6 Планування зовнішньоекономічної діяльності на рівні підприємства

6.1 Планування зовнішньоекономічної діяльності

Планування як перша функція управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства, є процесом вибору цілей і ухвалення рішень для досягнення цих цілей, що включає складання короткострокових, середньострокових і довгострокових планів розвитку зовнішньоекономічної діяльності, а також розробка бізнес-планів для нових зовнішньоекономічних проектів, що припускають, зокрема, залучення зовнішніх джерел фінансування.

Перебудова економіки, перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової привів не просто до критики старих методів планування, а до відмови від планування взагалі або неправильному розумінню місця планування в ринковій економіці. Одна з особливостей ринкової економіки — це її невизначеність, тому планування як функція управління однієї з цілей має передбачення різних проявів невизначеності ринкового середовища і вироблення відповідних способів скорочення їх несприятливих наслідків для підприємства.

Економічна ситуація, що склалася в Україні, — інфляційні процеси, неплатежі, нестабільність схвалюваних державою рішень стосовно митного регулювання — об'єктивно утрудняє планування зовнішньоекономічної діяльності. Нерозвиненість планування ЗЕД на підприємствах пояснюється ще і тим, що основною формою ЗЕД є не виробнича кооперація, а експортно-імпортні операції, що часто носять нестабільний характер. Довготривале планування, як і стратегічне, необхідне і практично здійснюється крупними українськими підприємствами, виробничо-господарська діяльність яких побудована на принципах вертикальної інтеграції.

Планування зовнішньоекономічної діяльності під укладений контракт на основі розробленої концепції зовнішньоекономічної діяльності для малого і середнього підприємства припускає часткове і нерегулярне виробництво підприємством продукції, що йде на зовнішній ринок, згідно з обмеженим у строках виконанням контракту. У план під контракт входять план виробництва експортної продукції, план забезпечення його необхідними ресурсами, а також валютно-фінансовий план.

Залежно від змісту цілей і задач виділяють три форми планування:

1. стратегічне (довгострокове);

2. тактичне (середньострокове);

3. поточне (короткострокове).

Бум стратегічного планування в американських і багатьох європейських корпораціях припав на 60 — 70-ті роки, коли змінилася спрямованість планування — не углиб, в себе, а в зовнішнє середовище.

В умовах адміністративно-командної економіки основним методом розробки плану був метод екстраполяції, тобто враховувалася динаміка різних показників на п'ять років у минулому, і на їх основі розроблявся план за п'ять років вперед з урахуванням поправочних коефіцієнтів.

В сучасних умовах при плануванні на підприємстві існує абсолютно новий підхід: не планування майбутнього виходячи з минулого, а планування сьогоднішнього виходячи з майбутнього, при цьому поліпшується процес ухвалення поточних (оперативних) рішень. Змінився і підхід до визначення майбутнього — виходячи не з можливостей виробництва, а на основі досліджень ринку, коли початковим пунктом планування виробництва стає маркетинг, дія ринкового попиту і його формування.

Оскільки планування є центральною ланкою ефективного управління, світова практика розробила і успішно реалізує різні схеми дій стосовно планування:

— планування на макрорівні і мікрорівні, регіональному і міждержавному рівнях;

— директивне, індирективне (непряме) та індикативне планування;

— планування маркетингу, фінансів, кадрів і інших видів управлінської діяльності;

— розробка стратегічних і тактичних планів;

— складання планів на основі балансових, оптимізаційних і програмно-цільових методів.

Планування зовнішньоекономічної діяльності на рівні фірми здійснюється разом з плануванням підприємницької діяльності в рамках вітчизняного ринку і припускає складання окремого розділу зведеного внутрішньо фірмового плану — плану зовнішньоторговельної або зовнішньоекономічної діяльності.

План зовнішньоекономічної діяльності включає показники експорту і імпорту (залежно від профілю зовнішньоекономічної діяльності фірми) з розбиттям по товарах і видах послуг, по країнах і регіонах в доларовому і фізичному виразі за певний період (звично за рік). Таким чином, залежно від змісту господарської діяльності підприємства розробляються наступні види планів:

— план реалізації експортної продукції;

— план імпорту;

— план валютних доходів і витрат;

— план виробництва;

— план реалізації;

— план НДДКР;

— фінансовий план і т.п.

Плани зовнішньоекономічної діяльності, як правило, ґрунтуються на спеціальних маркетингових програмах — пропозиціях стосовно розширення зовнішньоекономічної діяльності, що вказують на найперспективніші зовнішні ринки, методи їх освоєння і підвищення міжнародної конкурентоспроможності фірми і її товарів.

Плани зовнішньоекономічної діяльності дуже часто супроводжуються бізнес-планами проектів розвитку і вдосконалення роботи фірми за кордоном, в яких приводиться обґрунтування необхідності залучення відповідних засобів із зовнішніх джерел і доводиться загальна ефективність проекту і реальність можливості його окупності і прибутковості.