4.Методи виховання, їх характеристика.

За характером методи виховання поділяють на переконання, вправи, заохочення і покарання (M.І. Болдирєв, М.К. Гончаров, Ф.Ф. Корольов та ін.). В даному випадку загальна ознака "характер методу" містить у собі спрямованість, використання, особливість та деякі інші ознаки методів.

Т.А.Ільїна, І.Т. Огородников та ін. характер методів трактують більш узагальнено, їх система містить у собі методи переконання, організації діяльності, стимулювання поведінки школярів.

У класифікації І.С. Мар'єнка названі такі групи методів вихо­вання, як пояснювально-репродуктивні, проблемно-ситуаційні, мето­ди привчання і вправ, стимулювання, гальмування, керівництва, само­виховання.

За результатами методи впливу на вихованця поділяють на два класи:

1. Впливи, що створюють моральні настанови, мотиви, відно­шення, сприяють формуванню уявлень, понять, ідей.

2. Впливи, що утворюють звички, які визначають той або інший тип поведінки.

Нині найбільш об'єктивною і зручною є класифікація методів виховання на основі спрямованості — інтегративної характеристики, що містить у собі єдність цільового, змістового і процесуального аспектів методів виховання (Г.І. Щукіна). У відповідності з цією характеристикою виділяються три групи методів виховання:

1. Методи формування свідомості особистості.

2. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.

3. Методи стимулювання поведінки і діяльності.

Методи виховання

Методи формування свідомості особисто­сті			Методи організації діяль­ності і формування досві­ду поведінки			Методи стимулю­вання
Переконання	Розповідь, бесіда, етична бесіда, пояснення, діалог, лекція, доповідь, диспут, навію­вання, інструктаж, приклад	Вправи		Вправи, привчання, педагогічна вимога, громадська думка, доручення, виховні ситуації	Мотивації		Змагання, заохочення, покарання

На думку Л.Ф. Спірина і Н.Є. Щуркова, для практичної роботи вчителя найзручнішою є така класифікації методів виховання:

• методи, за допомогою яких, перш за все, формуються погляди (уявлення, поняття) вихованців і здійснюється оперативний обмін інформацією в педагогічній системі між її членами;

• методи, за допомогою яких організується діяльність вихован­ців і стимулюються її позитивні мотиви;

• методи, за допомогою яких здійснюється стимулювання само­оцінки і надається допомога вихованцям у саморегуляції їхньої пове­дінки, в саморефлексії (самоаналізі), самовихованні, а також офіційно оцінюються вчинки учнів.

До першої групи належать різноманітні види викладу і повідом­лення інформації (роз'яснювальної і інструктивної) в формі розповіді, пояснення, бесіди, лекції, навіювання, інструктажу, доведення, реплі­ки, звернення-заклику та ін. Всі ці види інформаційного впливу мають функцію переконання і з їх допомогою педагоги вирішують відповід­но головне завдання: сформувати погляди на те, "що таке добре, а що таке погано" погляди на Добро і Зло, на те, що допустиме і недопус­тиме. Звичайно, разом з цим світоглядним розвитком і на його основі формуються (і стимулюються) позитивні мотиви діяльності і спілку­вання. Цю групу інформаційних впливів називають методами переко­нань.

До другої групи належать: різноманітні завдання пов'язані з дія­льністю, (індивідуальною і груповою) у вигляді доручень, вимог, змагань, вправ, показу зразків і прикладів, створення ситуації успіху тощо. Це методи вправ (привчань).

До третьої групи належать: різноманітні види заохочень, заува­жень, покарань, ситуацій контролю і самоконтролю, ситуації довір'я, критики й самокритики. Це — методи оцінки й самооцінки.

Не важко помітити, що ця класифікація методів виховання май­же повністю співпадає з класифікацією, запропонованою Г.І. Щукіною. Але охарактеризуємо детальніше кожну з трьох (за класифікаці­єю Г.І. Щукіної і Л.Ф. Спірина та Н.Є. Щуркова) груп методів вихо­вання.