13.Трансдукція за в.Штерном.

Трансдукція – це мислиннєві поєднання об’єктів у псевдо понятійні комплекси за неістотною, поверхневою, суто зовнішньою схожістю між ними.

Термін “трансдукція” утворений В. Штерном за аналогією з “індукцією” і “дедукцією”, яким він протистоїть, висловлюючи відсутність останніх в допонятійному мисленні. Трансдуктивні умовиводи здійснюються на підставі схожості, відмінності або за аналогією. Відрізняє їх від індукції і дедукції відсутність спільності. Відсутність узагальнення в трансдукції є насправді не первинна , не визначальна її риса. Дитина в трансдукції НЕ узагальнює, оскільки не може виокремити суттєві об'єктивні зв'язки речей з випадкових поєднань, в яких вони дані в сприйнятті. У трансдукції позначається ситуаційна прихильність мислення дошкільника. Але трансдукція ніяк не є єдиною провідною формою умовиводу у дошкільника. Розвиток форм дитячого мислення невіддільне від розвитку його змісту, від ознайомлення дитини з конкретною областю дійсності. Тому поява більш високих видів умовиводу відбувається спочатку, так би мовити, не по всьому фронту інтелектуальної діяльності , а окремими острівцями, в першу чергу там, де знайомство дитини з фактами, зв'язок його з дійсністю виявляється найбільш глибоко і міцно.

14-15.Психологічний аспект мовних класів і категорій. Іменник. Прийменник. Чисельник. Займенник. Дієслово. Інфінітив. Дієприкметник. Прислівник.

За допомогою засобів, які утворюють лінгвістичні значення, слова поділяються на семантичні класи:

1.Іменник - це предмети і явища більш або менш абстрактні(напр.. парта-більш конкретний предмет порівняно з простором, годинник- порівняно з часом) відповідають на питання хто? що?

2.Прикметник – містить інф-цію про властивості іменників.

3.Числівник – про кількість(п’ятірка, десятина).

4.Займенник – вказує на об’єкти, їх ознаки, кількості, не називаючи їх.

5.Дієслово – інф-ція про дію, процес, зміни. Основа – інфінітив – дія взагалі.

6.Інфінітив - початкова форма дієслова.

7.Дієприкметник – ознаки дії, форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована.(прослухана лекція)

8.Дієприслівник – форма дієслова на –чи, -ши (збагнувши це, гірко зітхаючи)

В словянських мовах семантичні класи, а відтак лінгвістичні значення утв за допомогою суфіксів, префіксів, закінчень. В інших мовах по-іншому.

16. Знак і символ

Знак – це сигнал(основна структурна одиниця передачі інф-ції), об’єктивні властивості якого не схожі на ту інформацію про яку повідомляють, умовно, штучно поєднані з нею, ”привязані” до неї.Знак- це символ, що не має нічого спільного з тим, що він позначає.

Символ – це сигнал, знак у зовнішній формі якого є щось схоже подібне з об’єктом про який він позначає, щось аналогічне йому.

17.Словезний символізм за о.О.Потебнею

Асоціювання за подобою потужно представлене в людській мові, вважав О.О.Потебня, що воно є основою утворення слів, називав цей феномен словесним символізмом. Напр. слово ведмідь – звір який їсть мед- за ознакою його харчування. Цей феномен виразно постає у амслені (мова жестів). Напр. показати на зуб це може означати і зуб, і білий колір, камінь, тверде – асоціювання за подобою.