33Б. Методики дослідження сприймання.

Експериментальне дослідження сприймання молодшого школяра охоплює дослідження властивостей сприймання (цілісності, обсягу, спостережливості) та видів сприймання (зорового, слухового, сприймання часу тощо).

Визначення окоміру

Обладнання: таблиця (див. додаток 2).

Методика проведення. Психолог демонструє на таблиці ряд кутів та пропонує визначити, який кут найменший, який кут більше від цього кута, ще більший; або серед ліній 1—10 відшукати відрізки, рівні відрізкам «а», «б», «в» та сторонам «АА», «ББ», «ВВ».

Оцінювання результатів. Дуже добре — дитина виконала завдання без помилок, розмірковуючи вголос, які відрізки та кути рівні між собою. Високий результат — завдання виконано без помилок, але без словесного пояснення. Середній результат — є 1—2 помилки, аналіз частковий. Низький результат — коли дитина зробила більше трьох помилок. •

Визначення спостережливості

Обладнання: таблиці (див. додаток 3).

Методика проведення. Психолог демонструє набір геометричних фігур. Перед дитиною він ставить завдання: визначити, які фігури, позначені цифрами, відповідають за розмірами та формою фігурам, позначеним літерами.

Оцінювання результатів. Підраховується кількість правильно вибраних, схожих за розміром та формою, геометричних фігур та ,від цієї кількості віднімається кількість помилково вибраних фігур. Різницю треба поділити на загальну кількість фігур (16). Чим ближчий результат до 1, тим вищий рівень спостережливості: О— 0,33 — низький рівень, 0,34—0,66 — середній рівень, 0,67—1,0 — високий рівень.

Визначення сприймання часу

Обладнання: секундомір або годинник із секундною стрілкою.

Методика проведення.- Піддослідний повинен визначити відрізки часу (від стуку до стуку), наприклад, 40, 60 та 90 секунд. Для цього психолог відмічає ударом олівця по столу початок і кінець часового відрізка, піддослідний визначає його тривалість.

Обробка результатів. Результати оцінюються за формулою точності часу С: ,де

А — різниця між пред'явленим подразником (відрізок часу в секундах) і відрізком часу, який назвав піддослідний (знак не враховується);

В — відрізок часу, заданий психологом.

За даними психолога К.Сергєєва, в середньому 1 хвилина сприймається: у 1 класі —як 11 секунд, у 3 класі —як 25 секунд, у 5 класі — як 31 секунда (дорослі сприймають як 35 секунд).

Кращими вважаються результати, наближені до об'єктивного часу.

Визначення сенсорної збудженості

Обладнання: таблиці, секундомір (див. додаток 4).

Методика проведення. Піддослідному пропонується розглянути таблиці «квадрати, що рухаються» та «фон із хвилями». Коли дитина розглядає першу таблицю, друга таблиця затуляється білим папером. Піддослідному пропонується підрахувати за таблицею кількість квадратів у кожному рядку. Враховується час на виконання підрахунків та вегетативні реакції піддослідного. За другою таблицею треба підрахувати кількість кружечків, квадратиків та трикутників, що розташовані хвилями. Слід враховувати також суб'єктивні відчуття піддослідних.

Обробка результатів. Оцінювання результатів проводиться в цілому по класу.

Відкидаються 25% кращих результатів та 25% найгірших. 50% результатів, що залишилися, складають учні із середнім рівнем сприйняття.

За даними Г.Романової, результати виконання тесту «тло із хвилями» (для дітей 9—10 років) приблизно такі (див. таблицю 1). Неправильний підрахунок кількості квадратів за першою таблицею або більш повільний, ніж наведений, підрахунок трикутників, квадратів та кругів за другою таблицею, свідчать про послабленість сприймання. За різних психопатологічних станах сприймання таблиць утруднюється.

Визначення точності локалізації слухових подразників

Обладнання: дві монети, секундомір.

Методика проведення. Піддослідний, заплющивши очі, нерухомо сидить на стільці. Психолог, затиснувши дві монети між указівним та великим пальцями, на одній відстані од голови піддослідного (близько 50 см) то ліворуч, то праворуч, то знизу, то згори, то спереду, то ззаду брязкає монетами (кожен із напрямів повторюється 3—5 разів, але не посліл). Дитина повинна вказати напрямок, де, на її думку, знаходиться джерело звуку. Після того як піддослідний упорався з цим завданням, йому пропонується повторити дослід у нових умовах (закриваючи одне вухо).

Оцінювання результатів. Фіксується кількість правильних відповідей та латентний (прихований) час, який потрібен був піддослідному, щоб визначити напрямок джерела звуку. Потім підраховується правильність локалізації кожного напрямку звуку окремо (наприклад, кількість правильно визначених напрямків звуку згори) за формулою:

С=(А/В)*100, де

А — кількість правильних відповідей за одним напрямком звуку;

В — кількість дослідів у цьому напрямку.

Наприкінці порівнюються загальні результати при бінауральному (на два вуха) та моноуральному слухові, а також результати для різних напрямків. Робляться висновки про ступінь точності локалізації джерела звуку в різних напрямках та про розташування джерела звуку, при яких помилки були більш значущими. Якщо С= 100 —високий рівень розрізнення звукових подразників, С= 80 — вище середнього, С = 60 — середній, С = 40 — нижче середнього, С — 20 — низький рівень розрізнення звукових подразників.

Визначення типологічних особливостей сприймання (за методикою Л.Венгера)

Обладнання: карти, об'єднані в таблиці).

Методика проведення. Дослід проводиться у 2 етапи. Спочатку психолог показує першу таблицю та пропонує її уважно розглянути. Звертає увагу на те, що на кожній картці намальовано по три кружечки, які відрізняються один від одного розташуванням і внутрішніми деталями. Після цього психолог показує по одній картці, яку слід уважно розглянути та відшукати її у загальній таблиці. Результати фіксуються та робиться висновок.

Оцінювання результатів. Піддослідні, які сприймали тільки розташування кружечків, мають синтетичний тип сприймання; ті піддослідні, які помічали однакові де-талі окремих кружечків, мають аналітичний тип сприймання; а ті піддослідні, що однаково добре розрізняють і деталі, і розташування кружечків, мають аналітико-синте-тичний тип сприймання. Визначення рівня розвиткспостережливості молодших школярів.