- •Еволюція педагогічної антропології
- •Місце педагогічної антропології в системі педагогічних знань
- •Педагогічна антропологія як методологія педагогіки
- •Історія поняття педагогічна антропологія та його сучасне трактування. Розробка педагогічної антропологія як самостійної галузі знань.
- •Історія розвитку педагогічної антропології за кордоном
- •Історія розвитку педагогічної антропології в Україні
- •Відомі українські та зарубіжні вчені-антропологи
- •Педагогічна антропологія на початку ххі століття
- •Основні напрями розвитку антропології як цілісного людинознавства
- •Педагого-антропологічні основи педагогіки
- •Предмет і сфера застосування педагогічної антропології
- •Предмет і методи сучасної педагогічної антропології та їх характеристика
- •Завдання педагогічної антропології
- •Проблеми і джерела педагогічної антропології
- •Загальне, особливе і окреме в людині. Єдність загального, особливого і окремого.
- •Основні принципи педагогічної антропології. Методи дослідження педагогічної антропології: Аналіз і синтез, герменевтика, інші методи.
- •Адресат, причини появи, мета, жанр праці к. Ушинського «Людина як предмет виховання, досвід педагогічної антропології».
- •Визначення к. Ушинським поняття «педагогічної антропології».
- •Актуальність праці к. Ушинського «Людина як предмет виховання, досвід педагогічної антропології» на сучасному етапі
- •Людина як предмет наукового вивчення
- •Поняття «людина» та його інтерпретація з точки зору антропології.
- •Антропологічне тлумачення культури
- •Особистість і розвиток людської індивідуальності з точки зору антропології
- •Дитинство як особливий період. Проблеми дитинства у сучасному світі.
- •Антропологічні аспекти розвитку дитини від народження до 6 років
- •Антропологічні основи розвитку молодшого школяра
- •Антропологічні основи розвитку підлітка
- •Антропологічні основи розвитку особистості в ранній юності
- •Антропологічні основи розвитку особистості в пізній юності і дорослості
- •Антропологічно неприйнятні моделі педагогічної взаємодії
- •Гуманізація педагогічної взаємодії як шлях антропологізації педагогічного процесу
- •37. Зарубіжні моделі антропоорієнтованих освітніх закладів
- •42. Сучасний освітній процес : антропологічний аспект
-
Поняття «людина» та його інтерпретація з точки зору антропології.
Поняття людини означає людину взагалі, тобто включає сукупність всіх властивостей та атрибутів людини. Будучи абстракцією це поняття має два реальних втілення - окрема людина та людство в цілому. Кожен з нас, будучи окремою, незалежною від інших людиною, із своїм власним життям, поглядами, цінностями і т.п., є людиною настільки, наскільки в ньому є спільного всім людям. Людство в цілому складається з окремих людей, і кожна окрема є членом людської спільноти. Людина та суспільство є предметом вивчення багатьох наук - анатомії, психології, медицини і т.п., проте вони вивчають людину абстрактно - їх цікавить тільки якийсь окремий аспект життя людини. Людина у всій повноті її прояв піддається осмисленню тільки засобом та методом філософії. Людина в цілому, безвідносно до світу та суспільства є предметом вивчення такої дисципліни як філософська антропологія; соціальне буття людини вивчає соціальна філософія. Людину вивчають багато інших наук. Питання "що таке людина?" одне із найдавніших питань, які ставило собі людство. Найчастішою відповіддю на це питання була спроба дати родово - видове визначення, як, наприклад: людина - це політична тварина, людина - це розумна тварина, людина - це тварина, яка виробляє знаряддя праці.
Найочевиднішими початками людини є тіло та душа. Тіло - це чуттєве видиме в людині, її фізична основа. Душа - це те, що робить тіло живим, заставляє його рухатись, відчувати задоволення та страждати. Душа - це життя; бездумним в прямому значенні цього слова ми називаємо мертве тіло, в переносному - людину, яка не може, або не хоче, відчувати біль та радість. Життя людини відбувається в двох площинах - матеріальній та духовній. Людина, будучи фізичною істотою, живе згідно із законами матеріального світу, але будучи істотою духовною, не може бути зведеною тільки до цих законів. Людина живе в єдності своїх матеріальних та духовних проявів: її дух обтяжений тілом, а тіло - одухотворене. Саме до такої єдності матеріального та духовного в людині звертається нетрадиційна медицина та східні філософські традиції.
Людина приречена бути, вона вкинута у світ незалежно від власної волі. Людина приречена на свободу і на відповідальність, приречена на свій страх і ризик зважувати і вирішувати правильність чи не правильність своїх вчинків. Людина обмежена в своєму існуванні, вона народжується незалежно від власної волі і не може вирішувати питання власного життя чи смерті. Їй підвладна тільки тривалість життя та термін смерті. Проте фундаментальною характеристикою людини є здатність до самотрансцеденції - виходу за власні межі, як в мисленні, так і в дії. Людина здатна жити та віддавати своє життя заради того, що не зводиться до її власного існування. Людина здатна до пізнання інших істин, вона здатна для створення матеріальних цінностей, які безпосередньо не витікають із її існування; людина здатна долати межі свого існування через віру, надію, любов.