Поняття знання

...на відміну від праці, знання є тільки теоретичним, а не практичним опануванням об’єктом. Знати, що таке чоботи і як їх можна пошити, – це ще не означає бути взутим. Знання дає не власне предмет, а ідею предмету і шлях його практичного здобуття. Теоретичне опанування предметом є передумовою його практичного одержання.

Але воно існує і реально, практично, одержуючи певну чуттєво прийнятну форму знаків, мови, в якій ці внутрішні форми, образи речей пов’язуються з предметами певного виду (звуками, графічними зображеннями тощо). Якщо б знання не було відображеним з допомогою мови, то суспільство не змогло б ним користуватися.

Як необхідний елемент і передумова практичного ставлення людини до світу є процесом створення ідей, цілеспрямовано, котрі ідеально відтворюють об’єктивну реальність в формах її діяльності й існуючих у вигляді певної мовної системи.

Завдання 3. З наведеного уривку поясніть, як народжується і відбувається процес пізнання

«...Саме із взаємодії суб'єкта та об'єкта випливає дія - джерело пізнання. Вихідним пунктом пізнання постає ні суб'єкт, ані об'єкт, а їх взаємозв'язок, характерний для дії. Відштовхуючись від цієї взаємодії, суб'єкт, розкриваючи та пізнаючи об’єкт. організує дії в струнку систему, яка складається із операцій його інтелекту або мислення». (Ж.Піаже)

Рекомендована література

1. Білодід Ю.М. Філософія: український світоглядний акцент: Навч. посібник. – К., 2006. – С.151-157

2. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І.: Курс лекцій з філософії: Навчальний посібник. – К., 1999. – С.301-309

3. Данильян О.Г., Титаренко В.М. Основи філософії: Навч посібник. –Харків, 2003. – С. 207.

4. Надольний І.Ф. Філософія: Курс лекцій. – К., 2000. – С.238-275.

5. Петрушенко В.Л. Філософія. – Львів, 2001. – С.328-350.

6. Подольська Є.А., Парафійник Н.А. Філософія: Підручник для студентів фармацевтичних вузів та факультетів. – Харків, 1997. – С.469-539.

7. Причепій Є.М. Філософія: Посібник. – К., 2001. – С.292-316.

8. Сілаєва Т.О. Філософія: Курс лекцій. – Тернопіль, 2003. – С. 113-156.

9. Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. – Ів.-Фр., 2010. – C. 307-324.

10. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Ю.В. Осічнюка. – К., 2003. – С.238-279.

Тема: «Людина, природа і суспільство в філософії»

Форма заняття: семінарське.

Мета заняття: означити сутність філософської проблеми людини і суспільства, інтегрувати крізь призму філософської інтерпретації спеціальні та галузеві філософські теорії, показати проблематичність людського буття в суспільному та водночас його складність, багатовимірність, невичерпність, окреслити найперші визначення людини та прояви її буття, продемонструвати їх суперечливість та відкритість історичній перспективі; осмислення суспільства, як якісно особливого прояву реальності, виявлення сутності соціальності, ключових функцій суспіль­ного життя.

Питання для обговорення.

1. Людина і суспільство як предмет філософського осмислення:

• філософська антропологія і соціальна філософія як наука;

• проблема людини і суспільства в історії філософії;

• проблема людського начала, гіпотези походження людини (міфологічно-релігійна модель появи людини, наукові гіпотези походження людини).

• соціогенез, структура і сфери суспільства та соціальних зв’язків.

2. Структура людської діяльності та сутнісні сили людини:

- сутнісні ознаки людини;

- співвідношення і характеристика біологічного, соціального й духовного в людині;

- основні види людської діяльності;

3. Взаємовідношення культури і цивілізації

• поняття, структура та функції культури;

• поняття цивілізації, цивілізація і культура; формаційний і цивілізаційний під­ходи у визначенні суспільства;

• філософське осмислення історії. Історіософія:

4. Природа, як предмет філософського осмислення

• світ як єдність природної і соціальної реальностей; природа, як біо- і ноосфера;

• історичні форми єдності суспільства і природи;

• новий діалог людини з природою – синергетика.

5. Процес глобалізації та доля людини. Сучасні глобальні проблеми:

• глобалізація світу та ідеологія глобалізму;

• класифікація та вплив глобальних проблем (екологічні, соціально-економічні, політичні, духовно-релігійні) на розвиток суспільства;

• соціальне прогнозування та передбачення майбутнього.

6. Біоетика як філософія майбутнього і сенс життя людини

• етика життя чи біоетика: аксіологічні альтернативи;

• ґенеза біоетичних вчень;

• етичні вимоги щодо проведення клінічних досліджень і медико-біологічних експериментів на людині;

• позиції щодо визначення сенсу людського життя;

• визначення і співвідношення понять «людина-індивід-особа-особистість-інди­віду­альність»;

• вихідні цінності людського буття;

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: людина, індивід, особа, індивідуальність, особистість, персона, істота, мислення, мова, соціум, суспільство, громадянське суспільство, клас, культура, цивілізація, соціалізація, конформізм, інтеракціонізм, глобалізація, глобалізм, біосфера, ноосфера, нація, геополітика, катастрофа, катаклізми, футурологія, антропосфера, соціосфера, біоетика.

Завдання 2.Заповніть таблицю:

№ п/п

Назва методу прогнозування

Представники

Сутність методу

Способи досягнення

Екстраполяція, моделювання, аналогія, імітація, планування, програмування, проектування

Завдання 3.Законспектуйте уривок твору Ауреліо Печчеї «Людські якості» і дайте відповіді на питання:

• яка мета існування людини?

• запропонуйте власне бачення цілі існування людини.

• які цілі існування людства, чим вони відрізняються від мети існування людини