3.2. Матеріали і методи дослідження

Дослідження проводили протягом 2010 – 2013рр. у лабораторних факторостатних умовах у такі послідовні етапи.

На першому етапі проводили низку хіміко-аналітичних досліджень із визначення хімічного складу й загальної мінералізації природних розсолів, відібраних із сольових джерел у с. Росільна на березі р. Луква. Загальну мінералізацію розсолів визначали методом випарювання. Вміст карбонітів та іонів Na⁺ i Ca²⁺ установлювали після прожарювання сухого залишку при температурі 700 - 800° С. Кількісний аналіз сульфатів і іонів К⁺ здійснювали гравіметрично; хлоридів – методом Мора[ 6, 8].

Фітотоксичність розсолів установлювали шляхом пророщування рослин-біотесторів (S. Сereale, H. Sativum та Zea mays L) у чашках Петрі на фільтрувальному папері, зволоженому водним розчином ропи із різним ступенем розведення: І – 100% ропи; ІІ – 75%; ІІІ – 50%; IV – 25%. У якості контрольного зразка (V) використовували чисту криничну воду. У кожну чашку Петрі висівали по 100 насінин жита озимого та ячменю ярого, а кукурудзу - 50 насінин, при 5-кратній повторності для кожного варіанту експерименту[ 7, 13 ] . Крім того, жито озиме і ячмінь ярий пророщували на ґрунтах, які зволожували різною концентрацєю розсолів( 100%розсолів, 75%, 50%, 25%, контроль). Проби ґрунту відбирали на території с. Росільни, в якості контрольного зразка вважали ґрунт зволожений криничною водою. В кожному варіант експерименту висівали по 40 зернин. Досліди прводили в п'ятикратнй повторності.

Ступень засоленості ґрунтів визначали шляхом пророщування кукурудзи (Zea mays L) на ґрунтах проби яких відбиралися в 3-х місцях: 1) безпосередньо біля джерела розсолів; 2) на відстані 7 км від сольового джерела в південно-східному напрямку ( ґрунт із городніх ділянок); 3) в якості контрольного зразка вважається з ґрунт відібраний у дендропарку м. Івано-Франківська.

При дослідженні фітотоксичного ефекту ґрунтів нами використовувався метод «ростовий тест» (А.І. Горова, 2007). Даний метод ґрунтується на вивченні реакції тест-культур на забруднення ґрунту, що дозволяє виявити токсичну дію природніх розсолів на процес проростання [4].

Тестування зразків ґрунту проводили в умовах термостату при tº = 25 ºC, в пластмасових коробках, в які поміщали 200 г висушеного, подрібненого і просіяного ґрунту, добавляли 100 мл води із під крана та відбирали 40 насінин тест-культури. У якості тест-культури використовували кукурудзу (Zea mays L), сорт Солодка, насіння якої було попередньо оброблене КМпО₄. Для кожної варіанта експерименту проводилось три повтори. На 8-й, 10-й, 14-й дні вимірювались: довжина кореневої системи, стебла, а на 14-й день визначалась волога і сира маса проростків [7,13].

3.2.1 Визначення тест-показників жита озимого (s. Сereale), ячменю ярого ( h. Sativum) та кукурудзи ( Zea mays).

Після проростання насіння злакових рослин аналізували наступні тест-показники: індекс схожості (ІС) на 3-тю добу, індекс кореня (ІК) та індекс пагона (ІП) на 7-ту добу, індекс проростання насіння (ІПН) (Teaca, 2008).

(1) (2)(3)

де, KPN_D і KPN_К – кількість пророслого насіння у дослідному і контрольному варіантах експерименту, відповідно; DK_D і DK_K – довжина первинного корінця у дослідному і контрольному варіантах; DP_D і DP_K - довжина первинного пагона у дослідному і контрольному варіантах.

Інтегральним кількісним показником морфо-функціональних змін біотестора слугував індекс проростання насіння (ІПН), який розраховували за формулою 4 [3].

(4)