7.3. Державний контроль у сфері освіти

Державний контроль за діяльністю навчальних закладів (далі – НЗ) незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у галузі освіти. Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм здобуття освіти. Контрольні функції реалізуються під час проведення таких процедур як ліцензування, атестація та акредитація.

Ліцензування – це процедура визнання спроможності НЗ певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

За результатами ліцензування НЗ незалежно від форм власності надаються ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із установленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру навчальних закладів. Невиконання або грубе порушення НЗ умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії.

Основною формою державного контролю за діяльністю закладу освіти є його атестація. Вона проводиться згідно із наказом Міністерства освіти і науки України від 24.07.2001 № 553 «Про затвердження Порядку державної атестації загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів»

Атестація є основною формою державного контролю за діяльністю НЗ незалежно від їх підпорядкування, типу та форм власності і має на меті перевірку виконання вимог чинного законодавства щодо забезпечення конституційного права на освіту і відповідності цієї діяльності державним вимогам (стандартам освіти).

Атестація навчальних закладів проводиться не рідше одного разу на десять років. Позачергова атестація дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів усіх форм власності може здійснюватись, як виняток, лише за рішенням МОН України за поданням органу громадського самоврядування навчального закладу або відповідного органу управління освітою.

Основним завданням атестації є оцінка:

• реального стану організації та здійснення навчально-виховного процесу, позаурочної виховної, корекційно-відновної, реабілітаційної та лікувальної роботи з урахуванням заявленого статусу та специфіки НЗ;

• відповідності навчально-виховних досягнень учнів (вихованців) вимогам навчальних програм, підготовки до продовження навчання або подальшої трудової діяльності;

• умов роботи НЗ;

• матеріально-технічної, науково-методичної, навчально-виробничої, культурно-спортивної, корекційно-відновної, лікувально-оздоровчої бази;

• санітарно-гігієнічних норм;

• можливостей здійснення загальної середньої освіти, дошкільної та позашкільної освіти;

• реалізації навчально-виховних програм закладу і перспектив його розвитку;

• забезпечення використання та навчання українською мовою, задоволення освітніх потреб у вивченні російської та інших мов національних меншин України;

• якісного складу та професійної майстерності керівних і педагогічних працівників;

• ефективності управління навчальним закладом.

Основними принципами атестації НЗ є плановість, об'єктивність, науковість, компетентність, гласність, коректність.

Атестація НЗ державної форми власності здійснюється Державною інспекцією навчальних закладів МОН України, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні відповідні навчальні заклади шляхом проведення атестаційної експертизи.

Атестація позашкільних НЗ приватної форми власності здійснюється органами управління місцевих органів виконавчої влади відповідно до типу позашкільного НЗ та місця його розташування.

Організаційне забезпечення і контроль за проведенням атестаційної експертизи НЗ комунальної і приватної форм власності здійснюють регіональні експертні ради, що створюються при відповідних органах управління.

Регіональні експертні ради з урахуванням пропозицій органів управління районних і міських державних адміністрацій, до сфери управління яких належать НЗ, складають план проведення атестаційної експертизи, який затверджується відповідними органами управління та доводиться до відома керівника НЗ не пізніше ніж за рік до початку проведення атестації.

Для проведення атестаційної експертизи НЗ відповідним органом управління створюється експертна комісія з числа провідних фахівців відповідного органу управління, НЗ і установ освіти, підприємств, організацій, які мають відповідну спеціальну освіту, високу професійну кваліфікацію, практичний досвід роботи, володіють необхідними знаннями та навичками. Склад експертних комісій не повинен перевищувати 15 осіб.

До складу експертної комісії у разі потреби можуть входити представники інших органів державного управління, регіональної експертної ради, Державної інспекції навчальних закладів МОН України.

У складі експертної комісії не можуть перебувати працівники НЗ, що атестується, або особи, які мають пряме відношення до діяльності цього НЗ.

Основою організації діяльності експертної комісії є робоча програма атестаційної експертизи, що складається для конкретного НЗ і затверджується керівником відповідного органу управління. Робоча програма доводиться до відома керівника НЗ за місяць до початку проведення атестаційної експертизи.

Не пізніш як за 2 місяці до проведення атестації НЗ подає експертній комісії матеріали самоаналізу освітньої діяльності, що містять основні відомості про заклад: стан матеріально-технічного, кадрового і навчально-методичного забезпечення; організація та здійснення навчально-виховного процесу; копії навчальних планів і програм тощо.

Термін роботи експертної атестаційної комісії у НЗ не повинен бути більшим, ніж 15 календарних днів.

Експертна атестаційна комісія у термін до 20 днів після завершення роботи складає акт атестаційної експертизи НЗ, у якому містяться висновки з основних напрямів його діяльності та пропозиції щодо визнання закладу освіти: атестованим з відзнакою, атестованим, атестованим умовно або неатестованим.

Акт атестаційної експертизи подається регіональній експертній раді і керівнику НЗ.

Регіональна експертна рада у двомісячний термін розглядає матеріали атестаційної експертизи і готує вмотивований висновок щодо атестації НЗ.

На основі цього висновку відповідний орган управління, на який покладено проведення атестації, приймає рішення про атестацію НЗ.

Указане рішення доводиться до відома керівника НЗ та відповідного органу управління у місячний термін з дня надходження висновку від регіональної експертної ради.

У разі незгоди керівника НЗ з висновками атестаційної комісії протягом 10 днів з моменту отримання акта експертизи керівник навчального закладу може подати апеляцію до регіональної експертної ради. Якщо апеляція визнається правомірною, то регіональна експертна рада призначає експертну комісію у новому складі та в погоджений з НЗ термін проводить повторну експертизу. Висновки цієї експертизи є остаточними.

Залежно від рівня освітньої діяльності і результативності навчально-виховного процесу НЗ визнається атестованим з відзнакою, атестованим, атестованим умовно або неатестованим.

Атестованому закладу видається свідоцтво встановленого зразка.

Атестованому НЗ, що здійснює підготовку за рівнем повної або базової загальної середньої освіти, підтверджується право видачі документа про освіту державного зразка.

Для НЗ, які атестовані з відзнакою, можуть застосовуватись заходи щодо матеріального і морального стимулювання праці педагогічних колективів та їх керівників.

НЗ визнається атестованим умовно, якщо в його діяльності наявні недоліки, які істотно не впливають на результати його роботи і можуть бути ліквідовані. У рішенні про умовну атестацію НЗ повинні бути визначені конкретні заходи щодо вдосконалення його діяльності, виконання яких у встановлений термін є обов'язковим для збереження права видачі документів про освіту державного зразка.

НЗ визнається неатестованим, якщо результати його освітньої діяльності та/або наявні умови організації навчально-виховного процесу не відповідають установленим державним стандартам. Для таких НЗ установлюються причини незадовільної роботи і, у залежності від можливості їх ліквідації, у встановленому порядку приймаються рішення щодо виправлення недоліків і повторної атестації закладу через 1 - 2 роки або зміни типу, реорганізації, ліквідації закладу відповідно до чинного законодавства. У такому разі неатестований НЗ позбавляється ліцензії на надання освітніх послуг.

МОН України або інший центральний орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить заклад, протягом місяця розглядає матеріали атестації та приймає рішення, яке доводить до відома керівника НЗ та відповідного органу управління.

Результати атестації навчальних закладів оприлюднюються через засоби масової інформації.

Атестація – це не ревізія наскоком, а форма державного контролю, який повинен сприяти підтягуванню всіх закладів освіти до рівня роботи кращих по всіх трьох узагальнюючих параметрах.

Атестація педагогічних працівників здійснюється згідно з «Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників України», затвердженим наказом Міністерством освіти України № 930 від 6 жовтня 2010 року (далі – Положення).

Атестація педагогічних працівників (далі – ПП) – це система заходів, спрямована на всебічне комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності, за якою визначаються відповідність ПП займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюється кваліфікаційна категорія, педагогічне звання.

Метою атестації є стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетентності ПП, росту їх професійної майстерності, розвитку творчої ініціативи, підвищення престижу й авторитету, забезпечення ефективності навчально-виховного процесу.

Основними принципами атестації є відкритість та колегіальність, гуманне та доброзичливе ставлення до ПП, повнота, об’єктивність та системність оцінювання його педагогічної діяльності.

Атестація ПП навчальних та інших закладів є обов’язковою. Вона може бути черговою або позачерговою. Чергова атестація здійснюється один раз на п’ять років.

Умовою чергової атестації ПП є обов’язкове проходження не рідше одного разу на п’ять років підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів. Ця вимога не розповсюджується на ПП, які працюють перші п’ять років після закінчення ВНЗ.

Позачергова атестація проводиться за заявою ПП з метою підвищення кваліфікаційної категорії (тарифного розряду) або за поданням керівника, педагогічної ради НЗ чи відповідного органу управління освітою з метою присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та у разі зниження ним рівня професійної діяльності.

Позачергова атестація з метою підвищення кваліфікаційної категорії може проводитися не раніш як через два роки після присвоєння попередньої.

Позачергова атестація керівних кадрів проводиться за поданням керівника відповідного органу управління освітою при неналежному виконанні посадових обов’язків.

Для організації та проведення атестації ПП у навчальних та інших закладах, органах управління освітою щороку до 20 вересня створюються атестаційні комісії (далі – АК) I, II і III рівнів.

АК I рівня створюються у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, ВНЗ I-II рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установах, закладах післядипломної педагогічної освіти, спеціальних установах для дітей, а також закладах охорони здоров'я, культури, соціального захисту та інших закладах і установах, у штаті яких є ПП.

АК II рівня створюються у відділах освіти районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, інших підрозділах місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, у підпорядкуванні яких перебувають навчальні та інші заклади.

АК III рівня створюються в органах управління освітою обласних, Київської та міських державних адміністрацій, інших відповідних структурних підрозділах місцевих органів виконавчої влади.

Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковано навчальні та інші заклади, створюють АК у відповідних міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади або делегують свої повноваження АК III рівня.

Атестація ПП проводиться АК, що створюються при: навчально-виховних закладах, незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності; місцевих органах державного управління освітою.

АК створюються щороку до 20 вересня інаділяються повноваженнями на весь навчальний рік. Кількість і персональний склад АК при НЗ, органі державного управління освітою визначаються і затверджуються наказом їх керівника за погодженням з комітетом профспілки закладу, органу державного управління освітою. Кількість членів АК не може бути меншою п’яти осіб.

АК усіх рівнів формуються з ПП навчальних та інших закладів, працівників відповідних органів управління освітою, представників відповідних профспілкових органів, методичних та психологічних служб. До складу АК також можуть входити представники наукових та інших установ, організацій, об’єднань громадян (за згодою).

АК усіх рівнів створюються на один рік до формування нового складу АК. Персональний склад АК протягом року може змінюватися. Для об'єктивного оцінювання професійної діяльності ПП атестаційні комісії всіх рівнів можуть створювати експертні групи

Щороку до 10 жовтня керівники навчальних та інших закладів, ПП яких атестуються, подають до відповідних АК списки ПП, які підлягають черговій атестації, із зазначенням строків проходження підвищення кваліфікації.У цей самий строк до АК подаються заяви ПП про позачергову атестацію, про перенесення строку атестації, подання керівника або педагогічної ради закладу про присвоєння ПП кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та у разі зниження ним рівня професійної діяльності.

Працівники, включені до списків осіб, які підлягають черговій атестації, мають право подавати до АК заяви про присвоєння більш високої кваліфікаційної категорії (тарифного розряду).

До 20 жовтня АК затверджує списки ПП, які атестуються, графік роботи АК, приймає рішення щодо перенесення строку чергової атестації.

Працівники, що атестуються, ознайомлюються з графіком проведення атестації під підпис.

АК відповідно до затвердженого графіка роботи до 15 березня вивчає педагогічну діяльність осіб, які атестуються, шляхом відвідування уроків (навчальних занять), позаурочних (позанавчальних) заходів, вивчення рівня навчальних досягнень учнів, студентів, курсантів, слухачів, вихованців (далі - учні) з предмета (дисципліни), що викладає ПП, ознайомлення з навчальною документацією щодо виконання ПП своїх посадових обов'язків, його участі у роботі методичних об'єднань, фахових конкурсах та інших заходах, пов'язаних з організацією навчально-виховної роботи, тощо.

У процесі вивчення професійної діяльності керівних кадрів навчальних та інших закладів АК з'ясовує:

• виконання програми розвитку навчального закладу та результати інноваційної діяльності;

• стан організації навчальної та виховної роботи, додержання вимог державних освітніх стандартів;

• результати державної атестації НЗ;

• результати перевірок, проведених Державною інспекцією навчальних закладів, місцевими органами управління освітою та іншими органами державного нагляду (контролю);

• додержання вимог щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов навчання учнів;

• підсумки моніторингу роботи з педагогічним колективом та іншими працівниками НЗ;

• ефективність взаємодії з громадськими організаціями та органами шкільного самоврядування;

• додержання педагогічної етики, моралі;

• звіти керівника про свою роботу на загальних зборах (конференціях) колективу НЗ;

• аналіз розгляду звернень громадян.

Керівник навчального та іншого закладу до 1 березня подає до АК характеристику діяльності ПП у міжатестаційний період.

Характеристику на керівника навчального та іншого закладу подає до атестаційної комісії керівник відповідного органу управління освітою.

Характеристика на керівника районного (міського) методичного кабінету (центру) подається до АК керівником відповідного органу управління освітою за погодженням із закладом післядипломної педагогічної освіти.

Характеристика повинна містити оцінку виконання ПП посадових обов'язків, відомості про його професійну підготовку, творчі та організаторські здібності, ініціативність, компетентність, організованість, морально- психологічні якості, дані про участь у роботі методичних об'єднань, інформацію про виконання рекомендацій, наданих попередньою АК, тощо.

Характеристика керівних кадрів додатково має містити відомості про ставлення до підлеглих, здатність організувати педагогічний колектив для досягнення певних завдань, вміння приймати відповідальні рішення.

ПП не пізніш як за десять днів до проведення атестації ознайомлюється з характеристикою під підпис.

Атестація ПП здійснюється атестаційними комісіями у такі строки: комісіями I рівня - до 1 квітня, II рівня - до 10 квітня, III рівня - до 25 квітня.

Засідання атестаційної комісії з метою атестації особи, яка претендує на зайняття посади керівника загальноосвітнього та позашкільного НЗ проводиться у разі необхідності. Засідання АК проводиться у присутності ПП, який атестується. Під час засідання АК ПП має право давати усні та письмові пояснення, подавати додаткові матеріали щодо своєї професійної діяльності.

Рішення АК повідомляється ПП одразу після її засідання під підпис.

На кожного ПП, який атестується, оформлюється атестаційний лист у двох примірниках за формою згідно з додатком, один з яких зберігається в особовій справі ПП, а другий не пізніше трьох днів після атестації видається йому під підпис.

ПП визнається таким, що відповідає займаній посаді, якщо:

• має освіту, що відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами у галузі освіти;

• виконує посадові обов'язки у повному обсязі;

• пройшов підвищення кваліфікації.

У разі виявлення окремих недоліків у роботі ПП, які не вплинули на якість навчально-виховного процесу, АК може прийняти рішення про відповідність працівника займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених АК.

Особи, прийняті на посади педагогічних працівників після закінчення вищих навчальних закладів, атестуються не раніш як після двох років роботи на займаній посаді.

За результатами атестації ПП присвоюються кваліфікаційні категорії: «спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії.

За результатами атестації педагогічним працівникам, які досягли високих показників у роботі, присвоюються педагогічні звання: «викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», «керівник гуртка - методист», «старший викладач», «старший учитель» «старший вихователь», «майстер виробничого навчання I категорії», «майстер виробничого навчання II категорії».

Кваліфікаційна категорія та педагогічне звання, присвоєні ПП за результатами атестації, можуть змінюватися лише за рішенням АК.

У разі прийняття АК позитивного рішення керівник закладу або органу управління освітою протягом п'яти днів після засідання АК видає відповідний наказ про присвоєння кваліфікаційних категорій (встановлення тарифних розрядів), педагогічних звань. Наказ у триденний строк доводиться до відома ПП під підпис та подається в бухгалтерію для нарахування заробітної плати (з дня прийняття відповідного рішення АК).

Апеляції на рішення АК розглядаються за участю осіб, які їх подали, крім випадків, коли вони у письмовій формі відмовилися від особистої участі у розгляді апеляцій або не з'явилися на її засідання.

Акредитація ВНЗ здійснюється відповідно до Закону України «Про вищу освіту», Постанови КМ України № 978 від 09.08.2001 року «Положення про акредитації вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах», «Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти», затверджених наказом МОН України № 847 від 24.12.2003 року та наказу МОН України № 689 від 13.06.2012 року «Про затвердження державних вимог до акредитації напряму підготовки, спеціальності та вищого навчального закладу»

Акредитація закладу проводиться протягом навчального року, а напряму підготовки, спеціальності – після (або в період) закінчення терміну навчання фахівців у навчальному закладі за цією напрямом підготовки, спеціальністю.

Рішення про акредитацію (або відмову в акредитації) приймає Акредитаційна комісія. Зазначене рішення через два тижні з дня прийняття затверджується МОН України.

У разі прийняття позитивного рішення щодо акредитації закладу (напряму підготовки, спеціальності) МОН України видає НЗ сертифікат про акредитацію закладу (сертифікат про акредитацію напряму підготовки, спеціальності).

Сертифікат про акредитацію НЗ (напряму підготовки, спеціальності) вперше видається строком на п’ять років, під час проведення другої та наступних акредитацій – на десять років.

В акредитації закладу (напряму підготовки, спеціальності) відмовляється у разі, коли: показники його діяльності не відповідають державним вимогам; з моменту проведення попередньої акредитації (отримання ліцензії – якщо така акредитація раніше не проводилася) в освітній діяльності навчального закладу виявлено порушення законодавства у сфері освіти, не усунуті на час акредитації; у поданих для акредитації матеріалах виявлено недостовірну інформацію.

Повторне проведення акредитації у разі негативного рішення Акредитаційної комісії можливе за умови усунення причин відмови в акредитації.

Навчальний заклад, який заявив про акредитацію напряму підготовки, спеціальності, подає до МОН:

1) інформацію про серію, номер та дату видачі ліцензії на освітню діяльність;

2) звіт про свою діяльність за напрямом підготовки, спеціальністю, що акредитується, в якому підтверджується відповідність кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення ліцензійним умовам надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, а також відповідність якісних характеристик підготовки фахівців державним вимогам; зазначаються перелік зауважень (приписів) органів, що здійснюють контроль за дотриманням ліцензійних умов, а також відомості про скарги юридичних і фізичних осіб щодо освітньої діяльності навчального закладу за напрямом підготовки, спеціальністю, що акредитується, за період підготовки (перепідготовки) фахівців, заходи щодо їх усунення та інформація про здійснення таких заходів.

Зазначені матеріали повинні бути розглянуті на вченій (педагогічній) раді НЗ. Звіт підписується керівником і скріплюється печаткою навчального закладу.

НЗ, який заявив про акредитацію за певним рівнем, подає до МОН України:

1) інформацію про серію, номер та дату видачі ліцензії на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію напрямів підготовки (напрямів підготовки, спеціальностей);

2) розглянутий вченою (педагогічною) радою звіт про результати освітньої та наукової діяльності навчального закладу за підписом керівника, скріпленим печаткою навчального закладу, який включає:

• довідку про вищий навчальний заклад;

• загальні відомості про кадрове і матеріально-технічне забезпечення;

• перелік усіх напрямів підготовки, спеціальностей, за якими заклад проводить підготовку (перепідготовку), та їх рівні акредитації;

• загальну кількість студентів, їх розподіл за напрямами підготовки, спеціальностями та формами навчання;

• результати діяльності аспірантури і докторантури за останні п'ять років (для вищого навчального закладу IV рівня акредитації);

• дані про міжнародні зв'язки з навчальними закладами та освітніми організаціями;

• відомості щодо видання і підготовки до видання підручників та навчальних посібників за останні п'ять років.

Документи формуються у справу, нумеруються і підписуються керівником навчального закладу. Підпис керівника засвідчується печаткою такого закладу.

Після отримання зазначених матеріалів МОН України протягом 20 днів проводить їх попередню експертизу.

За умови відповідності поданих матеріалів нормативно-правовим актам МОН України у п’ятнадцятиденний строк утворює експертну комісію, яка проводить акредитаційну експертизу, та визначає строк її роботи.

Акредитаційна експертиза проводиться експертною комісією, яку формує МОН України.

Загальний строк роботи експертної комісії безпосередньо у навчальному закладі не повинен перевищувати трьох днів.

За результатами проведеної акредитаційної експертизи експертна комісія протягом визначеного строку роботи готує мотивований висновок щодо можливості акредитації закладу (напряму підготовки, спеціальності). Після ознайомлення із зазначеним висновком керівника ВНЗ один його примірник протягом семи робочих днів подається до МОН, другий залишається у ВНЗ.

НЗ протягом п’яти робочих днів після ознайомлення з висновком його керівника може подати до МОН України заяву про проведення повторної експертизи експертною комісією в іншому складі у зв’язку з необ’єктивністю такого висновку або порушенням експертною комісією порядку проведення експертизи.

Повторна акредитаційна експертиза проводиться за рішенням МОН України.

МОН України передає висновок експертної комісії щодо акредитації напряму підготовки, спеціальності (у разі повторної акредитаційної експертизи – обидва висновки) разом із заявою та документами до Акредитаційної комісії.

За умови відповідності поданих матеріалів щодо акредитації навчального закладу нормативно-правовим актам МОН України у тижневий строк готує висновок про можливість акредитації ВНЗ і подає його до Акредитаційної комісії.

Акредитаційна комісія не пізніше ніж у місячний строк від дня отримання висновку експертної комісії МОН України у разі акредитації напряму підготовки, спеціальності (висновку МОН України – у разі акредитації ВНЗ) приймає рішення про акредитацію або відмову в акредитації.

Акредитованим за певним рівнем може бути визнаний ВНЗ, який проводить підготовку (перепідготовку) фахівців за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше ніж дві третини яких акредитовано за рівнем, не нижчим за заявлений рівень акредитації закладу.

НЗ після затвердження МОН України позитивного рішення Акредитаційної комісії щодо акредитації напряму підготовки, спеціальності, прийнятого за результатами проведення акредитаційної експертизи, має право:

1) видавати випускникам, що навчалися за відповідною напрямом підготовки, спеціальністю, документи про освіту державного зразка;

2) на продовження строку дії ліцензії на строк дії сертифіката про акредитацію напряму підготовки, спеціальності;

3) на продовження строку дії ліцензії на провадження діяльності з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти з післядипломної освіти (спеціалізацію, розширення профілю (підвищення кваліфікації) на строк дії сертифіката про акредитацію напряму підготовки, спеціальності в межах визначеного ліцензованого обсягу або отримати ліцензію на таку освітню діяльність у разі її відсутності;

4) на отримання ліцензії на підготовку фахівців відповідного напряму підготовки, спеціальності за іншими формами навчання в загальному обсязі, що не перевищує ліцензований обсяг за денною формою навчання.

НЗ, акредитовані за певним рівнем або напрямами підготовки, спеціальностями, зобов’язані дотримуватися державних вимог. Порушення державних вимог, які не були усунуті протягом шести місяців, є підставою для анулювання сертифіката про акредитацію закладу (напряму підготовки, спеціальності).

Рівень акредитації ВНЗ змінюється на підставі результатів акредитації.

Порядок оформлення, видачі, зберігання та обліку сертифікатів про акредитацію затверджується МОН України.

Навчальний заклад може подати апеляцію до МОН щодо рішень Акредитаційної комісії, пов'язаних з наданням (зупиненням дії або анулюванням) сертифіката, не пізніше ніж через два тижні з дня їх прийняття.

У цьому разі МОН утворює апеляційну комісію, яка після розгляду апеляції НЗ готує рекомендації для чергового засідання Акредитаційної комісії. Рішення Акредитаційної комісії щодо апеляції після його затвердження МОН є остаточним.

З метою здійснення з боку держави належного контролю за діяльністю закладів освіти існує низка органів, серед повноважень яких є здійснення контрольних функцій у зазначеній сфері Перш за все це стосується таких структур, як Державна інспекція навчальних закладів МОН України та регіональні експертні ради з питань ліцензування та атестації НЗ.

Державна інспекція навчальних закладів МОН України (далі – Інспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі МОН, йому підпорядковується та бере участь у реалізації державної політики у сфері освіти через здійснення державного контролю за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності

До повноважень Інспекції належать здійснення контролю за виконанням НЗ положень Конституції, законів України та інших нормативно-правових актів з питань освіти, зокрема застосуванням у навчально-виховному процесі української мови та мов національних меншин, проведення комплексних перевірок дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних і професійно-технічних навчальних закладів, контроль проведення атестаційної експертизи та координація роботи, пов'язаної з програмно-методичним забезпеченням атестації цих навчальних закладів, здійснення періодичного експертного оцінювання діяльності ВНЗ, здійснення інспектування НЗ з питань організації навчально-виховної і науково-методичної роботи, використання науково-педагогічного потенціалу та матеріальних ресурсів, розвитку матеріально-технічної бази і соціальної сфери, дотримання державних стандартів щодо якості підготовки учнів, студентів тощо, узагальнення практики проведення державного контролю діяльності НЗ, розроблення пропозицій щодо його удосконалення, здійснення методичною керівництва і координації роботи органів управління освітою з питань організації та проведення контрольних заходів, атестації підпорядкованих їм НЗ, здійснення контролю за проведенням підсумкової державної атестації випускників загальноосвітніх, професійно-технічних і ВНЗ [1].

Регіональна експертна рада з питань ліцензування та атестації навчальних закладів (далі – PEP) є постійно діючим органом, який забезпечує додержання вимог до ліцензування юридичних осіб – НЗ та фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, які надають освітні послуги відповідно до законодавства України у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної, а також професійно-технічної освіти (за умови делегування МОН України місцевим органам управління освітою своїх повноважень із формування експертних комісій для проведення ліцензійної експертизи послуг у сфері професійно-технічної освіти) та атестації НЗ.

PEP створюється при Міністерстві освіти Автономної Республіки Крим, органах управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Основними завданнями PEP є:

• розгляд питань і прийняття рішень щодо ліцензування навчальних закладів і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, які надають освітні послуги у сфері дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, розгляд питань і прийняття рішень щодо атестації навчальних закладів, які надають освітні послуги у сфері дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти;

• розгляд результатів ліцензійної й атестаційної експертизи та прийняття рішень з питань ліцензування та атестації НЗ, які надають послуги у сфері професійно-технічної освіти; попередній розгляд питань про анулювання ліцензій за поданням органів ліцензування;

• подання МОН України пропозицій щодо внесення змін до актів законодавства з питань ліцензування та атестації НЗ;

• участь в інформуванні громадськості про результати ліцензування та атестації освітніх послуг [25].

Стаття 77. Закону України «Про вищу освіту» зазначає, що державний нагляд (контроль) за дотриманням ВНЗ незалежно від форми власності та підпорядкування законодавства у сфері освіти і науки та стандартів освітньої діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти шляхом здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю НЗ.

Громадський контроль у сфері вищої освіти є правом суспільства та окремих громадян, працівників у сфері вищої освіти, осіб, які навчаються, органів громадського самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців та їх об’єднань, громадських організацій отримувати у встановленому законодавством порядку доступ до інформації на всіх етапах прийняття рішень у сфері вищої освіти і науки, вносити пропозиції та зауваження до них, погоджувати прийняття визначених законом рішень.

Громадський контроль здійснюється громадськими об’єднаннями та окремими громадянами на принципах відкритості і прозорості.

Стаття 79  Закону України «Про вищу освіту» вимагає відкритість прийняття рішень і провадження діяльності у сфері вищої освіти, зокрема:

1. Рішення та діяльність у сфері вищої освіти, крім інформації з обмеженим доступом, є відкритими. Інформація про процедури та результати прийняття рішень і провадження діяльності у сфері вищої освіти підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційних веб-сайтах та у засобах масової інформації, на інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб.

2. Обов’язковому громадському обговоренню у трудовому колективі та колективі осіб, які навчаються, підлягають бюджет ВНЗ, його видатки та доходи, стан майна ВНЗ та порядок його використання.

3. Статут та інші документи ВНЗ, якими регулюється порядок здійснення освітнього процесу, інформація про склад його керівних органів, а також бюджет ВНЗ та річний, у тому числі фінансовий, звіт повинні бути оприлюднені на офіційному веб-сайті ВНЗ.

4. ВНЗ зобов’язані публікувати на своїх офіційних веб-сайтах:

• кошторис ВНЗ на поточний рік та всі зміни до нього;

• звіт про використання та надходження коштів;

• інформацію щодо проведення тендерних процедур;

• штатний розпис на поточний рік.