4.6.1. Основні питання навчальної програми

Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство.

4.6.2. Методичні вказівки

Банкрутство - це встановлений господарчим судом факт неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності виконати свої грошові зобов'язання не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Відносини, пов'язані з банкрутством, регулюються законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ознаки банкрутства:

1) неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності у повній мірі розрахуватися по своїх боргах (неплатоспроможність);

2) неплатоспроможність боржника має бути стійкою і не піддаватися усуненню попри здійсненим судовим заходам по відновленню платоспроможності суб'єкта;

3) матеріально-правовими умовами порушення провадження у справі про банкрутство є стійка (понад три місяці) і значна (на суму не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати) неплатоспроможність;

4) процесуально-правовими умовами порушення провадження у справі про банкрутство є подання боржником або кредитором (кредиторами) до господарського суду (за місцезнаходженням боржника) заяви про порушення справи про банкрутство з комплектом передбачених законом документів.

Сторонами в справі про банкрутство є боржник (банкрут) і кредитори. • Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати перед кредиторами свої грошові зобов'язання, які сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Неспроможність встановлюється господарчим судом і далі боржник іменується банкрутом або суб'єктом банкрутства.

Суб'єктами банкрутства не можуть бути:

- відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення);

- казенні підприємства;

- комунальні підприємства, майно за якими закріплене на праві оперативного управління;

- державні підприємства, майно яких не підлягає приватизації.

Кредитори - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку документально підтверджені вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Не можуть бути стороною у справі про банкрутство.

- кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою;

- кредитори, вимоги яких задоволені у зв'язку з досягненням згоди про їх припинення.

Органи кредиторів: збори кредиторів та комітет кредиторів. Учасниками провадження у справі про банкрутство являються також:

- арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий санацією, ліквідатор);

- власник майна боржника;

- фонд державного майна України;

- представник працівників боржника.

Стадії провадження у справі про банкрутство:

1. Порушення провадження у справі про банкрутство (вводиться процедура розпорядження майном боржника; призначається розпорядник майна; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначається дата проведення підготовчого засідання суду).

2. Підготовче засідання господарського суду у справі про банкрутство проводиться за участю сторін, на якому обґрунтовуються вимоги кредиторів і заперечення боржника. Виноситься ухвала, якою на заявника покладаються обов'язки по процесу проведення справи згідно з законом.

3. Виявлення кредиторів та осіб, що мають намір взяти участь у санації боржника.

4. Зазначається розмір визначених судом.

5. Визнання боржника банкрутом, якщо не була відновлена платоспро­можність боржника.

6. Проведення ліквідаційної процедури.

До боржника в процесі провадження справи про банкрутство застосовуються такі судові процедури:

- розпорядження майном боржника;

- санація (відновлення платоспроможності боржника);

- мирова угода;

- ліквідаційна процедура.

Розпорядження майном боржника - це обов'язкова судова процедура у будь-якій справі про банкрутство, яка застосовується з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника. Здійснюється розпорядником майна боржника, який призначається суддею після порушення провадження у справі про банкрутство. Функції розпорядника майна оговорюються ст.13 закона України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" далі законом.

Санація боржника - це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення в повному

обсязі або частково вимог кредиторів. Процедура санації вводиться ухвалою господарського суду за поданням комітету кредиторів на строк до дванадцяти місяців, який може бути проваджений до шести місяців або скорочений за клопотанням комітету кредиторів. З дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження органів управління боржника. Повноваження керуючого санацією оговорюються ст.17. 18. 19, 20, 21 закона. Господарський суд затверджує звіт керуючого санацією і виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода - це домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін, набирає чинність у разі затвердження її господарським судом. Мирова угода може бути укладена щодо вимог другої та наступних черг, визначених ст.31 закону. Мирова угода та строк її укладання, умови укладання, розгляд мирової угоди в господарському суді та інші питання регламентуються розділом ІУ закона.

Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури - дванадцять місяців, цей термін може бути продовжено господарським судом ще на шість місяців. При проведенні ліквідаційної процедури призначається ліквідатор та створюється ліквідаційна комісія.

Ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора та інші процедури ліквідації визначаються у розділі ПІ закона.

Література: [11,16,17,20, 22, 24]

4.7. Тема 7. Правові засади антимонопольного регулювання

Мета - вивчення основного поняття і призначення антимонопольного регулювання, конкуренції, монополії, домінуючого становища на ринку товарів, зловживання монопольним становищем.

Задача. Після вивчення матеріалів теми студенти повинні знати:

- види монополістичних правопорушень;

- організаційно-правові методи боротьби з монопольним зловживанням;

- види майнової відповідальності за порушення антимонопольного законодавства.