20. Методи і прийоми вивчення будови слова і словотворення в школі.

Розділи «Будова слова» та «Словотвір» вивчаються у 5 класі і при цьому програмою відведено відповідно 20 годин і 9 годин. Будова слова і словотвір тісно пов’язані з орфографією (написання префіксів, суфіксів, правопис слів з пів-, дефіс у складних словах).

Вивчення цієї теми потрібно починати з визначення місця і ролі розділу «Будова слова» у шкільному курсі граматики, далі необхідно з’ясувати, як здійснюється принцип наступності у навчанні української мови між початковими і середніми класами школи.

Особливу увагу слід звернути на методику формування граматичних понять «основа», «закінчення», «корінь», «суфікс», «префікс», на прищеплення навичок швидко і легко членувати слово на морфеми (значущі частини слова).

Необхідно вивчити і вміти характеризувати також методи і прийоми, що практикуються при вивченні будови слова, значення і методику використання наочних посібників, види орфографічних і граматичних вправ, запроваджуваних на уроках з розділу «Будова слова».

Окремо слід з’ясувати місце і методику проведення аналізу слів за будовою. Слід практикувати різновиди лексичних лексичних і стилістичних вправ пов’язаних з вивченням будови слова (добір споріднених слів, слів з однаковими префіксами або суфіксами, вправи на засвоєння маловідомих або невідомих слів, на творення і складних і складноскорочених слів, складання речень та оповідань за цими словами, типи самостійних робіт тощо). Треба визначити місце етимологічного аналізу окремих слів на уроках морфології, значення такого аналізу для розуміння історії виникнення і життя слова, для збудження допитливості, бажання вникати в значення слова.

Розділ «Словотвір» уведений в шкільний курс у 80-х рр. ХХ ст. (раніше він вивчався стичло у розділі «Морфології» при словотворенні різних частин мови). Ознайомлення учнів зі словотвором дає можливість глибше пізнати граматичну будову слова, сприяє осмисленому збагаченню словникового запасу учнів, розумінню новотворів у художніх текстах на уроках української літератури.

Типологія завдань: добір слів, що складаються з різної кількості морфем, добір слів певної словотвірної структури, синонімія та антонімія афіксів, використання споріднених слів для утворення словотвірних ланцюжків, фрагментів гнізд, розбір слів за будовою та словотвірний аналіз похідних слів.

21. Методика засвоєння фразеології, шляхи засвоєння фразеології.

У процесі вивчення фразеології (5 клас) основна увага зосереджується на умінні учнів відрізняти фразеологічні одиниці від вільних словосполучень (грати першу скрипку – грати на скрипці), розумінні значення фразеологізмів та збагаченні фразеологічного запасу учнів.

Іван Франко називав фразеологію «скарбом нашої мови і народного досвіду».

Шляхи засвоєння фразеологізмів такі:

• робота із фразеологічним словником, зокрема добір фразем з одним і тим же стрижневим словом (рука – золоті руки, майстер на всі руки, рукою подати, узяти себе в руки);

• добір до них синонімічних та антонімічних фразеологізмів, висування прислів’їв, приказок за тематичною ознакою (про працю, про лінивство, про весну);

• з’ясувати шляхи походження крилатих висловів (Борітеся – поборите! – Т.Шевченко, Досвітні огні – Леся Українка).

Під час вивчення фразеології широко спираються на такі на такі провідні загально дидактичні принципи: науковості, систематичності й послідовності, наступності і перспективності, зв’язку теорії з практикою, наочності, свідомості, доступності.

Одночасно доцільно використовувати й методичні принципи, що зумовлено особливостями лексичних і фразеологічних явищ. Вони ґрунтуються на зіставленні слова і реалії, лексичного і граматичного значення слова, одиниць лексичної парадигми одна з одною, слів і фразеологізмів за сферами їх вживання, історії слова чи фразеології з історією.