3. Куликовське побоїще
Ранком 8 вересня 1380 р. почалася знаменита битва на Куликовсьому полі. Густий туман огортав обох супротивників, що стояли в бойовому порядку в дуже тісних побудовах, тому що поле ледь могло вмістити численні війська — татарські і росіян. Ченцю Олександрові Пересвітлу, що був до того воїном, випала завидна доля: першим з російських воїнів він потрапив на поле Куликове, простромивши списом мурзу Челубея.
Незабаром почався загальний бій. Пересічений характер місцевості утрудняв дії татарської кінноти. Однак татарам після жорстокої січі вдалося нанести росіянином сильний удар. Передовий полк був знищений майже цілком Після цього татари рушили на великий полк і врізалися в його середину. Їм удалося підрубати Великокнязівський прапор, і був убитий "двійник" Дмитра Івановича — боярин Михайло Андрійович Бренко, що надяг доспіхи свого володаря і сів на його улюбленого коня. Однак суздальські і володимирські дружини під командуванням Т. В. Вельямінова і князя Гліба брянського відтіснили татар, і бойове положення великого полку було відновлено.
Були відбиті атаки татар і на правому фланзі. Татари кинули сили на ліве крило російських військ. Полк лівої руки був розбитий. Почався відступ російських військ до Непрядви. Татари стали виходити в тил великого полку, а полк правої руки не міг перейти в наступ, тому що тоді був би відкритий фланг великого полку і порушений загальний бойовий порядок. Увесь цей час князь Володимир Андрійович пропонував Дмитрові Волинцу вступити в бій, говорячи про марність їхнього стояння. Але Боброк з дивною точністю угадав час, у який треба було вийти із засідки, і, коли татари порівнялися з дібровою, у якій знаходився засадний полк, росіяни кинулися на них з люттю. Несподівана атака свіжих російських військ була вирішальною: татари не витримали цього натиску і звернулися у втечу. Спочатку побігли збожеволілі, без пам’яті залишки Мамаева війська і з ними — сам Мамай. Розгром татар був повний.
Бій 8 вересня 1380 р. на Куликовому поле закінчився чудовою перемогою російської раті над головними силами мамаєвої орди.
4. Наслідки Куликовської перемоги
Політичні наслідки цієї перемоги були величезні: продемонстрована на Куликовому полі міць загальросійського виступу ще більше зміцнила значення Москви як центра національного об'єднання в боротьбі за звільнення від татарської залежності.
Битва на Куликовому поле являла собою справді народну справу, подію всесвітньо-історичного значення, що поклало початок повній ліквідації Золотої орди і звільненню від татарського ярма Русі і ряду народів Східної Європи. Куликовська битва з'явилася для всього слов'янства героїчним прикладом національно-визвольної боротьби. Вона вплинула на розвиток народного руху проти гніту турецьких і німецьких загарбників у країнах західних і південних слов'ян.
Велика історична заслуга в організації битви з полчищами Мамая належить Дмитрові Донському, великому російському полководцю. Він надавав великого значення моральному фактору, як одній з умов перемоги. Велике полководницьке мистецтво, вміння підбирати військових керівників, дбайливе відношення до військової сили й особиста хоробрість — от що відрізняло Дмитра Донського. Для тактики Дмитра Донського характерне уміння вибирати місцевість і використовувати її умови, використовувати резерви, зосереджувати сили на вирішальному ділянці поля бою. Тактика Дмитра Донського носила наступальний, ініціативний характер.