Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DOP_KURS_studentam.docx
Скачиваний:
31
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
262.86 Кб
Скачать

5.2. Сутність принципів управління освітою

Науковою основою управління освітою є принципи управління – фундаментальні, науково обгрунтовані, а в деяких випадках ֊ і законодавче закріплені положення, відповідно до яких будується і функціонує система державного управління освітою. Вони синтезують і відображають об'єктивність законів суспільного розвитку, характерні риси соціального управління, впливають на всю систему управління: цілі, методи, структуру, процес.

Принципи управління – це результат узагальнення людьми об'єктивно діючих законів і закономірностей, які стають загальною основою їхньої діяльності, вони виробляються людьми. Вони відображають сутність явищ і реальних процесів управління, підпорядковуються об'єктивним законам і закономірностям, тобто мають об'єктивний характер.

Принципи управління утворюють систему, в якій вони взаємопов'язані. Тому ефективність управління досягається послідовним застосуванням всієї системи принципів і кожного з них окремо. Виділення того чи іншого принципу із системи дає можливість конкретно визначити роль кожного з них, що полегшує їх практичне застосування.

У системі принципів управління виділяють фундаментальні принципи, принципи діяльності органів управління, принципи менеджменту (першого керівника).

Фундаментальні принципів управління (основні, головні, загальні) мають загальний характер, реалізуються в управлінні незалежно від рівня і специфіки сфер управління. До них належать такі принципи:

  • об'єктивності (передбачає використання на науковій основі об'єктивних потреб суспільного розвитку, зумовлює необхідність дотримання в усіх управлінських процесах вимог об'єктивних закономірностей та врахування реальних можливостей освітянської сфери);

  • ефективності (полягає в максимально можливому використанні потенціалу об'єкта управління для реалізації мети і завдань управління);

  • оптимізації (є резервом підвищення ефективності управлінського рішення, це вища доцільність у певних умовах, у певний час);

  • поєднання централізації і децентралізації (забезпечує розмежування повноважень між центральними і місцевими суб'єктами управління освітою, поєднання державних і місцевих освітніх інтересів, делегування повноважень органам управління освітою нижчого рівня ієрархії);

  • демократизації (безпосередньо впливає на ство­рення відкритої системи освіти і управління, спонукає до глибоких структурних реформ управління освітою, зокрема його децентралізацію і регіоналізацію, надання автономії навчальним закладам, що забезпечить створення моделі державно-громадського управління);

  • правової пріоритетності і законності; (полягає в неухильному дотриманні і виконанні суб'єктами і об'єктами управління законодавства про освіту, працю, охорону дитинства, права людини, положень відповідних міжнародно-правових актів, обов'язку діяти в межах своєї компетенції і визначених повноважень).

  • соціального партнерства (передбачає координацію зусиль суб'єктів управлінської діяльності в освіті, урахування регіональних особливостей та інтересів, стимулювання спільних ініціатив, підвищення ефективності використання управлінського ресурсу органів державного управління, самоврядування і громадськості).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]