Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodika_ukrayinskoyi_movi.docx
Скачиваний:
234
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
156.27 Кб
Скачать

1.Методика укр.Мови як наука і як навчальна дисципліна.

Методика мови – це окрема самостійна педагогічна наука, яка становить систему знань про шляхи та умови навчання і визначає зміст, прийоми та закономірності засвоєння мови учнями. Предметом методики є процес навчання, який складається із 3-х компонентів:1. Діяльність учителя-словесника, яка спрямована на відбір і засвоєння матеріалу, організацію та розвиток мовленнєвої діяльності,2. Зміст навчання, мовний матеріал, мовленнєві вміння та навички,3. Діяльність учнів щодо засвоєння знань та формування мовної і мовленнєвої компетенції. Завдання методики: розуміння соціальної ролі мови, її функції, мовленнєвої діяльності у житті людини та суспільства; реалізація світоглядної функції мови, її вплив на формування національно-мовної особистості; засвоєння мовних понять через обґрунтування вибору методів, прийомів;забезпечення належного рівня культури мовлення учнів. Програма з методики охоплює:загальні питання(типи, структури уроків, методи і прийоми навчання), методи вивчення основних розділів, позакласна і методична робота вчителя.

2. Значення шкільного курсу укр.Мови та його місце серед інших дисциплін. Зміст і побудова курсу.

У системі навчання мові належить особливе місце. За допомогою мови учні збагачуються процесами природи, навколишнього життя . як навчальний предмет мова виконує ряд важливих освітніх функцій:вона є об»єктом пізнання, засобом формування думки та спілкування, служить засобом самовираження особистості. Основні завдання навчання мови такі:формування духовного світобачення учнів, цілісних світоглядних уявлень; виховання потреби у вивченні рідної мови, усвідомлення того, що мовна система – це засіб збагачення загального розвитку особистості учня; засвоєння учнями базових умінь та навичок; вироблення у школярів комунікативних умінь і навичок. Зміст навчальної програми диференціюється на 4 взаємозв»язані змістові лінії: лінгвістичну, комунікативну, культурологічну і діяльнісну. Систематичний курс мови вивчається в 5-9класі, а в 10-11 здійснюється узагальнення та систематизація вивченого.

3. Внутріпредметні зв’язки на уроках мови.

Системний підхід до навчально-виховної роботи передбачає здійснення внутрі- і між предметні зв»язки, які сприяють ефективному засвоєнню матеріалу і посилюють інтерес до навчання. внутріпредметні зв»язки характеризуються поєднанням навчального матеріалу у розрізі певних розділів курсу(орфографія пронизує всі розділи шкільного курсу мови, фонетика пов»язана із графікою,орфоепією, синтаксис базується на морфологічній основі.

Між предметні зв»язки мають передумовами зіставлення програм з різних навчальних дисциплін. Найтісніші зв»язки мови з літературою, історією, географією.

  1. Форми індивідуальної роботи з учнями над повторенням і поглибленням знань з української мови та формуванням комунікативних умінь

  2. Індивідуальна форма організації роботи учнів на уроці передбачає самостійне виконання учнем однакових для всього класу завдань без контакту з іншими учнями, але в єдиному для всіх темпі. За індивідуальної форми організації роботи учень виконує вправу, розв'язує задачу, проводить дослід, пише твір, реферат, доповідь тощо. Індивідуальним завданням може бути робота з підручником, довідником, словником, картою і под. Широко практикується індивідуальна робота в програмованому навчанні. Індивідуальна форма роботи використовується на всіх етапах уроку, для вирішення різних дидактичних завдань: засвоєння нових знань і їх закріплення, формування і закріплення умінь і навичок, для повторення і узагальнення пройденого матеріалу. Вона переважає у виконанні домашніх робіт, самостійних і контрольних завдань в класі. Переваги цієї форми організації навчальної роботи в тому, що вона дозволяє кожному учневі поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння, навички, досвід пізнавальної творчої діяльності. Проте ця форма організації має й недолік: учень ізольовано сприймає, осмислює і засвоює навчальний матеріал, його зусилля майже не узгоджуються із зусиллями інших, а результат цих зусиль, його оцінка стосуються і цікавлять лише учня та вчителя. Цей недолік компенсує групова форма діяльності учнів

Індивідуальна форма організації роботи учнів на уроці передбачає, що кожен учень отримує для самостійного виконання завдання, спеціально для нього підібране, у відповідності з його підготовкою і навчальними можливостями. Такими завданнями можуть бути робота з підручником, іншою навчальною і науковою літературою, різноманітними джерелами (довідники, словники, енциклопедії, хрестоматії); розв'язання задач, прикладів, написання переказів, творів, рефератів, доповідей; проведення всіляких спостережень і т.д. Широко використовується індивідуальна робота в програмованому навчанні.

В педагогічній літературі виділяють два види індивідуальних форм організації виконання завдань: індивідуальну і індивідуалізовану. Перша характеризується тим, що виконання учнем спільних для всього класу завдань здійснюється без контакту з іншими школярами, але в єдиному для всіх темпі; друга передбачає навчально-пізнавальну діяльність учнів у процесі виконання специфічних завдань. Саме вона дозволяє регулювати темп просування в навчанні кожного школяра у відповідності з його підготовкою і можливостями.

Таким чином, одним з найефективніших шляхів реалізації індивідуальної форми навчання школярів на уроці є диференційовані індивідуальні завдання, особливо завдання з друкованою основою. Однак, цього не досить. Не менш важливим є контроль учителя за виконанням завдань, його своєчасна допомога у вирішенні навчальних проблем. Причому, для слабо встигаючих учнів диференціація повинна проявлятися не стільки в диференціації завдань, скільки в мірі надання допомоги з боку вчителя.

Індивідуальну роботу доцільно проводити на всіх етапах уроку, при розв'язуванні різних дидактичних завдань: для засвоєння нових знань та їх закріплення, для формування і закріплення умінь та навичок, для узагальнення і повторення пройденого, для контролю, для оволодіння досліджуваним методом. Найпростіше, звичайно, використовувати цю форму організації навчання школярів для закріплення, повторення, організації різноманітних вправ. Однак, вона не менш ефективна і при самостійному вивченні нового матеріалу, особливо при його попередньому домашньому опрацюванні.

Для слабо встигаючих учнів необхідно складати таку систему завдань, які містили б у собі: зразки розв'язування задач і вправ, які потрібно розв'язати на основі поданого зразка; різні алгоритмічні приписи, що дозволяють учню крок за кроком розв'язати визначену задачу; різні теоретичні відомості, що пояснюють теорію, явище, процес, механізм процесів, які дозволяють відповісти на ряд питань, а також різноманітні вимоги порівнювати, класифікувати, узагальнювати. Така організація навчальної роботи учнів на уроці дає можливість кожному школяреві у відповідності зі своїми можливостями, здібностями постійно, але неухильно поглиблювати і зміцнювати знання, виробляти необхідні уміння, навички, досвід пізнавальної діяльності, формувати в собі потребу до самоосвіти. Це переваги індивідуальної форми організації навчання учнів. Але вона має й серйозні недоліки. Сприяючи вихованню самостійності учнів, організованості, наполегливості в досягненні мети, індивідуалізована форма навчальної роботи дещо обмежує їх спілкування між собою, прагнення передавати свої знання іншим, брати участь у колективних досягненнях. Ці недоліки компенсуються в практичній роботі вчителя поєднанням індивідуальної форми навчання і групової.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]