- •4 Структура процесу самовиховання.
- •5 Взаємозв’язок між саморозвитком і самовихованням
- •6 Характеристика процесу самопізнання
- •7 Методи самопізнання
- •10.Значення спілкування у самовихованні.
- •11.Роль темпераменту у процесі самовиховання.
- •12.Особливості розвитку самосвідомості підлітка.
- •13.Значення самооцінки в процесі самопізнання.
- •14.Регулятивні операції у процесі самовиховання.
- •15.Характеристика методів саморегуляції.
- •16.Рушійні сили та механізми самовиховання особистості.
- •17.Характеристика стимулів у процесі самовиховання.
- •18.Можливості самовиховання у шкільному віці. Формування навичок самовиховання у молодшому шкільному віці
- •Цілеспрямоване самовиховання у підлітковому віці.
- •Психологічні основи самовиховання в юнацькому віці
- •19. Формування навичок самовиховання у молодшому шкільному віці
- •20Цілеспрямоване самовиховання у підлітковому віці.
- •21 Самовиховання в юнацькому віці
- •23. Умови та рушійні сили процесу самовиховання майбутніх соціальних педагогів
- •24 Етапи професійного самовизначення соціальних педагогів
- •25. Керівництво колективним самовихованням
- •26. Методи та прийоми саморегуляції
- •27.Вплив самовиховання на розвиток професійно-значимих якостей соціального педагога.
- •28.Самовиховання як мистецтво керувати своєю особистістю.
- •29.Мотивація самовиховання майбутнього соціального педагога.
- •30.Методи самовдосконалення соціального педагога.
- •31.Самовиховання організаторських умінь.
- •32.Самовиховання комунікативних умінь.
- •33.Педагогічний такт у самовдосконаленні підлітків.
- •34.Самовиховання соціальних якостей.
- •30. Методи самовдосконалення соціального педагога
- •31. Самовиховання організаторських умінь
- •1. Сфери і галузі самопізнання
- •36Самооцінка особистості
- •Самопізнання як передумова самовиховання майбутнього педагога
- •42 Методи самовиховання
30.Методи самовдосконалення соціального педагога.
31.Самовиховання організаторських умінь.
32.Самовиховання комунікативних умінь.
Комунікативні вміння – це готовність до професійної комунікативної діяльності.о комунікативних вмінь належать: мовленнєве або вербальне спілкуваня, невербальне спілкування , орієнтуання в ситуації , соціальна перцепція, створення творчого самопочуття, володіння професійно-педагогічною увагою, емпатія. Мовленнєве спілкування-це передача інформації за допомогою слів, звуків; невербальне спілкування- це передача інформаціїбез слів, за допомогою міміки, жестів,рухів тощо.Орієнтування в ситуації передбачає розуміння і врахування актуальних соціальинх взаємовідносин між тими що спілкуються.Соціальна перцепція- це розуміння людини людиною.Емпатія-здібність людини стати на місцеіншої і відчути її стан як свій власний.Емпатія формується ще в дитнстві.Інші вміння можуть формуатись протягом всього життя, при цьому не обов’язково займатись педагогічною діяльністю.Комунікативні вміння допомагають забезпечити успішність спілкування, є індивідуально-психологічними властивостями особистості.
Комунікація та комунікативні вміння забезпечують здіснення будь-якої професійної та фахової діяльності. Слово “Комунікація” що в перекладі означає перебувати у зв’язку, брати, об’єднуватись. Потреба у спілкуванні є первинною потребою людини. Саме завдяки спілкуванню відбувається згуртування людей, виробляються норми поведінки, узгоджують спільні дії, передається суспільно-історичний досвід. Щоб якомога ширше оцінити вплив комунікації на розвиток суспільства вчені намагаються встановити її функції, виділити і вивчити окремі її аспекти. У характеристиці спілкування здебільшого виділяють три класи функцій: інформаційно-комунікативні, регулятивно-комунікативні і афективно комунікативні
До інформаційно-комунікативних належать процес формування, передавання і прийняття інформації. Під час формування вирівнюються відмінності у вихідній інформованості людей, що вступають у спілкування. На етапі передаванню значень спілкування є інформуванням, інструктажем навчання
Регулятивно-комунікативні безпосередньо пов’язані з регулюванням поведінки. При цьому регулюються не тільки власна поведінка, але й поведінка інших людей, відбувається взаємне узгодження дій.
Аспективно-комунікативні функції характеризують емоційну сферу людини. Весь колорит емоцій людей виникає і розвивається в умовах спілкування. Їх розвиток значною мірою обумовлює рівень професійної майстерності фахівця, яка ґрунтується з одного боку на спеціальних професійних знаннях та різнобічних фахових уміннях, а з іншого – на вмінні спілкуватися індивідуально чи колективно. Для успішного вирішення питань формування комунікативних умінь важливо мати
33.Педагогічний такт у самовдосконаленні підлітків.
Педагогічний такт – найхарактерніша професійна особливість вчителя. В будь-якій професії є щось особливе, що відрізняє її від інших професій. виявлятись це зможе і в звичках людини, і в його мові, зовнішньому вигляді. Особливість професії вчителя, перш за все, виявляється в його педагогічному такті
. Педагогічний такт необхідний і в навчанні і у вихованні. Але у вихованні його роль особлива. У безтактного вчителя учні ще зуміють чогось навчитись, але у вихованні такий вчитель нічого не досягне. Моральні переконання, інтереси, смаки не можна формувати насильно. Для цього необхідно, щоб учні любили похвали свого вчителя.
До учнів необхідно відноситись так ввічливо і з повагою, як і до дорослої людини, тальки ще більш уважніше і обережніше. Педагогічний такт – це професійна якість вчителя. Він являться складовою педагогічної майстерності і набувається разом з педагогічною освітою і педагогічною практикою. Повага до учнів, бережливе ставлення до їх особистості лежить в основі педагогічного такту.
Тактовний вчитель, який враховує різноманітні відтінки в поведінці учнів, почуває в їх середовищі свобідніше. Тактовному вчителю не потрібно весь час слідкувати за дітьми. Його відношення з учнями побудовані на взаємній довірі і взаємній повазі. Тому він може позволити собі пошукувати з ними, зробити комусь із них іронічне зауваження. Все в поведінці тактовного вчителя є природнім. Тактовна поведінка з учнями стала його звичкою, невід’ємною рисою його характеру. Такий вчитель володіє спеціальним вмінням спілкуватися із дітьми. Таким вмінням повинен володіти кожен педагог.
Отже, педагогічний такт виховують, його набувають разом з педагогічною культурою і він виявляється в педагогічній діяльності. Він є показником зрілості науково-педагогічного працівника як майстра своєї справи. Це великий засіб, за допомогою якого студентів можна перетворити на своїх спільників чи, навпаки, суперників.