2.5 Психологічна теорія

Вперше з’явилася в середині XIX століття. Широку відомість отримала на початку XX століття. Її найвідоміший представник російський державознавець і правознавець Л. Петражицький (1867 - 1931 р.).

Суспільство і держава це сума психічних взаємодій людей і їхніх різних об'єднань. Суть цієї теорії полягає у ствердженні психологічної потреби людини жити в рамках організованого співтовариства, а також у необхідності колективної взаємодії та безпеки.

У дійсності ж пояснити причини виникнення і функціонування держави тільки з психологічної точки зору складно. Зрозуміло, що всі суспільні явища вирішуються на основі психічних актів людей і поза ними немає нічого суспільного. У цьому змісті психологічна теорія пояснює багато питань громадського життя, що вислизають з-під уваги економічної, договірної, органічної теорій. Однак спроба звести все громадське життя до психологічної взаємодії людей, пояснити життя суспільства і держави загальними законами психології - таке ж перебільшення, як і всі інші уявлення про суспільство і державу.

Суть психологічної теорії полягає в тому, що вона намагається пояснити виникнення державно-правових явищ і влади особливими психологічними переживаннями і потребами людей. Які це переживання і потреби? Це потреба володарювання в одних і потреба підпорядкування в інших. Це усвідомлення необхідності потреба слухняності, покори визначеним особами в суспільстві. Психологічна теорія держави розглядала народ як пасивну інертну масу, що шукає підпорядкування.

Незважаючи на відому теоретичну складність і «замкнутість» на психологічній стороні правових явищ суспільного життя, багато принципових положень теорії Петражицького, у тому числі і створений ним понятійний апарат, сприйняті і широко використовуються сучасною теорією держави і права та політологією.[10]

2.6. Расова теорія.

Вона бере свій початок ще в епоху рабовласництва, коли з метою виправдання існуючого ладу розвивалися ідеї природного розподілу населення в силу природжених якостей на двох типів людей - рабовласників і рабів.

Найбільший розвиток і поширення расова теорія держави і права одержала наприкінці XIX ст. Вона лягла в основу фашистської політики й ідеології.

Зміст расової теорії складають тези про фізичну і психологічну нерівноцінність людських рас, положення про вирішальний вплив расових розходжень на історію, культуру, державний і суспільний лад, про розподіл людей на вищу і нижчу раси, в якій перші є творцями цивілізації і покликані панувати в суспільстві і державі, інші не здатні ні тільки до створення, але навіть і до засвоєння сформованої цивілізації. Їх доля - сліпа і беззаперечна покора. За допомогою держави вищі раси повинні панувати над нижчими.

Один із засновників расової теорії француз Ж.Гобіно називав арійців «вищою расою», покликаною панувати над іншими расами. У фашистській Німеччині була розпочата спроба переписати всесвітню історію заново як історію боротьби арійської раси з іншими расами. До нижчих рас відносилися семіти, слов'яни й інші.

На расовій основі створювалася особлива система цінностей: «душа раси», «чистота крові», «вождя нації» і т.п. Вищою метою арійця є збереження чистоти крові.

Важливим засобом вирішення всіх найважливіших державно-правових і божественних проблем стає війна. Расова теорія спричинила за собою дивовижну практику «узаконеного» знищення цілих народів, національних меншостей, що непримиренно відносилися до фашизму.

Після сумно відомої промови У.Черчілля в березні 1946 року в місті Фултоне (США), що поклало початок «холодній» війні, у радянській пресі відразу пішла дуже примітна реакція, що підкреслювала багатий британський досвід використання расової теорії для виправдання колоніальних війн. «Гітлер, - відзначалося в пресі, - почав справу розв'язання війни з того, що проголосив расову теорію, оголосивши, що тільки люди, які говорять німецькою мовою, представляють повноцінну націю. Черчілль починає справу розв'язання війни теж з расової теорії, стверджуючи, що тільки нації які говорять на англійській мові, є повноцінними націями, покликаними вершити долі усього світу. Німецька расова теорія привела Гітлера і його прибічників до того висновку, що німці, як єдино повноцінна нація, повинні панувати над іншими націями. Англійська расова теорія приводить м.Черчілля і його прибічників до того висновку, що нації, які говорять англійською мовою, як єдино повноцінні, повинні панувати над іншими націями світу».

Деякі положення оживають у державній політиці Російської федерації. Вводяться поняття « національний зрадник»,що відноситься до населення,яке не підтримує Путіна, іншим прикладом є поняття «русскость»,яке пропонують прирівняти до святості,виправдовується політика Гітлера тощо. Нажаль, ще рано говорити , що расова теорія повністю відійшла в історію.