11. Види переказів

Переказ у школі становить собою вправу, в основі якої лежить відтворення змісту висловлювання і складання тексту за готовим матеріалом.

Значення переказу в навчальному процесі надзвичайно важливе: робота над ним сприяє оволодінню такими видами мовленнєвої діяльності, як слухання і читання; виробляє навички побудови самостійного висловлювання; допомагає вчителеві перевірити якість засвоєння учнями програмового матеріалу. Переказ — ефективний засіб розвитку пам'яті, мислення і мовлення.

Самостійне компонування переказу — справа нелегка. Вона вимагає сформова-ності в школярів відповідних умінь, необхідних на кожному етапі відтворення висловлювання: осмислення його змісту, визначення послідовності викладу, мовного оформлення тощо. До того ж переказ завжди пов'язаний з особливостями вихідного тексту (його складністю, обсягом), зі способами його сприйняття, завданнями, за якими здійснюється робота по відтворенню тексту. Щоб ефективно проводити в школі перекази, необхідно знати їх особливості, різновиди і найбільш сприятливі умови використання.

Незалежно від специфічних рис переказів, спільною ознакою для них є спри­йняття змісту готового тексту і відтворення його. Проте і сприймання, і відтворення можуть бути різними за характером, способом їх реалізації, формою викладу і навчальною метою. ІДі чинники дозволяють класифікувати перекази, хоч єдиної системи методична наука ще не виробила. Так, за характером і типом мовлення виділяють перекази текстів-розповідей, описів, роздумів, розповідей з елементами опису та роздуму; переказ змісту відеофільму, кінофільму або вистави: за способом виконання — колективні та індивідуальні.

Основним критерієм, що визначає навчальну цінність переказу (незалежно від його форми — усної чи письмової, мети — навчальної чи контролюючої), є повнота відтворення висловлювання. Саме па цій основі розрізняють докладні, стислі, вибіркові, творчі перекази тощо.

За обсягом виділяють перекази стислі й докладні. У школі найчастіше практику­ються докладні. Тексти для них можуть бути обсягом від 100 до 350-450 слів (залежно від класу).

Завдання докладного переказу — відтворити якнайповніше зміст вихідного тексту. Цей вид переказу здійснює детальну, розгорнуту, послідовну, близьку до тексту передачу змісту почутого, побаченого чи прочитаного з якнайповнішим використанням лексичних і стилістичних засобів. Докладний переказ дається ще й з метою привернути увагу школярів до виражальних засобів мови письменника. Тому, реалізуючи інтегрований підхід до навчання переказів цього виду, необхідно використовувати відомі учням уривки з вивчених літературних творів (наприклад: В.Винниченко "Федько-халамидник", В. Земляк "Тихоня" — 5 клас; Б.Грінченко "Грицько", М.Вінграновський "Первинка" — 6 клас та ін.).

Стислий переказ має коротко передати зміст тексту. Робота над ним вимагає уміння відбирати в тексті головне й суттєве. Він привчає школярів висловлюватися лаконічно й чітко, уникаючи багатослів'я. Щоб робота над стислим переказом була ефективною, доцільно розпочати ЇЇ з аналізу зразків — простих за змістом і невеликих за обсягом текстів (напр., уривків з творів "Чарівна книжка" С.Васильченка і "Пригода з Кобзарем" П.Мирного). Потім з допомогою навідних запитань діти мають переказати їх. Надзвичайно корисним під час проведення такого переказу є викорис­тання матеріалів преси, шкільного календаря. Формування уміння складати стислий переказ готує учнів до різних видів фіксації прочитаного, почутого — складання тез, конспектів та ін.

Характерним для вибіркового переказу є детальний, послідовний виклад змісту однієї з підтем (або пункту плану). Методика проведення цього переказу зумовлю­ється його призначенням — вибрати й зв'язно викласти матеріал на одне з питань конкретної теми. Для вибіркового переказу краще використовувати тексти, у яких порівняно легко можна виділити сюжетні лінії. У 5 класі — це наукові тексти, у 6-8 класах — описи з творів, що вивчаються на уроках літератури і в процесі позаклас-ногочитання: О.Вишня "Перший диктант", А.Чайковський "В острозькій школі" (6 клас); П.Загребельний "Роксолана", Б.Антоненко-Давидович "Слово матері" (8 клас) та ін. Вибір матеріалу і його мовне оформлення (як і в творі) якоюсь мірою відображає ставлення учня до з'ясовуваного питання.

Творчий переказ — це усний чи письмовий виклад вихідного матеріалу, який не лише відтворює текст, а й містить у собі окремі творчі елементи. Сама назва його говорить про те, що у пропонований текст вносяться певні зміни і доповнення. Ними можуть бути: зміна в тексті форми особи, часу, способу, внаслідок чого виникає потреба в переосмисленні його змісту; переказ тексту від імені іншого літературного героя тощо.

Особливо ефективними є творчі перекази з завданнями; дописати початок (вступ) або кінець (висновок) до поданого тексту; ввести в його зміст елементи опису, роздуму; розгорнути діалог з питання, що міститься в тексті; доповнити текст властивими міркуваннями й ін. Робота над такими переказами вчить не лише

правильно відтворювати готовий текст, а и стимулює словесну творчість учнів і тим самим готує їх до самостійного складання висловлювань.

Таким чином, переказ у всіх його різновидах — один з важливих засобів формування мовленнєвих умінь. На жаль, у шкільній практиці він не знаходить своєї повної реалізації — використовуються в основному докладні перекази розповідних текстів.

Роботу над переказами необхідно проводити з початкових класів, ускладнюючи й удосконалюючи її з року в рік. Останнє стосується змісту тексту, мови, стилю і різноманітних жанрів. При цьому кількість переказів у загальній системі письмових робіт до 10 класу повинна зменшуватися на користь творів різних типів і жанрів. Ураховуючи зазначені чинники, програма з рідної мови орієнтує вчителя на таку послідовність роботи над різними видами переказів:

5 клас. Докладний усний і письмовий переказ невеликих художніх текстів

розповідного характеру з елементами опису (предметів, тварин) і роздуму. Докладний вибірковий переказ текстів наукового стилю.

6 клас. Докладний і вибірковий (усний і письмовий) переказ художніх текстів

розповідного характеру з елементами опису приміщення і природи та роздуму, щоб викликати інтерес до їх змісту.

7 клас. Докладний і стислий перекази (усний і письмовий) розповідних текстів з

елементами опису (зовнішності людини, процесів праці) і роздуму. Детальний усний переказ текстів публіцистичного складу.

8 клас. Докладний, стислий і вибірковий перекази (усний і письмовий) розповідних

текстів з елементами опису місцевості, пам'яток історії і культури. Стислий переказ (усний і письмовий) текстів наукового і публіцистичного стилів (у тому числі на основі прослуханих радіо- і телепередач).

9 клас. Стислий і вибірковий перекази (усний і письмовий) текстів наукового,

публіцистичного і художнього стилів.

На початковому етапі навчання варто використовувати колективну форму скла­дання переказів, яка дає змогу вчити дітей різних способів діяльності по створенню тексту. Поступово, коли учні оволодіють навичками самостійної роботи, на спеці­альних уроках з розвитку зв'язного мовлення проводиться індивідуальна робота над переказами. У ході колективної роботи вчитель формує уміння відбирати мате­ріал, виділяти головне, використовувати найбільш доцільні в кожному конкретному випадку мовленнєві засоби, складати простий або складний план і за ним передавати зміст висловлювання.

Навчальні перекази проводяться 3-5 разів на чверть у 5-7 класах і 1-2 рази — у 8-9 класах.

Колективну роботу над навчальним переказом у 5-9 класах (наприклад, у 5 класі за уривком твору В. П. Гуцала "Лось") можна проводити у такій послідовності:

1. уточнення вчителем мовленнєвого завдання (докладний переказ тексту);

2. розповідь про автора і твір, з якого взято текст (якщо є потреба в цьому);

3. читання вчителем або прослуховування грамзапису тексту (1-2 рази);

4. визначення теми й основної думки висловлювання;

5. аналіз його змісту, структури, складання плану тексту;

6. з'ясування незнайомих слів і виразів; аналіз мовних особливостей тексту, засобів зв'язку його частин (абзаців, речень);

7. переказування за планом тексту або його частин (на ранньому етапі навчання спочатку може переказати текст учитель, а потім, наслідуючи його, учень).

Поступово, з удосконаленням умінь учнів відтворювати висловлювання, потрібно скорочувати підготовку до переказу: читати текст лише один раз, не записувати план на дошці і не проводити перед написанням попереднього усного переказу змісту.

При доборі текстів для переказів необхідно дотримуватися принципу послідов­ного наростання труднощів. З цією метою, враховуючи можливості учнів, варто вводити в роботу більш складний за змістом і мовним оформленням текстовий матеріал, збільшуючи в кожному класі його обсяг, ускладнюючи додатковими лексичними і граматичними завданнями.

На відміну від навчальних переказів, контрольний переказ "Перевірте себе" характеризується більшою самостійністю школярів у побудові тексту, компонуванні плану тощо. Однак проводиться він рідко (1-2 рази на рік), з урахуванням вимог, визначенихпрограмою.

Успішному проведенню контрольного і навчального переказів значною мірою сприяють вдало дібрані тексти, що повинні відповідати вимогам літературної мови і бути змістовними, різноманітними з боку тематичного спрямування, доступними і цікавими для дітей, зразковими щодо мовного оформлення. Це мають бути уривки з творів різних мовних стилів, різних жанрів художньої літератури, газет, журналів, під час аналізу яких учні переконуються, що відбір мовних засобів у кожному з них дещо відмінний, що при відтворенні текстів необхідно враховувати їх мовно­стилістичні якості.