Внутрішні пристрої комп'ютера

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Пристрій системного блоку.

2. Дискові пристрої ПК.

3. Карти розширення для ПК.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. У чому полягає зміст магістрально модульного принципу побудови комп'ютера?

2. Назвіть основні складові частини комп'ютера?

3. Які види пам'яті існують у комп'ютері?

Основні дії й прийоми роботи при виконанні практичного заняття

1. Пристрій системного блоку

Системний блок – це основна частина комп'ютера. Комп'ютером є вся сукупність пристроїв, підключених до системного блоку.

ОсновоюСистемного блоку є корпус із вбудо­ваним блоком живлення (мал. 3.1.1). Всі корпуси для системних блоків поставляються із уже змонтованими усередині них блоками живлення (БП) (при необхідності будь-який БП можна замінити).

Зовні системні блоки можуть виглядати зовсім по-різному. За видимою розмаїтістю оформлення корпусів ховаються чітко стандартизовані розміри й назви.

Корпус, що розташовується на столі «горизонтально» - називають «desktop». Більше тонкий по висоті називається «slim» (мал. 3.1.2). а більше короткий по довжині - «baby AT(Х)» (мал. 3.1.3).

Цей корпус зручний як підставка під монітор з невеликою діагоналлю кінескопа.

Такий корпус займає дуже мало місця на робочому столі, зручна як підставка під РКМ монітор, але в такий корпус не можна встановити додаткові плати розширення.

Корпуса, установлювані вертикально - називають «тауэрами» і залежно від їхньої висоти виділяють «micro- tower», «mini- tower», «midi- tower», «tower», «big- tower» (мал. 3.1.4).

Останні має висоту, рівну стандартній висоті письмового стола - 75 і встановлюються тільки на підлогу. Варто пам'ятати, що всі інші типорозміри корпусів варто встановлювати не на підлогу, а на поверхню робочого стола - щоб уникнути передчасного виходу з ладу механізмів, схованих усередині системного блоку - навіть якщо в письмового стола існує окремий відсік під системний блок. (Вентилятори, сховані в корпусі системного блоку втягують у нього пил - і чим нижче блок - тим більше вони втягують).

Корпус типу big- tower використають як основу для створення серверів, тому що у великому корпусі можна розмістити багато пристроїв і забезпечити їм нормальне охолодження.

Інколи комп'ютер може мати й зовсім нестандартний корпус (мал. 3.1.5).

Усередині будь-якого корпуса розташовується окремий блок живлення (БП), що забезпечує всі пристрої розташовані усередині системного блоку електроживленням.

Якщо комп'ютер довгий час (доба й більше) не використається - варто відключати системний блок (блок живлення) від мережі 220 вольтів - або просто виймаючи вилку з розетки, або відключаючи його за допомогою клавіші на «мережному фільтрі». Якщо ж БП не відключати - не виключений вихід його з ладу в результаті різких кидків напруги в мережі 220 вольтів.

Потужність блоку живлення повинна відповідати сумарній потужності встановлених у нього пристроїв з деяким запасом. Для сучасних комп'ютерів рекомендуються БП потужністю не менш 250 ватів. Для підключенні БП використаються спеціальні рознімання (мал. 3.1.6).

Принцип використання ПК передбачає особисту участь користувача в обслуговуванні свого комп'ютера й установці в нього окремих вузлів – якщо, звичайно, для цих цілей немає спеціального працівника («системного адміністратора»). Тому рано або пізно прийдеться відкрити кришку системного блоку для того, що б зробити щось своїми руками. Отже - необхідно знати внутрішні пристрої системного блоку.

У корпусі комп'ютера необхідно забезпечити повітрообмін, достатній для того, що б вузли й деталі комп'ютера не перегрівалися під час роботи. Такий повітрообмін забезпечують установлені в корпусі вентилятори - один з них обов'язково встановлений у блоці живлення (мал. 3.1.7), іншої - на процесорі. Крім того - додаткові вентилятори можуть бути встановлені на передній і задній стінці самого корпуса й на всіх пристроях з підвищеним теплови­діленням - відео карті, жорсткому диску («вінчестері»), на чипсеті материнської плати (мал. 3.1.8).

При роботі комп'ютера не можна закривати вентиляційні отвори на його корпусі - перегрів ПК приводить до нестабільної роботи програмного забезпечення й виходу вузлів комп'ютера з ладу.

Періодично варто перевіряти працездатність всіх вентиляторів у корпусі комп'ютера. З появою сторонніх шумів і стукотів варто знайти несправний вентилятор і замінити його на новий (термін служби деяких вентиляторів не перевищує одного року.).

При підключенні пристроїв усередині системного блоку до БП обов'язково слід дотримуватися полярності підключення й не додавати занадто більших зусиль при з'єднанні рознімань.

Основним вузлом усередині системного блоку й комп'ютера є материнська плата (motherboard). (мал. 3.1. 8) Вона названа так тому, що є основою комп'ютера й несе на собі більшу частину електронних компонентів і додаткові плати розширення. Крім того, саме до материнської плати підключаються всі сполучні кабелі й шлейфи усередині блока.

Конкретні можливості материнської плати (а, отже, і комп'ютера в цілому) - визначаються набором мікросхем, розпаяних на материнській платі - так називаним «чипсетом».

Основним пристроєм, установлюваним на материнську плату є центральний процесор комп'ютера (CPU).

На ту саму материнську плату можна (при необхідності нарощування обчислювальної потужності комп'ютера) установлювати різні процесори одного модельного ряду - наприклад, заміняючи менш продуктивний Celeron на більше продуктивний процесор Pentium (мал. 3.1.9 -і мал. 3.1.11). (Подібний процес поліпшення характеристик комп'ютера шляхом часткової заміни деталей називається на комп'ютерному жаргоні «апгрейдом» (від слова upgrade).

Заміну процесора можна здійснити тільки в тому випадку, якщо вони мають однаковий тип (номер) сокета (socket).

Сокет – це спеціальне рознімання на материнській платі (МБ) з більшою кількістю контактів типу «мама», призначений для установки в нього процесора (мал. 3.1.12). Кожний сокет постачений спеціальним важільцем - затискачем для безпечної установки або знімання процесора.

Після установки процесора в сокет на нього зверху ставиться (з використанням спеціальної термопроводящі пасти) охолодний радіатор, а на радіатор – вентилятор (кулер, cooler). Установка кулера, а тим більше - радіатора є обов'язковою.

Існують материнські плати, на які можна встановлювати більше одного процесора - дві, чотири, або вісім штук одночасно (мал. 3.1.13). Це робиться для значного підвищення продуктив­ності системи. Такі багатопро­цессорні системи використаються, по перевазі, у спеціальних серверах.

Вихідні дані, команди й отри­мані результати розрахунків, зроб­лених центральним процесором ком­п'ютера зберігаються, у швидкій оперативній пам'яті (ОЗУ, англ. - RAM) комп'ютера (мал. 3.1.14). Опе­ративна пам'ять так само встанов­люється на материнській платі. Чим більше в комп'ютері обсяг оперативної пам'яті, тим комп'ютер працює швидше. Іноді вигідніше просто додати в комп'ютер оперативної пам'яті, чим установлювати новий, більше швидко­діючий процесор.

Оперативна пам'ять, на жаль, энергозалежна. Це означає, що при відключенні живлення всі дані, що зберігаються в такій пам'яті, будуть негайно загублені. Тому всю інформацію необхідно вчасно записувати на пристрої енергонезалежної пам'яті, дані на якій збережуться й після вимикання електроживлення.

Одним з видів енергонезалежної пам'яті є постійна пам'ять або ПЗУ (постійний запам'ятовувальний пристрій або англ. – ROM). На базі такої пам'яті побудована система автоматичного запуску комп'ютера після включення живлення - BIOS.