
- •1. Встановіть відповідність:
- •11. Встановіть відповідність:
- •27 Встановіть відповідність
- •28 Встановіть відповідність
- •29 Встановіть відповідність
- •30.Встановіть відповідність
- •Теорії виникнення Київської держави: хазарська, норманська і антинорманська. Норманська та антинорманська теорії
- •Хозарська гіпотеза
- •6.Прослідкуйте військово-політичні, економічні та духовні зв’язки Київської Русі з Візантійською імперією: від Аскольда до Ярослава Мудрого.
- •8. Причини розпаду Київської Русі та її історичне значення як першої держави українського народу.
- •9. Утворення Галицько-Волинського князівства, державний устрій та міжнародні зв`язки за правління Данила Галицького.
- •10.Князь Данило Галицький та його роль у зміцненні Галицько-Волинської держави.
- •11. Галицько-Волинське князівство за Льва Даниловича та його нащадків (1264-1349)
- •12. Становище українських земель після занепаду Галицько-Волинського князівства: територіальний розподіл, особливості національно-релігійного та соціально-економічного життя.
- •13. Вихід на політичну арену українського козацтва. Заснування Запорізької Січі, військовий та державний устрій
- •Заснування Запорізької Січі, військовий та державний устрій
- •Основні риси суспільного устрою «зс»:
- •14. Козацько-селянські повстання останньої декади XVI – першої третини хvіі ст.(іст. Укр.)
- •15 Значення Люблінської унії від 1569 р. Та Брестської унії від 1596 р. В історії України.
- •З квітня 1596 р. Поблизу Білої Церкви в урочищі Гострий Камінь відбулася битва з урядовими військами, в якій повстанці зазнали втрат. 16 травня 1596 р. Каральне військо
- •19.Адміністративно-територіальний поділ, структура державної влади, назва та атрибути Української козацької держави за гетьмана б.Хмельницького.
- •20. Переяславська Рада і “Березневі статті” 1654 р., зміст і наслідки для державності України.
- •Наслідки.
- •21.Історичне значення Хмельниччини
- •22.Гетьманування і.Виговського: причини суспільно-політичної кризи, Гадяцький трактат 1658 р. Та українсько-московське протистояння.
- •23. Руїна Української козацької держави (1657-1687 рр.). Поділ України на Правобережну та Лівобережну частини.
- •Причинами Руїни були:
- •Можна виділити такі характерні ознаки Руїни:
- •24.Боротьба гетьмана п.Дорошенка за возз`єднання Правобережної і Лівобережної України.
- •26. Діяльність останніх гетьманів Скоропадського, Полуботка, Розумовського.
- •27. Діяльність п. Орлика в еміграції.
- •28.Великодержавна шовіністична політика Петра і в Україні. Гетьмани і.Скоропадський і п.Полуботок
- •29.Гетьман і.Мазепа та його заходи по відновленню незалежності України.
- •30.Посилення антиукраїнської політики Катериною іі. Ліквідація Запорозької Січі, скасування автономії Слобожанщини і Гетьманщини.
26. Діяльність останніх гетьманів Скоропадського, Полуботка, Розумовського.
Після провалу Мазепиних планів українці були змушені перейти до оборони
Іван Скоропадський (1708-1722). Хоча Скоропадський і фігурував у планах Мазепи та підтримував ідею автономії України, Петро І погодився на його обрання, бо той був людиною старою й ненаполегливою. Скоропадський фактично не чинив опору реформам Петра І, але й зробити міг небагато. Одразу після його обрання у 1708 р. цар відрядив до Скоропадського свого намісника Ізмайлова та два російських полки, давши їм таємні вказівки заарештувати гетьмана зі старшиною, якщо їхні дії викличуть підозру. Приблизно в цей самий час Петро І підтверджує договір 1654 р., проте у найзагальніших рисах. На прохання Скоропадського підтвердити окремі пункти цар відповів різкою відмовою, сказавши, що «українці й так мають більші вольності, ніж будь-який інший народ на землі». Незабаром стала проводитися політика підпорядкування. Резиденцію гетьмана перенесли з Батурина до Глухова, ближче до російського кордону1. Головнокомандуючим козацького війська було поставлено росіянина. На посади управляючих територіями полків призначили чужин-ців і росіян. Уперше росіяни (й насамперед фаворит царя Олексій Меншиков) отримали на Україні великі землеволодіння. Навіть за видавничою справою здійснювався нагляд, щоб «українські книжки бува не суперечили великоруським виданням».
Павло Полуботок (1722-І724). Після смерті Скоропадського старшина звертається до царя з проханням дозволити їй обрати нового гетьмана. А тим часом наказним гетьманом вони обирають чернігівського полковника Павла Полуботка - людину шановану й тверду. Полуботок негайно вживає енергійних заходів, щоб стати на заваді Малоросійській колегії, повторюючи прохання про вибори нового гетьмана. Роздратований його наполегливістю цар відповідає, що всі гетьмани виявилися зрадниками і виборів не проводитимуть доти, доки не знайдуть вартого довіри кандидата.. Він реорганізовує суди на засадах колегіальності, забороняє хабарі та призначає інспекторів для нагляду за виконанням його наказів. Щоб зменшити кількість скарг від селян, він тисне на старшину, аби вона пом'якшила визиск своїх підданих. Ці зміни дуже розгнівили царя. Влітку 1723 р. він викликає до столиці гетьмана та його спільників, вимагаючи пояснити, чому вони заважають роботі колегії. Побачивши нагоду підірвати становище Полуботка, президент колегії Вельямінов переконав кількох українців написати на того донос, а також просити впровадити у Гетьманщині російські порядки. Наказний гетьман посилає на Україну емісара, щоб організувати кампанію петицій, що засвідчила б підтримку українського самоврядування переважною частиною населення. Ще більше розлючений його непокірністю, Петро І ув'язнює Полуботка й усіх, хто підписав петицію. Лише смерть царя у 1725 р. рятує їх від заслання до Сибіру. Більша частина старшини повернулася додому, окрім Полуботка: за кілька місяців до смерті Петра І він помирає в Санкт-Петербурзі у камері Петропавловської фортеці.
Кирило Розумовський (1750-17$4). За Розумовського Гетьманщина переживала «золоту осінь» своєї автономії. Проводячи більшу частину часу в Санкт-Петербурзі, де він брав активну участь у придворній політиці, Розумовський також підтримував тісні контакти з Лівобережжям. Розуміючи, що суспільство Гетьманщини стало надто складним, щоб старшина могла виконувати в ньому судові, адміністративні та військові функції, Розумовський починає організовувати окрему систему судочинства. У 1763 р. після тривалої підготовки Гетьманщину було поділено на 20 повітів, кожен із власними судами, які розглядали карні, цивільні та межові (земельні) справи. Суддів обирали звичайно з маєтної знаті. Як і раніше, міщани судилися власними судами.Розумовському ще раз удалося підпорядкувати Київ і запорожців. Крім того, він розпочав дещо поверхову модернізацію козацького війська шляхом систематизації його вишколу, забезпечення уніформою та вдосконалення артилерії. Коли у 1762 р. до влади прийшла Катерина II, Розумовський повертається в Гетьманщину й займається її справами. У 1763 р. він збирає старшину на важливу раду в Глухові. Спочатку її метою було 'обговорення реформ судочинства. Але ця дискусія швидко поширилася й на проблему занепаду політичних прав Гетьманщини. Під кінець ради делегати ухвалили надіслати імператриці петицію з рішучим закликом повернути втрачені вольності й створити на Лівобережжі шляхетський парламент на кшталт польського сейму. В основі Глухівської петиції лежали посилання гетьмана й старшини на те, що їхня країна є окремим політичним та економічним цілим, пов'язаним з Росією лише в особі монарха. Але Катерина II вирішує скасувати цю автономію взагалі. Вона наказала Розу-мовському прибути до столиці та зажадала його відставки. 10 листопада 1764 р. після деяких зволікань і спроб досягти компромісу Розумовський залишив гетьманство.