- •Передмова
- •Розділ 1. Германські мови та індоєвропейська мовна спільність
- •Протоіндоєвропейська мова
- •Давні германські мови
- •1.3. Порівняльно-історичний метод
- •Розділ 2. Суспільно-політичні та культурно-релігійні особливості давніх германців
- •2.1. Найдавніші свідчення про германців
- •2.2. Давньогерманські племена і народності
- •2.3. Суспільний устрій давніх германців
- •2.4. Міфологія і релігія германців
- •2.5. Велике переселення народів і утворення германських держав
- •Розділ 3. Мови германських народностей та перші писемні пам’ятки
- •Значення літер футарку
- •3.2. Мови германських народностей IV–хv ст.
- •Діалекти давньоверхньонімецького періоду
- •3.3. Особливе місце готської мови у вивченні германських мов
- •Розділ 4. Порівняльно-історична характеристика акцентуації, вокалізму та консонантизму давньогерманських мов
- •4.1. Типи словесного наголосу
- •4.2. Фонетична система давньогерманських мов
- •4.3. Комбінаторні зміни голосних
- •4.4. Переголошення (умлаут). Дифтонгізація та монофтонгізація
- •4.5. Чергування голосних (аблаут)
- •II: iu – au – u –u
- •V: I – a – ē – I
- •4.6. Редукція ненаголошеного вокалізму
- •4.7. Система консонантизму
- •Індоєвропейські приголосні
- •Германські приголосні
- •4.8. Західногерманське подвоєння приголосних (гемінація)
- •4.9. Закон а. Гольцмана
- •Розділ 5. Порівняльна характеристика граматичної будови давніх і сучасних германських мов. Іменник
- •5.3. Морфологічна класифікація іменників у давніх германських мовах.
- •5.1. Морфологічна структура слова в спільноіндоєвропейській та германських мовах
- •5.2. Іменник в індоєвропейській мові-основі
- •5.3. Морфологічна класифікація іменників у давніх германських мовах
- •5.4. Граматичні категорії іменника в давніх та сучасних германських мовах
- •Відмінювання основ на -а-
- •Відмінювання основ на -ō-
- •Відмінювання основ на -і-
- •Відмінювання основ на -и-
- •Відмінювання основ на -n-
- •Відмінювання основ на -r-
- •Відмінювання основ на -s-
- •Відмінювання основ на -nd-
- •Відмінювання кореневих основ
- •Розділ 6. Прикметник, присЛівник, числівник, займенник у давніх та сучасних германських мовах
- •6.1. Граматична будова прикметника.
- •6.2. Прислівник в германських мовах.
- •6.3. Характеристика будови займенника.
- •6.3. Числівник у германських мовах
- •Розділ 7.
- •7.2. Граматичні категорії дієслова в давньогерманських мовах.
- •IV клас
- •Особові закінчення дієслів (презенс) у середньоанглійській мові
- •7.4. Категорії інфінітива та дієприкметника в германських мовах
- •Розділ 8. Синтаксична система давньогерманських мов
- •8.3. Ускладнення простого речення нефінітними конструкціями
- •8.4. Складне речення в давніх германських мовах
- •Сполучниковий склад для різних типів давньогерманських підрядних речень
- •Розділ 9. Давньогерманський словниковий склад: індоєвропейська спадщина vs. Власне германська лексика
- •9.1. Мовні контакти
- •9.2. Спільноіндоєвропейська лексика
- •2) Назви тварин або рослин. Спільноіндоєвропейська лексика представлена тут як назвами домашніх, так і диких тварин. Напр.:
- •Дієслово.
- •9.3. Власне германська лексика
- •9.4. Запозичення з класичних мов. Шляхи запозичення
- •9.5. Розвиток інструментальної лексики в англійській мові VII– XVII ст. Як приклад історичних змін номінативних одиниць
- •Розділ 10. Практичний блок Семінар 1. Германський мовний континуум, його основні характеристики
- •Семінар 2.Германська писемність та її пам’ятки
- •Семінар 3. Звукова будова індоєвропейської мови-основи та прагерманської мови
- •Семінар 4. Порівняльна характеристика граматичної будови давніх і сучасних германських мов. Система імені
- •4. Якого розряду займенників не існувало вдавньоанглійській мові?
- •Семінар 5. Порівняльна характеристика граматичної будови давніх і сучасних германських мов. Система дієслова
- •Семінар 6. Синтаксична система давньогерманських мов
- •Семінар 7. Давньогерманський словниковий склад
- •КоРоткий готсько-український Словник
- •Перелік умовних скорочень
3.2. Мови германських народностей IV–хv ст.
Англійська мова.
В історії англійської мови виокремлюють 3 періоди:
1) давньоанглійський (англосаксонський) – від перших писемних пам’яток (кін. VII ст.) до кін. XI ст.
2) середньоанглійський – XII–XV ст.
3) новоанглійський з XVI ст. до нашого часу. Вирізняють ранньо-новоанглійський період – з XVI ст. до середини XVIII ст.
Відмітною рисою давньоанглійської мови є синтетична будова, коли основним граматичним засобом вираження синтаксичних відносин між словами є флексія, а порядок слів має другорядне значення. Лексичний склад мови представлений переважно германськими словами, більшість з яких (85%) згодом зникла. Значна їх частина індоєвропейська за походженням, отже мала відповідники в інших мовах. Запозичення в цей період малопоширені. Це латинські слова, що перейняли германці під час військових та торгівельних контактів з Римом (перший прошарок латинських запозичень), або слова, пов’язані з релігією та навчанням в епоху християнізації Англії (другий пласт латинських запозичень).
Писемні пам’ятки давньоанглійського періоду свідчать про існування на території Британії 4 діалектів: нортумбрійського (північного), мерсійського (центрального), вессекського (південно-західного) та кентського (південно-східного).
Пишучи рідною мовою, з кінця VII ст. англосакси починають використовувати латинський алфавіт, який з’явився в них завдяки ірландським місіонерам. Перші монастирі виникли на території Нортумбрії. Одним з найбільш відомих вчених того часу був Беда Високоповажний (673–735 рр.). Серед значної кількості його творів найбільш відомим є “Церковна історія англійського народу”, написана латиною і згодом перекладена давньоанглійською. Пам’ятка розповідає про англосаксонське завоювання та про розвиток невеликих королівств, що утворилися в Англії в ті часи. Твір також представляє агіографію, тобто в ньому містяться історії про святих та чудеса, які свідчать про милість Божу. На нортумбрійському діалекті був також здійснений переклад Євангеліє та написаний гімн монаха Кедмона (658–680 рр.). У ньому розповідається про те, як Кедмон, малограмотний вівчар, який працював у монастирі Вітбі, отримав чудовий дар складання віршів, постригся в ченці та став засновником християнської поезії. З вісімнадцяти напіврядків поеми вісім містять епітети, які прославляють Бога.
На вессекському діалекті збереглися наступні писемні пам’ятки: “Англосаксонська хроніка” (з VII ст.); переклади короля Альфреда (IX ст.): “Турбота пастиря” (Cura Pastoralis), “Всесвітня історія” іспанського монаха Оросія, “Розрада філософії” римського філософа Боеція; до Х ст. належать твори абата Ельфріка; ХІ ст. – проповіді Вульфстана.
“Англосаксонська хроніка” – це збірка найдавніших літописів, де змальовані події починаючи з римського завоювання і закінчуючи 1154 роком. Загалом збереглося дев’ять манускриптів, розходження між якими є доволі значними, особливо це стосується опису більш пізніх історичних подій. Хроніку почали створювати при королі Альфреді. Найвідомішими анналами є “Паркерівська хроніка”, яка закінчується 891 роком та “Петерборзька хроніка”, в якій описуються події від початку норманського завоювання до 1154 року. Перше друковане видання “Англосаксонської хроніки” датують 1692 роком, тоді вона дістала назву Chronicum saxonicum. Перший переклад англійською мовою був здійснений Р.Інгремом у 1823 р.
Мерсійський діалект представлений перекладом Псалтиря (ІХ ст.), глосами (VIII ст.), церковними гімнами.
На кентському діалекті зафіксовані переклад псалмів та юридичні документи.
Поетичні твори неможливо віднести до певного діалекту. Припускають, що вони написані на одному з англських діалектів, та згодом переписані вессекським переписувачем. Серед поетичних пам’яток найвідомішими є епічна поема “Беовульф” (VII – поч. VIII ст.), ліро-епічні вірші “Мандрівник”, “Плач Деора”, “Мореплавець”, поеми монаха Кюневульфа “Єлена”; “Юліана”, “Андрій”; поема “Юдиф” тощо.
“Беовульф” є найдавнішою поетичною пам’яткою, написаною давньоанглійською мовою. Проведений лінгвістичний аналіз доводить, що поема спочатку створена на мерсійському діалекті, проте дійшла до наших часів у переписаному на вессекський діалект манускрипті Х ст. У 1731 р. манускрипт був серйозно пошкоджений вогнем, унаслідок чого значна кількість рядків і слів поеми були втрачені. В поемі описані події, що мають відношення до германських предків англосаксів племен данів та гаутів. Розповідаються подвиги легендарного Беовульфа, який визволяє сусідній народ данів від потвори Гернделя, а в похилому віці рятує власний народ гаутів від жорстокого дракона, який спричинив його смерть.
Німецька мова. Традиційна періодизація німецької мови, запропонована Якобом Гріммом (“Німецька граматика”), включає три основних періоди: 1) давньоверхньонімецький (VIII–XI ст.); 2) середньо-верхньонімецький (сер. XI – сер. XIV ст.); 3) нововерхньонімецький (з сер. XIV ст.). В останньому періоді виокремлюють ранньоново-верхньонімецький: середина XIV–XVI ст.
Давньоверхньонімецька мова розвинулася з племінних мов західно-германських племен, які оселилися в східних областях Франкської держави. Основні діалекти періоду представлені в Табл. 2.
Таблиця 2