Робота з файлами й папками за допомогою програми Провідник навчальні питання:

1. Файлові системи, використовувані Windows.

2. Створення файлів і папок.

3. Робота з файлами й папками за допомогою Провідника.

Контрольні питання:

1. Назвати елементи Робочого стола Windows.

2. Як змінити фон Робочого стола?

3. Що перебуває у вікні Мій комп'ютер?

4. Для чого призначений Кошик?

Основні дії й прийоми роботи при виконанні практичного заняття

1. Файлові системи, використовувані Windows.

Windows використає дві файлових системи: FAT (File Allocation Table) і NTFS (New Technology File System). У таблиці 3.4.1 перераховані типи файлових систем і версії ОС Windows, які їх використають.

Версія ОС Windows	Версія файлової системи
	FAT16	FAT32	NTFS
Windows 3.1			
Windows 95			
Windows 98			
Windows ME			
Windows NT4.0			
Windows 2000			
Windows XP			

Таблиця 3.4. 1.

Використовуваними Windows файловими системами є:

FAT16 - найбільш стара файлова система, що можуть використати практично всі операційні системи ПК. Але через наявні обмеження, вона не може використати диски, більше чим 4096 Мб. Система FAT16 уважається застарілої, хоча іноді успішно застосовується й донині. Максимально можливий розмір файлу - 4 Гб.

FAT32 - більше нова файлова система, з якої можуть працювати всі нові ОС, випущені після 1998 року. Розмір дисків під FAT32 може досягати 127 Гб. Максимально можливий розмір файлу - 4 Гб.

NTFS - стара, але ретельно розроблена файлова система, що відрізняється від FAT16 і FAT32 своєю надійністю й здатністю забезпечити інформацію, що зберігається в ній, захистом від несанкціонованого доступу. Цю файлову систему «розуміють» далеко не всі ОС.

CDFS - файлова система, використовувана для дисків CD-ROM. На жорстких дисках вона не застосовується. Використається всіма сучасними ОС.

Файлові системи FAT 16 і FAT32 на відміну від NTFS не забезпечують локального захисту файлів на жорсткому диску від несанкціонованого доступу.

Файли й імена файлів.

Файл (file) (комп'ютерний) – структурна одиниця інформації в обчислювальній техніці. Розмір файлу виміряється в одиницях байт - у кіло-, мега-, гига -, терабайтах. Величина файлів може становити від нуля байт до розміру, обмеженого застосовуваною операційною системою. Кожний файл має унікальне ім'я, що найчастіше вказує, яку інформацію він містить. Існування в одній папці двох файлів з однаковими іменами неможливо. Імена у файлів можуть бути двох видів - короткі й довгі:

Коротке ім'я файлів не може містити символів, використовуваних у командному рядку - «\», «/», «?», «:», «*», «”», «[ ]», «^», «<», «>», «|», «пробіл» і складається з (максимум) восьми символів, після яких треба крапка й ще три символи – так називане розширення файлу.

Довге ім'я файлу, включаючи повний шлях до нього, може досягати 255 символів, включаючи в нього розширення. У довгому імені файлу так само не можна використати символи «\», «/», «?», «:», «*», «”», «<», «>», «|». Пробіл використати можна.

При використанні довгих імен файлів варто пам'ятати, що такі імена підтримуються тільки у версіях Windows, починаючи з 1995. Для сумісності зі старими версіями ОС (DOS, Windows 3.1) була прийнята система, при якій всі довгі імена файлів одержували короткі імена - псевдоніми. Короткі імена файлів - псевдоніми й відповідні їм довгі імена файлів зберігаються в таблиці VFAT, що використає Windows. Тому збої в роботі операційної системи можуть привести до втрати довгих імен файлів і заміні їх (після відновлення працездатності системи) на короткі імена - псевдоніми. Якщо це трапилося - варто пам'ятати, що зниклі з диска файли насправді як і раніше перебувають на жорсткому диску - просто змінилися їхні імена. Такі файли можна легко знайти через систему пошуку в Windows.

Подібної ж проблеми можуть відбутися у випадку завантаження комп'ютера з дискети/ком пакт диска (CD-ROM) з DOS і копіюванні файлів з жорсткого диска цього комп'ютера на інший носій. У цьому випадку теж будуть загублені довгі імена файлів.

Папки призначені для впорядкованого зберігання файлів у файловій системі. Кожна папка може містити «усередині себе» інші папки й файли або бути порожній. Для спрощення пошуку файлів на дисках, файли групуються й зберігаються в різних папках. Наприклад, всі файли, які ставляться до Windows, зберігаються в папці Windows і т.д.

Папки, що перебувають усередині іншої папки називаються «вкладеними папками». Рівень вкладення папок друг у друга не може перевищувати 255. Імена папкам даються точно так само, як і файлам. Всі операції, вироблені з файлами, можна робити й з папками. Всі атрибути можна привласнити й папкам.

Якщо всі папки можуть бути вкладені друг у друга - стало бути, повинна бути папка, у яку вкладені всі інші. Така папка існує й називається «кореневою папкою» або «кореневим каталогом». Звичайно кореневим каталогом є сам диск.

Запис і видалення інформації на жорсткий диск (з жорсткого диска).

Всі дані записуються магнітним способом на жорсткий диск комп'ютера. Запис, для того, що б її можна було згодом знайти – виробляється по кільцевих доріжках жорсткого диска, розділеним на окремі сектори. Коли виробляється запис файлу на жорсткий диск – у спеціальну таблицю на ньому вноситься ім'я файлу і його адреса – номер доріжки й номер сектора жорсткого диска, у який цей файл був записаний (мал. 3.4.1). Така таблиця називається Таблицею Розташування Файлів (File Allocation Table). Саме такі таблиці й дали ім'я файловій системі FAT.

Стирання інформації з жорсткого диска при видаленні файлів взагалі не відбувається - файл просто позначається як «вилучений», але сектор із цим файлом не «зачищається». При новому записі, якщо на диску ще залишилися вільні сектори, запис буде зроблена в перший вільний сектор, що попався. Тільки, якщо жодного вільного сектора більше не залишилося, буде перезаписаний сектор з «вилученим» файлом. Таким чином, «вилучені» файли можна буде виявити на диску й після його видалення.

Оскільки запис файлу виробляється «куди потрапило» - один файл може виявитися розірваним на безліч секторів, що перебувають у різних місцях жорсткого диска. Такий файл називається «фрагментованним».

Якщо видалити вміст таблиці FAT (стерти інформацію, що перебуває в ній), то після пере завантаження комп'ютера диск, на якому був вилучений уміст таблиці, буде виглядати зовсім чистим, «порожнім». Всі файли й папки з його зникнуть. Але насправді вся інформація з колишнього записана по секторах на доріжках жорсткого диска і її можна відновити.

Форматування дисків

Час від часу виникає необхідність форматування як жорстких дисків, так і дискет. Жорсткі диски форматують перед пере установкою нової операційної системи, при усуненні наслідків руйнівної дії вірусу й по інших причинах. Дискети необхідно форматувати перед кожним новим сеансом передачі даних при їхній допомозі - за умовами експлуатації самих дискет (мал. 3.4.2). При операції форматування жорсткого диска:

1. Програмою format створюється резервна копія таблиці FAT.

2. Очищається вміст основної таблиці FAT диска.

3. Виробляється перевірка програмою format кожного сектора на кожній доріжці на предмет пошуку не читаються (ушкоджених) секторів.

• якщо такі сектори будуть знайдені, вони позначаються як «погані» (bad) - запис у них більше вироблятися не буде.

• у випадку скасування операції форматування програмою unformat – по збереженій резервній копії таблиці FAT відновлюється вміст основної таблиці.

4. Поява (виявлення) на жорсткому диску bad - блоків є дуже поганою ознакою. У випадку подальшого виявлення нових подібних блоків настійно рекомендується зберегти весь коштовний уміст жорсткого диска на резервних носіях і замінити дефектний жорсткий диск. У противному випадку, через якийсь час жорсткий диск із bad - секторами однаково вийде з ладу, але відновити дані з його вже буде проблематично.