3.Зміст та завдання методичної роботи.

У Типовому статуті середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу записано, що одним із обов'язків педагогічних працівників є постійне підвищення професійного рівня, педагогічної майстерності, загальної і політичної культури. Цьому значною мірою сприяє організація методичної роботи з учителями.

Завдання методичної роботи: підвищення наукового рівня вчителя: підготовка вчителя до засвоєння ним змісту нових програм і технологій їх реалізації; постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання; вивчення і втілення у шкільну практику передового педагогічного досвіду, творче використання перевірених рекомендацій: збагачення новими, прогресивними і досконалими методами і засобами навчання; постійне вдосконалення навичок самостійної роботи вчителя, надання йому кваліфікаційної допомоги як у питаннях теорії, так і в практичній діяльності, у підвищенні результативності його педагогічної праці.

Зміст методичної роботи:

- поглиблення філософсько-педагогічних знань, які спрямовані на відродження і розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії і методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмету і методики його викладання з урахуванням вимог Закону “Про мови” в Україні;

- вивчення діалектики і принципів розвитку української національної школи. Збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури. Вивчення теоріїі досягнень науки з питань викладання предметів, володіння сучасними науковими методами. Глибоке вивчення і практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей і виконання з позицій формування національної школи;

- освоєння методики викладання додаткових предметів. Випереджаючий розгляд питань методики вивчення складних розділів навчальних програм з демонструванням відкритих уроків, застосуванням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

- освоєння і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики, методики і принципів активізації навчальної діяльності учнів і формування у них наукового світогляду, виходячи з вимог етнопедагогіки;

- систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації по змісту і методиці навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних державних нормативних документів;

- впровадження досягнень етнопедагогіки, психології і окремих методик та впровадження в діяльність педагогічних колективів зразків національної культури і традицій.

Тема 4. Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику.

1. Наукова організація педагогічної праці. / НОПП/

2. Вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного досвіду.

Література:

16. Н. П. Волкова « Педагогіка», посібник, Київ, видавничий центр «Академія»2001.

17. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія"

18. Галузяк В. М., Сметанський М.І., Шахов В.І. Педагогіка. – Вінниця, 2001. – 200 с.

19. Красовицкий М.Ю. От педагогической науки к практике. – К., 1990.

1. Наукова організація педагогічної праці. / НОПП/

Наукова організація педагогічної праці (НОПП) – система науково обґрунтованих заходів, спрямованих на систематичне вдосконалення педагогічної праці та її умов – забезпечення максимальної ефективності навчання і виховання учнів за раціонального використання часу, сил, засобів як п педагога, так і учнів.

 НОПП передбачає вміння працювати, вдосконалюючи прийоми і методи праці; вчитися, як треба працювати, і навчати такого вміння інших; удосконалювати й раціонально використовувати умови праці.

НОПП охоплює такий комплекс проблем: економія, раціональне використання часу, створення і раціональне використання сприятливих умов праці та відпочинку, максимальне піклування про здоров’я та всебічний розвиток всіх учасників трудового процесу.

Загальний зміст НОПП – НОП педагога, НОП учня, наукова організація педагогічного процесу як певного виду праці, НОП в адміністративній роботі.

 У науковій організації праці вчителя важливими є організація часу, методика роботи з книгою, техніка фіксації та обробки інформації, методика відбору і зберігання готової інформації.

Учителеві необхідно навчитися правильно розраховувати, розподіляти час. Він не повинен планувати формальних заходів, слід подумати, які види діяльності можна поєднати (перевірку зошитів і слухання цікавої радіопередачі ); намітити, що із запланованого можуть виконати інші; підібрати раціональні методи виконання запланованого; продумати можливість кооперування з іншими вчителями (проведення класних годин у паралельних класах) тощо.

Оскільки вчителю доводиться багато працювати з різними літературними джерелами, він має володіти різними видами читання: попереднє читання – в процесі читання позначають усі незнайомі, іншомовні слова, наукові терміни і поняття, щоб опісля можна було з’ясувати їх значення за словником чи довідником; наскрізне читання – уважне прочитування всього матеріалу. Його застосовують тоді, коли треба повністю охопити зміст розділу, статті, книги; вибіркове читання – певний відбір матеріалу для читання з метою його поглибленого вивчення; повторне читання – передбачає повернення до того, що дуже потрібне або не цілком зрозуміле; аналітичне читання, або читання з пробіркою матеріалу – критичний аналіз змісту з метою його глибокого вивчення, конспектування істотного; партитурне читання – динамічне читання з великою швидкістю, що має на меті швидке ознайомлення з книгою ( за 1,5 – 2 год. прочитують до 200 –300 сторінок); змішане читання – застосування різних видів читання залежно від змісту матеріалу, мети і завдань його вивчення.

Учитель може заощадити свій час і енергію не лише за рахунок раціонального виду читання, а й уміння робити необхідний вид запису: план, тези, конспект, анотацію, реферат, рецензію, цитату). Зібрану інформацію корисно записувати на окремих картках, що дає змогу систематизувати її відповідно до тем уроків чи виховних заходів.

У науковій організації праці учня важливу роль відіграють такі чинники: режим дня учня, робоче місце, техніка організації особистої праці, планування, облік і контроль.

Навчають учнів основ наукової організації такими шляхами: Вивченням НОП як особливого навчального предмета, особистим прикладом педагога (систематичне вдосконалення ним організації своєї праці, навчання учнів елементів НОП у процесі вивчення засад наук), організацією всієї діяльності учнів на принципах НОП. Учням доцільно також пропонувати пам’ятки-алгоритми для виконання різних видів навчальної діяльності.

Наприклад, для виконання домашнього завдання вони можуть скористатися такими порадами:

1. на підготовчому етапі роботи (“Приступай до роботи!”): наведи порядок на робочому місці. Дістань все потрібне для занять. Встанови послідовність роботи. Регламентуй роботу в часі.

2. - на виконавчому етапі роботи (“Дій рішуче!”): усвідом зміст кожного завдання. Згадай поради вчителя. Не відволікайся, стеж за своїми діями. Дотримуйся режиму праці та відпочинку;

3. на завершальному етапі роботи (“Підведи підсумки!”): перевір якість і повноту виконаного завдання. Допрацюй усе, що необхідно.

Для виконання завдань, що передбачають роботу над помилками, учням пропонують таку пам’ятку:

4. усвідом, яке правило порушує допущена тобою помилка;

5. повтори правило і напиши пояснення;

6. придумай і напиши кілька прикладів на це правило;

7. перевір, чи де немає помилки;

8. дай перевірити написане комусь із батьків або товаришів;

9. якщо сумніваєшся у правильності написаного, запитай учителя.

У науковій організації праці педагогічного колективу сучасної школи актуальними є: організація творчих пошуків учителів, поширення їхнього досвіду, втілення досягнень педагогічної науки у шкільну практику; створення умов для розвитку здібностей і талантів, виявлення обдарованих дітей; удосконалення планування всіх напрямків діяльності школи, обліку і контролю; організація взаємодії школи з сім’єю та громадськими організаціями.

Кожен з означених напрямів потребує ретельного осмислення і реалізації певної системи заходів. Так, організація творчої праці колективу може охоплювати вибір теми, визначення мети і завдань, підготовку вчителів до колективної творчої праці; розподіл теми на окремі питання для творчої розробки групами і окремими педагогами та проектування необхідного досвіду (розробка програми дослідження); організацію цілеспрямованої самоосвіти вчителів і колективних форм їхньої роботи відповідно до обраної теми; організацію систематичної конкретної допомоги педагогам у їхній роботі над темами з боку науковців-консультантів; узагальнення результатів творчої праці педагогічного колективу на основі окремих праць учителів, використання їх творчої праці.