6.4. Формування особистості в період ранньої юності

У порівнянні з підлітками зростає рівень свідомого самоконт-

ролю, хоча саме в цьому віці найчастіше скаржаться на слаб-кість волі, залежність від зовнішніх впливів і такі характерні риси як примхливість, ненадійність, схильність легко і безпідставно ображатися тощо.

Залежність емоційних реакцій підлітків від гормональних та фізіологічних про­цесів певною мірою зберігається і в період ранньої юності, однак вона вже не є визначальною. Особливості емоційної сфери старшокласників залежать також від соціальних факторів і умов виховання, причому індивідуально-типологічні відмінності часто суттєвіші за вікові.

Усі основні структури темпераменту і його залежність від властивостей нер­вової системи закладаються ще в підлітковому віці. Рання юність характеризуєть­ся посиленням інтегральних зв'язків між його елементами, внаслідок чого полег­шується управління власними реакціями (В.С. Мерлін). Так, юнаки та дівчата, незалежно від типу нервової системи, значно стриманіші та врівноваженіші у по­рівнянні з підлітками (О.В. Кучменко).

Однак саме в цьому віці особливо гостро проявляються окремі властивості характеру, інколи доходячи до рівня акцентуацій, які, не будучи самі по собі патологіями, збільшують імовірність психічних травм та провокують відхилення у поведінці. Приміром, загострення такої типової для юнацтва риси як гіпертимність (підвищена активність та надмірна збудженість) нерідко спричиняє нерозбірливість молодих людей у знайомствах, схильність до непродуманих, аван­тюрних учинків, а типологічно зумовлена замкнутість може перерости у хвороб­ливу самоізоляцію або й почуття власної неповноцінності тощо. Узагалі вік від 14 до 18 років є критичним періодом для психопатій (О.Є. Личко).

Загалом варто наголосити, що емоційні труднощі та негаразди не є типовими для юнацького віку. Імовірніше, тут спостерігається деяка загальна закоиомір-

102

Тема 6. Психологічні особливості юнацтва

ність, а саме: підвищення рівня організації і саморегуляції організму призводить до збільшення емоційної чутливості, але паралельно зростають і можливості пси­хологічного захисту (І.С. Кон).

Загальне емоційне самопочуття вирівнюється. Афективні вибухи, характернідля підлітків через їх постійну збудженість, зустрічаються рідше. Емоційне життя стає багатшим за змістом і диференційованішим за відтінками почуттів. Інтенсивно розвивається відкритість до емоційних впливів, здатність до співпереживань (емпатія), емоційна чутливість.

Розвиток самосвідомості

У період ранньої юності принципово змінюється ставлення до власної особистості. Якщо для підліткового віку характер­ним є бурхливий розвиток самосвідомості, то тепер йдеться вже про формування нової якості: усвідомлення себе як неповторної особис­тості, із власними думками, переживаннями, почуттями, поглядами й оцінками.

На думку В. Штврна, вирішальну роль у формуванні особистості віді­грає те, яку цінність людина вважає найвищою, визначальною. Саме цінності зумовлюють тип людської особистості. В. Штерн описав шість таких ти­пів: теоретичний—особистість, усі прагнення якої спрямовані на об'єктивне пізнання дійсності; естетичний —особистість, для якої об'єктивне пізнання байдуже, вона прагне зрозуміти одиничний випадок і "вичерпати його без залишку з усіма його індивідуальними особливостями"; економічний — жит­тям людини керує ідея користі, прагнення "найменшими зусиллями досягти найбільшого результату"; соціальний— "сенсжиття—любов, спілкування і життя для інших людей"; політичний—для особистості характерне праг­нення до влади, панування, впливу на інших; релігійний — особистість спів­відносить "усіляке одиничне явище із загальним сенсом життя і світом".

Визначаючи кожен із цих типів, В. Штерн аж ніяк не вважає, що в житті особистості є лише одна спрямованість цінностей. "Навпаки,—пише він, — усі спрямованості цінностей закладені в кожній індивідуальності... Але якась одна з них набуває пріоритетного значення і, в основному, визначає життя".

Високий рівень розвитку самосвідомості породжує інтерес до власної осо­бистості, до форм її організації та саморегулювання.

Основний психологічний здобуток юності— власний внутрішній світ. Зовніш­ній, фізичний світ тепер є лише однією з можливостей суб'єктивного досвіду, центром якого є власна особистість, власне "Я".

Як відомо, відкриття для себе власного внутрішнього світу розпочинається вже у підлітковому віці. У цей же період розвивається формально-логічне мис­лення. Інтелектуальний розвиток, що супроводжується нагромадженням і систе­матизацією знань про світ, і інтерес до власної особистості та розвиток рефлексії виявляються у ранній юності тією основою, на якій грунтується світогляд. Карти­на світу при цьому може бути матеріалістичною, ідеалістичною, формуватися на базі релігійних уявлень тощо.

103