26. Педагогічний такт. Рівні педагогічного такту.

Педагогічний такт — це педагогічно грамотне спілкування в складних педагогічних ситуаціях, уміння знайти педагогічно доцільний і ефективний спосіб впливу, відчуття міри, швидкість реакції, здатність швидко оцінювати ситуацію і знаходити оптимальне рішення.

Педагогічний такт також виявляється в умінні керувати своїми почуттями, не втрачати самовладання, емоційну врівноваженість у поєднанні з високою принциповістю та вимогливістю, з чуйним людяним ставленням до студента. Він вимагає критичності і самокритичності в оцінці своєї праці, нетерпимості до шаблону, формалізму, застою думки і справи, до бюрократизму і пихи, поваги. Педагогічний такт реалізується через мову і стиль поведінки.

Тактовний педагог володіє великим і активним запасом різноманітних

способів впливу на школярів. Це і сила волі, стриманість, уважність,

послідовність, кмітливість, гумор і іронія, усмішка, погляд, десятки

відтінків голосу. Вчителі, які із широкого діапазону способів впливу

користуються лише незначними, втрачають багато можливостей встановити

контакт із учнями.

Основні показники педагогічного такту науково-педагогічного працівника:

■ людяність без зарозумілості;

■ вимогливість без брутальності та причепливості;

■ педагогічний вплив без наказів, навіювань, попереджень, без приниження особистої гідності студента;

■ вміння висловлювати розпорядження, вказівки та прохання без зухвалості, без зарозумілості;

■ уміння слухати співрозмовника, не виявляючи байдужості та вищості;

■ урівноваженість, самовладання і діловий тон спілкування, без дратівливості та сухості;

■ простота в спілкуванні без фамільярності та панібратства, без показухи;

■ принциповість і наполегливість без упертості;

■ уважність, чутливість і емпатичність без їх підкреслення;

■ гумор без посміху;

■ скромність без удаваності.

47 Складові творчої педагогічної діяльності.

Багато учителів творчо підходять до побудови структури уроку, шукають ефективні методи і прийоми навчання, які спонукали б кожного учня до активної самостійної пізнавальної діяльності. Звичайно, навіть найвдаліша структура уроку не може бути усталеною. Урок – це педагогічний витвір, а вчитель є його творцем. Однак, обираючи методичні прийоми, слід пам'ятати, що вчитель не може не використовувати педагогічну логіку, та доцільність і дидактичні принципи. Тільки науковістю він перевіряє правильність свого вибору. З метою розвитку творчого потенціалу вчителя слід приділяти особливу увагу систематичному залученню всіх членів педагогічного колективу до виступів на семінарах різних рівнів, педрадах, конференціях, конкурсах тощо. Саме підготовка та участь у таких заходах змушують учителя докладно ознайомитися з відповідною науково-педагогічною літературою, передовим досвідом з окремого питання, переосмислити, вдосконалити, засвоїти нові методи та прийоми навчальної роботи, спонукає вчителя конструктивно сприймати нові ідеї, з'ясовувати їх суть, досягнення і недоліки, а також з повагою ставитися до переконань своїх опонентів, виключати категоричне заперечення їхньої точки зору. Така робота формує системне мислення учителя, що пізніше виявляється у цілісному сприйнятті різних педагогічних явищ, здатності встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, визначати перспективу свого творчого зростання

.