Теорія аргументації

Аргументація як діяльність. Аргументація – це приведення доводів з метою зміни позиції або переконань іншої сторони (аудиторії). Довід, або аргумент, одного або декількох зв'язаних між собою тверджень. Доводи призначені для підтримки тези аргументації – твердження за допомогою якого, адресант намагається переконати аудиторію, зробити її (тезу аргументації) складовою частиною переконань людей. Теорія аргументації досліджує різноманітні способи переконання аудиторії за допомогою мовленнєвого впливу. Теорія аргументації аналізує й пояснює приховані механізми "непомітного мистецтва" мовленнєвого впливу в рамках самих різних комунікативних систем – від наукових доказів до політичної пропаганди, художньої мови й торговельної реклами. Аргументація являє собою мовленнєву дію, що включає систему тверджень, призначених для виправдання або спростування якоїсь думки. Вона спрямована в першу чергу на розум людини, яка здатна, розсудивши, прийняти або відкинути цю думку. Таким чином, для аргументації характерні наступні риси:

1. аргументація завжди виражена в мові, має форму вимовлених або написаних тверджень; теорія аргументації досліджує взаємозв'язок цих тверджень, а не думки, ідеї, мотиви, які стоять за ними;

2. аргументація є цілеспрямованою діяльністю: вона має своїм завданням посилення або ослаблення чиїхось переконань;

3. аргументація - це соціальна діяльність, оскільки вона спрямована на іншу людину або інших людей, припускає діалог і, активну реакцію іншої сторони на доводи, що приводяться;

4. аргументація припускає розумність тих, хто її сприймає, їх здатність раціонально зважувати аргументи, ухвалювати їх або заперечувати.

Переконання як предмет теорії аргументації. Теорія аргументації вивчає ті різноманітні дискурсивні (розумові) прийоми, які дозволяють підсилювати або змінювати переконання аудиторії. Переконання – одна із центральних категорій людського життя й діяльності, і в той же час це складна, суперечлива, із труднощами, що піддається аналізу категорія.

Велику групу людей можна переконати в тому, що кожен з них безсмертний, і вони з радістю приймуть колективне самоспалення. Переконання вивчається багатьма науками: психологією, логікою, лінгвістикою, філософією, риторикою, теорією соціальної комунікації й ін. Особливе місце серед них займає теорія аргументації, що систематизує й узагальнююча те, що говорять про переконання інші дисципліни. Ця теорія відповідає на такі питання, як: способи обґрунтування й спростування переконань, залежність цих способів від аудиторії й обговорюваної проблеми, своєрідність обґрунтування в різних областях мислення й діяльності – від природніх і гуманітарних наук і до ідеології, пропаганди й мистецтва. Аргументи можуть приводитися не тільки в підтримку тез, що представляються дійсними, але й у підтримку свідомо неправильних або невизначених тез. Аргументовано відстоюватися можуть не тільки добро та справедливість але й те, що видасться або згодом виявиться злом.

У числі таких добре відомих прийомів – посилання на емпіричні дані, на існуючі логічні докази, на певні методологічні міркування, на традицію, що виправдала себе часом, на особливо проникливу інтуїцію або щиру віру, на здоровий глузд або на смак, на причинний зв'язок або зв'язок мети й засобу і т.д.

12