакцією О.Дубасенюк (2004) побудовано на основі системного і технологічного контекстового підходу, представленого як у теоретичному, так і практичному блоках кожного розділу, спрямованого на формування діяльнісної моделі педагога. Теоретичні положення курсу висвітлюються в загально-, філософсько-, конкретно-методологічних, теоретичних модулях, які завершуються опорними схемами. Практичний блок передбачає розробку технології формування у студентів комплексних загальнопедагогічних умінь з навчально-виховної роботи з учнями за шістьма рівнями (пізнавання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу, оцінки), пропонує проблемні завдання різного рівня складності з альтернативною основою, педагогічні задачі, спрямовані на формування гностичних, проектувальних, конструктивних, комунікативних, організаторських умінь. Блок контролю і самоконтролю містить питання, тести, анкети тощо. Оригінальне навчальне видання із практичної педагогіки, своєрідний "інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти" підготував І.Підласий (2004). Обговорення різних аспектів продуктивної педагогічної технології доповнюється т. зв. методичними "ліхтариками" "Вчимося", "Обговорюємо", "Сперечаймося", "Діємо" і спрямоване на формування продуктивного мислення, вироблення професійних навичок педагога.

Хрестоматія "Педагогічна майстерність: Тексти" У 2 ч. (автори - Зязюн І.А., Дмитренко Т.Г, Базилевич Н.Г. та ін.; Полтава, 2001) спрямована на реалізацію теоретико-методологічних та методичних засад організації самостійної роботи студентів з відповідної дисципліни, розкриває сутність педагогічної діяльності і майстерності вчителя, шляхи його професійного самовдосконалення

246

засобами текстів творів вітчизняних і зарубіжних авторів. Виконання пізнавальних завдань стимулює розвиток критичного мислення.

Навчальні книги "Історія української школи і педагогіки" (О.Любар, М.Стельмахович, Д.Федоренко за ред. О.Любара, 2003) та "Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні" (Л.Медвідь, 2003) – перші посібники, в яких на системній основі подається аналіз становлення і розвитку національної освіти з найдавніших часів до сучасності та в контексті зарубіжної педагогічної думки, пропонуються контрольні запитання, завдання і література для самостійного опрацювання. Удосконаленню психологічної компетенції майбутніх учителів української мови і літератури сприяє навчальний посібник "Психологія педагогічної діяльності" (В.Семиченко, 2004), присвячений розкриттю проблемного характеру педагогічної діяльності, багатоаспектності педагогічних явищ, з'ясуванню конфліктних ситуацій між учасниками педагогічного процесу, умов професійної передаптації майбутніх педагогів. Теоретичний матеріал насичений роздумами досвідченого психолога, конкретними прикладами, логічно доповнюється завданнями для самостійної роботи.

Процеси державотворення створюють реальні передумови для внесення змін у навчальному забезпеченні методичної підготовки. З урахуванням етнокультурних і соціолінгвістичних засад, даних когнітивної лінгвістики і психології, на основі комунікативнодіяльнісного, особистісного підходів побудовані підручник з методики навчання рідної мови в середніх навчальних закладах (2000) та практикум з методики навчання української мови колективу авторів (2003) за ред. М.Пентилюк. З метою розгляду шляхів виховання мовної особистоті навчальні книги акцентують увагу на змісті і організації навчання рідної мови, особливостях засвоєння лінгвістичної теорії, розвитку зв′язного мовлення, основних напрямів роботи зі стилістики, позакласної роботи, спецкурсів та факультативних занять у школах нового типу. Короткий виклад змісту роботи на практичному, лабораторному занятті логічно доповнюється методичними порадами, контрольними, проблемними питаннями, переліком рекомендованих джерел. На засвоєння нових освітніх технологій у викладанні літератури як мистецтва слова і вироблення персональних спрямований посібник "Наукові основи методики літератури" за

247

редакцією Н.Волошиної (2002). Представлений досвід кращих методистів сприяє систематизації теоретичних засад, опануванню практичних рекомендацій, ознайомленню з новаторськими формами літературних занять, досвідом взаємопов'язаного вивчення української літератури і зарубіжної, української літератури і різних видів мистецтв тощо.

Студіювання вітчизняного і зарубіжного досвіду розробки підручника третього тисячоліття, впровадження інформаційних технологій спонукали нас розробити й апробувати інтерактивні навчальні посібники, побудовані на діалогічних і культурологічних засадах, з урахуванням комптентнісно-орієнтованого, інтегративного підходів. Працюючи над структурою і змістом навчальних книг для майбутнього вчителя-філолога, ми спиралися на результати анкетувань, опитувань, інтерв′ювань, проведених серед викладачів, учителів, студентів, а також на власний педагогічний досвід роботи.

Запропоновані для студентів різних освітньо-кваліфікаційних рівнів навчальні книги "Український фольклор" (1 курс), "Вступ до слов'янської філології" (2 курс), "Мовне родинознавство" (3 курс), "Організація науково-дослідної роботи студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів" (1-4 курси), "Форування культури педагогічного спілкування засобами української літератури" (3-4 курси) [366; 367; 370; 385; 386] спрямовані на формування культуромовної особистості, фольклорної, етно-, лінгвокультурознавчої, комунікативної, дослідницької компетенцій.

На культурологічних засадах нової філософії освіти, яка спрямована на особистість студента, його розвиток, можливості, інтереси, побудований навчальний посібник "Український фольклор". Видання містить програму курсу, літературні та інтернет-джерела, сім цілісних модулів, зміст яких реалізується у відповідних темах, іменний покажчик. Модуль 1 "Фольклор - невід'ємна складова національної культури" передбачає огляд особливостей історичного розвитку українського фольклору, міркування стосовно видів і жанрів народної творчості, значення курсу в системі підготовки майбутнього вчителя-словесника. У модулі 2 "Обрядова творчість" з'ясовуються особливості календарно- і родинно-обрядової поезії та народної драми. В модулі 3 "Героїчний епос" схарактеризовано окремі ознаки дум та

248

історичних пісень. Модуль 4 "Балади і ліричні пісні" містить теми, присвячені баладам, родинно-, суспільно-побутовим, стрілецьким, повстанським, танковим пісням, а також пісням літературного походження. Модуль 5 "Казкова та неказкова історична проза" подає розгляд народних казок, легенд і переказів. У модулі 6 "Народна пареміографія" представлено коротку характеристику прислів'їв і приказок, народних повір'їв, байок, дитячого фольклору. Модуль 7 - "Місце фольклору в системі професійної парадигми вчителя української мови і літератури" - пропонує для розгляду матеріали польової фольклористики, узагальнює особливості фольклорної підготовки студентів на заняттях мовно-літературного, психологопедагогічного циклів, під час педагогічної практики, знайомить з науково-дослідною роботою із фольклорного краєзнавства. У додатку міститься словник термінів, фольклорно-етнографічні розвідки про Глухівщину, тематика наукових робіт з курсу, питальник фольклорної практики.

Укладаючи навчальний матеріал тем, ми спиралися на існуючі підручники, посібники, монографії, словники, довідники, збірники, статті, Інтернет-сайти в галузі фольклористики, культурології, лінгвокультурології та лінгвофольклористики, етнолінгвістики, етнолінгводидактики, педагогіки, методик викладання української літератури, використовували матеріали фольклорних, етнографічних практик, записані студентами Глухівського ДПУ в різних регіонах України. Новизна посібника - в методичній багатоваріантності його структури. Поряд із стислим викладом теорії до кожної теми модулів пропонується система різнорівневих форм контролю набутих знань і умінь: контрольні, тестові запитання, творчі, проблемні завдання. Їх мета - спрямувати студента на самостійний пошук, сприяти розвитку творчого, аналітичного мислення.

У практикумі зі вступу до слов'янської філології подано програму курсу, список основної і додаткової літератури та відповідних Інтернет-сайтів, модулі і теми з елементами методичних порад до окремих питань. Запитання і завдання для самоконтролю, що врахують особистісно-діяльнісне спрямування, проблемнопошуковий підхід, побудовані за типом "технології самостійного добування знань", орієнтовані на пізнання, розвиток лінгвістичного мислення, мовного чуття, філологічних здібностей. Наявні також варіанти контрольної роботи, питання до заліку, критерії оцінювання знань студентів, словник термінів.

249

Тематичне оцінювання навчальних досягнень здійснюється за допомогою завдань відповідних міні-модулів теми: установчомотиваційного, змістово-пошукового, системно-узагальнюючого, контрольно-смислового, контрольно-рефлексивного. Завдання установчо-мотиваційного міні-модуля сприяють усвідомленню місця теми, питання в курсі слов΄янської філології, змістово-пошукового – носять репродуктивно-пошуковий, креативний характер, формують дослідницьку компетенцію. Системно-узагальнюючий міні-модуль репрезентує завдання на побудову відповідних схем, таблиць. Завдання контрольно-смислового міні-модуля спонукають до осмислення вивченого навчального матеріалу (це може бути самостійна, контрольна робота), контрольно-рефлексивний мінімодуль пропонує виконати творчу, пошукову, наукову роботу (дослідження). Таким чином, опанування курсу становить певну систему, де кожен елемент: лекції – практичні – колективна та індивідуальна самостійна науково-дослідницька робота - виконує певну практичну функцію підготовки майбутнього вчителясловесника до професійної діяльності в загальноосвітніх закладах. В

основі викладу тем враховуються комунікативний, лінгвістичний, розвивальний, країнознавчий, виховний компоненти. Враховуючи те,

що реальністю сьогодення стає полікультурна освіта майбутнього вчителя, передбачено пізнання культури рідного народу в діалозі з іншими слов'янськими культурами.

У навчальному посібнику "Мовне родинознавство" розглядається виховний потенціал лінгвокультури рідного краю як засіб формування лінгвокультурознавчої компетенції майбутнього вчителя-словесника в системі професійної підготовки. Книга містить п'ять модулів. У модулі "Виховний потенціал лінгвокультури рідного краю" з‘ясовуються ознаки лінгвокультурознавчої компетенції як складової професійної компетенції майбутнього вчителя української мови і літератури, її формування у процесі навчально-пізнавальної діяльності та практик. Наступні модулі побудовані на характеристиці дидактичного матеріалу текстотеки фольклорно-етнографічних і діалектологічних практик. Модулі "Родина", "Громада" присвячені семантико-етимологічній характеристиці назв спорідненості, свояцтва, громадських стосунків. Модулі "Мовленнєвий етикет", "Мова родинної педагогіки" пропонують ознайомлення з лексемами і фраземами на позначення вiтання, побажання, вибачення, з етнолінгвістичними особливостями