6. Цінність права. Функції права.

Під цінністю права розуміється його спроможність служити метою і засобом задоволення науково обґрунтованих, соціальне справедливих загальнолюдських потреб та інтересів громадян та їх об'єднань. Цінності в праві слід сприймати як шкалу виміру самого права. Цінність у праві – це те сутнісне, що дозволяє праву залишатися самим собою.

Визначення юридичних цінностей – предмет юридичної аксіології

Можна виділити основні прояви цінності права.

1. Соціальна цінність права полягає у тому, що воно, втілюючи загальну, групову та індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин, сприяє розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. Воно вносить стабільність і порядок у ці відносини. У суспільстві, в умовах цивілізації, немає такої іншої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити доцільне регулювання економічних, державно-політичних, організаційних та інших відносин, реалізуючи при цьому демократичні, духовні та моральні цінності. Забепечуючи простір для упорядкованої свободи і активності, право служить чинником соціального прогресу. Його роль особливо зростає в умовах краху тоталітарних режимів, розвитку демократії.

2. Інструментальна цінність права – один із проявів його загальносоціальної цінності – полягає у тому, що право є регулятором суспільних відносин, інструментом для вирішення різних завдань, у тому числі для забезпечення функціонування інших соціальних інститутів (держави, соціального керування, моралі та ін.) та інших соціальних благ. Як інструмент право використовується різними суб'єктами соціального життя – державою, церквою, громадськими об'єднаннями, комерційними організаціями, громадянами. У цивілізованому суспільстві саме право є одним із головних інструментів, здатних забезпечити організованість і нормальну життєдіяльність, соціальний мир, злагоду, зняття соціальної напруженості.

3. Власна цінність права як соціального явища полягає у тому, що право виступає як міра: а) свободи та б) справедливості. У цій якості право може надавати людині, комерційним і некомерційним організаціям простір для свободи, активної діяльності й у той же час виключати сваволю і свавілля, тобто служити гарантом вільного, гідного та безпечного життя. Соціальна свобода, не пов'язана правом, поза права, може переростати у сваволю, несправедливість для більшості людей. Право виступає силою, яка в змозі протистояти беззаконню.

Стверджуючи принципи свободи і справедливості, право набуває глибокого особистого значення, стає цінністю для окремої людини, конкретної групи та суспільства в цілому, відкриває особі доступ до благ і виступає дієвим засобом її соціальної захищеності. Як писав український мислитель Б. Кістяківський, «право лише там, де є свобода особи». У цьому проявляється гуманістичний характер права. Саме через свою власну цінність право входить до арсеналу загальнолюдських цінностей, що виробляються поколіннями людей протягом історії.

Окрім соціального, право має функціональне призначення. Воно виражається в тому, що право виступає регулятором суспільних відносин. Ці основні функціональні призначення права проявляються в більш конкретних функціях.

Розрізняють такі види функцій права: загальносоціальні та спеціально-юридичні.

Функції права – основні напрями правового впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування. Розгляд функціональної сторони права дозволяє вивчати його у процесі реальної життєдіяльності. За характером безпосереднього впливу на суспільні відносини функції права поділяють на загальносоціальні та спеціально-юридичні.

Загальносоціальні функції – напрями впливу права на суспільні відносини за допомогою неюридичних засобів (тих, які не породжують юридичних наслідків).

Інформаційна - інформування громадян, тобто доведення до адресата відомостей про напрями регулювання суспільних відносин, про їхні права, обов'язки та відповідальність.

Орієнтуюча - джерело орієнтації суб'єктів на позитивні правові установлення, що передбачає формування готовності діяти відповідно до вимог його норм.

Виховна - право разом із мораллю та релігією здійснює цілеспрямований вплив на поведінку суб'єктів із метою формування певних зразків поведінки.

Інтегративна – право є інструментом забезпечення єдності суспільства, формує у членів суспільства установку на дотримання групових стереотипів правомірної поведінки.

Соціалізації - право втручається у соціальну сферу, схиляє соціальні групи до певних форм поведінки, взаємодії, у суспільстві виникають різноманітні зв'язки, через право усі індивіди приєднуються до єдиної системи соціальної організації.

Соціального контролю – приведення фактичної поведінки до єдиного стандарту, процес зведення до мінімуму розбіжностей, що виникають між вимогами правової норми та її фактичною реалізацією.

Культурно-історична – накопичення у праві культурних надбань людства (демократія, права людини, конституціоналізм тощо).

Спеціально-юридичні функції - напрями впливу права на суспільні відносини за допомогою юридичних засобів.

Регулятивна - завданням цієї функції є регулювання суспільних відносин, безпосереднє закріплення прав та обов'язків учасників правовідносин (суб'єктів права).

Регулятивно-статична - забезпечення стабільності у суспільстві, закріплення суспільних статусів, принципів діяльності, правових дефініцій (закріплення основних прав і свобод особистості, компетенції посадових осіб, визначення правової термінології тощо).

Регулятивно-динамічна - регулювання відносин, обслуговування засобами права тих чи інших соціальних процесів, функція забезпечення активної поведінки суб'єктів права.

Охоронна – захист суспільних відносин через правовий вплив. Головним її призначенням є охорона норм права від порушень, встановлення у суспільстві стану законності та правопорядку, гарантування державою заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності. Реалізується функція переважно за допомогою забороняючих норм. За її допомогою здійснюється нормальна реалізація регулятивної функції.

Охоронна функція виражається у:

- встановленні правових заборон на скоєння протиправних дій;

- визначенні юридичних санкцій, що передбачають відпові

дальність за порушення норм права;

- безпосередньому застосуванні юридичних санкцій щодо

конкретних правопорушників.

Загальносоціальні функції

1. Гуманістична – право охороняє і захищає права людства, народу, людини.

2. Організаторсько-управлінська – право забезпечує можливості окремих соціальних суб'єктів щодо розв'язання певних соціальних проблем, допомагає організувати загальні зусилля людей для досягнення загальнолюдського ідеалу.

3. Виховна функція – це функція виховання поваги до права за допомогою якості законів, їх справедливого змісту, тлумачення в преамбулах мети закону. Правова вихованість кожної людини – це високий рівень правосвідомості, це ставлення до права, яке виявляється не тільки в законослухняності, а й правовій активності, у прагненні в будь-якій справі затвердити правові засади як найвищі цінності цивілізації.

4. Інформаційна (комунікативна) функція – право інформує людей про волю законодавця.

5. Оціночна функція дозволяє виступати праву в якості критерію правомірності чи неправомірності тих чи інших рішень і вчинків. Особливу роль у реалізації оціночної функції відіграють охоронні та заохочувальні норми, в яких у загальному вигляді вміщена негативна чи позитивна оцінка тих чи інших можливих дій. У процесі застосування цих норм конкретизується нормативна оцінка вчинків, визначається індивідуальна міра юридичної відповідальності чи заохочення (наприклад, покарання за вироком суду, нагородження відзнакою Президента України «За мужність»).

6. Гносеологічна (пізнавальна) функція – право саме виступає як джерело пізнання зафіксованих у ньому закономірностей розвитку суспільства, основних культурних надбань, програмних цілей тощо.

Спеціально-юридичні функції

1. Регулятивна функція – це функція, яка спрямована на позитивний правовий вплив з метою упорядкування суспільних відносин шляхом встановлення заборон, дозволів тощо. Виділяють регулятивно-статичну та регулятивно-динамічну функції права.

- Регулятивно-статична функція закріплює сталі, розвинуті суспільні відносини в нормативних актах, у такій спосіб гарантуючи їхню недоторканність.

- Регулятивно-динамічна функція заохочує, стимулює розвиток тих суспільних відносин, що, відображаючи певні соціальні цінності, знаходяться на етапі свого становлення.

2. Охоронна функція відокремлює право від інших систем соціальної регуляції, оскільки здійснюється органами держави, які приймають індивідуально-владні рішення, виконання яких гарантується державним примусом. Охоронна функція права реалізується шляхом застосування спеціальних охоронних норм, а також діючих в охоронному режимі регулятивних норм. Останні існують при порушенні суб'єктивних прав і зверненні для їх захисту до компетентних державних органів. Охоронна функція спрямована на захист позитивних суспільних відносин шляхом усунення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей та їх об'єднань, відновлення порушених прав суб'єктів.