33.Е) Методи дослідження мови і мовлення.

Мова – суто людський засіб спілкування в духовному і практичному житті людини і є системою знаків для передавання, приймання і використання інформації. Мова (зовнішня і внутрішня) – це спосіб існування мислення. Людська мова, на відміну від мови знакової взаємодії тварин, оперує поняттями.

Мовлення – це акт вживання людиною мови для спілкування.

Основмини діагностиками розвитку мови і мовлення є методи дослідження є Гейдельбергський тест мовного розвитку, вільний асоціативний експеримент та ін..

Основним діагностичним інструментарієм для дослідження особливостей

мовленнєвої діяльності слугував Гейдельбергський тест [2]. Тест містить

батарею субтестів:

1. Розуміння граматичних структур (ГС).

2. Утворення однини – множини іменників (МО).

3. Імітація граматичних структур (ІГ).

4. Корекція семантично невірних речень (КС).

5. Словотвір (СТ).

6. Варіації назв (ВН).

7. Класифікація понять (КП).

8. Розповідь для запам’ятовування (ОЗ).

9. Утворення ступенів порівняння прикметників (ПП).

10. Взаємозв’язок вербальної та невербальної інформації (ВНІ).

11. Кодування і декодування наявної інтенції (КД).

12. Конструювання речень (КР).

13. Знаходження слів (ЗС).

Відповіді дітей на субтести Гейдельберського тесту оцінювались таким

чином: 0 – дитина не впоралася із завданням, 1 – частково впоралася, 2 –

повністю виконала завдання.

34. Концептуальні особливості та аналіз змісту методики семантичного диференціалу Ч. Осгуда.

Метод кількісного та якісного індексування значень використовується при вимірюванні емоційного відношення індивіда до різних об'єктів. Техніка семантичного диференціалу розроблена Ч. Осгудом (1957 р.) ґрунтується на припущенні, що різні слова викликають різні реакції, які відрізняються за двома параметрами: якістю та інтенсивністю. Якість визначається за результатами зробленого вибору одного з полюсів полярної шкали. Інтенсивність оцінюється за мірою вираженості одного із двох заданих слів. Дана методика включає 21 пару полярних якостей, які розміщені у вигляді шкал.

Семибальні шкали представлені у формі семантичного диференціалу, нанесені горизонтально на один бланк. Сім градацій, як правило, позначаються словами як і полюси шкали, хоча можуть мати і кількісну репрезентацію. В останньому випадку досліджуваний повинен орієнтуватися на лівий стовпчик таблиці, в якому подається черговість полюсних знаків.

Досліджуваний повинен відмітити спрямованість та міру вираженості особистісної якості на зазначеному континуумі. Такі дії він повинен виконати у кожному рядку, відшукавши між двома полярними якостями адекватну градацію. Отримані відповіді дають змогу побудувати суб'єктивний семантичний профіль. Для зручності рекомендують з'єднати суцільною лінією всі градієнти кожної шкали, після чого здійснюють інтерпретацію суб'єктивного профілю.

Далі процедура передбачає побудову так званого семантичного простору. Для цього знаходять суми оцінок тих шкал, які складають зміст одного і того ж фактору.

Методика застосовується для експрес-діагностики самооцінки.

Шкали СД розподілені за факторами: "фактор активності"(ФА), "фактор сили (ФС), "фактор оцінки" (ФО).

2. ФА - відображає у самооцінках рівень екстравертованості- інтровертованості досліджуваного. Позитивні значення (+) вказують на високу активність, комунікабельність, імпульсивність; негативні (-) - на інтровертованість людини. При взаємних оцінках показники фактору А відображають сприйняття людьми власних особистісних властивостей.

3. ФО - відображає інформацію про самосприйняття, рівень самоповаги. Високі показники означають, що досліджуваний задоволений собою, схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних характеристик.

4. ФС - розкриває рівень розвитку вольових характеристик особистості. Високі оцінки відображають впевненість у собі, незалежність, схильність розраховувати на власні сили у складних життєвих ситуаціях. Низькі показники - недостатній самоконтроль у досліджуваного, а також залежність від зовнішніх оцінок та обставин. Дуже низькі показники вказують на астенізацію, тривожність.

На сьогоднішній день в Україні немає адаптованого україномовного варіанту методики СД. Тому багато дослідників користується російськомовним виданням СД, адаптованим співробітниками психоневрологічного інституту ім. Бехтєрєва. Процедура реадаптації досить складна, передбачала аналіз репрезентативної вибірки слів сучасної російської мови, які описують риси особистості. Далі вивчалась внутрішня факторна структура своєрідної "моделі особистості", яка існує в культурі і розвивається у кожної людини в результаті засвоєння нею соціального та мовного досвіду.

Слід вказати на одну незаперечну перевагу цієї методики. Так як позитивно-змістовні характеристики розміщуються не на одному і тому ж полюсі кожної шкали, а на різних - то з лівого боку, то з правого, то це сприяє уникненню так званої "позиційної тактики", коли вибір досліджуваного здійснюється під дією установки.

35. Методика дослідження локус контролю