2.3.Художньо-меморіальні музеї
Присвячениі життю і творчості живописців, включають в себе художню галерею — зібрання картин митців та близьких їм людей.
Кімната-музей Володимира Івасюка
Знаходиться в приміщенні Брошнів-Осадської дитячої школи мистецтв імені Героя України Володимира Івасюка. Відкрито кімнату-музей в 2000 році.
Серед експонатів — рукописні збірки пісень автора і вірші, спогади батька, сестри про видатного композитора, а також спогади його сучасників. У день народження Володимира Івасюка на базі школи мистецтв проводиться традиційне свято — обласний дитячий фестиваль української естради "Водограй".
Цікаво представлено в кімнаті-музеї підбірки фотографій видатного композитора.
В день народження Володимира Івасюка на базі школи мистецтв проводиться традиційне свято – обласний дитячий фестиваль української естради „Водограй”.
Володимир Михайлович Івасюк (04.03.1949 — 22.05.1979) — видатний український композитор і поет, один із засновників української естрадної музики, Герой України. Є автором ста семи пісень, п’ятдесяти трьох інструментальних творів, музики до двох спектаклів. Був професійним медиком та скрипалем. Чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Мав художній талант, був неординарним живописцем. Також захоплювався фотографією та кінозйомкою.
Трагічно загинув, проживши всього 30 років — загадкові обставини смерті композитора ще й досі не з’ясовані.[24]
Художньо-меморіальний музей Василя Касіяна.(дод.2)
Відомой український педагог і графіст, вихованця Празької Академії мистецтв. Музей урочисто відкрито 15 грудня 1982 р. Експозиція музею висвітлює життєвий та творчий шлях В. І. Касіяна, академіка, народного художника України, засновника цілої мистецької школи української графіки ХХ ст.
На основі придбаних у родини художника рисунків та естампів 1920-1960-х років, меморіальних речей, бібліотеки з автографами – було сформовано експозиційний фонд філіалу (2003 року переданий у підпорядкування Снятинського районного відділу культури).
24 жовтня 2013 року у художньо-меморіальному музеї Василя Касіяна на Снятинщині відкрито персональну виставку члена Національної спілки художників України – Івана Салевича з м. Чернівців.
Іван Салевич цілком органічно вписується в сучасну мистецьку ситуацію, стаючи частинкою постмодерністського простору в Україні, адже прагне створювати навіть не пластичні метафори, а новий вимір реальності.
За час своєї творчої діяльності художник організував і показав шанувальникам своєї творчості більше 45 вибраних виставок, 4 – персональних. У творчому доробку митця є більше 145 творів скульптури, станкової скульптури, інсталяції, малярства, графіки.
Урочистості з цієї нагоди у музеї відкрив його науковий працівник Ярослав Семелюк який зазначив, що митець прагне як найповніше реалізувати себе і це прагнення спонукає його до активної взаємодії з іншими культурними проявами, зокрема, через влаштовання різноманітних акцій, формування певного художнього простору, в якому мистецтво є невідємною і такою важливою складовою.[20]
РОЗДІЛ III Пропозиції щодо покращення роботи меморіальних музеїв та залучення більшої аудиторії відвідувачів шляхом виховання молоді.
З основних напрямків музейної діяльності особливо визначається його наукова, експозиційна та освітньо-виховна діяльність. Але сучасний музей чітко реагує на всі соціальні та економічні зміни, які відбуваються в суспільстві. Зміна економічних умов та життєвих орієнтирів змінила самі основи музейної діяльності. Музеї вже не обмежуються лише науковими чи освітньо-виховними завданнями. Вони стають одними з головних чинників світової економічної стратегії в туристичній галузі, що примушує їх постійно розвивати систему створення нових програм і форм музейної діяльності, пошуку можливостей для створення додаткових ресурсів фінансування і залучення додаткових коштів до музею. Але на цьому шляху у музеїв виникає багато труднощів і проблем.
Так, найголовнішою проблемою, яка в останній час все більше загострюється є проблема залучення до музею відвідувача, глядача. Вирішення цієї проблеми органічно позбавило б від всіх інших проблем - від фінансування до освітньо-виховних завдань.
Сьогодні в нашій країні, як і в усьому світі, музеї працюють з певними групами відвідувачів - різними як за віком, так і за соціальною приналежністю. Це індивідуальні відвідувачі і екскурсійні групи, дорослі, студенти, учні, дошкільнята. Досвід багатьох музеїв свідчить, що найбільш перспективною є робота з дитячою та юнацькою аудиторією, а багаторічний експеримент відомих світових музеїв свідчить також про найбільш перспективну, вірно обрану в цьому напрямку, стратегію розвитку музеїв - музейну педагогіку, яка виходить з розуміння того, що саме молодь - юний відвідувач - і є сьогодні найбільш потенційним відвідувачем музеїв. Якщо ми не залучатимемо до музею юнацтво - музеї можуть залишитися в майбутньому без свого відвідувача. Саме тому одними з найголовніших аспектів діяльності музеїв є науково-освітній і виховний.[11]
Так, сьогодні не всі розуміють актуальність культурно-естетичного виховання молоді і ролі музеїв в цьому вихованні. На даний момент склалася парадоксальна ситуація: молодь втрачає соціальні ідеали, знижується загальний культурно-освітній рівень населення і саме в цій ситуації підвищується роль освіти і культури у вихованні підростаючого покоління. Але як би ми не намагалися робити вигляд, що нічого не відбувається, ситуацію не можна не помітити: саме юний відвідувач - школяр та студент сьогодні рідко заходить до музею. Навіть в порівнянні з минулими роками стає очевидним, що кількість групових відвідувачів і частота відвідувань не підвищується.
І це саме в той час, коли в багатьох європейських країнах роль музеїв і їх вплив на освіту і виховання з кожним роком зростає. Причина такого впливового росту ролі музеїв в тому, що в зарубіжжі розроблено об'єднані програми діяльності музею і школи та інших освітніх закладів, які на державному та місцевому рівні вирішують вищеназвані проблеми. Так, європейська статистика свідчить, що в музеях Голландії, Данії, Англії, Німеччині, Польщі найбільш потенційні групи відвідувачів: учнівська молодь - школярі і студенти (більше 70% із 100), які приходять до музею разом зі своїми педагогами. В музеях презентуються не лише виставки, в них проходять уроки історії, образотворчого мистецтва, малювання, пластики, тощо. Так, інформаційний бюлетень "Український музей" (№2, 2007р.) свідчить: "В Британському музеї юрби дітей різного віку приходять на уроки... Усі розуміють значення місця, де відбувається урок. Учні дотримуються певних правил, які виховуються роками... Видно, що похід до музею не є для цих дітей тяжким випробуванням чи інтелектуальним подвигом. З раннього дитинства в них закладається думка, що ходити до музею - це цілком природньо..." Така ситуація з музеями в світі.
У нас - зовсім інше. Складається враження, що саме школа не зацікавлена залучати дітей до музею, саме школа не йде на спілкування з музеями. Дітей навіть не готують до розуміння необхідності спілкування з мистецтвом.
В кожному місті існує ряд шкіл, які проводять певну культурно-освітню роботу, співпрацюючи з музеєм. В таких школах виділяється час для ознайомлення школярів з основами образотворчого мистецтва і музики, проводяться на класних годинах "уроки культури", на які запрошуються музейні співробітники. Але є і такі школи, які жодного разу не приводили своїх учнів до музею, і діти навіть не уявляють, що таке музей. Іноді учителі дорікають, що для відвідування музею є вихідний день - неділя і що існує родина, з якою школяр може відвідати музей, а для школи відвідування музеїв взагалі не є обов'язковим. Але слід відзначити, що діти навчаються в школі 10 років, в ній вони проводять більшу частину свого часу. Все ж можна знайти місце в учбовому процесі і привести раз на місяць клас до музею, для того, щоб розширити світогляд дітей, поєднати відпочинок з навчанням.[12]
Причини відмови школи від співпраці з музеями вбачаються нам в тому, що і досі в Україні немає єдиної, розробленої на державному рівні, стратегії спілкування, єдиної концепції діяльності музеїв і школи, хоча не лише в зарубіжжі, а й в країнах СНД такі програми існували вже на початку 90-х рр. минулого століття.
Сьогодні також не всі, навіть, серед досвідчених педагогів і музейників розуміють актуальність гармонійного культурно-естетичного розвитку молоді і ролі музеїв в цьому вихованні. Так, на сьогоднішній день серед музейних фахівців немає єдиного погляду на роль "музейної педагогіки" і навіть заперечується самий факт існування такого явища. В останні роки однією з впливових теоретичних методологій в музеєзнавстві є "Музеологія" австрійського автора Ф.Вайдахера ("Музеологія", Львів, 2005), яка вже знайшла своїх прихильників і опонентів. Так, за Ф.Вайдахером, музей несе в собі лише комунікативну функцію (спілкування), інформативну функцію (пізнання) та функцію впливу на почуття та емоції глядача (емоційну). Однак він заперечує освітньо-виховну функцію музеїв і навіть "музейну педагогіку", відзначаючи: "Поняття "музейна педагогіка" у своєму більш ніж тридцятилітньому розвитку привела себе до абсурду, бо некомпетентні в цьому відношенні люди плутають такі діаметрально протилежні поняття, як музей і школа. Музейна освітня діяльність суттєво відрізняється від традиційної освітньої діяльності: це добровільна неформальна освіта, якій невідомі шкільні методики та засоби. Відвідувач може прийти і піти, слухати і не слухати, дивитись і не дивитись, вивчати і не вивчати, оглянути виставку у власному темпі. До основних завдань музею належить - лише стимулювати силу уяви і чуттєву свідомість людини". Так, Ф.Вайдахер зазначає, що музейна діяльність не виконує навчально-освітніх завдань, тому що музеям притаманні особливості, які роблять їх несумісними з будь-якими освітніми закладами: "Освіта - обов'язкова. В музеї зовсім інший засіб отримання інформації, самостійно обраний метод. Музей можна порівняти з мас-медіа: інформація сприймається, внутрішньо опрацьовується, а особисті властивості людини визначають характер сприйняття".
Таким чином, за Ф.Вайдахером, відвідування музею - це добровільна справа індивідуума, особистості, людину не можна примусити прийти до музею, це повинно бути власним волевиявленням. А "Музейна педагогіка", як її розуміє Ф.Вайдахер - це спрямоване коригування дій учня, педагогічне, методично направлене втручання в процес мистецької освіти індивідуума в музеї. З цих постулатів неправильно зрозуміла деякими сучасними педагогами думка про "неактуальність" музейної педагогіки, яка привела до ідеї про "необов'язковість" і самих музеїв. На що можна сподіватися, якщо сьогодні наголошується ідея створення обов'язкової широкої мережі "шкільних" музеїв при міських, районних та сільських освітніх закладах, про їх необхідність і самодостатність, про їх важливу роль у культурно-освітньому процесі. Але ж шкільний музей - це всього лише вузькофункціональний музей, який не може виконувати завдань широкого гармонійного культурно-естетичного розвитку молоді. Напроти, такі музеї лише звужують світогляд дитини, оскільки їх мета - показати історію школи чи села, не більше. В порівнянні з державними музеями, їхнім потенціалом - це крихта, оскільки саме державні музеї - краєзнавчі, історичні, художні, меморіальні - є тим невичерпним джерелом, з якого можна черпати матеріали до створення десятків, сотень виставок та експозицій з історії країни, історії культури та мистецтва, які обов'язково виконуватимуть і освітню, і виховну роль.[14]
З досвіду роботи Івано-Франківського історико-меморіального музею Олекси Довбуша, дозволю собі не погодитися з запереченням культурно-освітньої та виховної діяльності музеїв. Вважаю, що музей не лише презентує (несе інформацію нейтрально), але й вчить. Історико-меморіальний музей Олекси Довбуша - унікальний і самобутній. Як всі меморіальні музеї він входить до складу профільної групи музеїв, які досліджують життя і творчість видатної особистості. Це зумовлює специфіку і особливості його експозиції. Меморіальна експозиція в своїй основі передбачає стабільність експозиційного середовища. Відвідувачі, які приходять до музею, потрапляють у своєрідний екскурс в минуле, поринаючи в історію нашої країни у повстання селян Прикарпаття у 1490-1492 рр. проти шляхетської Польщі під проводом Мухи, бій під Рогатином 1490 р. відчувають трагізм славетного шляху героя в історичний період "культу особи". Все це не може не впливати на освітньо-виховний аспект. Також неможливо порівняти сприйняття самостійно оглянутої відвідувачем експозиції з ефектом прослуховування оглядової екскурсії по музею з науковим співробітником, який індивідуально відповість на всі запитання кожного відвідувача. Безперечно, така екскурсія виконує і естетичну, і виховну роль, а не лише освітню. В жодному шкільному музеї неможливо отримати таку інформацію, яка б охоплювала такий пласт знань з історії міста, країни, мистецтва в одній меморіальній експозиції. Тож музеєм обрано вірний засіб на шляху до свого відвідувача, що підтверджується багаторічним досвідом світової музейної педагогіки.
Безперечним явищем у просвітницькій діяльності музеїв є й така форма клубного заходу, як творча зустріч. Безпосередньо живе спілкування з художником під час персональної виставки справляє незабутнє враження на людей, допомагає їм краще зрозуміти той чи інший художній твір, пізнавати особливості мистецького почерку.
Таким чином, традиційними і сучасними формами діяльності меморіальних музеїв є меморіальна експозиція, тематичні виставки, оглядова екскурсія. Крім основних форм музейної діяльності музеї повинні використовувати такі актуальні форми масової роботи, як лекторій, вікторина, творчий вечір, день, творча зустріч та музейне свято. Всі ці форми гармонійно співіснують в музейному просторі. Успіх музеїв і перспективи їх розвитку ми бачимо у вирішенні вищеназваних проблем та гармонійному поєднанні всіх масових форм роботи на шляху виконання музеєм науково-освітніх та виховних завдань всебічного, багатогранного розвитку молоді засобами мистецтва.[13]
Висновки
Таким чином, традиційними і сучасними формами діяльності меморіальних музеїв є меморіальна експозиція, тематичні виставки, оглядова екскурсія. Крім основних форм музейної діяльності, музеї повинні використовувати такі актуальні форми масової роботи, як: лекторій, вікторина, творчий вечір, день, творча зустріч та музейне свято. Всі ці форми гармонійно співіснують в музейному просторі. Успіх музеїв і перспективи їх розвитку ми бачимо у вирішенні вищеназваних проблем та гармонійному поєднанні всіх масових форм роботи на шляху виконання музеєм науково-освітніх та виховних завдань всебічного, багатогранного розвитку молоді засобами мистецтва.
Список використаних джерел та літератури
Закон України "Про музеї і музейну справу" від 29.06.1995 р. № 249/95-ВР
Тронько Я. Т. Родовід українського краєзнавства // Краєзнавство. — 1993. — № 1. — С. З—7.
The New Museology / Ed. by Virgo P. – London: reaktion Books, 1989.
Власюк Г. М., Зосимович О. Ю., Хададова М. В. Музеєзнавство та архівна справа: Навч.-метод, посіб. – Житомир: ЖДПУ імені Івана Франка, 2006.
Краткий словарь музейных терминов. – М., 1974.
Музейные термины. Терминологические проблемы музееведения. – М., 1986.
Байдахер Фрідріх. Загальна музеологія / За ред. Зеновія Мазурика; Пер. з нім. X. Назаркевич, О. Лянг, В. Лозинського. – К.: Літопис, 2005.
Шляхтина Л. М. Основы музейного дела. Теория и практика: Учеб. пособ. – СПб.: Высшая школа, 2005.
Юренева Т. Ю. Музей в мировой культуре. – М., 2003.
Старикова Ю. А. Музееведение / Ю. А. Старикова. – М. : Приор-издат, 2006. – С. - 4.
Газета „Український музей". Інформаційний бюлетень, 2007, № 2.
Харченко О.В. Дитина в музейному просторі: аспекти освітньо-виховної діяльності в музеях художнього профілю. Збірка наукових праць „Український музей". Київський національний університет ім.Т.Г.Шевченка". - Київ, 2003. - С.198-206.
Косова И. Тенденции и перспективы развития клубных форм музейной работы.
Вайдахер Ф. Музеологія. - Львів, 2005. - 500с.
Лисикова, О.В. Музеї світу: навчальних посібників до інтегрованому курсу «Музеї світу» / О.В.Лисикова. – 3-тє видання. – М.:Флинта: Наука, 2007. – 128 з.
Мосін І.Г. Все про музеї світу / І.Г. Мосін. – СПб.:СЗКЭО «Кристал». – М.: Онікс, 2007. – 176 з.
Географія туризму: підручник / кіл. Авторів; під ред. О.Ю. Олександрової. – М.:КНОРУС, 2008. – 592 з.
[http://prostir.museum/ua/file/530]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/Музеї_Івано-Франківської_області]
[http://mydim.ua/companies/museum/historical-and-memorial-museum-of-oleksa-dovbush/]
Кузик А.О. Підпільна штабна квартира Романа Шухевича у Княгиничах. – Львів: Науково-видавничий центр «Опілля-Л», 2009. – 36 с
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%8F]
[http://rozhniativ.if.ua/muzeji/literaturno-memorialnyj-muzej-ivana-vahylevycha/]
[http://www.museum.if.ua/museums/r18/99.html]
[http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=8078]
Додаток 1
Додаток 2
Додаток
3
Додаток 4
Додаток
5
Додаток 6
