13 Поняття та структура підприємницьких правовідносин

У процесі здійснення підприємницької діяльності, а також реалізації її результатів підприємець вступає в різноманітні правовідносини , які називаються підприємницькими. Під підприємницькими правовідносинами розуміються врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення підприємницької діяльності, а також внаслідок впливу держави на учасників ринку, які пов'язані між собою взаємними правами та обов'язками. У господарському правовідносинах беруть участь суб'єкти підприємницької діяльності: громадяни - індивідуальні підприємці; юридичні особи; держава; регіони. Об'єктом господарських правовідносин можуть виступати: - речі, в тому числі гроші та цінні папери; - дії суб'єктів правовідносин; - немайнові блага, використовувані при веденні господарської діяльності (товарний знак, комерційна таємниця та ін.) Зміст господарських правовідносин становлять суб'єктивні права та обов'язки його учасників. Підставою виникнення господарських правовідносин є юридичні факти. Юридичний факт - це конкретна життєва обставина, з настанням якої норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Юридичними такі факти називають тому, що вони тягнуть за собою конкретні правові наслідки. Залежно від наслідків розрізняють правообразующие, пра-воізменяющіе і правопрекращающие юридичні факти. Пра-уявили називають такі юридичні факти, з якими норми права пов'язують виникнення правовідносин (прикладом такого факту може бути висновок підприємницького договору). Правоизменяющие вважаються юридичні факти, з якими норми права пов'язують зміну правовідносин (наприклад, зміна умов договору). Правопрекращающие - це юридичні факти, з якими норми права пов'язують прекращения правовідносин (наприклад, виконання обумовленої договором роботи).

14 Припинення підприємницької діяльності фізичної особи.

Припинення підприємницької діяльності починається з державної реєстрації припинення. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (зі змінами та доповненнями) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою – підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи – підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця. Припинення підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців умовно можна поділити на чотири етапи. I етап. Рішення про ліквідацію. II етап. Звернення до державного органу реєстрації. III етап. Звернення до органів ДПС та соціальних фондів. IV етап. Припинення діяльності СПД. V етап. Закриття рахунків у банках.

15 Обмежується щодо осіб, які не вправі займатися підприємницькою діяльністю

Конституцією України та законом визначається перелік фізичних осіб, які не можуть бути зареєстровані як підприємці. Відповідно до ч. 2 ст. 42 Конституції України, законом обмежується підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Так, згідно зі ст. З Закону України "Про статус народного депутата України" від 17.11.1992 р., народний депутат не має права займатися будь-якою, окрім депутатської, оплачуваною роботою. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 р., депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі та не може займатися підприємницькою діяльністю. Не мають права займатися підприємницькою діяльністю державні службовці або інші особи, уповноважені на виконання функцій держави (ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 р.). До осіб, уповноважених на виконання функцій держави, зокрема, належать керівник місцевої міліції, начальники структурних підрозділів і дільничні інспектори місцевої міліції (Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції" від 04.03.2004 р.). Заборона на заняття підприємницькою діяльністю встановлена також для деяких інших категорій фізичних осіб, зокрема для: військовослужбовців (ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р.), працівників міліції (ст. 18 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 р.), працівників прокуратури (ст. 46 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р.), суддів (ст. 5 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р.), нотаріусів (ст. З Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 р.), посадових осіб органів державної податкової служби (ст. 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р.) тощо.

16 Поняття фізичної особи - підприємця

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, юридичний статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.

17 Порядок державної реєстрації юридичних особ суб'єктів підприємницької діяльності

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою (рекомендованим листом) подають до органу державної реєстрації: а) установчі документи в повному обсязі для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства: рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом; статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності; б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію (додаток 1 до цього Положення); в) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію; г) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом. Органи чи фізичні особи, уповноважені власником (власниками), засвідчують свої повноваження документально.

18(9)

19 Види юридичних осіб

Поділ юридичних осіб на види може проводитися за різними підставами. Так, юридичні особи можна класифікувати залежно від: - порядку утворення — на особи публічного та приватного права. Юридичні особи публічного права створюються на підставі розпорядчих актів відповідних органів державної влади або органу місцевого самоврядування для здійснення спеціальних функцій (міністерства, відомства, органи забезпечення правопорядку, державні навчальні заклади тощо). Юридичні особи приватного права створюються саме для участі в цивільному обігу для досягнення мети, яка має приватний характер; - підстав фінансування — на госпрозрахункові та бюджетні. Перші здійснюють свою діяльність на засадах самоокупності, другі — фінансуються державою; - організаційно-правової форми — на господарські товариства, установи, об'єднання громадян, об'єднання юридичних осіб тощо; - мети створення і діяльності — на комерційні й некомерційні юридичні особи. До комерційних юридичних осіб належать ті, які виникають заради досягнення прибутку. Це головна мета їх діяльності. Такими особами є господарські товариства, виробничі кооперативи, державні підприємства. Некомерційні юридичні особи створюються насамперед для задоволення певних потреб громадян (наприклад, у житлі тощо) і покликані виконувати управлінські, освітянські, культурно-пропагандистські та інші невиробничі функції (громадські й релігійні організації, їх об'єднання, благодійні та інші фонди); - виду права власності — на державні та комунальні, приватні та ті, які засновані на спільній власності юридичних та фізичних осіб і юридичних осіб та громадян іншої держави; - складу засновників — на юридичні особи, засновниками яких можуть виступати виключно юридичні особи, тільки держава та будь-які суб'єкти права; - обсягу прав юридичної особи на майно, яке вона використовує — на юридичні особи, які володіють майном на праві власності, на праві оперативного управління (державні підприємства) або на праві господарського відання.

20(4)

21 Поняття юридичної особи — суб'єкта підприємництва

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України, основним учасником відносин у сфері підприємництва є підприємство як юридична особа — суб'єкт підприємництва. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство діє, зазвичай, на основі статуту. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.