Підприємнецтво та менеджмент

Характеризує, наскільки запаси, що мають ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування; позитивною тенденцією є збільшення показника.

1.6.

Характеризує, скільки на одиницю коштів, що вкладені в запаси, припадає у сукупності власних коштів, довгота короткострокових зобов’язань; позитивною тенденцією є збільшення показника.

1.7.

(автономії)

Характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел. Нормальним значенням коефіцієнта фінансової автономії вважається ≥0,5; позитивною є тенденція до збільшення коефіцієнта.

1.8.

Характеризує, скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу. Нормальним значенням коефіцієнта залежності вважається ≤ 2; позитивною є тенденція до зменшення показника.

1.9.

Характеризує частку власних обігових коштів у власному капіталі. Нормальним значенням коефіцієнта маневреності вважається ≥ 0,1; позитивною є тенденція збільшення коефіцієнта.

1.10.

Характеризує, скільки позикового капіталу припадає на одиницю сукупних джерел. Критичним значенням коефіцієнта вважається 0,5; позитивною тенденцією є зменшення коефіцієнта.

91

1.11.

Характеризує забезпеченість заборгованості власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства. Нормативне значення коефіцієнта > 1; позитивною є тенденція збільшення коефіцієнта.

1.12.

Коефіцієнтфінансового лeвериджу = Довгострокові зобов' язання = Власні кошти

Характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Збільшення показника фінансового левериджу свідчить про підвищення фінансового ризику; нормальним значенням вважається ≤ 0,25; позитивною є тенденція до зменшення показника.

1.13.

Характеризує частку стабільних джерел фінансування в їх загальному обсязі; нормальним вважається значення в межах від 0,85 до 0,9.

Ліквідність підприємства – це спроможність перетворювати свої активи на грошові ресурси для покриття всіх необхідних платежів у міру настання їхнього терміну. Всі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1.Найліквідніші активи (А1) – суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу входять також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2.Швидкореалізовані активи (А2) – активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі за якою очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

3.Повільно реалізовані активи (АЗ) – найменш ліквідні оборотні активи – це запаси, дебіторська заборгованість.

4.Важкореалізовані активи (А4) – активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. У цю групу можна включити статті І розділу активу балансу.

92

Пасиви балансу у міру збільшення строків погашення зобов’язань групуються так:

1.Найтерміновіші зобов’язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, інші короткострокові зобов’язання, а також позички, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

2.Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню упродовж 12 місяців після звітної дати.

3.Довгострокові пасиви (ПЗ) – довгострокові кредиті та інші довгострокові пасиви(статті II розділупасивубалансу“Довгостроковізобов’язання”).

4.Постійні пасиви (П4) – статті І розділу балансу.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи (оборотні активи) – розділ 2 балансу, перевищують його короткострокові зобов’язання – розділ 5 балансу. Для оцінки реального ступеня ліквідності необхідно проаналізувати ліквідність балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань фірми її активами, термін перетворення яких на гроші відповідає терміну погашення зобов’язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати за кожною групою активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 ≥ П1; А2 ≥ П2;

АЗ ≥ П3;

А4 < П4.

Обов’язковою умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших трьох нерівностей. Останнянерівністьмаєглибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової стійкості. Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу тією чи іншою мірою відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація може бути лише за вартісною величиною, оскільки в реальній платіжнійситуації меншліквідні активи не можуть замінитиліквідніші.

Показники ліквідності (платоспроможності):

2.1.

Характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. Критичне значення коефіцієнта фінансової стійкості – 1; якщо значення коефіцієнта <1, то підприємство має неліквідний баланс; якщо значення коефіцієнта в межах від 1 до 1,5, підприємство здатне своєчасно ліквідувати борги. Позитивною тенденцією є збільшення коефіцієнта.

93

2.2.

Характеризує, скільки одиниць найліквідніших активів припадає на одиницю термінових боргів. Нормальним вважається значення коефіцієнта ≥1; позитивною є тенденція до збільшення коефіцієнта.

2.3.

Характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість; нормальним значенням коефіцієнта є значення в межах від 0,2 до 0,35. Позитивною є тенденція до збільшення.

2.4.

Характеризує здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Рекомендоване значення 1.

Запитання для самоконтролю

1.Що таке бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах?

2.З яких розділів складається актив балансу підприємства?

3.З яких розділів складається пасив балансу підприємства?

4.Чим відрізняються рахунки аналітичного і синтетичного обліку?

5.У чому суть подвійного запису у бухгалтерському обліку?

6.Задопомогою яких показниківможнаоцінитифінансовийстанпідприємства?

7.Коли підприємство вважається фінансово стійким?

8.Як поділяють активи підприємства за ступенем ліквідності?

9.Назвіть приклад первинних документів.

10.Що таке ліквідність балансу?

Рекомендована література для вивчення теми: [6, 7, 8, 9, 43, 44, 73, 125, 131, 180, 184].

94

ТЕМА 4. ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПЛАН

4.1.Загальнодержавні податки і збори.

4.2.Місцеві податки і збори.

4.3.Спрощені системи оподаткування.

4.1. Загальнодержавні податки і збори

Податки – це обов’язкові платежі фізичних і юридичних осіб до державного та місцевих бюджетів, що здійснюються у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством.

Податки поділяють на:

•прямі;

•непрямі.

Непрямі податки мають характер податків на споживання і відрізняються від прямих за методом стягнення або за формою оподаткування. В Україні застосовуються два види непрямих податків – універсальні і специфічні акцизи

імита. До непрямих податків належать:

*податок на додану вартість;

*акцизний збір;

*ліцензії на підприємницьку діяльність;

*мито.

Також податки поділяють на:

•загальнодержавні;

•місцеві.

Перелік загальнодержавних податків і зборів встановила Верховна Рада України Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р.

№ 1251-ХІІ [68].

Місцеві податки і збори встановлює орган місцевого самоврядування своїм рішенням на підставі Декрету КМУ “Про місцеві податки і збори” від

20.05.1993 р. № 56–93 [34].

95

В Україні є такі загальнодержавні податки і збори:

1)податок на додану вартість (ПДВ);

2)акцизний збір;

3)податок на прибуток підприємств;

4)мито;

5)державне мито;

6)податок на нерухоме майно;

7)плата за землю;

8)рентні платежі;

9)податок з власників транспортних засобів; 10) податок на промисел; 11) плата за торговий патент;

12) податок з доходів фізичних осіб;

13) збір за геологорозвідувальні роботи;

14) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

15) збір за забруднення навколишнього середовища;

16) збір на обов’язкове пенсійне страхування;

17) збір на обов’язкове соціальне страхування; 18) збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

19) єдиний збір у пунктах пропуску через кордон (ЄЗППК); 20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 21) єдиний податок; 22) фіксований сільськогосподарський податок (ФСП); 23) фіксований податок; 24) інші збори.

ПДВ є одним з найбільших джерел доходів Державного бюджету України. Цей податок сплачується до Державного бюджету України на підставі Закону України “Про податок на додану вартість” зі змінами і доповненнями. Платниками ПДВ є всі фізичні та юридичні особи, які провадять підприємницьку діяльність на території України. Об’єктом оподаткування ПДВ є виручка від реалізації товарів, робіт, послуг за винятком суми, що сплачена платником податку своїм постачальникам. В Україні встановлена ставка ПДВ – 20 %, в окремих випадках (стимулювання експорту) передбачена ставка податку – 0 %. Суб’єкт підприємництва сплачує до бюджету суму ПДВ, обчислену як різницю між сумою ПДВ з реалізації товарів, робіт, послуг та сумою ПДВ у придбаній сировині, матеріалах, електроенергії, оплачених послугах тощо.

96

У бюджет суб’єкт підприємництва сплачує різницю між оборотом по “Вихідному ПДВ” і оборотом по “Вхідному ПДВ” і, отже, оподатковується саме додана вартість. Залежно від середньомісячної величини податку ПДВ сплачується до бюджету щомісячно або щодекадно.

Приклад.

Підприємство для виготовлення продукції в 1 кварталі придбало сировину на суму 36 000 грн. (зокрема ПДВ), матеріали на суму 24 000 грн. (зокрема ПДВ) і електроенергію на суму 9 000 грн. (зокрема ПДВ); і в цьому самому кварталі списало їх у собівартість. Також підприємство нарахувало заробітну плату на суму 25 000 грн.; відрахування на соціальне страхування 9 300 грн.; амортизаційні відрахування на суму 5 000 грн. Заплановано прибуток підприємства 14 370 грн.

Знайдемо суму ПДВ, належну до сплати у бюджет. ПДВ у сировині = 36 000 грн. / 6 = 6 000 грн.; ПДВ у матеріалах = 24 000 грн. / 6 = 4 000 грн.; ПДВ у електроенергії = 9 000 грн. / 6 = 1 500 грн.

Отже, сума “вхідного ПДВ” = 6 000 грн. + 4 000 грн. + 1 500 грн. =

=11 500 грн.

Усобівартість списується “чиста від ПДВ” сума сировини, матеріалів і електроенергії.

“Чиста від ПДВ” сума сировини = 36 000 грн. – 6 000 грн. = 30 000 грн. “Чиста відПДВ” сума матеріалів= 24 000 грн. – 4 000 грн. = 20 000 грн. “Чиста відПДВ” сума електроенергії = 9 000 грн. – 1 500 грн. = 7 500 грн. Виробнича собівартість в І кварталі:

30 000 грн. + 20 000 грн. + 7 500 грн. + 24 000 грн. + 9 300 грн. + 5 000 грн. =

=95 800 грн.

Прибуток = 14 370 грн.

Нарахування ПДВ на готову продукцію:

(95 800 грн. + 14 370 грн.) · 20 % / 100 % = 110 170 · 0,2 = 22 034 грн.

Ціна готової продукції = 95 800 грн. + 14 370 грн. + 22 034 грн. = = 132 204 грн.

Виручка від реалізації продукції = 132 204 грн.

ПДВ у виручці від реалізації продукції (“вихідне ПДВ”)= 132 204 грн. / 6 = = 22 034 грн.

СумаПДВ, належнадосплатиубюджет= 22 034 грн. – 11 500 грн. = 10 534 грн.

Отже, сума ПДВ, належна до сплати у бюджети – 10 534 грн.

97

Акцизний збір встановлюється за індивідуальними ставками податку для кожного товару і стягується до бюджету на підставі Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” від 26.12.1992 р. № 18–92 [32]. Перелік підакцизних товарів та ставок акцизного збору встановлюється законами України. Ставки акцизного збору встановлюються у відсотках (відносно до обсягу реалізації в цінах, що включають цей податок) та у твердих ставках (у грошових одиницях на одиницю товару чи певну величину його вимірювання). Платниками акцизного збору є вітчизняні виробники підакцизних товарів та суб’єкти, що імпортують чи реалізовують підакцизні товари. Об’єктом оподаткування є оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних – їхня митна вартість.

Податок на прибуток підприємств стягується до бюджету на підставі Закону України “Про оподаткування підприємств” зі змінами і доповненнями [45]. Платниками податку на прибуток є юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, а також бюджетні установи в частині комерційної діяльності. Об’єктом оподаткування є балансовий прибуток, ставка податку на прибуток встановлена на рівні 25 %.

Податок з доходів фізичних осіб стягується до бюджету на підставі Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889–ІV [33]. Платниками податку є фізичні особи, незалежно від віку, громадянства та інших ознак, які мають самостійне джерело доходів. Об’єктом оподаткування у громадян України є сукупний річний дохід, одержаний з різних джерел на території України і за її межами; у осіб, що не є громадянами України, – дохід, одержаний з джерел в Україні.

З 1 січня 2007 року ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 %. Для всіх платників податків цим законом встановлено податкову соціальну пільгу – розмір доходу, який не буде оподатковуватися. Податкову соціальну пільгу прирівняно до мінімальної заробітної плати (з розрахунку на місяць). Але протягом перехідного періоду діяли знижені розміри податкової соціальної пільги: у 2004 році – 30 % суми мінімальної заробітної плати; у 2005 – 50 %; у 2006 – 80 %; в 2007 – 100 %.

До ухвалення Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб” діяв Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р. № 13–92 [33], який сьогодні втратив чинність. Декрет передбачав застосування “неоподатковуваного мінімуму доходів громадян” (НМДГ) під час розрахунку суми прибуткового податку із заробітної плати працівників. НМДГ становить 17 грн. [176]. Закон № 889 не оперує таким терміном, як “НМДГ”, на зміну якому прийшов механізм податкової соціальної пільги, проте нормами багатьох інших законів та нормативно-правових актів встановлено посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, особливо в частині встановлення штрафів, тому термін “НМДГ” застосовуватиметься і надалі [88].

98

Для обкладення податком з доходів фізичних осіб заробітну плату має бути зменшено на всі соціальні внески, що утримуються із заробітної плати:

1)внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

2)внесок на страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

3)внесок на страхування на випадок безробіття.

Приклад.

Працівнику нарахована заробітна плата у розмірі 600 грн.

Утримання 1. Внесок до Пенсійного фонду становить (2 %):

600 · 0,02 = 12 грн.

2. Внесок до Фонду з тимчасової втрати працездатності (0,5 %): 600 · 0,005 = 3 грн.

3. Внесок до Фонду по безробіттю (0,5 %):

600 · 0,005 = 3 грн.

4. Податок з доходів фізичної особи (13 %):

(600 – 12 – 3 – 3 ) · 0,13 = 75,66 грн.

Заробітна плата, видана працівнику “на руки”:

600 – 12 – 3 – 3 – 75,66 = 506,34 грн.

Нарахування 1. Внесок до Пенсійного фонду становить (32 %):

600 · 0,32 = 192 грн.

2. Внесок до Фонду з тимчасової втрати працездатності (2,9 %): 600 · 0,029 = 17,4 грн.

3. Внесок до Фонду по безробіттю (1,9 %):

600 · 0,0019 = 11,4 грн.

4. Внесок до Фонду по нещасному випадку (0,86 %):

600 · 0,0086 = 5,16 грн.

У собівартість реалізації включається:

600 + 192 + 17,4 + 11,4 + 5,16 = 825,96 грн.

У зв’язку з нарахуванням працівнику заробітної плати підприємство повинно сплатити:

99

Збір на обов’язкове пенсійне страхування стягується відповідно до Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 15.07.1999 р. № 967–ХІV зі змінами і доповненнями. Об’єктом обкладенням збором для підприємств і організацій є фактичні витрати на оплату праці працівників, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Ставка збору у відсотках від обкладення збором:

Збір на загальнообов’язкове соціальне страхування стягується відпо-

відно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01. 2001 р. № 2240–ІІІ зі змінами і доповненнями. Об’єктом обкладенням збором для підприємств і організацій є фактичні витрати на оплату праці працівників, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Ставка збору у відсотках від об’єкта обкладення збором:

Збір на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття стягується відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р. № 1533–ІІІ зі змінами і доповненнями. Об’єктом обкладенням збором для підприємств і організацій є фактичні витрати на оплату праці працівників, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Ставка збору у відсотках від обкладення збором:

Збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві стягується відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. № 1105–ХІV зі змінами і доповненнями. Об’єктом обкладення збором для підприємств і організацій є фактичні витрати на оплату праці працівників, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Розмір ставок для підприємств встановлюється згідно зі страховими тарифами, встановленими ст. 1 і 2 Закону України № 2272, і залежать від класу ризику, до якого зараховане підприємство.

100