II. Основна частина

1. Роман Шухевич: становлення особистості.

Роман Шухевич (1907 – 1950) – генерал-хорунжий Української Повстанської Армії (УПА), відомий спочатку як “сотник-щука”; член Тимчасового Державного Правління

У 1941 р.; Головний Командир УПА у 1943 – 1950 р.р. – стає відомим як генерал “ Тарас Чупринка” ; Голова Бюро Проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) у 1943 – 1950 р.р. – “Тур”; Голова Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і Генеральний Секретар військових справ у 1944 –1950 р.р., відомий як “Роман Лозовський”.

Народився Роман Шухевич 30 червня 1907 року у Львові. В містечку Краківці Яворівського повіту на Львівщині минуло його дитинство. У 1914 р. родина Шухевичів переїхала до Кам’янки-Струмілової (нині Кам’янка Буська) неподалік від Львова. Тут Роман закінчив народну (початкову) школу. На його очах відбулися події Першої світової та українсько-польської 1918- 1919 р.р. воїн.

Батько Романа Йосип-Ярослав був освіченою людиною, юристом високого класу, активним політичним і освітньо-культурним діячем. Мати Євгенія також була культурно-просвітянською діячкою, виховувала дітей. У родині, крім Романа, були син Юрко (замордований НКВД в 1941 р.) і дочка Наталка (репресована у 1940 р., проживає зараз у Нальчику).

Рід Шухевичів належав до давніх галицьких священицьких родів, відомий ще у національно-культурному і політичному житті краю. Дід Романа – Шухевич Володимир Осипович – професор, педагог, громадсько-політичний діяч, учений етнограф, автор популярної 5-томної праці “Гуцульщина” (ч. 1-5, Львів, 1899, 1901, 1902, 1904, 1908), в якій уперше детально висвітлено матеріальну і духовну культуру гуцулів. Ця п’ятитомна монографія була високо оцінена вітчизняними і зарубіжними вченими. Вона і зараз є настільною книгою вчених, які продовжують етнографічні дослідження краю.

Бабуся Герміна – організаторка українських жіночих товариств, голова спілки “Труд” та “Клубу русинок” [11,с.4].

Саме в них жив Роман під час навчання у Львівській академічній гімназії з 1917 р. по 1925 р. По її закінченні Р.Шухевич вступив до політехніки в м. Данцігу (Гданську), через рік перевівся до Львівського політехнічного

інституту на будівельно-архетуктурний факультет.

Помітний вплив на розвиток та формування характеру Р.Шухевича справили полковник Київських Січових стрільців Євген Коновалець та професор,викладач філософії Академічної гімназії Степан Шах, який виховував у своїх учнів “якість в думанні, правду в говоренні, рішучість у чині”

Ще в шістнадцятирічному віці Р.Шухевич вступає в ряди Української Військової Організації (УВО) і бере активну участь в бойових акціях. В 1929 р. він є членом ОУН – Організації Українських Націоналістів, яка у своїх програмних завданнях поставила мету: створення Самостійної Соборної Української Держави.

У 1928 – 1929 р.р. Р. Шухевич служив у польській армії, пройшов

навчання у школі підхорунжих, де вивчав артилерійську справу. Але до іспитів з політичних мотивів не був допущений. Пізніше фахову військову освіту він підвищив на спеціальних старшинських курсах в Данцігу, Берліні, Чехії, куди виїздив за завданням УВО та ОУН.

Отже Роман Шухевич, як зазначає П. Осадчук, - породження Української духовності: ”Класична освіта, спартанська фізична підготовка, органічна національна культура у сплаві з Європейським світорозумінням сформувала воїна і майбутнього провідника.

Самостійна Україна була метою його життя. До боротьби за неї він

готувався з юних літ. Він замолоду опанував давньогрецьку, латинську,

польську мови, згодом добре оволодів німецькою та англійською. Прилучався

до надбань української і світової культури, добре грав на фортепіано і скрипці. Виходець із провідної верстви, як мовилось колись про інтелігенцію, він роками готувався, щоб провести за собою багатьох”

У 1930, після звільнення від служби в польській армії, Роман Шухевич одружився з дочкою пароха села Оглядів, Наталією Березинською ( народилася 13 березня 1910 — померла 28 лютого 2002). Там 28 березня 1933 у них народився син Юрій. Після окупації Західної України більшовиками Наталія Шухевич із сином, щоб не потрапити в тюрму, перейшла нелегально кордон і добралася до Кракова, де зустрілась із чоловіком. Тут 16 жовтня 1940 народилася їхня дочка Марія. Під час Другої світової війни у липні 1941 Шухевич перебралася до Львова. Тут із двома дітьми проживала до арешту 17 липня 1945.

Родина Романа Шухевича: дружина Наталія, Юрко, донька Марійка.

Посада Головного Командира Української Повстанської Армії вплинула на подальшу долю родини Шухевича. Його батьків, Йосипа (1879–1948) та Євгенію (1883–1956) Шухевичів, радянські спецслужби тримали під постійним наглядом, поки ті мешкали у Львові. Коли стало зрозуміло, що МҐБ не зможе використати батька для арешту сина, то його, тяжко хворого, відправили на заслання у Кемеровську область, де він помер у 1948 р. Мати Євгенія була заслана до Казахстану, де і померла 30 червня 1956 р.

Брата Юрія ( народився 1910 — помер 24—26 червня 1941), інженера-геодезиста, НКВД замордувало у львівській тюрмі на вул. Лонцького (сучасна вул. С. Бандери, 1) у червні 1941 р.

Сестра Наталія ( народилася 1922 — померла 21 лютого 2010), студентка Львівського медінституту, була заарештована 7 вересня 1940 р. і засуджена на процесі 59 членів ОУН на 10 років каторжних робіт на лісоповалі на Уралі й 5 років заслання в Казахстан, де вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, балкарцем Муталіфом Геграєвим. Після весілля подружжя переїхало на батьківщину чоловіка — до столиці Кабардино-Балкарії, Нальчик.

Дружину Шухевича Наталію заарештували 17 липня 1945 р. Обох дітей від неї забрали й віддали до дитячого будинку в м. Чорнобиль. Згодом Наталя зі своєю матір'ю Осипою також була відправлена на заслання, а діти — син Юрій та дочка Марія — були передані до дитячого будинку в Донецьку. Згодом Юрія було ув'язнено, і він перебував у таборах понад 32 роки. Сьогодні Юрій Шухевич — відомий громадсько-політичний діяч.